15 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 682/962/24
Провадження № 11-кп/820/130/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні № 12024240000000045, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 січня 2024 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Славута Хмельницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років, строк відбування покарання ухвалено рахувати з 18.01.2024 року - дня затримання обвинуваченого ОСОБА_6 .
До набрання вироком законної сили продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо речових доказів на підставі статті 100 КПК України.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_6 18 січня 2024 року, близько 10:30 год. прибув за місцем проживання ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_2 , де в той час вже перебував потерпілий ОСОБА_9 , та вони втрьох почали розпивати алкогольні напої.
В подальшому, в період часу з 10:30 год. по 11:00 год., точної години досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за вищевказаною адресою між потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_6 виникла конфліктна ситуація, в ході якої у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Тоді ж, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, перебуваючи у квартирі за вищевказаною адресою, у приміщенні кухні наніс один удар долонею лівої руки в обличчя потерпілому ОСОБА_9 , внаслідок чого останній повалився зі стільця на підлогу. Після цього, потерпілий ОСОБА_9 піднявся з підлоги та почав йти в напрямку коридору квартири, однак, ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , попрямував слідом за ним до коридору, де в подальшому потерпілий ОСОБА_9 знову опинився на підлозі, та в той час, коли потерпілий перебував лежачи на підлозі, ОСОБА_6 спричинив йому щонайменше 17 ударів ногами та руками в різні ділянки тулуба та щонайменше 5 ударів в область голови.
Після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер на місці події від закритої травми грудної клітки та живота з множинними двобічними переломами ребер, розривів лівої легені, печінки, крововиливу в ліву плевральну порожнину та черевну порожнину та виникнення масивної підшкірної емфіземи тулуба.
Своїми протиправними діями, обвинувачений ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_9 наступні тілесні ушкодження:
- дві забійні рани лобної ділянки голови справа, садно лобної ділянки голови, забійна рана перенісся, забійна рана лобної ділянки голови зліва, підшкірні гематоми лобної ділянки голови, садно, синець спинки носа зліва, два синця нижньої поверхні підборіддя, два синці передньо-внутрішньої поверхні правого плеча, синець передньої поверхні лівого плеча у верхній третині, синець передньо-внутрішньої поверхні лівого плеча, синець передньо-зовнішньої поверхні лівого плеча в середній третині, синець внутрішньої поверхні лівого плеча в середній третині, сім синців задньо-зовнішньої поверхні лівого плеча у верхній та середній третинах, чотири синця з осадненням задньої поверхні лівого передпліччя, чотири синця зовнішньої поверхні правого плечового суглоба, три синці передньої поверхні правого плечового суглоба, синці і підшкірна гематома тильної поверхні правої кисті, синець нижньої третини правого стегна по зовнішній поверхні, два синці зовнішньої та задньо-зовнішньої поверхні правого колінного суглоба, синець передньої поверхні лівого стегна в середній третині, синець зовнішньої поверхні лівого стегна у верхній третині, які в причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_9 не перебувають, та мають ознаки легкого тілесного ушкодження,
- закрита травма грудної клітки, живота, закриті переломи 2,3,4,5,6,7,8,9,10-го ребер справа з ушкодженням пристінкової плеври, закриті переломи 3,4,5,6,7,8,9,10,11,12-го ребер зліва з ушкодженням нижньої частки лівої легені, крововиливом в ліву плевральну порожнину, підшкірна емфізема грудної клітки, попереку, розриви правої та лівої часток печінки з крововиливом в черевну порожнину, крововилив в навколониркову клітковину зліва, синець передньої поверхні грудної клітки, синець передньої поверхні грудної клітки зліва, синець передньої поверхні грудної клітки справа, синець передньо-бокової поверхні грудної клітки зліва, синець лівої бокової поверхні грудної клітки з поширенням на бокову поверхні живота та поперек зліва, синець нижньої третини грудної клітини справа по боковій поверхні, синець задньої поверхні грудної клітки зліва в нижній третині, синець лівої підлопаточної ділянки спини, синець задньої поверхні грудної клітки справа, синець з осадненням задньої поверхні грудної клітки зліва в нижній третині, синець лівої підлопаточної ділянки задньої поверхні тулуба, чотири синця передньої черевної стінки, синець лівої бокової поверхні живота у верхній третині, садно нижнього краю правої реберної дуги, синець нижньої третини правої бокової поверхні живота, синці правої поперекової ділянки спини і нижньої третини грудної клітки, синець поперекової ділянки спини зліва, осаднення шкіри в проекцій остистих відростків грудних 7 і 12-го хребців, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_9 та за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
Відтак, суд встановив, що своїми умисними діями, які виразилися у нанесені умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року, визнати ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та повернути обвинуваченому ОСОБА_6 речовий доказ - перстень із гербом України, який поміщено до сейф пакету CRI 1199174. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисником зазначено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та істотно порушують норми кримінального процесуального закону.
