21 січня 2025 року Справа № 320/34139/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, ГВМКЦ ДПСУ), у якому просить суд :
- визнати бездіяльність Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України щодо не включення всіх консультативних висновків до розкладу хвороб ОСОБА_1 та відсутність у заключному висновку обґрунтування індивідуальних особливостей захворювання, на підставі яких зроблено висновок про обмежену придатність до військової служби;
- зобов'язати Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України повторно розглянути документи стосовно захворювання військовослужбовця ОСОБА_1 .
Позиції сторін
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що довідка № 1323 ГВМКЦ ДПСУ є протиправною, оскільки вказаною комісією позивача необґрунтовано визнано обмежено придатним до військової служби.
Крім того, як зазначає позивач, при прийнятті довідки ГВМКЦ ДПСУ не врахував діагноз, який був вказаний у направленні на медичний огляд військово-лікарської комісії ГВМКЦ ДПС України ДПСУ (м. Київ) від в/ч НОМЕР_1 , та свідчить про необхідність зазначення статті 7 до висновку ВЛК, оформленого у вигляді довідки.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що дії ГВМКЦ ДПСУ є правомірними та ґрунтуються на нормах чинного законодавства. У відзиві на позовну заяву також зазначається, що стосовно позивача було здійснено повний медичний огляд, в процесі якої всі висновки лікарів за наявними захворюваннями були враховані, та за результатами якого ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
06.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Інших додаткових пояснень, доказів, клопотань до суду не надійшло.
Таким чином, суд вирішує справу у письмовому провадженні на підставі наявних у справі документів.
Встановлені обставини судом
21.04.2023 року начальником 15 МПЗ № 246 складено направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії ГВМКЦ ДПС України ДПСУ (м. Київ) від в/ч НОМЕР_1 з проханням провести медичний огляд молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальника відділення-2 відділу-6 ПКШР, призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 (Чернігівська область).
Метою вказаного направлення вказано встановлення придатності до військової служби ОСОБА_1 в ДПСУ.
В пункті 1.5 зазначеного направлення міститься перелік захворювань позивача, що обмежує придатність до його військової служби: діагноз : хронічний вірусний гепатит C,RNA HCV (PCR)-позитивний, генотип 1 А. Хронічна ретро-вірусна інфекція. ГЕРХ з езофагітом ступеня В. Хронічний гастрит, асоційований з Helicobacter pylors, ст н/ремісії. Стеатоз печінки. Варикозно розширені вени стравоходу І ст. Хронічний калькульозний панкреатит, ст. ремісії. Хронічний простатит, ситуативно обумовлений. Вертеброгенна люмбалгія, ст. н/ремісії.2019-nCo V гостра респіраторна хвороба. Гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, неуточнена.
Також в направленні міститься інформація наступного змісту.
3 16.01.2023 року по 06.02.2023 року перебував на лікуванні Семенівська районна лікарня м.Семенівка.
Діагноз: Хронічний пієлонефрит, хронічний панкреатит загострений хронічний, гастродуоденіт, загострений токсичний гепатит.
25.04.2023 року за результатами проведеного медичного огляду позивача, гарнізонною військово-лікарською комісією складено довідку, в якій вказано наступне.
Проведено медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України: « 25» квітня 2023 року.
Діагноз та постанова гарнізонної військово-лікарської комісії про причинний зв?язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
Хронічна ретровірусна інфекція, клінічна стадія III, безсимптомне носійство.
Захворювання, НІ, не пов?язане з проходженням військової служби.
Хронічний вірусний гепатит C, RNA HCV - позитивний, генотип 1А з незначним порушенням функції. ГЕРХ з ерозивним езофагітом та нечастими загостреннями.
Хронічний гастрит, нестійка ремісія. Хронічний калькульозний панкреатит, стадія ремісії. Стеатоз печінки. Хронічна люмбалгія, нестійка ремісія.
Захворювання, ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.
На підставі ст. 5-в, 4-в, 54-в, 52-г, 23-г графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби Таблиці «_» додаткових вимог до стану здоров?я:
Обмежено придатний до військової служби.
Не погоджуючись з вищевикладеними висновками, вважаючи їх неправомірними та необґрунтованими, позивач звернувся з позовом до суду.
