Справа № 309/3278/24
Провадження № 2/309/846/24
20 січня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
з участю секретаря судового засідання: Свистак К.М.
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення аліментів, додаткових витрат та коштів на утримання дружини ,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів, додаткових витрат та коштів на утримання дружини. Посилається на те, що з відповідачем перебували у шлюбі, який рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2024 року було розірвано. За час перебування у шлюбі у сторін народилась одна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення фактичних шлюбних відносин позивачка з сином проживає окремо, самостійно утримую та виховує його. Тобто всі обов'язки щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікування виконує вона самостійно. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не бере участі у його вихованні та утриманні.
Син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на «Д» обліку у сімейного лікаря, невролога через ЗМР та потребує постійних витрат на лікування, що підтверджується медичною документацією. Всі витрати по лікуванню дитини несе позичка, відповідач жодної участі у цих витратах .
У зв'язку із складним матеріальним становищем, неможливістю працювати повний робочий день через здійснення постійного догляду за дитиною ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги також на своє утримання від відповідача. Просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п'ять тисячі) гривень щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додаткові витрати пов'язані з лікуванням дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, щомісяця до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку.
25.07.2024 року в порядку, передбаченому ЦПК України, представником відповідача - адвокатом Плешинець М.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги, подано відзив до суду. Просить позов задовольнити частково та стягувати з відповідач аліменти на утримання дитини у розмірі 2000 грн. щомісячно, а в задоволенні решти вимог просить відмовити. Вказує на те що, відповідач любить свого сина та від часу його народження турбується про нього, а тому отримання позовної заяви про стягнення аліментів для нього стало несподіванкою. На даний час ОСОБА_2 немає стабільних доходів та постійної роботи. Позивачка зазначає про те, що син має вади фізичного або психологічного розвитку та потребував витрат на лікування. Однак витрати на лікування не підтвердженні належними доказами. Крім того зазначає, що з дня припинення відносин між сторонами, позивачка перешкоджає зустрічам відповідача з сином.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася. У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Адвокат Плешинець М.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, при прийнятті рішення просять врахувати поданий відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 09.09.2019 року, який рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 22.02.2024 року розірвано (а.с.7-9).
Від даного шлюбу в сторін народилася одна дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.08.2020 року (а.с. 6).
Згідно довідки №18 КНП «Хустського центру ПМСД» від 28.06.2024 року ОСОБА_4 , знаходиться на «Д» обліку у сімейного лікаря, невролога через ЗМР та потребує заняття з логопедом та психологом (а.с.12).
До матеріалів справи долучено медичну документацію «Історія розвитку дитини» №31 за різний період від народження дитини і по даний час, яка свідчить про наявність відповідних медичних діагнозів, лікування, рекомендації.
Так, положеннями ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані ж позивачкою копії медичних документів «Історії розвитку дитини» щодо інформації про показання не містять доказів у постійних витратах на лікування, потребу заняття з логопедом та психологом та не є належним доказом на підтвердження дійсної необхідності проведення дитині такого лікування. Крім того, надані позивачем копії медичних довідок є нечитабельними.
Згідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 17постанови від 15 травня 2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він неповинен перевищувати50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів на утримання однієї малолітньої дитини суд враховує майновий стан позивачки, яка ніде не працює, сама проживає з дитиною у батьківському будинку та сама веде догляд за нею, стан здоров'я дитини, яка хворіє, встановлений законом мінімальний розмір аліментів на одну дитину, а також майновий стан відповідача.
Разом з цим, суд враховує, що відповідач має працездатний вік, а тому, суд вважає, що вимоги позивачки щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини слід задовольнити частково і стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 липня 2024 року, і до його повноліття, а в решті позовних вимог в цій частині відмовити.
Згідно до статті 79 СК України, аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Згідно ч.1 ст.80 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 81 СК України, перелік видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, затверджується Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 26 лютого 1993 року № 146).
Згідно ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Відповідно до ч. 3 ст. 84 СК України дружина,з якою проживає дитина, яка має вади фізичного або психологічного розвитку, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітнього сина, який проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , позивачка у зв'язку з складним матеріальним становищем, неможливістю працювати через здійснення постійного догляду за дитиною, а тому потребує матеріальної допомоги від відповідача, що у свою чергу, є його обов'язком відповідно до вимог ст. 84 СК України.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України, визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_2 не підтверджено належними та допустимими доказами, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки ОСОБА_1 до досягнення дитиною шестирічного віку.
Будь-які дані про незадовільний стан здоров'я самого відповідача в матеріалах справи відсутні, як відсутні і дані про наявність у платника аліментів інших утриманців, наявності стягнення по будь-яким іншим виконавчим документам.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач має змогу сплачувати кошти на утримання позивачки ОСОБА_1 , з якою проживає малолітня дитина.
При визначенні розміру аліментів на утримання позивачки, в межах заявлених позовних вимог, суд враховує майновий стан сторін, працездатний вік відповідача, відсутність у відповідача постійного місця праці, стан здоров'я відповідача, його можливість надавати матеріальну допомогу дружині.
А тому суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на її утримання слід задовольнити частково і стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1500 гривень щомісячно, і до досягнення малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку.
Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини за один місяць.
Керуючись ст.ст.5, 12, 76-78, 80, 81, 209, 223, 247, 263, 265, 430 ЦПК України, ст.ст.79, 80, 81, 84,182, 184 СК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, додаткових витрат та коштів на утримання дружини - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 липня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання в розмірі 1500( одна тисяча п'ятсот) гривень щомісячно, на період до досягнення малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку, починаючи з 05 липня 2024 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави 2422,40гривень судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.