Вказано, що конфлікт між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_9 виник на ґрунті того, що за день до цього потерпілий залишив собі частину коштів, які обвинувачений ОСОБА_6 надав йому для придбання спиртних напоїв та закуски. ОСОБА_6 почав виганяти потерпілого, вивів в коридор, де йому стало зле і він впав на підлогу, почав задихатись, ОСОБА_6 , маючи досвід в таких випадках зі служби у збройних силах, почав надавати йому медичну допомогу, а саме робити прямий масаж серця, в цей момент в коридор вийшов ОСОБА_8 , і ОСОБА_6 сказав, щоб той викликав швидку допомогу.
Обвинувачений ОСОБА_6 перебував із потерпілим ОСОБА_9 у дружніх стосунках, причин наносити йому тяжкі тілесні ушкодження у нього не було і ударів потерпілому обвинувачений ОСОБА_6 не наносив.
Покази ОСОБА_6 повністю підтверджені показами свідка ОСОБА_8 , який показав, що коли прийшов ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ще не було, потерпілий скаржився на біль в животі, в кухні ОСОБА_6 дав потерпілому ляпас рукою по голові від чого пішла кров. Він не бачив, чи наносив ОСОБА_6 удари потерпілому в коридорі, звук ударів та бійки він не чув, коли він вийшов, побачив, що потерпілий лежить на підлозі у коридорі, ОСОБА_6 робив йому масаж серця, сказав викликати швидку допомогу, ОСОБА_6 не повідомляв, що наносив потерпілому удари. Колись потерпілий перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння падав та вдарявся головою.
Допитані свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які проживають в одному будинку і є сусідами ОСОБА_13 та ОСОБА_6 характеризують ОСОБА_6 позитивно, в бійках та конфліктах його не бачили.
Інших свідків, які б підтвердили факт нанесення ОСОБА_6 ударів потерпілому ОСОБА_9 немає.
Крім того, висновком судово-медичної експертизи №7 від 29.02.2024 року встановлено, що властивості та локалізація конструктивних згинальних переломів другого і третього ребер справа, третього ребра зліва по передній поверхні грудей та перелому 7 грудини, що немає оточуючих крововиливів в м?які тканини у ОСОБА_9 , не виключають можливості їх походження внаслідок проведення непрямого масажу серця (здавлення грудної клітини в передньо-задньому напрямку). Зазначеним підтверджуються покази ОСОБА_6 про надання ним допомоги потерпілому, а також те, що потерпілий міг отримати тілесні ушкодження не у квартирі свідка ОСОБА_8 , а в іншому місці, після чого прийти до ОСОБА_8 .
Виявлені сліди крові на одязі та взутті ОСОБА_6 виникли після кровотечі,
яка виникла на кухні з голови потерпілого внаслідок ляпасу.
Слід взуття на тілі потерпілого міг бути залишений військовим черевиком
ОСОБА_6 , але міг бути і від іншого черевика, що викликає сумніви у належності
вказаного доказу.