Застосовано судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та вирішуючи даний спір суд зазначає з урахуванням доводів сторін суд вказує наступне.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжений та не скасований, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до частини дванадцятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з метою проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.1 Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.2 Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
У пунктах 6.9-6.10 глави 6 розділу ІІ Положення №402 вказано, що при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
Згідно з пунктом 22.7 глави 20 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Додатком 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України визначений розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Так, встановлені контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб:
Графа I - Громадяни під час приписки до призовних дільниць та призову на строкову військову службу, вступу до військових навчальних закладів (крім льотного складу), військовослужбовці строкової військової служби,
Графа II - Громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани),
Графа III - Громадяни, особи офіцерського складу, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб офіцерського складу, офіцери запасу, які призиваються та проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до статті 5 Закону №2232-XII військовослужбовці, резервісти та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.
Позивач є молодшим сержантом, призваним на військову службу по мобілізації.
Відтак, під час визначення ступеня придатності позивача до військової служби слід застосовувати графу II Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення №402).
Позивачу встановлений діагноз наступного змісту.
Хронічна ретровірусна інфекція, клінічна стадія III, безсимптомне носійство.
Захворювання, НІ, не пов?язане з проходженням військової служби.
Хронічний вірусний гепатит C, RNA HCV - позитивний, генотип 1А з незначним порушенням функції. ГЕРХ з ерозивним езофагітом та нечастими загостреннями.
Хронічний гастрит, нестійка ремісія. Хронічний калькульозний панкреатит, стадія ремісії. Стеатоз печінки. Хронічна люмбалгія, нестійка ремісія.
Захворювання, ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.
На підставі ст. 5-в, 4-в, 54-в, 52-г, 23-г графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби Таблиці «_» додаткових вимог до стану здоров?я гарнізонною ВЛК позивача визначено обмежено придатним до військової служби.
Суд вказує, що повноваження військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України визначені Положенням про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 333 від 06 травня 2009 року (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 серпня 2016 року № 804), а не Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року.
Відповідно до Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток 5 до Положення):
- до пункту «в» ст. 4 належить хронічний перебіг вірусних гепатитів з проведенням лікування або без нього з незначними порушеннями функції печінки або мінімальною активністю (збільшення трансаміназ до 5 разів) - придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально;
- до пункту «в» ст. 5 належить безсимптомне носійство ВІЛ Z21 - придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально;
- до пункту «г» ст. 52 належать: ГЕРХ з ерозивним або катаральним езофагітом та нечастими загостреннями; синдром подразнення товстої кишки; хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту без порушення функції - придатні;
- до пункту «в» ст. 54 належать: хронічні гепатити з незначним порушенням функцій і (або) мінімальною активністю (мінімальна активність - підвищення показників трансаміназ до 5 разів); відсутність жовчного міхура без післяхолецистектомічного синдрому через 12 місяців після оперативного лікування; хронічні холецистити, холангіти з частими (два рази та більше на рік) загостреннями, що потребують стаціонарного лікування; хронічні панкреатити з частими (два рази та більше на рік) загостреннями з порушенням секреторної та інкреторної функцій. За цим самим пунктом оглядаються особи за наявності у жовчному міхурі конкрементів, холестеринових поліпів при безсимптомному перебігу - придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.
- стаття 7 передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних інфекційних та паразитарних захворювань, стани після хірургічних втручань, коли зберігаються тимчасові функціональні розлади органів і систем.
Кандидоз включено до ст. 6 Розкладу, відповідно до якої придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.
З матеріалів справи, під час проведення медичного огляду ВЛК позивач був оглянутий терапевтом, отоларингологом, офтальмологом, невропатологом, стоматологом, психіатром, хірургом, дерматологом, гастроентерологом, інфекціоністом. Зокрема, здав загальні аналізи крові та сечі, було проведено ЕКГ-дослідження та флюорографічне дослідження органів грудної клітки.
Таким чином, відповідно до вимог Положення №402 ВЛК повинна була прийняти рішення, оформлене довідкою, про стан придатності позивача до військової служби, що і було зроблено гарнізонною військово-лікарською комісією ДПСУ.
Суд відхиляє посилання позивача на статтю 7 Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, яка стосується станів після перенесених гострих, загострення хронічних інфекційних та паразитарних хвороб або хірургічного лікування, оскільки довідка гарнізонної військово-лікарської комісії ДПСУ не містить відповідних відомостей.
Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Вирішення питання щодо надання оцінки діагнозу позивача, суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи наслідки вирішення справи судом, та те, що позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат до розподілу у справі не заявлено, суд зазначає про відсутність підстав для розподілу витрат у справі.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.