15 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 687/56/24
Провадження № 11-кп/820/105/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, кримінальне провадження №12023242000001789 від 13.11.2023 року за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - начальника Чемеровецького відділу Кам'янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької області ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 серпня 2024,
Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного на праві власності майна, крім житла.
Зараховано у строк відбування покарання час його перебування під вартою з 13.11.2023 року по дату набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_6 продовжено до набрання вироком чинності - утримання під вартою.
Накладені арешти ухвалами слідчих суддів Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 15.11.2023 року - скасовано.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно з вироком місцевого суду, 12 листопада 2023 року близько 18:00 год ОСОБА_6 , знаходячись неподалік домоволодіння АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи, що діє під час воєнного стану, керуючись корисливими мотивами, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, прийняв рішення про вчинення нападу на ОСОБА_10 , який проживає у даному будинку.
З цією метою, ОСОБА_6 12 листопада 2023 року близько 18:00 год. через відчинену дерев'яну хвіртку, зайшов на територію вище вказаного домоволодіння, після чого, шляхом ривку рукою дверей, зірвав скобу замикаючого пристрою та проник в середину будинку, власником якого є ОСОБА_10 .
Знаходячись в середині будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , діючи в умовах воєнного стану, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, умисно, з корисливих мотивів, побачивши, що потерпілий спить на ліжку, в одній з кімнат будинку, підійшов до ОСОБА_10 та наніс йому не менше чотирьох ударів кулаком руки по голові, чим спричинив фізичний біль останньому, в результаті чого, ОСОБА_10 прокинувся. Далі, ОСОБА_6 , діючи на реалізацію свого злочинного умислу, взяв поруч груби поліно та переслідуючи умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, тримаючи поліно в правій руці, наніс ще два удари ним по потилиці потерпілого, чим спричинив фізичний біль. Після чого, ОСОБА_10 почав чинити ОСОБА_6 опір та між ними виникла шарпанина, в ході якої вони перемістились в іншу кімнату будинку, де ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_10 , в результаті чого останній впав на крісло, травмувавши грудну клітину та припинив чинити опір. В цей момент, ОСОБА_6 , переслідуючи корисливий умисел на заволодіння чужим майном, знаючи де ОСОБА_10 зберігає свої грошові кошти, зайшов до спальної кімнати, де з-під матрацу ліжка викрав кошти в сумі 5700 гривень.
Продовжуючи реалізацію свого корисливого умислу на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 перейшов у кімнату, де знаходився ОСОБА_10 , і бачачи, що останній перебуває на підлозі, з метою придушення волі останнього до опору, наніс йому один удар правою ногою по голові, в область лівого ока, в результаті чого спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді садна та гематоми, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після чого, намагався викрасти блок живлення підсилювача до антени телевізора, проте ОСОБА_10 піднявшись з підлоги почав чинити йому опір, внаслідок чого ОСОБА_6 відкинув блок живлення в бік та діючи з метою припинення опору потерпілого та заволодіння його майном, взяв із столу кухонний ніж та тримаючи його в правій руці, почав наближатися до ОСОБА_10 , на що останній під час спроби вибити ніж із рук ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в ділянці кисті великого пальця правої кінцівки, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткотривалого розладу здоров'я.
ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном потерпілого, наніс один удар ножем в область шиї справа ОСОБА_10 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді різаної рани, які відносяться за ступенем тяжкості до категорії легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткотривалого розладу здоров'я, та внаслідок чого потерпілий усвідомлюючи, що в руках у ОСОБА_6 знаходиться ніж та сприймаючи погрозу його подальшого застосування як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, припинив чинити опір, а ОСОБА_6 , заволодівши грошима, залишив будинок потерпілого.