Разом з тим, оскаржуваним вироком не вирішено питання про речовий доказ, а саме перстень із гербом України, який був вилучений 18.01.2024 року в обвинуваченого ОСОБА_6 під час затримання в ході проведення особистого обшуку.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити повністю та просили перекваліфікувати дії обвинуваченого з частини 2 статті 121 КК України на частину 1 статті 125 КК України, оскільки тих тілесних ушкоджень, які вказані у обвинувальному акті, ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 не наносив.
Обвинувачений ОСОБА_6 також зазначив, що ушкодження потерпілому він міг завдати лише під час надання первинної медичної допомоги, оскільки досвіду надання медичної допомоги у нього немає. З ОСОБА_8 у нього нормальні, дружні стосунки.
Потерпіла ОСОБА_14 у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду, подала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі. Згідно з частиною 4 статті 405 КПК України, її неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду.
Прокурор не визнав доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого, просив залишити без змін вирок суду першої інстанції, як законний і обґрунтований.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, а саме у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого оскаржує правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за частиною 2 статті 121 КК України, оскільки вважає, що ОСОБА_6 не спричинив тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілого, що його дії слід кваліфікувати за частиною 1 статті 125 КК України.
Суд першої інстанції перевіряв в судовому засіданні доводи захисника обвинуваченого, у тому числі і зазначені в апеляційній скарзі, які свого підтвердження не знайшли.
Так, висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України: нанесені умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні узгоджених між собою, стосовних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які були оцінені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України.
На обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції проаналізував показання самого обвинуваченого ОСОБА_6 , показання потерпілої ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , протоколи проведених слідчих дій, висновки судово-медичних експертиз та інші письмові докази.
Як в суді першої, так і апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, наполягав, що тілесні ушкодження потерпілому ним могли бути завдані лише під час надання потерпілому медичної допомоги, непрямого масажу серця, оскільки він немає медичної освіти, він не бажав смерті ОСОБА_9 , а намагався допомогти. Вони були знайомі біля двадцяти років, товаришували, тому умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 він не мав.
При цьому обвинувачений ОСОБА_6 суду показав, що напередодні в квартирі ОСОБА_8 у нього з ОСОБА_9 був конфлікт через гроші, решту яких після придбання продуктів той намагався собі залишити, він дав ОСОБА_9 ляпаса, від якого останній упав, піднявся та пішов з квартири. Наступного дня, 18.01.2024 року він близько 11 години прийшов до свого товариша ОСОБА_8 , на той момент в квартирі ОСОБА_9 не було, бо якби він знав, що він там, то не прийшов би. При цьому стверджував, що уже пробачив ОСОБА_9 вчорашній інцидент. З ОСОБА_8 вони вдвох на кухні пили алкоголь та спілкувалися, коли почули якийсь гуркіт з коридору, квартира замкненою не була, він вийшов в коридор та побачив ОСОБА_9 , який лежав на підлозі коридору, в нього була незв'язна мова, закочувалися очі, на лобі була розсічена рана, він до нього підбіг і крикнув ОСОБА_16 викликати швидку, а сам почав надавати медичну допомогу ОСОБА_9 , подумав, що у того алкогольна епілепсія, бо одного разу він вже бачив у нього напад епілепсії, робив непрямий масаж серця, однак, це не дало результату, коли приїхала швидка, то зафіксувала смерть потерпілого, він не бажав смерті ОСОБА_9 , а намагався допомогти, умислу на спричинення тілесних ушкоджень він не мав.
