21 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/18695/24
Провадження № 22-ц/820/37/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2024 року (суддя Карплюк О.І.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У липні 2024 року ТОВ «ВВС-Факторинг» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначалось, що 15 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1463196 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Кредитний договір № 1463196 від 15 липня 2021 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № UA899942 було направлено позичальнику 15 липня 2021 року та введено позичальником у відповідне поле на сайті товариства 15 липня 2021 року, що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відразу після вчинених дій, товариством було перераховано грошові кошти в сумі 3000,00 грн на банківську карту , що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Фінансова компанія «Арагон».
Відповідно до умов кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 3000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою 1,9 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит.
Вказувалось, що 19 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Арагон» та ТОВ «ВВС-Факторинг» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 19/01.2022, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1463196 від 15 липня 2021 року.
Відповідно до реєстру боржників права вимоги до яких відступаються, сума та підстава заборгованості, який є невід'ємним додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг факторингу № 19/01.2022 від 19 січня 2021 року до позивача перейшло право вимоги за зобов'язаннями відповідача за кредитним договором № 1463196 від 15 липня 2021 року в сумі 10728 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1710 грн - сума простроченої заборгованості, 6072 грн - сума простроченої заборгованості по підвищених відсоткам.
Позивач посилався на те, що загальна сума заборгованості станом на 15 квітня 2024 року за кредитним договором № 1463196 від 15 липня 2021 року, становить 57351 грн, яка складається з наступного: 10782 грн - розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги; 46569 грн - сума нарахованих відсотків станом на 15 квітня 2024 року.
Враховуючи викладене вище, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВВС-Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 1463196 від 15 липня 2021 року у розмірі 57351 грн; збитки завдані інфляцією у розмірі 75,47 грн; три проценти річних у розмірі 31,91 грн; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2147,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВВС-Факторинг" заборгованість за кредитом та відсотками в сумі 57351 грн, збитки завдані інфляцією в розмірі - 75,47 грн, три проценти річних в розмірі - 31,91 грн, а всього: 57458,38 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВВС-Факторинг" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4900 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням судом норм матеріального права.
Посилається на недоведеність зі сторони позивача факту укладення між ним та ТОВ «ФК «Арагон» договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Вказує, що в матеріалах справи відсутні підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник при укладенні договору.
Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно кредитного договору на рахунок відповідача та доказів фактичного користування ними відповідачем.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, рішення суду першої інстанції не відповідає в повному обсязі вимогам статті 263 ЦПК України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконувались зобов'язання за кредитним договором належним чином, отримані та використані кошти не повернуті банку, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, а також збитки завдані інфляцією та три проценти річних.
Однак, цей висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
Встановлено, що 15 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1463196, який був підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий персональний ідентифікатор № НОМЕР_1 було направлено позичальнику 15 липня 2021 року на номер мобільного телефону НОМЕР_2 та який було введено позичальником у відповідне поле на сайті товариства 15 липня 2021 року о 10:55, що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.(а.с. 21)
При створенні електронного підпису ОСОБА_1 було зазначено, електронну пошту, ідентифікаційний номер, вік, стать, місце проживання (адреса), місце праці, серія і номер паспорта, а також, орган, що видав паспорт. (а.с. 10)
Відповідно до інформаційної довідки № 47/04 від 02.04.2024, виданої ТОВ «Платежі онлайн» товариством на підставі договору №1463196 15.07.2021 о 10:55 було перераховано грошові кошти в сумі 3000,00 грн на банківську карту НОМЕР_3 у ПАТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 14)
Відповідно до умов кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» надає ОСОБА_1 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 3000,00 грн.
Згідно п.3.1 договору, кредит надається строком на 30 днів до 14 серпня 2021 року (включно) від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк визначений п.3.1 цього договору.
Нарахування процентної ставки за користування кредитом залежить від фактичного виконання позичальником умов цього договору, а саме: 4.1. Знижена процентна ставка в розмірі 1,9 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 693,5% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) застосовується на період строку надання кредиту, зазначеного в п. 3.1. даного договору, якщо позичальник здійснить повне погашення кредиту в цей строк надання кредиту або протягом трьох робочих днів, що слідує за датою. визначеною в п. 3.1. даного договору. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення, крім випадку передбаченого п. 4.6. цього договору. У випадку дострокового погашення кредиту, нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, враховуючи день погашення. Знижена процентна ставка скасовується з дати її застосування, у разі якщо до відносин між сторонами застосовується Стандартна процентна ставка.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що стандартна процентна ставка в розмірі 2,3% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 839,50% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 3.1. цього договору, якщо позичальник не виконав умови, передбачені в п. 4.1. даного договору. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення. У випадку застосування стандартної процентної ставки, кредитодавець надає позичальнику інформацію щодо визначення сукупної вартості кредиту та графіку погашення заборгованості у вигляді оновленого графіку платежів.