В результаті нападу ОСОБА_6 завдав ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в ділянці шиї справа, різаної рани в ділянці кисті великого пальця правої кінцівки, які відносяться за ступенем тяжкості до категорії легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткотривалого розладу здоров'я та садна і гематоми лівого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та заволодів грошима потерпілого в сумі 5700 гривень, чим спричинив йому матеріальні збитки на вказану суму.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити, виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на визнання обставиною, що пом'якшує покарання щире каяття та часткове визнання вини. В решті вирок залишити без змін. Переконує, що під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_6 вину не визнав, заперечив факт заволодіння майном потерпілого, а його поведінка, після вчиненого, вказує на відсутність розкаяння у вчиненому. Потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що коли на наступний день, після події, до нього прийшов ОСОБА_6 , то він запропонував йому повернути кошти і таким чином залагодити конфлікт, однак обвинувачений відмовився. В подальшому ним не вчинено жодних дій, які б вказували на щире каяття у вчиненому, визнання своєї вини. Відтак сторона обвинувачення вважає, що вирок підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , у своїй апеляційній скарзі, просить вирок суду першої інстанції скасувати та перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 125 КК України. На думку захисника йому було необґрунтовано відмовлено у задоволенні відводу прокурору, який він заявив при відкриті підготовчого судового засідання з мотивів істотного порушення ч. 1 ст. 293 КПК України щодо вручення обвинувального акту стороні захисту. Суддя при виконанні вимог ст. 31 КПК України запитав думку обвинуваченого ОСОБА_6 щодо одноосібного чи колегіального розгляду справи, на що сторона захисту заявила клопотання про колегіальний розгляд цієї справи. При цьому суддя не зупинив і не відклав слухання для визначення територіальної підсудності, так як в Чемеровецькому районному суді він лише один діючий суддя, а продовжив незаконний розгляд справи, постановивши вирок. Зазначає, що в ході підготовчого судового засідання, а саме 10.01.2024, прокурором подано клопотання, датоване 09.01.2024, про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без долучення, визначених ч. 3 ст. 184 КПК України обов'язкових документів до клопотання. Однак, не зважаючи на заперечення сторони захисту, з цього приводу, суддя вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення і виніс ухвалу про задоволення незаконного та необґрунтованого клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . Захисник стверджує, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 , дані під час судового розгляду, належним чином, у тексті вироку не викладно, що є неповнотою судового розгляду та невідповідністю судового рішення фактичним обставинами справи. Звертає увагу на те, що удар ножем, і різана рана не співпадають із способами нанесення тілесних ушкоджень за описом, які дає криміналістика, оскільки удар ножем мав би наслідки колотої рани або ж різано-колотої, що суперечить обставинам, описаних досудовим слідством та судом першої інстанції, що вказує на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого. Висновок експерта від 11.12.2023 №448, також описує рану, як різану. Захисник посилається на те, що потерпілий ОСОБА_10 не вказує у який саме спосіб обвинувачений заволодів його грошима - відкрито, таємно і чи бачив він момент заволодіння коштами. Той факт, що потерпілий виявив пропажу грошей не доводить факт викрадення їх обвинуваченим ОСОБА_6 , який повністю заперечує їх викрадення. Також, при проведенні обшуку помешкання обвинуваченого викрадених грошей в сумі 5700 грн не виявлено, що виключає вчинення ОСОБА_6 розбійного нападу, і вказує на невірну кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 187 КК України. Переконує, що надані потерпілим ОСОБА_10 , в судовому засіданні, покази суперечать викладеним показам у вироку суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, на підтримку поданої апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, на підтримку своєї апеляційної скарги та в заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга захисника відхиленню, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно з приписами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості
ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, при наведених у вироку обставинах, підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_6 вказаного злочину, оскільки жоден доказ, на який посилається суд у вироку, не підтверджує його винуватість у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_10 та про те, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження упереджено, не об'єктивно, без з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення кримінального провадження, не давши належну оцінку доказам, є безпідставними.
Ці заперечення проти звинувачення детально розглядались судом та спростовані наступними доказами.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав частково та суду показав, що він 12 листопада 2023 року близько 18:00 год., він знаходився в житловому будинку АДРЕСА_2 . Під час вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_10 , між ним та останнім виник конфлікт, внаслідок якого він взяв ножа зі столу та наніс один удар ножем в область шиї справа ОСОБА_10 , після чого потерпілий попросив у нього чашку води, яку він приніс та пішов додому. Вказує, що будь-яких грошей у ОСОБА_10 не брав.
