15 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 689/577/23
Провадження № 11-кп/820/104/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
доповідача-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
представника
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8
- адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №2022243000002723 від 12.11.2022, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_10 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 липня 2024 стосовно обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_6 ,
Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Хмельницькому Хмельницької області, громадянина України, офіційно не працюючого, із середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей немає, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 22444,32 гривень.
Скасовано арешти автомобілів марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 та ухвалено вважати таким, що автомобіль повернутий власнику; «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_2 та повернуто власнику ОСОБА_6 ; «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 та повернуто власнику ОСОБА_7 .
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_6 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 30 000 (тридцять тисяч) гривень відшкодування завданої моральної шкоди та 20 000 (двадцять) тисяч витрат на правову допомогу.
Цивільний позов ОСОБА_8 до приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» та ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 29841 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок одну) гривень 65 коп. відшкодування завданої моральної шкоди та 15542 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок дві) гривень 20 коп. витрат на правову допомогу.
Цивільний позов ОСОБА_7 до приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» та ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_7 120956 (сто двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 32 коп. за шкоду, заподіяну майну та 15485 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 95 коп. витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 20000 (двадцять тисяч) гривень відшкодування завданої моральної шкоди та 2560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) гривень 59 коп. витрат на правову допомогу.
У відповідності до вироку місцевого суду ОСОБА_6 11.11.2022 року близько 17 год., керуючи технічно справним автомобілем «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Н-03 сполученням «Житомир-Чернівці» км 198, поблизу села Скаржинці Хмельницького району, здійснював рух зі сторони міста Хмельницький, в напрямку до смт. Ярмолинці.
Під час подальшого руху ОСОБА_6 , в порушення вимог п.п. 1.10., 2.3.(б), 10.1., 12.3, Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 (далі Правил дорожнього руху), рухаючись частково по смузі руху, частково по узбіччі (а саме контактуючи правими переднім та заднім колесами автомобіля із покриттям узбіччя та лівими переднім та заднім колесами із покриттям смуги руху, в напрямку смт. Ярмолинці), автодороги Н-03 «Житомир-Чернівці» поблизу села Скаржинці, діючи необережно, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, маючи об'єктивну можливість в умовах необмеженої видимості спостерігати за дорожньою обстановкою, проявив неуважність, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_2 ліворуч по ходу руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого створив небезпеку та допустив попутне зіткнення задньою лівою боковою частиною автомобіля із передньою правою частиною автомобіля «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , який під керуванням ОСОБА_11 рухався по смузі руху автодороги Н-03 «Житомир-Чернівці», зі сторони м. Хмельницький, в напрямку до смт. Ярмолинці Хмельницького району, в салоні якого, на передньому пасажирському сидінні знаходилася ОСОБА_12 .
В подальшому, внаслідок зазначеного зіткнення автомобіль «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , в некерованому стані, виїхав на зустрічний бік автодороги Н-03 «Житомир-Чернівці», де допустив зустрічне зіткнення передньою частиною автомобіля із передньою частиною автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 , який під керуванням ОСОБА_7 рухався в смузі руху автодороги Н-03 «Житомир-Чернівці», зі сторони смт. Ярмолинці, в напрямку до м. Хмельницький Хмельницького району, в салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир ОСОБА_8 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху, водій автомобіля «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді:
- закритого уламкового перелому проксимального відділу 3-ї п'ясної кістки лівої кисті зі зміщенням уламків, які за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що за звичай призводить до тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби);
- забійно-рваної рани лівого колінного суглобу, по своєму характеру відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху пасажир автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді:
- закритого перелому шиловидного відростка правої променевої кістки, які за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що привело до тривалого розладу здоров'я більше 21 дня.
- забою грудної клітини, забою обох легень, синця на передній поверхні грудної клітки зліва, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Своїми діями ОСОБА_6 порушив вимоги п.п. 1.10., 2.3.(б), 10.1., 12.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, зміст яких полягає у наступному:
- п. 1.10. Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:
узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).
- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі.
- п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
- п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
При цьому порушення вимог п.10.1 ПДР ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .
Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений частиною першою статті 286 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду представник Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду, в частині стягнення з АТ «СГ «ТАС» (приватне) 120 956,32 грн. за шкоду, заподіяну майну та 15 485.95 грн. витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення, в якому відмовити у задоволенні позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» (приватне), в повному обсязі, у зв'язку з недотриманням позивачем порядку отримання страхового відшкодування. Апелянт зазначає, що для отримання страхового відшкодування потерпілим особам необхідно звернутися до АТ «СГ «ТАС» (приватне), в передбаченому законодавством порядку, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди, проте позивач не звертався до AT «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування, а отже пропустив річний термін на звернення із заявою про страхове відшкодування, і в силу п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має права на отримання страхового відшкодування. Крім того, не погоджується із ухваленим судом стягненням з АТ «СГ «ТАС» (приватне), на користь ОСОБА_7 , у сумі 120 956,32 грн. за шкоду, заподіяну майну, оскільки в разі фізичного знищення транспортного засобу відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди з вирахуванням франшизи після звернення до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування, а відтак ця сума стягнення є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 12, 30, 36 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Щодо витрат, стягнутих з AT «СГ «ТАС» (приватне) у сумі 15485,95 грн. на правову допомогу, представник зазначає, що згідно законодавства процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку, стягнення з цивільного відповідача судових витрат не передбачено законодавством, а тому місцевим судом порушено вимоги ст. 124 КПК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора та представника потерпілих, які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги, в частині стягнення франшизи та витрат на правову допомогу у вказаному розмірі, обвинуваченого, який проти витрат на правову допомогу не заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції, в частині встановлених фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, доведеності вини обвинуваченого у його вчиненні, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України, та в частині призначеного обвинуваченому покарання, учасниками судового провадження не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряється. Підстав для виходу за межі апеляційних скарг, в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України, колегія суддів не знаходить.
