Номер провадження: 33/813/203/25
Номер справи місцевого суду: 504/4631/24
Головуючий у першій інстанції Якимів А.В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
20.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,
з участю секретаря судового засідання - Крупської М.Г.,
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Павленко Альони Леонідівни,
потерпілої - ОСОБА_1 ,
захисника потерпілої - адвоката Ворсуляк Олександра Валентиновича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду
апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Павленко Альони Леонідівни,
на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року, у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 гривень на користь держави. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат Павленко А.Л., просить скасувати постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року, провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебувають в сімейних відносинах, тому не складають родину в розумінні ст.3 СК України. Проте суд вважав, що потерпіла ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який є сином, особи що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , перебували у фактичних шлюбних відносинах та мають спільного сина ОСОБА_4 . Подія зазначена у протоколі входить до предмету регулювання вказаного Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Захисник вважає, що вказане твердження є помилковим, оскільки ОСОБА_5 хоч і мав з ОСОБА_1 спільну дитину, проте не перебував з нею в фактичних шлюбних відносинах, проживають за різними адресами та в різних населених пунктах, а отже будь-які сімейні правовідносини з точки зору саме як сім?ї відсутні.
Зазначає, що ОСОБА_6 є особою, відносно якої ухвалено рішення суду щодо відібрання дитини у зв?язку із вчиненим над нею насиллям та дитина перебуває під опікою батька - ОСОБА_3 , який в свою чергу проживає разом зі своїми батьками, тому очевидний агресивний настрій та конфліктність з боку ОСОБА_1 . Жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_2 такої форми домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров?ю потерпілої особи, окрім цього не встановлено чи викликали дії ОСОБА_2 будь-які наслідки, передбачені п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
На думку захисника, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Тому, зважаючи на відсутність всіх елементів правопорушення в діях ОСОБА_2 , оскаржувана постанова суду від 13.11.2024 року підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю в зв?язку з відсутністю в діях апелянта складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 , апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.
ОСОБА_1 та її захисник Ворсуляк О.В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
На підтвердження вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до суду надано протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАВ №559790 від 25.10.2024 року; пояснення ОСОБА_1 від 25.10.2024; пояснення ОСОБА_2 від 25.10.2024; відеозапис.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №559790 від 25.10.2024, 25.10.2024 о 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_1 (невістка), а саме висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Апеляційний суд зауважує, що норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства:
- фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
- психологічне насильство - насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- економічне насильство - навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
З аналізу наведених норм права, вбачається, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є матеріальним, тобто об'єктивна сторона такого адміністративного правопорушення передбачає настання наслідків як його обов'язкової ознаки.
Враховуючи викладене, домашнє насильство має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Самі по собі, конфліктні стосунки та вживання нецензурної лексики, не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені дії становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Протокол серії ВАВ №559790 від 25.10.2024 року, складений щодо ОСОБА_2 не містить відомостей про наслідки, настання яких є обов'язковою умовою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, викладена в протоколі фабула в порушення вимог ч.1 ст.256 КУпАП не містять обов'язкових елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, що підлягають доказуванню, а тому не відповідає диспозиції цієї норми КУпАП.
Обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок як про подію адміністративного правопорушення, так і про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Усунути вказані вище істотні порушення вимог закону неможливо в ході судового розгляду, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати зазначені в протоколі обставини правопорушення.
Наведене вище узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (зокрема, рішення у справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року).
Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов неправильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
За таких обставин, апеляційний суд, вважає, що постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 листопада 2024, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Павленко Альони Леонідівни, задовольнити.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 листопада 2024, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Коновалова