Разом з тим, такі показання обвинуваченого спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
За показаннями потерпілого ОСОБА_10 він спав у своєму житловому будинку по АДРЕСА_2 , та проснувся від удару по голові, після чого він побачив ОСОБА_6 та почав йому чинити опір, в результаті чого між ними виникла шарпанина, в ході якої вони перемістились в іншу кімнату будинку, де ОСОБА_6 кинув його на крісло та прибив. Через деякий час, він піднявся та пішов в іншу кімнату, де побачив, що ОСОБА_6 щось шукає, далі вони почали боротися, під час сутички у ОСОБА_6 в руках був ніж, яким він наніс йому один удар в шию, після якого він перестав чинити опір. Зазначає, що коли ОСОБА_6 брав гроші, він його запитав: «Що ти робиш?», після чого ОСОБА_6 наніс йому один удар ногою в ліве око. Вказує, що ОСОБА_6 знав, що у нього були в будинку гроші, які він отримав за оренду землі, і знав де вони знаходяться.
Такі показання потерпілого спростовують доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_10 не вказує у який саме спосіб ОСОБА_6 заволодів його грошима.
За показаннями свідка ОСОБА_11 12.11.2023 року близько 10:00 год. ОСОБА_6 прийшов до нього додому, де вони випили півтора пляшки горілки, після чого близько обіду розійшлися.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_12 підтвердив, що він прийшов 13.11.2023 року близько 09:30 год. до ОСОБА_10 додому та побачив, що останній був в крові, на шиї був поріз та синяк під оком, після чого покликав батька ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_13 показав суду, що коли прийшов до сина ОСОБА_10 , останній був в крові та лежав на ліжку, при цьому ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_6 його порізав та викрав у нього кошти, після чого він викликав працівників поліції.
В якості свідка було допитано ОСОБА_14 який підтвердив, що він є працівником ТзОВ «Агро Чемерівці», на пропозицію ОСОБА_10 виплатити йому орендну плату за два паї, він приїхав до потерпілого до дому та виплатив йому 14000 грн з відрахуваннями, передані кошти були обмотані резинкою.
За таких обставин суд цілком обґрунтовано дійшов до переконання, що винуватість обвинуваченого доводиться, в тому числі і показаннями потерпілого та свідків «поза розумним сумнівом».
Крім того, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину, підтверджується іншими об'єктивними даними, а саме:
-рапорту від 13.11.2023 року, відповідно до якого зі служби 102, 13.11.2023 року о 12:13 год. надійшло повідомлення від ОСОБА_13 , що 12.11.2023 року, ввечері, за адресою АДРЕСА_2 у сина ОСОБА_10 , знайомий для нього чоловік вибив двері, проник у будинок, погрожував ножем (наявні на шиї сліди від порізу) та забрав кошти в сумі 5700 грн.;
-протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.11.2023 року;
-протоколу огляду місця події від 13.11.2023 року, відповідно до якого оглянуто домоволодіння АДРЕСА_2 , а саме: трикотажну шапку на подвір'ї домогосподарства; вхідні двері до житлового будинку; житлові кімнати будинку; фрагмент кори дерева з плямами РБК в кімнаті №4; плями РБК на варцабах міжкімнатних дверей в нижній їх частині; матрац з плямами РБК на кріслі в кімнаті №4; запальничку та кухонного ножа з плямами РБК виявлених на столі в кімнаті №4; рушник з плямами РБК на ліжку в кімнаті №5; подушку з плямами РБК на ліжку в кімнаті №5; наволочку від подушки з плямами РБК на ліжку в кімнаті №5; спортивні штани з плямами РБК на ліжку в кімнаті №5; кофту синього кольору з плямами РБК на ліжку в кімнаті №5; кофту чорного кольору з плямами РБК на ліжку в кімнаті №5; кофту чорно-білого кольору з плямами РБК на ліжку в кімнаті №5; резинку, яка використовувалась для зв'язування коштів під матрацом ліжка в кімнаті №5;
-протоколу проведення слідчого експерименту від 27.12.2023 року та оптичним диском, на якому наявний відеозапис слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_10 ;
-висновку експерта №448 від 11.12.2023 року, згідно з яким тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_10 , у вигляді різаної рани в ділянці шиї справа, різаної рани в ділянці кисті великого пальця правої кінцівки могли утворитися внаслідок дії ріжучого предмета по дотичній, можливо, лезом ножа, в термін та при обставинах, вказаних в матеріалах справи та обстежуваним, тобто 12.11.2023 року, за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які привели до короткотривалого розладу здоров'я (Згідно пункту 2.3.2 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», наказ МОЗ України від 17.01.95 року № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»). Тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_10 , у вигляді садна та гематоми в ділянці обличчя лівого ока могли утворитися як від дії тупого твердого предмета так і при ударі об останній, можливо, під час падіння з висоти власного зросту в термін та при обставинах, вказаних в матеріалах справи та обстежуваним, тобто 12.11.2023 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (Згідно пункту 2.3.1 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», наказ МОЗ України від 17.01.95 року № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»);
-висновку судово-психіатричного експерта №851 від 20.12.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_6 , виявляє легку розумову відсталість, виявляв таку й на період інкримінованих злочинів. ОСОБА_6 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на період інкримінованих йому злочинів, усвідомлює свої дії та може керувати ними й на теперішній час. Даний психічний розлад належить до легкого недоумства. ОСОБА_6 на період інкримінованих йому злочинів в стані тимчасового розладу душевної діяльності, іншого психічного розладу не знаходився. ОСОБА_6 на період інкримінованих йому злочинів в стані патологічного сп'яніння не знаходився. ОСОБА_6 усвідомлював свої дії та міг керувати ними. Застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру не потребує;
-постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 13.11.2023 року, відповідно до якої визнано речовими доказами: шапку чорного кольору без маркувань; з ручки вхідних дверей із зовнішньої сторони зроблено змив, який поміщено до паперового конверту №1; частину кори дерева розмірами 12х5 см, на поверхні якої наявні сліди речовини темно бурого кольору, зовні схожої на кров; один зіскоб, який зроблено із нижньої поверхні варцаб дверей, який поміщено до паперового конверту №3; один зіскоб, який зроблено із верхньої поверхні варцаб дверей, який поміщено до паперового конверту №4; виріз із матрацу, на якому наявне нашарування речовини темно бурого кольору зовні схожої на кров; запальничку оранжевого кольору із надписом «Cricket»; ніж із рожевою ручкою, на якому наявне нашарування речовини темно бурого кольору, зовні схожої на кров; рушник оранжевого кольору із слідами речовини темно бурого кольору, зовні схожої на кров; наволочку для подушки із слідами речовини темно бурого кольору, зовні схожої на кров; спортивні штани синього кольору із надписом «AOLONG.COM» із слідами речовини темно бурого кольору, зовні схожої на кров; спортивну кофту синього кольору із надписом «LACAXON» із слідами речовини темно бурого кольору, зовні схожої на кров; кофту чорного кольору із слідами речовини темно бурого кольору, зовні схожої на кров; кофту чорно-білого кольору із слідами речовини темно бурого кольору, зовні схожої на кров; резинка жовтого кольору.
Зазначені докази узгоджуються з іншими наведеними письмовими і речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав ставити їх під сумнів. При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного його вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_6 , під час судового розгляду, не встановлено.
Суд переконливо вмотивував свої висновки, що свідчення обвинуваченого не спростовують обставин, установлених за результатами судового розгляду.
Зокрема, за результатами судового розгляду, шляхом співставлення показань потерпілого, свідків, письмових доказів, відтворено хронологію розвитку подій вчинення цього злочину.
Висновки суду щодо оцінки доказів винуватості обвинуваченого, на що є посилання в апеляційній скарзі, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Оцінку доказам, у тому числі їх допустимості, суд, у відповідності до положень ст.89 КПК України, надає в нарадчій кімнаті, під час ухвалення судового рішення, що і було зроблено, так як вирок суду містить докладні мотиви прийнятого рішення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Вказаних вимог закону місцевим судом дотримано, надано обґрунтовану оцінку як кожному окремо взятому доказу, так і доказовій базі в цілому.
Всупереч твердженням апелянта, фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення отримані в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст.84 КПК є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які б свідчили про протилежне, та про істотне порушення судом приписів ст.94 цього Кодексу стороною захисту не наведено.
Судом дослідженні усі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.
Посилання захисника щодо необхідності перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України відхиляються з огляду на таке.
Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Диспозицією ст. 187 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Небезпечним же для життя чи здоров'я насильством (ст. 187 КК України) визнається умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.
Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови пленуму №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснив, що розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
З огляду на приписи п.11 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України умисне заподіяння у процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, охоплюється статтею 187 КК України і додаткової кваліфікації за ч.2 ст.125 цього Кодексу не потребує.
Перевіряючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого, необхідно враховувати характер та послідовність дій ОСОБА_6 , обумовлених метою заволодіння ним чужим майном, засіб, характер, спосіб нанесення тілесних ушкоджень, які характеризувались застосуванням фізичного насильства та супроводжувалися нанесенням неодноразових ударів у голову та ударом ножем в область шиї потерпілого ОСОБА_15 та заволодіння майном потерпілого, залишення ним місця злочину, що поза розумним сумнівом свідчить про наявність та зміст умислу ОСОБА_6 , направленого саме на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Доводи захисника про необхідність кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України, з посиланням на те, що в його діях не вбачається складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, суд апеляційної інстанції відхиляє як такі, яким місцевим судом була надана правильна юридична оцінка з посиланням на норми права в розрізі із встановленими обставинами.
В даному випадку, необхідно взяти до уваги саме ознаки небезпечності насильства для життя та здоров'я потерпілого, оскільки при розбої визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винної особи, який на думку колегії суддів і впливає на правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто - у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану (розбою), повністю доведена в ході судового розгляду, і його дії судом вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України.
Стосовно аргументів апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості відмови йому у задоволенні відводу прокурора під час підготовчого судового засіданні слід вказати наступне.
10.01.2024 в ході проведення підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_7 заявив відвід прокурору у зв'язку з тим, що під час досудового слідства по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, на стадії завершення досудового слідства, а саме вручення обвинувального акту захиснику, також були порушені права обвинуваченого , у зв'язку з неповним ознайомленням із матеріалами кримінального провадження.
Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження убачається, що захисник ознайомився з ними у повному обсязі, про що свідчить протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 04.01.2024 року (т. 1 а.с. 40-41), у якому захисник власноручно розписався.
З огляду на викладене місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника про відвід прокурора, так як порушення процесуальних норм, під час досудового слідства є підставою для повернення обвинувального акту, і не є підставою для відводу прокурора у розумінні ст. 77 КПК України.
Твердження захисника про безпідставний розгляд кримінального провадження судом першої інстанції стосовно ОСОБА_6 одноособово, а не колегіально не знайшло свого підтвердження в процесі апеляційного розгляду.
Так, колегією суддів встановлено, із дослідженого звукозапису підготовчого судового засідання від 10.01.2024 головуючим-суддею обвинуваченому ОСОБА_6 було роз'яснено його право на колегіальний розгляд вказаного кримінального провадження. Обвинувачений ОСОБА_6 заявив бажання здійснення розгляду кримінального провадження колегіальним складом суду. Суддя роз'яснив йому, що у Чемеровецькому районному суді відсутня потрібна кількість суддів для здійснення колегіального розгляду, у зв'язку з чим буде оголошено перерву для визначення територіальної підсудності справи апеляційною інстанцією. Однак, в подальшому обвинувачений ОСОБА_6 змінив свою позицію та просив здійснювати стосовно нього одноособовий розгляд кримінального провадження (т.1 а.с.47). Відтак, будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, зокрема вимог ст. 33 КПК України, суддею місцевого суду допущено не було.
Посилання сторони захисту на те, що 10.01.2024 прокурором подано клопотання, датоване 09.01.2024, про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без долучення, визначених ч. 3 ст. 184 КПК України обов'язкових документів до клопотання колегія суддів вважає безпідставним.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 184 КПК України до клопотання про застосування запобіжного заходу додаються 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
З клопотання прокурора (т. 1 а.с. 43-44) про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 слідує, що копію означеного клопотання, останнім, під підпис отримано 09.01.2024 о 18 год 50 хв, тобто у визначений ч. 2 ст. 184 КПК України тригодинний термін до початку розгляду клопотання. Щодо недолучення прокурором копій матеріалів, якими він обґрунтовує доводи клопотання та переліку свідків, яких вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу, то це не є обов'язковими вимогами та можуть бути долученими за необхідності. Крім того, на цьому етапі досліджується лише доцільність обрання запобіжного заходу, інші питання можуть бути вирішені в процесі розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянта про те, що удар ножем, і різана рана не співпадають з способами нанесення тілесних ушкоджень за описом, які дає криміналістика, оскільки удар ножем мав би наслідки колотої рани або ж різано-колотої, що суперечить обставинам описаних досудовим слідством та судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
Із протоколу проведення слідчого експерименту від 27.12.2023, за участі потерпілого ОСОБА_15 вбачається, що він послідовно розповів та показав, яким способом йому були заподіяні тілесні ушкодження обвинуваченим ОСОБА_6 . При цьому, ним зазначалося про те, що спершу обвинувачений наніс йому не менше чотирьох ударів кулаком руки по голові, взяв поруч груби поліно та, тримаючи його в правій руці, наніс ще два удари ним по потилиці. Після чого, ОСОБА_6 намагався викрасти блок живлення підсилювача до антени телевізора, проте він піднявшись з підлоги почав чинити йому опір, внаслідок чого ОСОБА_6 взяв із столу кухонний ніж та, тримаючи його в правій руці, почав наближатися до нього, намагаючись вибити ніж із рук ОСОБА_6 , він отримав тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в ділянці кисті великого пальця правої кінцівки. В подальшому ОСОБА_6 наніс йому тілесне ушкодження, а саме один удар ножем в область шиї з права. Він сів на крісло, обвинувачений дав йому рушник та воду, витер ножа та покинув будинок.
