Справа № 583/4621/24
2/583/77/25
20 січня 2025 року
Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді Савєльєвої А.І.,
за участю секретаря - Доценко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка справу за цивільним позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, припинивши право на частку в спільному майні подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 котрим є автомобіль марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, як неподільна річ, стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості частки даного транспортного засобу в розмірі 95970 грн. 00 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 02.03.2016 проживала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. 27.05.2024 Охтирським міськрайонним судом Сумської області шлюб розірвано. Під час шлюбу був придбаний автомобіль марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску. Даний транспортний засіб за її згоди був оформлений на чоловіка. Як стало їй відомо, що її чоловік ОСОБА_3 23.11.2023, без її згоди, таємно від неї, якимось чином оформив та зареєстрував автомобіль на свою матір - ОСОБА_5 . Вважає, що вказаний договір був оформлений на матір лише з метою створення перешкод для поділу спільного майна подружжя і реально кошти син матері не сплачував. Однак вважає за недоцільним скасовувати чи визнавати недійсним вказаний договір, її право на спільне майно подружжя повністю порушені, вона не має доступу до автомобіля, не може ним користуватися, автомобіль відчужений третій особі, а тому вона має право на виплату від відповідача грошового еквіваленту частки даного транспортного засобу як неподільної речі. Позивач стверджує, будь якої усної, письмової та нотаріально посвідченої згоди на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном подружжя автомобілем марки «RENAULT MEGANE» відповідачу не надавала. У зв'язку з викладеним позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 26 вересня 2024 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання на 22 жовтня 2024 року.
Представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Зазначає, позовна заява є безпідставною та необґрунтованою з підстав: у рішенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.05.2024 про поділ майна справа № 583/792/24 за таких обставин, зустрічний позов (який заявлено про поділ автомобіля) не підлягає задоволенню у зв'язку з обранням неправильного способу захисту. У зв'язку з цим позивач подала повторно позов, однак відповідач наполягає на тому, автомобіль не є спільним майном, а є його особистою власністю. До 2016 відповідач користувався автомобілем свого батька ВАЗ 21099, який він йому фактично подарував, однак документи не переоформляв. Після чого автомобіль батька було продано, та відповідач ОСОБА_3 за довіреністю користувався іншим автомобілем власниці ОСОБА_6 , за який заплатив кошти від продажу батькового автомобіля. Під час шлюбу в червні 2022 року ОСОБА_3 за особисті кошти придбав автомобіль Renault Megane. Автомобіль зареєстрував за собою, оскільки вважав це особистим майном, так як використав для цього кошти, отримані від батька за продаж попереднього автомобіля та частину коштів додав своїх з отриманої премії. Крім цього, вважає висновок про звіт наданий позивачем не може братися до уваги. Оскільки його вартість визначена згідно ринкової вартості автомобіля звіту від 05.09.2024 заперечують. Також при приведенні експертизи позивачем автомобіль не був наданий на огляд. Сторона відповідача отримала звіт про оцінку майна, в якому вартість автомобіля моделі Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_2 випуску 2004 року, станом на 09.10.2024 складає: 146685 грн. Для проведення даного звіту автомобіль було надано на огляд. Також заперечують проти заявлених витрат сторони позивача, вказуючи що в акті виконаних робіт, наданою стороною позивача наведено загальні дані, не зазначено стосовно якої конкретної справи надано правову допомогу та скільки часу витрачено адвокатом в обґрунтування вартості його послуг. Не дотримано критерію реальності, а також розумності оскільки справа про поділ майна не належить до категорії складних, та не потребує значного часу на вивчення матеріалів справи, при цьому в межах даної справи заявлено лише одну вимогу щодо предмета спору, здійснюється поділ майна лише автомобіля.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі просять задовольнити. Позивач у судовому засіданні пояснила, 02.03.2016 з відповідачем було укладено шлюб. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області 19.04.2024 шлюб було розірвано. 17.12.2024 Апеляційним судом Сумської області закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, прийнято відмову іі представника від апеляційної скарги. За час спільного проживання з відповідачем було придбано майно, а також автомобіль «RENAULT MEGANE». 22.05.2024 рішенням Охтирського міськрайонного суду майно між ними розподілено, а автомобіль не поділено, оскільки не була визначена вартість автомобіля, зазначений транспортний засіб придбавали у сім'ю, разом їздили вибирали автомобіль вирішили оформити на відповідача. Від знайомих дізналася що відповідач 23.11.2023 року автомобіль переоформив на свою матір. Коли ще зустрічалися відповідач приїздив на автомобілі ВАЗ 21099 який належав батькові, потім автомобіль батько забрав і потім знову повернув відповідачу. Він продав автомобіль за згодою батька за 1800 доларів США кошти залишилися у їх сім'ї. Вирішили купити інший автомобіль ВАЗ 21011 за 2100 дол. США, автомобіль був оформлений за дорученням, але коштів не вистачало, 200 дол. США позичили у її бабушки. Цим автомобілем користувалися два роки, вирішили продати та купити другий автомобіль Рено Меган за 4,5 тис.доларів США за спільні кошти, вона працювала потім знаходилася у декретній відпустці, проживали разом з її батьками, в Ясенове, тримали господарство, відповідач отримав премію та добавив до автомобіля, автомобіль використовували в цілях сім'ї.