При цьому, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 18.01.2024 вранці близько 09 години ОСОБА_9 зайшов до нього додому, щоб випити алкогольних напоїв, вони з потерпілим ОСОБА_9 товаришували. Пізніше, біля 11 год. прийшов ОСОБА_6 , і вони вже втрьох продовжили випивати. ОСОБА_9 не виходив із квартири після того, як прийшов ОСОБА_6 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не роззувалися у його квартирі, перший був у кросівках чи черевиках, другий у берцах. ОСОБА_6 за столом розпочав сварку із ОСОБА_9 з приводу подій 17.01.2024, коли ОСОБА_6 дав ОСОБА_9 гроші, щоб той сходив у магазин, а той купив не те, що треба, а решту коштів не приніс. При цьому ОСОБА_6 рукою дав ляпаса ОСОБА_9 , внаслідок чого останній зі стільчика впав на підлогу, розбив брову, потім підвівся і пішов у коридор. Він став ганчіркою витирати кров у кухні на підлозі та не звернув увагу, що відбувається, а ОСОБА_6 пішов у коридор слідом за ОСОБА_9 , з коридору він чув глухі звуки ударів чи падінь, кілька разів, що тривало, може хвилину, а можливо до п'яти хвилин. ОСОБА_6 кричав до ОСОБА_9 , щоб той йшов, коли шум у коридорі припинився, ОСОБА_6 його гукнув, він виглянув у коридор та побачив, що ОСОБА_9 лежить на підлозі, на брові була рана, а також на голові, очевидно від того, що ОСОБА_9 ще падав у коридорі. На стіні та підлозі також були сліди крові. ОСОБА_6 намагався привести до тями ОСОБА_9 , а він викликав швидку, лікар якої по приїзду сказав, що ОСОБА_9 мертвий.
Свої показання свідок ОСОБА_8 підтвердив в ході проведення слідчого експерименту 18.01.2024 року за його участю у присутності двох понятих, що було зафіксовано під час застосування відеозйомки із долученням відеозапису проведення слідчого експерименту (т.2 а/п 26-30).
Суд першої інстанції визнав показання свідка ОСОБА_8 , який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведений до присяги, істинними, отриманими відповідно до вимог КПК України й такими, що узгоджуються із дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, у вказаного свідка відсутні підстави обмовляти обвинуваченого, як зазначив сам ОСОБА_6 вони перебувають у дружніх стосунках.
Свідок ОСОБА_15 , який працює фельдшером невідкладної медицини Славутської міської лікарні суду показав, що 18.01.2024 він чергував, був виклик на мікрорайон Сонячний, по виїзду швидкої допомоги за викликом було виявлено тіло померлого чоловіка, 40-45 років, який лежав в коридорі на спині без ознак життя, документально було зафіксовано смерть особи та викликано працівників поліції. Тіло лежало на підлозі головою до дверей через що було погано зайти до квартири. Тіло було без верхнього одягу. На обличчі чоловіка були наявні сліди крові, на правій щоці припухлість, по тілу на грудній клітці проглядалася синюшність. Реанімаційні заходи щодо особи ОСОБА_9 не проводились, оскільки були наявні ознаки біологічної смерті.
Потерпіла ОСОБА_14 , яка є матір'ю ОСОБА_9 , в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що 18.01.2024 року зранку син попросив у неї гроші на сигарети, вона дала йому 50 гривень, син з кимось розмовляв по телефону, а потім кудись пішов, це було близько 08 години ранку. На той час тілесних ушкоджень у нього не було. Обличчя було цілим. Він не жалівся, щоб щось його турбувало. Пізніше того ж дня, біля 15 год. їй повідомили працівники поліції, що її сина знайдено мертвим у одній із квартир за адресою АДРЕСА_3 .
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 7518 від 18.01.2024 року причиною смерті ОСОБА_9 є крововтрата, двобічні переломи ребер, розриви печінки, поєднана травма грудної клітини, живота.
Доводи апеляційної скарги про те, що бійки між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_9 18.01.2024 не було, що 18.01.2024 ОСОБА_9 вже прийшов до ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями, від яких помер, а також те, що свідок ОСОБА_8 звуків ударів та бійки не чув, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, в тому числі і показами свідка ОСОБА_8 .