Згідно епікризу (т.1 а.с. 193) медичної карти стаціонарного хворого № 6327, у потерпілого ОСОБА_10 встановлено діагноз відкрита рана інших частин шиї, різана рана правої половини шиї.
Сукупність наведених фактичних обставин, в повній мірі, відтворює механізм заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень, а саме те, що ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наніс удар ножем в область шиї потерпілого з метою заволодіння грошима, що не суперечить обставинам встановленим в ході досудового розслідування та у процесі судового розгляду.
Щодо порушення права на захист, оскільки захисник не був присутнім при проголошенні вироку місцевим судом, то, як убачається із матеріалів кримінального провадження, оскаржуваний вирок суду був проголошений 08.08.2024. 06 серпня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 , як і його захисник ОСОБА_7 були присутні в судовому засіданні суду першої інстанції, в якому суддя заслухав учасників провадження, перейшов до судових дебат, надавши останнє слово обвинуваченому та вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті (т. 1 а.с. 89-90). Вирок суду було проголошено 08.08.2024 за участі обвинуваченого ОСОБА_6 .
Колегія суддів не вважає істотним порушенням кримінального процесуального закону проведення судового засідання 08.08.2024 без участі захисника, адже відповідно до звукозапису цього дня було оголошено вирок в присутності обвинуваченого, якому було вручено копію цього рішення.
Слід зазначити, що напередодні 06.08.2024 року захисник брав участь у судових дебатах, а отже, був обізнаний про дату проголошення судового рішення, однак до суду не з'явився. В апеляційній скарзі не вказано, яким чином це позначилось на законності та обґрунтованості вироку.
Означене узгоджується з позицією Верхового Суду викладеною у справі №495/3183/18.
В апеляційній скарзі захисника містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
На думку колегії суддів, у цьому провадженні надані відповіді на всі вагомі аргументи, поданої захисником апеляційної скарги.
Разом з тим, в процесі апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження аргументи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при визнанні судом обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з усталеною практикою призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин.
Положеннями ст.65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються, зокрема, з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції наведених вимог закону дотримався, не в повній мірі.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 виду та розміру покарання, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 суд визнав вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Пом'якшуючими покарання ОСОБА_6 обставинами визнано щире каяття, часткове визнання вини.
Також судом враховано, що ОСОБА_6 посередньо характеризується по місцю проживання, на обліку у лікаря-психіатра перебуває з діагнозом F70, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, врахував думку потерпілого, щодо призначення міри покарання, а тому обґрунтовано прийшов до висновку, що його виправлення можливе шляхом ізоляції від суспільства.
Проте, колегія суддів не може погодитися з визнанням судом обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , його щире каяття.
Так, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 10.02.2020 у справі №643/13256/17 /провадження № 51-2221км19/.
Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі й під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
З огляду на викладене, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Місцевим та апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 у вчиненому злочині вину не визнав, заперечив факт заволодіння майном потерпілого та вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_10 , що не свідчить про його щире каяття у вчиненому.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 - щире каяття, що призвело до неправильного застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку визнання судом обставиною, яка пом'якшує покарання - щире каяття.
Згідно п.2 ч.1 ст. 407 КПК України суд апеляційної інстанції має право за наслідками апеляційного розгляду скарги змінити вирок чи ухвалу.
У відповідності до ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни вироку суду.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Чемеровецького відділу Кам'янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької області ОСОБА_8 задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 серпня 2024 стосовно обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_6 змінити.
Виключити із мотивувальної частини вироку Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 08 серпня 2024 посилання суду на визнання обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 - щире каяття.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2