Номер провадження: 11-кп/813/1085/25
Справа № 521/12843/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22022230000000531, внесеному до ЄРДР 15 листопада 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено, та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31 січня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю призначення можливого покарання у разі визнання ОСОБА_8 виннним за результатами судового розгляду, а також продовження існування ризиків, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, які на даний час не зменшились і не відпали.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та не обґрунтованою, з огляду на наступне:
- ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення зовсім необґрунтовані та не підтвердженні будь-якими належними да допустимими доказами;
- захисник звертає увагу, що на теперішній час вже допитано свідків та стороною обвинувачення вже долучено до матеріалів справи докази;
-міцність соціальність зв'язків обвинуваченого, який має постійне місце проживання, дружину ІІІ-групи інвалідності, яку утримує;
- судом не враховано, що ОСОБА_8 є людиною похилого віку, що негативно впливає на його можливість перебувати в умовах тримання під вартою.
Посилаючись на викладені обставини, захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржену ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Малиновському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №22022230000000531, внесене до ЄРДР 15 листопада 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Як вбачається з обґрунтованих висновків суду, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, які обумовлені наступним.
Зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, вчиненого умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, його характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої), колегія суддів вважає, що є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд приймає до уваги, що у суді першої інстанції було допитано свідків, втім зауважує, що відповідно до ч.14 ст.352 КПК України свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за їх клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з'ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких вони не допитувались.
Разом з тим, вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції відносно наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання їх показань, яка передбачена ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Окрім того, враховуючи те, що ОСОБА_8 інкримінується вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, її збройним формуванням та створеній ними у м. Херсоні окупаційній адміністрації з метою завдання шкоди Україні, систематичний та тривалий характер його діяльності, а також те, що така діяльність була усвідомленою та мала найвищий ступінь суспільної небезпеки, свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
Колегія суддів приймає до уваги посилання обвинуваченого відносно того, що він є людиною похилого віку з рядом хронічних захворювань, має постійне місце проживання, хвору дружину інваліда, однак зауважує, що такі обставини не свідчать про зменшення або відсутність вищезазначених ризиків, при цьому, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.
На переконання апеляційного суду, досліджені під час судового засідання та встановлені судом першої інстанції ризики свідчать, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного судового розгляду, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин обвинуваченого, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Тобто законодавцем визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України, за наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, також обставин та характеру інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно ОСОБА_8 на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22022230000000531, внесеному до ЄРДР 15 листопада 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4