Висновок суду першої інстанції, про те, що аргументи обвинуваченого і сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_6 до умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, які вони обґрунтовують тією обставиною, що ОСОБА_9 прийшов у квартиру свідка ОСОБА_8 уже маючи тілесні ушкодження, спростовуються:
- показами свідка ОСОБА_8 , який наполягав, що 18.01.2024 вони вдвох з ОСОБА_9 вживали алкоголь, а біля 11 години прийшов ОСОБА_6 та приєднався до них, при цьому ОСОБА_9 в цей період із квартири не виходив;
- даними протоколу огляду місця події, згідно якого від входу у під'їзд та по ходу руху сходами до 4-го поверху на поверхнях стін, перил, сходинок, сходовій клітині біля квартири, де мала місце подія, слідів боротьби, плям біологічного походження не виявлено, у коридорі квартири, в якій перебував потерпілий ОСОБА_9 разом із господарем квартири ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 , на стіні праворуч виявлено плями речовини бурого кольору на висоті максимальній від підлоги 35 см та на відстані 70 см від лутки вхідних дверей пляма розміром максимальним 20 см х 35 см утворена у вигляді бризків, нашарувань із потьоками донизу, потьок від стіни до підлоги, під стіною у вказаному місці знаходиться відрізок тканини чорного кольору розміром 20 х 14 см, яка просякнена речовиною подібної до крові, на підлозі на лінолеумі сліди речовини подібної до крові під тканиною, також у коридорі під стіною праворуч на підлозі на відстані 160 см від дверей пляма речовини бурого кольору, утворене нашарування по типу крапель тертя, речовини бурого кольору неправильної форми максимальними розмірами 9 см х 7 см, на стіні праворуч на висоті 65 см від підлоги, 175 см від лутки вхідних дверей нашарування плям бурого кольору, численні на ділянці розміром 15 см х 19 см утворені по механізму бризків речовини бурого кольору схожої на кров із слідами потьоків донизу;
- висновком судово-медичної експертизи №7 від 29.02.2024 року, згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_9 утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею, мають ознаки багаторазового ударного механізму спричинення та мають ознаки прижиттєвого виникнення незадовго і в короткий проміжок часу до настання смерті. Відповідно до проявів ранніх трупних змін ОСОБА_9 помер в межах 2-3 годин до проведення огляду трупа на місці виявлення.
Ймовірність спричинення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого не обвинуваченим, а іншою особою, яка б перебувала у одному із ним приміщенні - квартирі ОСОБА_8 , виключається за результатом аналізу показів свідка ОСОБА_8 та самого обвинуваченого, отриманих під час судового розгляду.
Крім того, на берцях, на куртці камуфльованій (за постановою-бушлаті), на штанах камуфльованих зеленого кольору, які вилучили при проведенні особистого обшуку ОСОБА_6 , знайдена кров людини, ця кров може належати особі (особам), з групою крові АВ з супутнім антигеном Н, в тому числі і потерпілому ОСОБА_9 , виключити в цих об'єктах домішки крові підозрюваного ОСОБА_6 , якому властивий антиген Н, не являється можливим, відповідно до висновків судово-медичного експерта імунолога № 175 від 07.02.2024 року, № 174 від 07.02.2024 року, № 173 від 07.02.2024 року (т.1 а/п 142-149).
При цьому з висновку судово-медичного експерта № 24 від 04.03.2024 року вбачається, що в тілесних ушкодженнях на поверхні тулуба трупа ОСОБА_9 , відобразились слідоутворююча частина твердого (твердих) предмету у вигляді синців півовальної форми та множинних синців з позитивним відбитків певної геометричної чотирикутної форми, якою могла бути підошва взуття, і зокрема підошва представлених для дослідження берців (т.1 а/п 124-125)
Також на марлевих тампонах зі змивами з підлоги та стіни у коридорі, які вилучили при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_2 , знайдена кров людини, при визначеності групової належності якої виявлені антигени А, В і Н, отже, ця кров може належати особі (особам), з групою крові АВ з супутнім антигеном Н, в тому числі і потерпілому ОСОБА_9 . Виключити в цьому об'єкті домішки крові підозрюваного ОСОБА_6 , якому властивий антиген Н, не являється можливим, що вбачається із висновків судово-медичного експерта імунолога № 137 від 22.01.2024 року та № 139 від 22.01.2024 року (т.1 а/п 134-136, 140-141).
Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що обвинувачений ОСОБА_6 не наносив потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, а рятував його, роблячи масаж серця, варто зазначити також наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КПК України проведення судово-медичної експертизи для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов'язковим.
Згідно висновку судово-медичного експерта №7 від 29.02.2024 року, смерть ОСОБА_9 спричинена закритою травмою грудної клітки та живота з множинними двобічними переломами ребер, розривами лівої легені, печінки, крововиливом в ліву плевральну порожнину та черевну порожнину та виникненням масивної підшкірної емфіземи тулуба (т.1 а/п 106-112).
Наявні у ОСОБА_9 тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею, мають ознаки багаторазового ударного механізму спричинення та мають ознаки прижиттєвого виникнення незадовго і в короткий проміжок часу до настання смерті. Множинні двобічні переломи ребер з ушкодженням лівої легені, правої та лівої часток печінки, множинні синці з осадженнями передньо-бокових поверхонь грудної клітки, живота, поверхні спини і попереку спричинені багаторазовою ударною дією, з прикладанням до передньої, правої, лівої бокової і задньої поверхні тулуба перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті та за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
Ушкодження в ділянці голови ОСОБА_9 спричинені внаслідок щонайменше п'ятиразової травмуючої дії. Ушкодження в ділянці тулуба виникли від багаторазового прикладання щонайменше тричі до передньої поверхні грудей, чотириразово до передньої поверхні живота, і не менше десятиразового прикладання до задньо-бокових ділянок тулуба.
В тілесних ушкодженнях на поверхні тулуба відобразились слідоутворююча частина твердого предмету у вигляді синців на півовальної форми та множинних синців з позитивним відбитків певної геометричної чотирикутної форми, якою могла бути підошва взуття.
Синці в ділянці правого та лівого передпліччя, тильної поверхні правої кисті за властивостями та локалізацією на тілі трупа ОСОБА_9 можуть відповідати механізму походження внаслідок самооборони прикривання руками від нанесення ударів.
На тілі трупа ОСОБА_9 слідів характерних для волочіння чи іншого переміщення тіла не виявлено.
Властивості та локалізація конструктивних згинальних переломів другого і третього ребер справа, третього ребра зліва по передній поверхні грудей та перелому тіла грудини, що не мають оточуючих крововиливів в м'які тканини в ОСОБА_9 , не виключають можливості їх походження внаслідок проведення непрямого масажу серця (здавлення грудної клітини в передньо-задньому напрямку).
Після отримання всіх вище вказаних в ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не виключається здатність потерпілого до вчинення активних дій, в тому числі спрямованні на самооборону.
В крові трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий алкоголь в кількості 1,9 проміле, в спинномозковій рідині 1,9 проміле, в шлунковому вмісті 4,7 проміле, що відповідає вживанню алкогольних напоїв перед настанням смерті та про можливість перебування в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня на час настання смерті.
Отже, у справі проведена низка експертних досліджень, якими встановлені обставини злочину, в тому числі характер та механізм нанесених обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому, зокрема встановлені ті тілесні ушкодження, що перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_9 , а саме множинні двобічні переломи ребер з ушкодженням лівої легені, правої та лівої часток печінки (закриті переломи 2,3,4,5,6,7,8,9,10-го ребер справа, закриті переломи 3,4,5,6,7,8,9,10,11,12-го ребер зліва), множинні синці з осадженнями передньо-бокових поверхонь грудної клітки, живота, поверхні спини і попереку, які спричинені багаторазовою ударною дією, з прикладанням до передньої, правої, лівої бокової і задньої поверхні тулуба, перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті та за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що коли потерпілий ОСОБА_9 перебував лежачи на підлозі, ОСОБА_6 спричинив йому щонайменше 17 ударів ногами та руками в різні ділянки тулуба та щонайменше 5 ударів в область голови, нанесення потерпілому ударів ногами підтверджено висновками експертиз, що виключає отримання цих тілесних ушкоджень внаслідок проведення непрямого масажу серця. При цьому тільки властивості та локалізація згинальних переломів другого і третього ребер справа, третього ребра зліва по передній поверхні грудей та перелому тіла грудини, які не мають оточуючих крововиливів в м'які тканини в ОСОБА_9 , не виключають можливості їх походження внаслідок проведення непрямого масажу серця, що не впливає на висновок суду про умисне заподіяння ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.
За змістом частини 2 статті 121 КК України кримінально караним є умисне тяжке тілесне ушкодження 1) вчинене способом, що має характер особливого мучення, 2) або вчинене групою осіб, 3) а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, 4) чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, 5) або вчинене на замовлення, 6) або таке, що спричинило смерть потерпілого,
Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, з об'єктивної сторони характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.
Зазначену правову позицію виклав Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2019 року у справі № 752/18406/16-к.
Тож, умисел обвинуваченого ОСОБА_6 на спричинення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього, є доведеним, оскільки зібраними та дослідженими в суді першої інстанції доказами підтверджено, що ОСОБА_17 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та бажаючи спричинити потерпілому тяжких тілесні ушкодження, наніс численні удари потерпілому ОСОБА_9 руками та ногами, взутими у берци по голові та в різні ділянки тулуба (щонайменше 17 ударів ногами та руками в різні ділянки тулуба та щонайменше 5 ударів в область голови), які призвели до смерті останнього. При цьому обвинувачений повинен був та міг передбачити летальні наслідки для потерпілого від своїх дій.
Судом враховано також висновок судово-психіатричного експерта № 70 від 31.01.2024 року, згідно якого ОСОБА_6 хронічно-протікаючим душевним захворюванням (психічним захворюванням), недоумством не хворіє, не хворів таким і на момент вчинення інкримінованого йому злочину, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на період інкримінованого йому злочину, усвідомлює свої дії та може керувати ними й по теперішній час. ОСОБА_6 в період інкримінованого йому діяння в стані тимчасового розладу душевної діяльності, іншого психічного розладу не знаходився, усвідомлював свої дії та міг керувати ними на період інкримінованого йому злочину. В період інкримінованого йому злочину в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психічного стресу не знаходився, не схильний до фантазування, перекручування фактів об'єктивної дійсності, він може вірно сприймати факти об'єктивної дійсності.
Аналізуючи зазначені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що зазначені у вироку протиправні дії ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, а тому вина ОСОБА_6 в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, повністю доведена і його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст.121 КК України.
Заперечення обвинуваченим своєї причетності до вчинення даного кримінального правопорушення, оскільки він не мав наміру наносити тілесні ушкодження потерпілому, який прийшов у квартиру свідка, уже маючи тілесні ушкодження, та за вказаних обвинуваченим обставин, він навпаки намагався врятувати йому життя, суд оцінює критично, оскільки ці доводи спростовуються дослідженими судом належними і допустимими доказами на підставі яких встановлено, що ОСОБА_9 18.01.24 року вже перебував у квартирі ОСОБА_8 , коли прийшов ОСОБА_6 , верхній одяг потерпілого знаходився у коридорі на вішалці, саме у коридорі цієї квартири ОСОБА_6 наносив удари ОСОБА_9 , від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події, про що свідчать сліди крові на стінах та підлозі у коридорі, за висновком експерта всі тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвого виникнення незадовго і в короткий проміжок часу до настання смерті, взуття та одяг ОСОБА_6 мають сліди крові, що може належати ОСОБА_9 .
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи ОСОБА_6 про неможливість спричинення ним тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 через приятельські відносини між ними, на переконання суду також не заслуговують на увагу, оскільки не виключають виникнення спонтанного конфлікту між особами, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, за дріб'язковим приводом та того факту, що дружні відносини не перешкодили ОСОБА_6 нанести ОСОБА_9 ляпас під час конфлікту, що мав місце 17.01.2024 року, про обставини якого повідомив свідок ОСОБА_8 та сам обвинувачений, а також наявність конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 18.01.2024 року, який почав ОСОБА_6 через конфлікт напередодні, став виганяти ОСОБА_9 , вдарив його, від чого той впав та розбив голову до крові, пішов за потерпілим у коридор, звідки свідок ОСОБА_8 чув крики, шум, глухі звуки, щось гупало, як показав свідок ОСОБА_8 .