Згідно пункту 4.6 договору, проценти нараховуються до повного виконання позичальником свої зобов'язань по сплаті заборгованості за цим договором, проте не більше ніж 100 календарних днів з першого дня прострочення, після чого нарахування процентів може бути припинено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Пунктом 11.2.1 договору передбачено, що дія цього договору припиняється після закінчення строку, визначеного п.3.1.
Враховуючи умови договору, а саме п.11.2.1 який містить умови припинення дії договору, договір припинив свою дію 14 серпня 2021 року.
Як вбачається із таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, що є додатком до договору, дата видачі кредиту 15.07.2021, дата погашення позики по договору 14.08.2021, сума кредиту3000 грн, проценти за користування 1710 грн, загальна вартість кредиту 4710 грн.
19 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Арагон» та ТОВ «ВВС-Факторинг» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 19/01.2022, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Арагон» передає ТОВ «ВВС-Факторинг» усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, які виникли та існують на дату укладення цього договору та визначені в додатку № 1 до цього договору.(а.с. 62-64)
Відповідно до реєстру боржників права вимоги до яких відступаються, що є додатком № 1 до договору факторингу № 19/01.2022 від 19 січня 2022 року до позивача перейшло право вимоги за зобов'язаннями відповідача за кредитним договором № 1463196 від 15 липня 2021 року в сумі 10728 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1710 грн - сума простроченої заборгованості, 6072 грн - сума простроченої заборгованості по підвищеним відсоткам.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума боргу з врахуванням відсотків, нарахованих позивачем за період з 19 січня 2022 року по 15 квітня 2024 року за відсотковою ставкою 1,90 становить 57351 грн. (а.с. 22)
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору позивач як фінансова установа, надало позичальнику суму позики до 14 серпня 2021 року.
Таким чином, позикодавець, відповідно до ст.1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 14 серпня 2021 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою після 14 серпня 2021 року є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Позивачем надано розрахунок інфляційних збитків за період з 01 лютого 2022 року по 24 лютого 2022 року відповідно до якого збитки, завдані інфляцією, складають75,47 грн. та розрахунок 3% річних за період з 19 січня 2022 року по 24 лютого 2022 року, відповідно до якого 3% річних складають 31,91 грн.
Постановою Верховного Суду від 12 березня 2018 у справі № 914/712/16 зазначено, що базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 наступного змісту:
«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З наданого позивачем розрахунку щодо нарахування індексу інфляції та 3% річних неможливо встановити яким чином здійснювалися такі розрахунки.
Крім того, позивачем порушено права відповідача у частині періоду обрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості.
Судом здійснено перерахунок нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, на суму основного боргу 3000,00 грн та отримано такі суми:48 грн - інфляційні втрати з 01 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року (включно); 8,88 грн - 3% річних з 19 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року(включно).
На згадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ВВС-Факторинг», стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором № 1463196 від 15 липня 2021 року у розмірі 4766,88 грн (3000 + 1710 +48 + 8,88).
Щодо вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4900 грн колегія судів вказує наступне.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача на виконання вказаних вище вимог, а саме підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4900 гривень, суду надано договір про надання правничої допомоги № 11/01/2024 від 11 січня 2024 року; протокол погодження видів правничої допомоги та договірної ціни від 11 січня 2024 року, додаткову угоду №2 від 17.04.2024 до договору про надання правничої допомоги; платіжну інструкцію №2503 від 17 червня 2024 року на суму 4900 гривень.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
При вирішенні питання про розмір судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Вимогами статті 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (позов задоволено на 8,3 %), суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 406,70 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 201,06 грн (2422,40*8,3%), а з позивача на користь відповідача підлягає стягнення судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги в розмірі 4165,01 грн (4542*91,7%)
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» заборгованість за кредитом та відсотками в сумі 4710 грн, збитки завдані інфляцією в розмірі - 48 грн, три проценти річних в розмірі - 8,88 грн, а всього: 4766,88 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 406,70 грн та судовий збір в розмірі 201,06 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4165,01 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай