17 січня 2025 р. Справа № 597/1617/24
Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Торської І.В.
за участю секретаря судового засідання Лопушняк З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заліщики цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 20117,62 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,20 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5200 грн.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 22.05.2017 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено угоду та ОСОБА_1 укладено угоду №C18.031.79152 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки відповідно до умов якої, відповідачу були надані кредитні кошти на поточні потреби в розмірі 3000,00 грн. Свої зобов'язання кредитор виконав, надавши грошові кошти позичальникові зі строком кредитування 1 рік, з процентною ставкою за користування коштами кредитної лінії - 48,00% річних. Однак, свої зобов'язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконує. Останній платіж здійснено 28.02.2020 року. Внаслідок чого у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком в загальній сумі 16 488,30 гривень.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого останнє набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаною вище угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти від 22.05.2017 року.
29.12.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23, відповідно до якого ТОВ « Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаною вище угодою.
Враховуючи вказане, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 05.11.2024 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, а тому, керуючись положеннями ст.280 ЦПК України, справу слід розглянути за відсутності відповідача з постановленням заочного рішення.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 22.05.2017 року укладено угоду №C18.031.79152 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки.
Відповідно до преамбули даної Угоди, вона укладається згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що затверджений розпорядженням банку і розміщений на інтернет - сторінці Банку за адресою www.ideabank.ua.
Пунктом 5.1 Угоди Клієнт надав підтвердження про ознайомлення ним з умовами ДКБО та згоду з ними. Крім того, Позичальник власним підписом під текстом Угоди підтвердив ознайомлення з Тарифами Банку та згоду з ними.
Згідно з п.2 Угоди банк відкриває Клієнту поточний рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, та випускає Клієнту платіжну картку.
Пунктом 3 Угоди визначено, що Банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах:
-максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн.
-ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 3000,00 грн.
-процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48.00% річних.
-розмір обов'язкового мінімального платежу (ОМП) встановлюється згідно з тарифами Банку.
-діє індивідуальний порядок внесення суми Обов'язкового мінімального платежу (ОМП), за яким Розрахунковою датою є число кожного календарного місяця, яке відповідає числу дня оформлення договору;
-днем сплати ОМП за попередній Розрахунковий період є останній операційний день Платіжного періоду.
У пункті 4 Угоди сторонами погоджено, що повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та ДКБО, здійснюватимуться згідно умов ДКБО, Типового графіку та Розрахунку сукупної вартості кредиту, а також Тарифів які розміщені на сайті Банку за адресою www.ideabаnk.ua.
Підписанням Угоди Клієнт підтвердив, що він ознайомлений з Типовим графіком та розрахунком сукупної вартості кредиту. Крім того, Клієнт в день укладення Угоди особисто підписав довідку-повідомлення про ознайомлення з детальним розписом сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.
У пункті 7 Сторони погодили, що ця Угода є укладеною з дня підписання Сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань за Угодою.
Відповідно до п.11.10.2 ДКБО строк користування Лімітом кредитної лінії - 365 днів з моменту отримання Клієнтом права використання коштів кредитної лінії, з можливістю пролонгації дії Кредитної лінії (за умови прийняття Банком відповідного рішення).
Таким чином, Банк свої зобов'язання перед Клієнтом за Угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши Клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 3000,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою.
Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку.
Однак, свої зобов'язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією Відповідач не виконує. Останній платіж здійснено 28/02/2020 року. Внаслідок чого у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком в загальній сумі 16 488,30 гривень, що складається з:
- заборгованості за основним боргом в сумі 5 924,47 гривень,
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 10 563,83 гривень.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого останнє набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаною вище угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти від 22.05.2017 року.
29.12.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаною вище угодою.
Згідно витягів з реєстру боржників до вказаних договорів факторингу серед інших, до ТОВ «ФК «Сонаті», а потім до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 на заборгованість за угодою №C18.031.79152 від 22.05.2017 року про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки зі сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом склала 16488,30 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом 5924,47 грн, заборгованості за відсотками 10563,83 грн.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 526, 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики
Згідно з вимогами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти АТ «Ідея Банк» не повернула, чим порушила умови договору.
Надалі, відповідно до укладеного договору факторингу право грошової вимоги до відповідача за невиконання умов кредитного договору перейшло від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Сонаті», а потім від ТОВ «ФК «Сонвті» до ТОВ «Санфорд Капітал».
Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В силу вимог статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
У позовній заяві заявлено також вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків річних. З цього приводу суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 2842,55 грн. інфляційних витрат та 786,77 грн. - 3% річних, із розрахунку представленого у позовній заяві.
Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Згідно з розрахунком інфляційні втрати у сумі 2842,55 грн. та 3% річних в сумі 786,77 нараховані за період із 23.07.2020 року (наступного дня з дати закінчення дії договору) до 23.02.2022 року, тому суд приймає до уваги наданий представником позивача розрахунок, як належний доказ у справі, оскільки такий жодним чином не спростований відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 22.05.2017 року за №С-18.031.79152 в розмірі 20117,62 грн., з яких: 5924,47 грн. за тілом кредиту; 10563,83 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 2842,55 грн. інфляційних витрат; 786,77 грн. - 3% річних.
Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 5200,00 грн.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано: копію договору № 01-04 про надання правової допомоги від 01.04.2024 року, укладеного між ТОВ «Самфорд Капітал» та адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС»; акту прийому передачі послуг з правничої допомоги.
Враховуючи складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 5200 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України за рахунок відповідача позивачу слід відшкодувати понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2422,40 грн., який був сплачений позивачем при поданні позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст.10, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 265, 280, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованості в розмірі 20117,62 гривень, що складається з:
- заборгованість за основним боргом в сумі 5924,47 гривень;
-заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 10563,83 гривень,
- інфляційні втрати в сумі 2842,55 гривень;
- три проценти річних в сумі 786,77 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5200 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу, яка подається Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, а відповідачем протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ідентифікаційний код 43575686, адреса: м. Дніпро, вул.Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69 Дніпропетровської області.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне рішення суду складено 17 січня 2025 року.
Суддя І.В. ТОРСЬКА