м. Вінниця
14 січня 2025 р. Справа № 120/13107/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Дончика В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кравець О.П.,
представника відповідача: Тушевської Л.Г.,
представника третьої особи: Охрімовського Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови
03.10.2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці суду з адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.08.2024 року №Ц3-40/ВІ/а-2 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 80000 грн.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови відповідача від 12.08.2024 року №3-40/B1a-2, оскільки висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства про працю, а саме, наявність неоформлених трудових відносин з працівником, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на суб?єктивній оцінці відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 07.10.2024 року заяву про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у даній справі шляхом: зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 76115333 на підставі постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 12.08.2024 року №Ц3-40/ВІ/а-2, до набранням рішення судом законної сили у справі № 120/13107/24.
Ухвалою суду від 08.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
22.10.2024 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому вказує, що ФОП ОСОБА_1 не спростувала наявність порушень законодавства про працю, встановлених посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Тому, на думку відповідача, акт перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області від 17.05.2024 року №20056/02-32-07-05/ НОМЕР_1 є документом на підставі якого уповноваженою особою Міжрегіонального управління прийнято рішення про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач вказує, що відповідно до пункту 2.2.19. акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17.05.2024 року №20056/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , встановлено факт використання найманої праці ОСОБА_2 , яка на момент проведення фактичної перевірки здійснювала продаж підакцизних товарів в інтересах ФОП ОСОБА_1 , використовуючи її РРО в бар-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 (17.05.2024 перевіряючими інспекторами ГУ ДПС у Вінницькій області здійснено контрольну закупку, чек в якому зазначено саме: СГ ОСОБА_1 від 14.05.2024 12:32 (час перевірки) на суму 79 грн. долучено як додаток до акта перевірки).
Зазначає, що 17.05.2024 ФОП ОСОБА_1 ознайомилась та отримала один примірник акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17.05.2024 року №20056/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , під час якої фактично встановлено факт використання ФОП ОСОБА_1 праці ОСОБА_2 , без належного оформлення трудових відносин, а саме без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, відповідач зауважує, що ФОП ОСОБА_1 заперечення та додаткові документи та пояснення в порядку ст. 86 Податкового кодексу України не подавалися, нею документально не підтверджено оформлення трудових відносин з працівницею ОСОБА_2 у період проведення фактичної перевірки, а саме 17.05.2024, інших спростовуючих порушення документів також уповноваженій посадовій особі не надано.
Відповідач наголошує, що працівницею ОСОБА_2 здійснено продаж підакцизного товару ФОП ОСОБА_1 , адже лише позивачка перебуває на загальній системі оподаткування і має ліцензії на продаж підакцизних товарів, що зазначені в акті; ФОП ОСОБА_3 згідно Реєстру платників єдиного податку перебуває на спрощеній системі оподаткування 2 група, а тому не має права реалізувати підакцизний товар, що визначено у підпункті 3 пункту 291.5.1 статті 291 ПК України; до акта долучено чек СГ ОСОБА_1 , де чітко зазначено в інтересах якого ФОПа продавець ОСОБА_2 під час перевірки зафіксовано реалізувала підакцизний товар.
Таким чином, з вищевказаною найманою працівницею ОСОБА_2 на момент проведення перевірки трудові договори не укладались, податки з отриманої заробітної плати не нараховувались та не перераховувались, звіти про використання праці найманих працівників не подавались, фактично ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи найманого працівника без оформлення трудових відносин.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
23.10.2024 року представник відповідача подала заяву про приєднання до матеріалів справи документів.
29.10.2024 року позивач подала відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позов.
05.11.2024 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 15.11.2024 року подальший розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до судового розгляду на 03.12.2024 року.
22.11.2024 року представник відповідача подала клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Вінницькій області. Клопотання мотивовано тим, що оскаржувану постанову від 12.08.2024 року №Ц3-40/ВІ/а-2 винесено на підставі акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17.05.2024 року, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Тобто, підстава винесення спірної постанови є результатом заходу податкового контролю.
03.12.2024 року позивач подала клопотання про виклик свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 03.12.2024 року клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Вінницькій області. Витребувано в Головного управління ДПС у Вінницькій області та зобов'язано надати суду в строк, встановлений для надання письмових пояснень, необхідні для розгляду справи докази, а саме: належним чином завірені копії матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 17.05.2024 року, з усіма долученими до такого акту матеріалами, а також докази що стосуються підстав для призначення фактичної перевірки позивача. У задоволенні клопотання позивача про виклик свідків, - відмовлено. Відкладено судове засідання на 10.12.2024 року.
Ухвалою суду від 10.12.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи, у зв'язку з відсутністю позивача та обставин, викладених третьою особою. Призначено судове засідання на 24.12.2024 року
12.12.2024 року позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
13.12.2024 року представник третьої особи подав додаткові пояснення, у яких вказав, що доводи позивача не спростовують встановлених в ході перевірки порушень, а тому просить відмовити у задоволені адміністративного позову.
23.12.2024 року позивач подала відповідь на пояснення третьої особи, у яких вказала, що підтримує свої позовні в повному обсязі та просить їх задовольнити.
23.12.2024 року позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Ухвалою суду від 24.12.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні та призначено судове засідання на 14.01.2025 року.
14.01.2025 року позивач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та завчасно. Разом з тим, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи за її відсутності.
Представники відповідача та третьої особи заперечували щодо задоволення позовних вимог та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи доповідну записку ГУ ДПС у Вінницькій області №1825/02-32-07-05 від 16.05.2024 року.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступне.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 28.03.2003 року та перебуває на загальній системі оподаткування. Основний вид діяльності: Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області з метою здійснення функцій, визначених законодавством та на виконання вимог листа Державної податкової служби України №4194/7/99-00-07-04-03-07 від 16.02.2024 року, зобов?язано провести фактичні перевірки суб?єктів господарювання, які мають ризики використання праці неоформлених найманих працівників.
Наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.05.2024 року №2341к "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", на підставі підпункту 80.2.2, пункту 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» та керуючись ст. 20, 61, 62, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 82.3 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), з питань дотримання вимог Законів України: від 06.07.1995 року №265/95-BР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), від 02.03.2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (із змінами та доповненнями), від 21.06.2012 року №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (із змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р.№392-VII (із змінами і доповненнями) та інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, та відповідно доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1825/02-32-07-05 від 16.05.2024 року, наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , бар-магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", АДРЕСА_1 , з 16.05.2024 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 24.03.2023 року по дату закінчення перевірки з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
На підставі направлень №3024 та №3025 від 15.05.2024 року, проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , у якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За результатами фактичної перевірки складено Акт від 17.05.2024 року № 20056/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , у якому встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 1, 2, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та порушення ст. ст. 21, 24 Кодексу законів про працю.
У описовій частині Акту встановлено, що головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Червонецьким С.І. була здійснена контрольна розрахункова операція, а саме: було придбано сигарети "Вест блу компакт" по ціні 79,00 грн., із застосуванням РРО та видачею фіскального чеку, розрахункову операцію проведено громадянкою ОСОБА_2 , яка в ході перевірки представилася та надала свої паспортні дані, також була проведена фотофіксація на робочому місці у магазині.
17.05.2024 року ФОП ОСОБА_1 ознайомилася та отримала один примірник Акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області 17.05.2024 року № 20056/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , про що свідчить її особистий підпис у Акті.
Листом від 26.07.2024 №ЦЗ/3.1/6749-24 відповідач повідомив ФОП ОСОБА_1 про розгляд адміністративного провадження. Також проінформував про її права та обов'язки як учасника адміністративного провадження та запропоновано надати пояснення, а також належно допустимі докази на підтвердження або спростування виявленого порушення (та щодо розгляду справи за її участі) особисто чи через представника за адресою: АДРЕСА_2 поштою за тією ж адресою, або засобами телекомунікаційного зв'язку та за адресою офіційної електронної пошти Міжрегіонального управління: ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 5 днів з дня одержання даного повідомлення.