Щодо доводів апеляційної скарги представника ПАТ «Страхова Група «ТАС» про необхідність зміни вироку, в частині вирішення цивільного позову, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюються відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до положень статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Відповідно до п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком, згідно з договором страхування та/або законодавством.
Положеннями п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 та ОСОБА_7 11.04.2023 заявлено цивільний позов, з подальшим його уточненням, до ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Місцевим судом стягнуто з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_7 120956,32 гри. за шкоду, заподіяну майну та 15485,95 грн. витрат на правову допомогу.
Разом з тим, як убачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 застрахована АТ «СГ «ТАС» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АТ/ 2470384 (т. 1 а.с. 35 і 112), згідно з яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю становить 260 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн. із франшизою в розмірі 2500,00 грн.
Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №1638/2178/2179/23-26 від 26.07.2023 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_7 становить 543823,35 грн., а ринкова вартість до моменту ДТП 172667,79 грн. Відновлювати автомобіль економічно недоцільно (т.2 а.с. 91-126).
У відповідності до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №2873/23-26 від 13.11.2023 р. утилізаційна (ринкова) вартість належного ОСОБА_7 автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з НОМЕР_3 , після ДТП в пошкодженому стані, визначена як сума ринкової вартості технічно справних, працездатних та ліквідних складників, придатних для подальшої експлуатації з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ (Ез) за мінусом вартості робіт по їх демонтажу та вартості металобрухту складників, які залишилися, складає 51711,41 грн. (т.2 а.с. 185-200).
З урахуванням наведених вище положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення, визначеного судом першої інстанції розміру матеріальної шкоди, стягнутої з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_7 до 118 456 (сто вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) гривень 32 коп. (172667,79 грн. ринкова вартість до ДТП- 51711,41 ринкова вартість після ДТП - 2500 франшиза).
Щодо доводів апеляційної скарги представника АТ «СГ «ТАС», в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 понесених витрат на правову допомогу у розмірі 18 045, 59 грн., то вказані вимоги є обґрунтованими.
Статтею ст. 118 КПК України визначено види процесуальних витрат у кримінальному провадженні, до яких, в тому числі, віднесено витрати на правову допомогу.
За змістом ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, відповідач.
У разі ухвалення обвинувального вироку, відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.06.2022 року, в справі № 607/4341/20 (провадження № 61-18451св20), вказано, що процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Колегія суддів звертає увагу на те, що до матеріалів цивільного позову потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_7 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, укладених з його представником - адвокатом ОСОБА_9 , долучено договори про надання правничої допомоги №06/12 від 06.12.2022 року та № 10/01 з додатком № 2 квитанцією до прибуткового касового ордера № 10/01, 06/12, в якому визначається вартість надання правової допомоги та порядок оплати, з якого вбачається, що загальна вартість правової допомоги становить 25 000,00 грн.
Разом з тим, місцевий суд помилково стягнув з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_7 15485 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 95 коп. витрат на правову допомогу, оскільки ці виплати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Відтак, з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 18 045 (вісімнадцять тисяч сорок п'ять) гривень 59 коп.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Доводи представника страхової компанії про необхідність відмови ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог до АТ «Страхова Група «ТАС» в повному обсязі, у зв'язку з недотриманням позивачем порядку отримання страхового відшкодування не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, за вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
У цій справі потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_7 було подано цивільний позов про стягнення із обвинуваченого та ПАТ «Страхова Група «ТАС» шкоди, завданої йому кримінальним правопорушенням. В він був уточнений.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 286 КК, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи її відшкодування.
Законодавець передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону строків, як підстава для відмови у відшкодуванні шкоди про яку йдеться у скарзі, стосується випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
З матеріалів справи слідує, що цивільний позов потерпілими було подано до суду 11.04.2023 року, тобто в межах вищезазначених строків, з моменту подачі якого у нього виникли права та обов'язки цивільного позивача, з огляду на правила частини 2 статті 61 КПК України.
Отже будь-яких порушень, в цій частині, колегія суддів не встановила.
Ураховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів, оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання цивільного позову, а апеляційна скарга представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 липня 2024 стосовно обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_6 , в частині вирішення цивільного позову та стягнення процесуальних витрат на правову допомогу - змінити.
Цивільний позов ОСОБА_7 до приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_7 118 456 (сто вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) гривень 32 коп. за шкоду, заподіяну майну.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 18 045 (вісімнадцять тисяч сорок п'ять) гривень 59 коп. витрат на правову допомогу.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2