Враховуючи досліджені докази в їх сукупності, за встановлених судом фактичних обставин, судом першої інстанції дії ОСОБА_6 кваліфіковані правильно за ч.2 ст.121 КК України, а тому відсутні підстави для перекваліфікації його дій з частини 2 статті 121 на частину 1 статті 125 КК України та задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника, що вироком суду першої інстанції не в повній мірі вирішено питання щодо речових доказів, а саме чоловічого персня із гербом України, який було поміщено у сейф-пакет CRI 1199174, то такі доводи апеляційний суд вважає слушними.
Згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18.01.2024 року речовими доказами в кримінальному провадженні № 12024240000000045 визнано: куртку військового зразка зеленого кольору (камуфляж); штани військового зразка, колір зелений (камуфляж) з ременем зеленого кольору; берці військового зразка, зеленого кольору з биркою на внутрішній частині з маркуванням 31025940 ; мобільний телефон марки Redmi A2, IMEI 1: НОМЕР_1 , ІMEI 2: НОМЕР_2 чорного кольору в темно-синьому чохлі; чоловічий перстень із гербом України (т.1 а/п 104)..
Ухвалою слідчої судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2024 року накладено арешт із тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на вилученні 18.01.2024 року у ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 речі: куртку військового зразка зеленого кольору (камуфляж); штани військового зразка, колір зелений (камуфляж) з ременем зеленого кольору; берці військового зразка, зеленого кольору з биркою на внутрішній частині з маркуванням 31025940 ; мобільний телефон марки RedmiA2, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 чорного кольору в темно-синьому чохлі; перстень із гербом України (т.1 а/п 105).
22 березня 2024 року речовий доказ у кримінальному провадженні №12024240000000045 від 18.01.2024, а саме перстень з гербом України, який було поміщено у сейф-пакет №CRI1199174, для організації поміщення до банківської установи АТК «Приват Банк» для належного зберігання, до вирішення справи у суді було направлено заступнику начальника відділу СУ ГУНП в Хмельницькій області майору поліції ОСОБА_18 (т.2 а/п 149).
Згідно акту прийому-передачі майна на зберігання від 03 квітня 2024 року поклажодавцем в особі заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_19 було передано на зберігання Зберігачу в особі керівника Департаменту каси перерахунку АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_20 на відповідальне зберігання по кримінальному провадженню №12024240000000045 наступне майно згідно опису: сейф-пакет №CRI1199174, у якому знаходиться перстень із гербом України (т.1 а/п 168).
Проте вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року долю вказаного речового доказу не вирішено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника в цій частині підлягають задоволенню, речовий доказ: перстень із гербом України, який поміщено у сейф-пакет №CRI1199174, згідно вимог ст.100 КПК України, підлягає поверненню власнику - ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 в частині вирішення питання про долю речового доказу - персня з гербом України, який підлягає поверненню власнику, змінити вирок в частині рішення щодо речових доказів.
Проте, колегії суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника в частині перекваліфікації дій ОСОБА_6 на частину 1 статті 125 КК України, судом першої інстанції матеріальний закон застосований правильно, винесено законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення в цій частині, за встановленими судом фактичними обставинами кримінального правопорушення, виходячи з сукупності вищевказаних та інших досліджених у судовому засіданні доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, суд першої інстанції обґрунтовано і правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за частиною 2 статті 121 КК України та призначив покарання, яке, на переконання колегії суддів, є законним та справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України, підстав вважати призначене покарання надмірно суворим, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_6 змінити в частині рішення щодо речових доказів.
Речовий доказ: перстень із гербом України, який поміщено у сейф-пакет CRI 1199174 - повернути власнику ОСОБА_6 .
В іншій частині вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3