Лист відправлено на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом та вручено їй особисто 01.08.2024 року, що підтверджується трекінгом відстеження 2100404598157 АТ "УкрПошта".
На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 року №02509240705 на суму 7379 грн., яке позивачем сплачено в повному розмірі 14.06.2024 року.
Як наслідок, 12.08.2024 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №Ц3-40/ВІ/а-2, якою, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України, накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 80 000 грн.
Вважаючи таку постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14) та інших.
Як зазначалося судом вище, підставою для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 згідно наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 15.05.2024 року № 2341к є підпункт 80.2.2, пункту 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового Кодексу України.
Проте, за твердженням позивача, в цьому випадку контролюючий орган лише обмежився посиланнями на правову норму, однак не розкрив зміст фактичних даних, які зумовлювали необхідність проведення такої перевірки.
Суд зазначає, що змістовний аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вказує на те, що підставою для проведення фактичної перевірки згідно цієї норми є наявність чи отримання контролюючим органом інформації яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Тобто, вжите в цьому випадку словосполучення можливі порушення яке змістовно має розкриватися у отриманій інформації щодо платника податку, якраз і є тим підґрунтям, що вказує на необхідність з'ясування наявності чи відсутності тих ймовірних (можливих) порушень, щодо яких є підозра, у спосіб призначення та проведення фактичної перевірки.
Дійсно, суд погоджується із тим, що відсутність у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі п.п. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 ПК України посилання на конкретну інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладається на контролюючі органи, беззаперечно є недоліком наказу. Однак такий недолік не є та не може бути безумовною підставою для висновку про незаконність такої перевірки, оскільки навіть якщо контролюючий орган не розкриває зміст інформації у наказі, суд не позбавлений можливості при розгляді цієї справи дослідити цінність такої інформації та з'ясувати, чи спричинив такий недолік можливість реалізації платником податків своїх прав та здійснити їх захист.
Так, досліджуючи зміст наказу відповідача від 15.05.2024 року № 2341к про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 судом встановлено, що, по перше, в такому наказі зазначається мета проведення перевірки з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), а також частково розкрито її зміст з вказівкою на інформацію, існування якої потребувало проведення перевірки доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1825/02-32-07-05 від 16.05.2024 року
При цьому, ознайомившись зі змістом вказаної вище доповідної записки слідує, що ініціювання проведення перевірки позивача зумовлене надходженням інформаційного листа ДПС України № 4194/7/99-00-07-04-03-07 від 16.02.2024 року, в якому повідомляється про необхідність проведення перевірок суб'єктів господарювання, які мають ризики використання праці неоформлених найманих працівників, а саме, окрім інших: ФОП ОСОБА_1 , бар - магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", АДРЕСА_1 .
Таким чином, за даних обставин, суд вважає, що призначення відповідачем фактичної перевірки з наведених у прийнятому наказі підстав є способом реалізації відповідних управлінських функцій контролюючим органом з метою перевірки отриманої інформації про можливі порушення в діяльності суб'єкта господарювання (позивача), що відповідає диспозиції норми п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
З огляду на викладене, доводи позивача про порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки з боку контролюючого органу є достатньою самостійною підставою для визнання висновків такої перевірки незаконними, є безпідставними.
Окрім іншого суд зауважує, що в наказі про проведення фактичної перевірки від 15.05.2024 року № 2341к чітко зазначено термін перевірки 10 діб, з 16.05.2024 року, а також період, який охоплюється фактичною перевіркою: з 24.03.2023 року по дату закінчення перевірки. Тобто, зазначення таких відомостей є достатнім для виникнення у платника податку (позивача) розуміння та відчуття правової визначеності при здійснення податковим органом контролю відносно нього.
Враховуючи зазначене, проведення фактичної перевірки в межах спірного періоду є правомірним та таким, що не суперечить податковому законодавству.
Що ж до суті виявлених порушень, як іншої підстави заявлених позовних вимог, то суд зважає на таке.
Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі - Порядок № 509).
Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Згідно з пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
За приписами пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
Судом встановлено, що у зв'язку з виявленими порушеннями, які зафіксовано в акті фактичної перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17.05.2024 року №20056/02-32-07-05/2241204801, керуючись Постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509 в.о. начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 29.07.2024 року прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 .
На підставі прийнятого рішення, листом від 26.07.2024 №ЦЗ/3.1/6749-24 відповідач повідомив ФОП ОСОБА_1 про розгляд адміністративного провадження. Також проінформував про її права та обов'язки як учасника адміністративного провадження та запропоновано надати пояснення, а також належно допустимі докази на підтвердження або спростування виявленого порушення (та щодо розгляду справи за її участі) особисто чи через представника за адресою: АДРЕСА_2 поштою за тією ж адресою, або засобами телекомунікаційного зв'язку та за адресою офіційної електронної пошти Міжрегіонального управління: ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 5 днів з дня одержання даного повідомлення.
Лист відправлено на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом та вручено їй особисто 01.08.2024 року, що підтверджується трекінгом відстеження 2100404598157 АТ "УкрПошта".
Отже, позивач була належний чином поінформований про розгляд адміністративного провадження. При цьому, не надала доказів на спростування виявленого порушення.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає неаргументованими доводи позивача про те, що її не повідомлено про розгляд справи про розгляд адміністративного провадження.
Щодо тверджень позивача, що продавець ОСОБА_2 в день проведення фактичної перевірки - 17.05.2024 року, знаходилась на робочому місці продавця бар-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 створеного її роботодавцем - ФОП ОСОБА_5 , а також те, що саме ФОП ОСОБА_5 , відповідно до умов укладеного письмового договору від 01.11.2018 року з ОСОБА_2 , здійснила 17.05.2024 року її допуск до роботи продавцем бар-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5)при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, 01.11.2018 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений трудовий договір № 2, відповідно до якого остання працевлаштована на роботу продавцем продовольчих товарів у магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , у якому також здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Як встановлено у описовій частині Акту від 17.05.2024 року № 20056/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Червонецьким С.І. була здійснена контрольна розрахункова операція, а саме: було придбано сигарети "Вест блу компакт" по ціні 79,00 грн., із застосуванням РРО та видачею фіскального чеку, розрахункову операцію проведено громадянкою ОСОБА_2 , яка в ході перевірки представилася та надала свої паспортні дані, також була проведена фотофіксація на робочому місці у магазині.
Так, ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування та має право реалізовувати в магазині продаж тютюнових та алкогольних напоїв відповідно до ліцензій №0230031120230270 та № 023003082023031.
В свою чергу, ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку 2 групи, а тому не має права реалізовувати підакцизний товар, що визначений у підпункті 3 пункту 295.5.1 статті 291 ПК України.
Отже, ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України допустила працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Тому, вказані доводи позивача у цій частині суд не приймає до уваги, оскільки до Акту від 17.05.2024 року № 20056/02-32-07-05/ НОМЕР_1 долучено чек СГ ОСОБА_1 , де чітко зазначено в інтересах якого ФОПа продавець ОСОБА_2 під час перевірки реалізувала підакцизний товар.
Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 та 2 Порядку № 509 визначено механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, зокрема, актів перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Таким чином, акт перевірки, складений територіальним органом ДПС, під час якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України.
У частині 8 статті 265 КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені в абзаці 2 частини 2 цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, в установі, організації.
Отже, приймаючи оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу, уповноважена особа відповідача виходила з обставин, встановлених актом перевірки щодо неоформленого працівника ОСОБА_2 .
Враховуючи встановлені обставини справи та дослідженні судом докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість прийнятої відповідачем постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 12.08.2024 року №Ц3-40/ВІ/а-2, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штраф у розмірі 80000 грн.
За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Шевченка, 18А, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 44791105)
Третя особа: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 44069150)
Повний текст рішення суду складено 20.01.2025 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович