Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/4556/24
Номер провадження: 1-кп/511/145/25
21 січня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні 42024164690000081 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.09.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зелений Кут Подільського району Одеської області, громадянина України, українця, із професійно-технічною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, інспектора прикордонної служби 1 категорії - снайпера 4 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 , головного сержанта, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.08.2023 за № 237-ос військовослужбовця військової служби за контрактом ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - снайпера 4 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Перебуваючи у вказаній посаді, головний сержант ОСОБА_4 є службовою особою, під поняттям якої, згідно положень ч. 3 ст. 18 КК України, розуміються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, територія якої в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, норми якої є нормами прямої дії.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно статті 2 Закону України «Про державний кордон України», Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно статті 9 вищевказаного Закону України, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. Контроль організовується та здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон та забезпечується шляхом установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», порядок перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення відповідних документів.
Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила), які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Крім того, п. 3 вказаного Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема статтею 33 Конституції України, тобто право кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до Правил, право перетинання державного кордону України військовозобов'язаними надано особам лише з окремих документально підтверджених підстав.
Так, згідно з листом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 23-6122/0/6-22-вих від 24.02.2022, з метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, проведення своєчасної та повної мобілізації, на період дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі України громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років заборонений (за виключеннями).
В той же час, обмеження, визначені у вказаних Правилах стосуються військовозобов'язаних осіб.
Відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статуту), повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Проходячи військову службу за контрактом у зазначеній посаді, головний сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Проте, головний сержант ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з вказаними вище положеннями законодавства, достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, всупереч зазначеним вимогам законодавства, вчинив тяжке кримінальне правопорушення у сфері недоторканності державних кордонів за наступних обставин.
Так, головний сержант ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом в посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - снайпера 4 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , являючись особою, яка, згідно ч. 3 ст. 18 КК України, постійно здійснює функцію представника влади, а також постійно обіймає в органах державної влади посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто службовою особою, будучи обізнаним із існуючими обмеженнями відповідно до законодавства України щодо заборони чоловікам призивного віку на виїзд за кордон, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 27 серпня 2024 року,вирішив одержати незаконну грошову винагороду за організацію незаконного переправлення громадян України, а саме чоловіків, яким заборонено виїзд за межі країни під час дій правового режиму воєнного стану, через державний кордон України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 27.08.2024, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, у вільний від військової служби час, підшукав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якому повідомив про можливість переправлення осіб через державний кордон України під час дії правового режиму воєнного стану, незважаючи на встановлену заборону, шляхом безпосереднього перевезення через державний кордон України, повідомивши останньому, що таке перевезення відбудеться в обхід офіційно встановлених пунктів пропуску через державний кордон України.
У свою чергу ОСОБА_6 , повідомивши про протиправні дії ОСОБА_4 до правоохоронних органів, був залучений, за його згодою, до проведення слідчих (розшукових) дій, та, діючи під контролем правоохоронних органів, погодився на запропоновані ОСОБА_4 умови перетину осіб через державний кордон України.
В подальшому, 30 серпня 2024 року, приблизно о 12 годині 20 хвилин, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_6 біля станції технічного обслуговування автомобілів, яка розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 1а.
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, вказав ОСОБА_6 , що організує незаконне перетинання державного кордону України останнім та виїзд за межі України до Республіки Молдова (через територію не визнаної Придністровської Молдавської Республіки) за умови надання йому грошових коштів у розмірі 4000 доларів США, зазначивши, що точний маршрут руху повідомить пізніше.
Надалі, 15 вересня 2024 року, приблизно о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_6 біля станції технічного обслуговування автомобілів, яка розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 1а.
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, вказав ОСОБА_6 , що 18 вересня 2024 року додатково повідомить йому дату незаконного перетину державного кордону України, зазначивши, що точний маршрут руху покаже на карті за день до перетину кордону.
В подальшому, 19 вересня 2024 року, приблизно о 12 годині 05 хвилин, ОСОБА_4 знову зустрівся з ОСОБА_6 біля станції технічного обслуговування автомобілів, яка розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 1а.
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_6 , що 20 вересня 2024 року відбудеться незаконний перетин державного кордону України та покаже йому точний маршрут руху на карті.
Надалі, 20 вересня 2024 року, близько 11 години 10 хвилин, у вільний від військової служби час, головний сержант ОСОБА_4 , перебуваючи разом із ОСОБА_6 в салоні автомобіля ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. 40 років Перемоги у м. Роздільна Роздільнянського району Одеської області (автошлях Т-1618) у напрямку Республіки Молдова (території не визнаної Придністровської Молдавської Республіки), отримав від останнього раніше обумовлену ним ( ОСОБА_4 ) незаконну грошову винагороду у виді грошових коштів на загальну суму 4000 (чотирьох тисяч) доларів США, що станом на 20.09.2024 становить 165778 грн., відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого Національним банком України, за незаконне переправлення ОСОБА_6 поза офіційно встановлених пунктів пропуску через державний кордон України.
Після цього головного сержанта ОСОБА_4 було затримано працівниками правоохоронного органу, а його протиправну діяльність припинено.
Дії, у яких обвинувачується ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 3 ст. 332 КК України - як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню вказівками, вчинені службовою особою з використанням службово становища, з корисливих мотивів.
17.12.2024 року між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено по даному кримінальному провадженню 42024164690000081 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.09.2024 року угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 з другої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст. 332 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.
Також сторонами угоди узгоджено покарання, яке повинен понести обвинувачений за вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та займатись діяльністю, пов'язаною із здійсненням охорони державного кордону України, строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 2 ст. 69 КК України, не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації майна. Крім того, сторони дійшли згоди щодо можливості, із застосуванням ст. 62 КК України, замінити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, та остаточно призначити ОСОБА_4 основне покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та займатись діяльністю, пов'язаною із здійсненням охорони державного кордону України, строком на 3 (три) роки.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, та наслідки її невиконання, які роз'яснені обвинуваченому ОСОБА_4 та прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення, шляхом опитування повідомив про добровільність своєї позиції при укладенні угоди про визнання винуватості, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди, просив вказану угоду із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 затвердити і призначити йому узгоджену в ній міру покарання.
Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 також не заперечував проти затвердження укладеної угоди про визнання винуватості, також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, підтвердив в суді, що обвинувачений беззаперечно визнав обвинувачення в обсязі обвинувачення та погодився на призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та займатись діяльністю, пов'язаною із здійсненням охорони державного кордону України, строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 2 ст. 69 КК України, не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації майна. Крім того, із застосуванням ст. 62 КК України, замінити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, та остаточно призначити ОСОБА_4 основне покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та займатись діяльністю, пов'язаною із здійсненням охорони державного кордону України, строком на 3 (три) роки.
Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти затвердження укладеної угоди про визнання винуватості та підтвердив, що вона укладена у його присутності та за його участю. При укладенні угоди права та свободи обвинуваченого ОСОБА_4 порушені не були.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до правил ст. ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Злочин, у вчиненні яких ОСОБА_4 визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України є тяжким злочином.
Узгодженою угодою про визнання винуватості міра покарання для обвинуваченого установлена, з урахуванням характеризуючих даних обвинуваченого.
Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має позитивну службову характеристику, має на утриманні трьох малолітніх дітей, є учасником бойових дій, приймав безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф проти України.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 , повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 угоди, свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди та наслідки її не виконання.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, про що вони підтвердили під час підготовчого судового засідання.
Також судом встановлено, що за умовами даної угоди міра покарання визначена відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.
Крім того, статтею 62 КК України визначено, що покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
Суд при вирішенні питання про можливість призначення покарання узгодженого сторонами угоди враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 який раніше не судимий, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків злочину, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей, є учасником бойових дій, приймав безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф проти України та відсутність обставин, що б обтяжували покарання, а тому за наявності вищевказаних обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає, за можливе застосувати ч.1 ст. 69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч.3 ст. 332 КК У країни у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та займатись діяльністю, пов'язаною із здійсненням охорони державного кордону України, строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 2 ст. 69 КК України, не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації майна. Та відповідно до ст. 62 КК України, суд вважає за можливе замінити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі на 2 роки тримання у дисциплінарному батальйоні. Таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення і буде достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, а також вказане покарання обумовлене укладеною сторонами кримінального провадження угодою про визнання винуватості.
Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання.
Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 26.09.2024 року був накладений арешт на автомобіль «ВАЗ 2108», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , шляхом позбавлення права на розпорядження і користування вказаним транспортним засобом власником та іншими особами та накладено арешт на майно, яке вилучене 20.09.2024 під час проведення обшуку транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ 2108», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , а саме:40 (сорок дві) купюри номіналом 100 доларів США, з яких 40 купюр номіналом 100 доларів США (імітаційні засоби), серія та номер яких: KG 03415868 A та дві купюри номіналом 100 доларів США, серія та номер: НВ 62420660 Н, KL 88110378 C; мобільний телефон торгової марки «Redmi 9C NFC», ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_4 та сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_5 . (а.к.п.103-104, т.2)
У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Суд вважає, що арешт, накладений на тимчасове вилучене майно підлягає скасуванню.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_6 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.100, 174, 314, 368, 369-371,373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 17 грудня 2024 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 42024164690000081 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.09.2024 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання узгоджене сторонами кримінального провадження із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та займатись діяльністю, пов'язаною із здійсненням охорони державного кордону України, строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст. 62 КК України замість позбавлення волі 2(два) роки призначити ОСОБА_4 покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні строком 2(два) роки.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання - тобто з 20.09.2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_6 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2024 року на тимчасове вилучене майно, а саме: на автомобіль «ВАЗ 2108», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , шляхом позбавлення права на розпорядження і користування вказаним транспортним засобом власником та іншими особами, та накладено арешт на майно, яке вилучене 20.09.2024 під час проведення обшуку транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ 2108», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , а саме:40 (сорок дві) купюри номіналом 100 доларів США, з яких 40 купюр номіналом 100 доларів США (імітаційні засоби), серія та номер яких: KG 03415868 A та дві купюри номіналом 100 доларів США, серія та номер: НВ 62420660 Н, KL 88110378 C; мобільний телефон торгової марки «Redmi 9C NFC», ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_4 та сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_5 ..(а.к.п.103-104, т.2)
Речові докази:
- автомобіль «ВАЗ 2108», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який знаходиться на штрафмайданчику Роздільнянського міжрайонного СБУ, після набрання вироком законної сили, - повернути власнику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (а.к.п.59, т.2)
- 40 (сорок) купюр номіналом 100 доларів США, (імітаційні засоби), серія та номер яких: KG 03415868 A, які зберігаються в СУ ГУНП в Одеській області, - після набрання вироком законної сили, - знищити (а.к.п.93, т.2)
- дві купюри номіналом 100 доларів США, серія та номер: НВ 62420660 Н, KL 88110378 C, які зберігаються в СУ ГУНП в Одеській області, після набрання вироком законної сили, - повернути власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.к.п.93, т.2)
- мобільний телефон торгової марки «Redmi 9C NFC», ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_4 та сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_5 , які зберігається в СУ ГУНП в Одеській області, після набрання вироком законної сили, - повернути ОСОБА_4 (а.к.п.93, т.2)
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1