Справа № 598/1863/24Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р.
Провадження № 33/817/58/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
21 січня 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , - адвоката Никитюка Г.І.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Никитюка Г.І. на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року,
Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 02 серпня 2024 року о 22 год. 19 хвилин по вул.Центральна с.Доброводи Тернопільського району ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Шкода Фабія» державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується оглядом на стан алкогольного сп'яніння, який проводився на місці зупинки транспортного засобу, у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального приладу газоаналізатора «Алкотест Drager 6820», результат тесту №01155 від 02 серпня 2024 року становить 2.99 проміле, та в закладі охорони здоров'я, де згідно акту медичного огляду та висновку №000014 від 02 серпня 2024 року результати тесту становлять 2.580 проміле, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Никитюк Г.І. вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою.
Посилаючись на приписи ст.266 КУпАП та Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, стверджує про порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Зокрема, звертає увагу, що відповідно до акту медичного огляду вбачається, що ОСОБА_1 не проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння двічі з інтервалом у 20 хвилин, оскільки жодних результатів такого (повторного) огляду не вказано, що в своє чергу є грубим порушенням Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.
Крім цього, факт проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я лише один раз, додатково підтверджується й долученим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, а саме о 23 год. 07 хв. 50 сек. ОСОБА_1 здійснює перше продування газоаналізатора, о 23 год. 14 хв. поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено адміністративні матеріали в тому числі протокол про адміністративне правопорушення, а о 23 год. 15 хв. 55 сек. відеозапис події переривається.
Захисник вважає, що наявними матеріалами справи та відеозаписом підтверджується, що проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я відбулось з порушенням Інструкції №1452/735, а тому висновок щодо результатів огляду є недійсним.
Вказує, що судом в оскаржуваному рішенні не повно викладенні пояснення лікаря ОСОБА_2 , надані в судовому засіданні місцевого суду, оскільки остання ствердно повідомила, що не пам'ятає чи проводилось два огляди з інтервалом у 20 хвилин, так як це було давно.
Таким чином, апелянт переконаний, що висновок суду про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводився два рази з інтервалом у 20 хвилин з однаковим результатом, фактично базується лише на припущеннях суду, що є неприпустимо та вказує на порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наголошує на тому, що відсутність повної відеофіксації події, яка відбулось 02.08.2024, само по собі позбавляє сторону захисту, так і суд належно дослідити усі обставини справи та надати відповідну оцінку діям працівників поліції та працівникам медичного закладу, в тому числі належного проведення огляду ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я.
Також зазначає про відсутність підстав для зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що, на думку апелянта, свідчить про недопустимість усіх доказів зібраних у справі.
Просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Никитюка Г.І., який повністю підтримав подану ним апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не дотримався.
Аналіз доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, свідчить про недотримання судом першої інстанції положень ст.ст.251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Поклавши ці докази в основу свого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, місцевий суд не врахував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як слідує з постанови суду першої інстанції, яку оскаржує апелянт, рішення суду про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння фактично базується на висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного у КНП “Збаразька центральна лікарня» Збаразької міської ради. (а. с. 10)
Такий висновок складено лікарем на підставі медичного огляду ОСОБА_1 , які зафіксовані в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000014 від 02.08.2024 року. (а. с. 53)
Відповідно до п.18 вказаного акту 02.08.20204 року о 23 год. 05 хв. проведено обстеження ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу “Алкофор 307», результат якого становив 2, 580%.
Апеляційний суд звертає увагу, що Інструкцією № 1452/735 передбачено відповідний порядок проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який повинен бути відображений в акті медичного огляду (п.6 Інструкції № 1452/735).
Проте, в акті медичного огляду ОСОБА_1 не зазначено відомостей про повторне через 20 хвилин його обстеження, як це передбачено в п.18 вказаного акту, зокрема: результату повторного обстеження.
З дослідженого апеляційним судом акту медичного огляду, який долучено до матеріалів справи, вбачається, що у п.18 зазначено час повторного обстеження, назву приладу та дату, до якої дійсна повірка такого приладу, однак відсутній результат обстеження.
Відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, які також були предметом дослідження апеляційного суду, підтверджується, що після первинного обстеження ОСОБА_1 , працівники поліції припинили відеофіксацію і розпочали оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції з недостатньою повнотою допитав як свідка лікаря ОСОБА_2 щодо обставин проходження медичного огляду ОСОБА_1 та не з'ясував чи дійсно останній проходив обстеження через двадцять хвилин після первинного і чому в акті огляду відсутні відомості про результат такого обстеження.
Так як Інструкція № 1452/735 визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення процедури проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка регламентована приписами вказаної Інструкції.
Таким чином, аналіз вищевказаних доказів, які були предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанції, дає підставу стверджувати, що висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння складений з порушенням вимог Інструкції № 1452/735.
Відповідно до п.22 Інструкції № 1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Аналогічні положення щодо допустимості як доказу результатів проведеного огляду на стан сп'яніння передбаченні статтею 266 КУпАП.
Так, згідно ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
За змістом ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.266 КУпАП, за змістом якої під час проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
В даному випадку огляд на стан алкогольного сп'яніння, результати якого покладені в основу судового рішення, проводився в медичному закладі. При цьому, свідки до проведення такого огляду не залучалися, а фіксація порядку огляду технічними засобами працівників поліції, свідчить про недотримання вимог нормативно-правових актів, якими регламентовано порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його Збаразьким районним судом притягнуто до адміністративної відповідальності.
Оскільки наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, є безумовною підставою для скасування судового рішення, суд не дає оцінку іншим доводам, наведеним в апеляційній скарзі.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Никитюка Г.І. - задовольнити.
Постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя