Справа № 605/221/24
Ухвала
21 січня 2025 рокум.Підгайці
Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
у м. Підгайці в залі суду у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження №42023210000000174 від 17 жовтня 2023 року, стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.204 КК України,-
Захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами протоколу за результатами аудіо-, відеоконтролю та всіх здобутих досудовим розслідуванням звуко та відеозаписів, на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, мотивуючи тим, що вищевказана ухвала слідчого судді, постановлена з грубими порушеннями вимог КПК України. Слідчим суддею апеляційного суду при постановленні даної ухвали не було враховано, що відомості внесені в ЄРДР не містять прізвища, ім'я та по батькові ОСОБА_4 , що є порушенням ч.5 ст.214 КПК України та вимог Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення. Вважає, що якщо відносно ОСОБА_4 не було внесено відомості в ЄРДР, то й не було підстав проводити відносно нього негласні слідчі (розшукові) дії, а тому всі докази, які одержані на підставі явно незаконної ухвали слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, є очевидно недопустимими.
Обвинувачений в судовому засіданні клопотання захисника підтримав.
Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо клопотання захисника та вказав, що ухвала слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій є законною, обгрунтованою, мотивованою і такою, що відповідає вимогам КПК України.
У органу досудового розслідування на момент звернення до слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій були всі докази, що ОСОБА_4 вчиняє кримінальне правопорушення і в цьому можна буде пересвідчитись в подальшому, під час судового розгляду справи. Також вказав, що чинне законодавство не вимагає, щоб у ЄРДР обов'язково були внесені відомості стосовно підозрюваного.
Проаналізувавши зміст і суть мотивів зазначених захисником та заперечень прокурора, суд вважає, що підстав для задоволення клопотання сторони захисту немає.
Суд вказує на те, що вищевказане клопотання стороною захисту заявлено під час дослідження доказів, при цьому на даний час ще жодний доказ до матеріалів кримінального провадження (обвинувального акта) не долучено, у тому числі й ухвала слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, яка стала підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_4 .
Відповідно до п.14 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень.
Згідно ч.2 ст.21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Ухвала слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року є такою, що набрала законної сили, а тому є обов'язковою та підлягає безумовному виконання на всій території України.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року в справі 756/10060/173 зазначено, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. Процедура отримання доказів у кримінальному провадженні, яка регламентована процесуальним законом, покликана забезпечити достовірність відомостей, на основі яких приймається рішення у кримінальному провадженні. Порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно встановити чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело. Про це зазначено колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 303/1425/18.
Також, Верховний суд у справі №761/34746/17 у постанові від 28.02.2023 року акцентував, якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК України, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених КПК України» у значенні п.2 ч.3 ст.87 КПК України і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими. Розглядаючи кримінальне провадження, суд зобов'язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з'ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей. Виходячи з наведеного суд може визнати дані здобутих під час проведення слідчих та процесуальних дій доказів недопустимими доказами лише за умови, якщо їх проведення призвело до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України. У разі визнання здобутих під час проведення слідчих та процесуальних дій даних недопустимим доказом суд повинен аргументувати, які саме конвенційні чи конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб були знівельовані, звужені чи обмежені та в чому це виразилося.
В силу ч.ч.1-5 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит.
Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження;
4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
В умовах воєнного стану положення цієї статті застосовуються з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу.
За змістом закону перелік дій і доказів передбачений ч.2 та ч.3 ст.87 КПК України є вичерпним.
Захисник ОСОБА_5 у заявленому клопотанні, не зазначив дій і доказів передбачених ч.2 та ч.3 ст.87 КПК України.
Суд вважає заперечення прокурора такими, що спростовують доводи зазначені у клопотанні захисника.
На підставі ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
У заявленому захисником клопотанні очевидна недопустимість доказів не мотивована та не доведена.
Суд вважає, що для визнання очевидно недопустимими доказами, зазначених захисником, а саме: протоколу за результатами аудіо-, відеоконтролю особи від 14 лютого 2024 року та всіх отриманих звуко та відеозаписів на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, підстав немає.
Тому, в контексті ч.1 ст.89 КПК України суд буде вирішувати питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
На підставі наведеного, керуючись статями 7, 86 - 89, 350 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимими доказами протоколу за результатами аудіо-, відеоконтролю особи від 14 лютого 2024 року та всіх отриманих звуко та відеозаписів на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у даному кримінальному провадженні, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Головуюча: ОСОБА_1