Представник позивача позов просить задовольнити, оскільки автомобіль є спільною власністю подружжя, однак відповідач продав автомобіль своїй матері коли сторони проживали разом. Також стягнути кошти в сумі 15000 гривень витрати на правовому допомогу відповідно до розрахунку та витраченого часу на дану справу.
Відповідач у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог, при цьому пояснив, що на 18 років батько подарував автомобіль, але юридично не оформив. У сім'ю до позивачки прийшов з автомобілем, коли посварилися з батьком, то батько автомобіль забрав. Потім повернув і він знайшов покупця та продав автомобіль і отримав кошти. Вирішили придбати другий автомобіль ВАЗ 21011, але юридично не оформляли, бабушка позивачки допомогла дала 200 дол. США, вважала що одна сім'я. Він їздив за кордон заробляв кошти на дружину, дітей на інтереси сім'ї. Автомобіль «RENAULT MEGANE» придбав за кошти від проданого батькового автомобіля, та за власні кошти які сам заробляв, дружина не хотіла працювати. 23.11.2023 автомобіль продав своїй матері за 80 000 гривень через МРЄО.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову, просила в позові відмовити, при цьому пояснила, відповідач в червні 2022 року під час шлюбу придбав автомобіль «RENAULT MEGANE» за власні кошти, від продажу батькового автомобіля та частину коштів додав отримавши премію. Автомобіль зареєстрував за собою, оскільки вважає даний автомобіль особистим майном. Також зазначила, позовна заява є безпідставною та необґрунтованою з підстав, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.05.2024 про поділ майна справа №583/792/24 за таких обставин, зустрічний позов який заявлено про поділ автомобіля не підлягає задоволенню у зв'язку з обранням неправильного способу захисту. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу вважає, що вони є завищеними, справа не належить до категорії складних та не потребує значного часу на вивчення матеріалів справи, при цьому в межах даної справи заявлено лише одну вимогу щодо предмета спору. У разі задоволення позову просить суд взяти до уваги висновок експерта наданий відповідачем.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, також надала письмові пояснення в яких зазначає, що її син відповідач по справі користувався автомобілем свого батька ВАЗ 21099, який він йому фактично подарував, однак документи не переоформляв. На той час її чоловік батько відповідача видав в сервісному центрі МВС тимчасовий талон, що дозволяв йому керувати автомобілем без довіреності та згоди власника. Після чого він цей автомобіль продав, та її син за довіреністю користувався іншим автомобілем ВАЗ 21111 власниці ОСОБА_6 , за який заплатив кошти від продажу батькового автомобіля. І вже після продажу цього автомобіля він придбав Renault Megane, 2004 року випуску.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, автомобіль 21099 належав його батьку, потім батько автомобіль забрав. Коли придбали автомобіль ВАЗ 21011 вона давала 200 дол. США, автомобіль купували за свої гроші, потім цей автомобіль він розбив. Купили другий автомобіль для потреб сім'ї. Автомобілі купувалися для сім'ї за спільні кошти, в їх сім'ї було велике господарство чотири корови, 12 га землі, відповідач їздив за кордон працювати вона йому позичала 800 дол.США.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засідання пояснила, з 30.09.2015 сторони проживали у цивільному шлюбі, 02 березня 2016 року одружилися і проживали до грудня 2023 року потім відповідач від них пішов. Прийшов жити мав автомобіль, який належав батьку, і їздив до травня 2016 року. Потім з батьком посварилися і батько забрав автомобіль. В той час користувався автомобілем її чоловіка та діда, їздив на роботу. Близько до осені 2016 його батько повернув автомобіль він підремонтував його та продав циганам, вони приїхали до них додому в с. Ясеновата десь пізньої осені 2016-2017 рік, кошти за автомобіль віддали відповідачу, а автомобіль забрали. Потім купили другий автомобіль ВАЗ 21011, про це було всім їм відомо, баба позивачки давала 200 дол. США.
Цей автомобіль відповідач розбив, потім продав. Влітку 2022 відповідач поїхав з дочкою купувати автомобіль, купили автомобіль Рено Меган за спільні кошти, також його батько віддав кошти за проданий свій автомобіль. Автомобіль був куплений в цілях сім'ї, та дітей.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, десь чотири роки тому він поїхав в одне з господарств с. Ясеновате де купив автомобіль у відповідача в присутності його батька за 1800 дол. США, кошти передав відповідачу, можливо була присутня і позивачка, але точно не пам'ятає, документи не оформляли. Але виявилося, що автомобіль був несправний він знайшов іншого покупця, і батько відповідача продав іншому покупцю свій автомобіль.
Заслухавши пояснення учасників справи, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач та відповідач уклали шлюб зареєстрований 02.03.2016 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 8).
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.9-10).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 17 грудня 2024 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 - адвоката Кудіна О.М. від апеляційної скарги на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Згідно Договору купівлі-продажу 5943/2023/4169908 транспортного засобу від 23.11.2023 ОСОБА_3 продав ОСОБА_10 автомобіль марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_3 , вартістю 80 000 гривень, в присутності адміністратора ОСОБА_11 (а.с.12, 109).
Згідно наданого позивачем звіту експерта-автотоварознавця № 040 від 05.09.2024, дослідженню підлягає легковий автомобіль моделі «RENAULT MEGANE» державний номерний знак НОМЕР_1 випуску 2004 року кузов (шасі, рама) № НОМЕР_4 , колір: сірий. Автомобіль на огляд не наданий. Ймовірна ринкова вартість автомобіля моделі «RENAULT MEGANE» випуску 2004 року для визначення судового збору становить: 191940 грн. (а.с.13).
Згідно наданим відповідачем звіту № 045/24 від 09.10.2024 про оцінку майна: колісного транспортного засобу-автомобіля моделі RENAULT MEGANE державний номерний знак НОМЕР_1 , дослідженню легковий автомобіль моделі RENAULT MEGANE державний номерний знак НОМЕР_1 випуску 2004 року, кузов типу універсал № НОМЕР_4 , двигун V = 1598 см.куб. тип палива: бензин, колір: сірий свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 видане 25.05.2024 року ТСЦ 5943. Власник: ОСОБА_4 . Огляд автомобіля проводився 08.10.2024 в світлий час доби при природному освітленні за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість ідентичного автомобіля моделі RENAULT MEGANE2004 року виготовлення згідно даних бюлетеня авто товарознавця № 137 становить 146685 грн., яка повністю відповідає вартості з джерелом масової інформації (а.с.62-68).
Як вбачається з рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.05.2024 здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , окрім автомобіля моделі Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_2 випуску 2004 року. В рішенні суду зазначено, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 відчужено автомобіль його матері. ОСОБА_1 у зустрічному позові просила визнати за нею право власності на автомобіля, що є неможливим у зв'язку з відчуженням автомобіля третій особі. У випадку відчуження автомобіля одним із подружжя проти волі чи без згоди іншого з подружжя, останній має право на грошову компенсацію вартості відчуженого автомобіля, виходячи з дійсної ринкової вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна. Зустрічний позов не підлягає задоволенню у зв'язку з обранням неправильного способу захисту (а.с.71-74).
Відповідно до відомостей ТСЦ МВС № 5943, 14.02.2014 ОСОБА_3 отримав тимчасовий реєстраційний талон серії ДАР № 52846 терміном дії з 14.02.2014 до 14.02.2044 на автомобіль ВАЗ 21099, 2006 року випуску, який належав ОСОБА_12 (а.с. 69).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №642/8107/14-цпровадження № 14-108звц21).
Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц ). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
З позовної заяви, та поясненнями наданими учасниками справи що спільно набуте майно подружжя вже поділене судовим рішенням Охтирського міськрайонного суду від 22.05.2024. Тому, суд вважає можливим ефективний захист прав позивача у межах цієї справи.
Згідно частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71 СК України).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Стаття 63 СК України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Частиною 2 ст. 183 ЦК України передбачено, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.ч. 2, 5 ст. 71 СК України).
Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення пози вачемвартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
Приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.(Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №345/2224/20 (провадження № 61-5915св22).
Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'Кязку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) зробила висновок, що частини четверта та п'ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов'язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.
Отже, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.
ОСОБА_1 просила суд провести поділ спільного майна подружжя саме на підставі статті 364 ЦК України, тобто шляхом присудження їй грошової компенсації за належну їй частку у спільному майні подружжя, а саме автомобіля марки « RENAULT MEGA» д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску.
Таким чином, судом встановлено, що спірне майно набуте сторонами у шлюбі за спільні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Зазначене майно підлягає поділу з урахуванням положень статті 70 СК України та статті 364 ЦК України.
Статтею 65 СК України передбачено, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частини перша, друга, четверта статті 65 СК України).
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 рокуусправі №127/21002/21 (провадження № 61-5340св23), від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), постанові Верховного Суду України від 24 травня 2023 року справа № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22) зроблено висновок, що у разі, якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
Матеріали справи містять докази, які підтверджують відчуження ОСОБА_3 на користь третьої особи ОСОБА_4 яка є йому матір'ю, автомобіля «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску. Зокрема, копію договору купівлі-продажу 5943/2023/4169908 транспортного засобу від 23.11.2023.
Позивач в судовому засіданні пояснила, що своєї згоди на продаж спірного автомобіля не надавала та коштів від його реалізації не отримувала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв'язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
Таким чином, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Згідно вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, за таких обставин, зважаючи, що відповідачем не встановлено переконливих та беззаперечних доказів стосовно придбання автомобіля за власні кошти, тому суд не приймає його доводи в цій частині.
Судом встановлено, що сторони придбали спірний автомобіль під час перебування у зареєстрованому шлюбі, однак відповідач ОСОБА_3 розпорядився ним на власний розсуд без згоди позивача ОСОБА_1 та не довів належними доказами використання отриманих від продажу коштів в інтересах сім'ї, тому суд дійшов висновку про те, що позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.
Отже, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Представник відповідача у відзиві на позов стверджує, що згідно звіту з оцінки майна, ринкова вартість автомобіля RENAULT MEGANE державний номерний знак НОМЕР_1 , 2004 року випуску, станом на 09.10.2024 складає 146685 гривень.
Тоді, як вбачається зі звіту з оцінки майна, наданого представником позивача, ринкова вартість автомобіля марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_1 складає 191940 грн.
Однак, суд бере до уваги висновок експерта № 045/24 від 09.10.2024 з визначеною вартістю автомобіля марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, в сумі 146685, яку надав відповідач, згідно висновку експерта, де проводився огляд автомобіля, при його оцінці.
За наведених обставин, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 частини вартості вказаного автомобіля в сумі 146685 грн. ,та вважає визначити розмір такої компенсації в сумі 73342 гривні 50 копійок, тобто половину від ринкової вартості автомобіля, беручи вартість автомобіля з висновку експерта, наданого відповідачем.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Що стосується витрат на правничу допомогу то суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: Ордер на надання правничої допомоги від 05.09.2024; договір про надання правничої допомоги від 05.09.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кудіним О.М.; акт прийманні-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги (визначений у фіксованому розмірі); квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.09.2024 про сплату ОСОБА_1 адвокату Кудіну О.М. за юридичні послуги 15000,00 грн.
Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті про отримання правової допомоги від 11.09.2024, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд доходить висновку про те, що заява представника позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн., що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70 СК України, ст. ст. 183, 364, 365, 372 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 42, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , представник позивача Кудін Олександр Михайлович, до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Припинити право на частку в спільному майні подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , котрим є автомобіль марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, як неподільна річ, стягнути з відповідача ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , грошову компенсацію вартості частки даного транспортного засобу в розмірі 73342 (сімдесят три тисячі триста сорок дві гривні) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , судовий збір у розмірі 1211 гривні 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене та підписане 21 січня 2025 року.
Суддя А.І.Савєльєва