Справа № 308/16081/24
17 січня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Кравчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий виклад обставин справи
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 400,25 грн., судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.07.2019 між АТ «АЛЬФА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб, з лімітом кредитної лінії у розмірі 200 000 грн., процентна ставка 26% річних, тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Банк виконав умови договору і в повному обсязі, надавши відповідачу в розпорядження кредитні кошти. Станом на 20.09.2021 за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 50 400,25 грн.
20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 30.07.2019 року укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.
Процесуальні дії по справі, заяви учасників
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.
17.12.2024 року відповідачем на електронну пошту суду подано заяву, згідно якої зазначає, що в оферті від 29.07.2019 р., що надана позивачем до позову відсутнє зазначення строку дії договору, який мали намір сторони укласти. З її змісту неможливо встановити на який саме період було запропоновано укласти договір, дні, місяці, роки, інших доказів на підтвердження укладеного між сторонами договору, а також його суттєвих умов у матеріалах справи не міститься. Водночас, як у позові, так і в матеріалах справи, присутні інші календарні дати, відштовхуючись від яких є можливим встановити наступні крайні дати у 2 кредитора (або особи до якої перейшло право вимоги) можливості звернутись до суду із позовом: - якщо обраховувати із 29.07.2019р. (дати укладення договору оферти) - останньою датою можливості звернення до суду в межах 3-х річного строку позовної давності було 29.07.2022р.; - якщо обраховувати із 20.09.2021р. - останньої дати кінця розрахункового періоду, наведеного у таблиці що міститься в додатках до матеріалів справи - останньою датою можливості звернення до суду в межах 3-х річного строку позовної давності було 20.09.2024р. Власне ця дата - 20.09.2021р. є датою також укладення Договору факторингу. А відрахунок кінцевої дати права на звернення до суду після укладення такого договору Законом не передбачено що прямо слідує із позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц. Цією заявою в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідач заявляє про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
17.12.2024 року відповідачем на електронну пошту суду подано письмову позицію щодо вимог позовної заяви, в яких серед іншого зазначає, що вимоги позову необґрунтовані, такі, що не доведені жодними належними та допустимими доказами, як наслідок позов не підлягає до задоволення.
Вказує, що надана позивачем копія оферти не містить посилання на номер рахунку НОМЕР_1 , виписку за яким надано позивачем на підтвердження факту наявності між сторонами зобов'язань. Суду не надано даних про акцептування даної оферти банку, номеру кредитного договору, за яким надано розрахунок заборгованості та відступлено право вимоги на користь позивача, як і не надано доказів укладення самого договору, про які йдеться в оферті за якими виникла заборгованість й погодження їх умов. Вважає, що зазначене позбавляє можливості пересвідчитись у акцептуванні угоди і дійсного розміру заборгованості.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що виписка по рахунку НОМЕР_1 стосується договірних відносин з відповідачем за офертою від 29.07.2019р., у зазначеній оферті взагалі відсутні відомості щодо реквізитів його рахунку. З огляду на те, що надані позивачем докази на підтвердження факту набуття права вимоги містять посилання на договір № МТС-631214825 від 30.07.2019р., в той час як на підтвердження факту наявності зобов'язань між ним та АТ «Альфа-Банк» надано лише копію оферти від 29.07.2019р. В наданій позивачем оферті також відсутнє зазначення строку дії договору, який мали намір сторони укласти.
Також вказує, що до матеріалів справи додано копію договору оферти від 29.07.2019р., у правому її верхньому куті міститься вказівка на «№ сделки 631214825». Водночас, згідно Виписки з додатку до договору факторингу №3 від 20.09.2021р. позивач придбав у АТ «АЛЬФА-БАНК» право вимоги за кредитним договором МТС-631214825 від 30.07.2019р. За наведеного позивачем не доведено наявність у нього права вимоги саме за офертою від 29.07.2019р., натомість долучені до позовної заяви додаток до договору факторингу, розрахунок заборгованості та виписка по рахунку стосуються іншого договору від 30.07.2019р.
Крім того зазначає, що позивачем при зверненні до суду не додано розрахунку заборгованості, графік погашення заборгованості, не додано до позову докази, які входять до предмета доказування та якими підтверджується підставність та правомірність нарахування банком сум заборгованості і відсотків. Зазначене в свою чергу вказує на фактичну відсутність належних та допустимих доказів достовірності суми заборгованості відповідача перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» та позбавляє суд встановити дійсні обставини справи.
27.12.2024 року від позивача поштовими засобами зв'язку надійшли заперечення на заяву про застосування позовної давності, згідно якиї вказує, що строк позовної давності, враховуючи роз?яснення Верховного Суду та вимоги пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ є продовженим на час дії карантину (карантин було запроваджено 12.03.2020 року, а завершено - 30.06.2023 року). Більше того, на період воєнного стану у відповідності до п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказане свідчить, що Позивачем жодним чином не пропущений строк позовної давності.
15.01.2025 року відповідач на електронну пошту суду подав до суду відповідь за заперечення позивача та вказує, що позивач не підтвердив жодним доказом своїх доводів неможливості вчасно звернутись до суду із позовом через зазначені вище обставини, суть заперечення зводиться до голослівного посилання на існування цих обставин як таких. Окрім цього, при зверненні до суду позивач жодним чином не обґрунтував поважність причин пропуску строків звернення до суду. Як наслідок у суду відсутня процесуальна можливість поновити наразі такі строки
Позивач у судове засідання 17.01.2025 не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому, 03.10.2024 та 22.11.2024, 12.12.2024 від представника ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» Плачинди К.О., який діє на підставі довіреності від 21.03.2024 через систему «Електронний суд» поступила заява про проведення засідання без участі представника позивача, позовну заяву підтримує в повному обсязі.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.
Відповідач у судове засідання 17.01.2025 повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву не подавав.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631214825 від 30.07.2019 року, було підписано оферту та паспорт споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу було надано кредит. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 гривень. Процентна ставка 26,00 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 гривень.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується копією виписки по рахунку з кредитною карткою за період з 30.07.2019 року по 21.09.2021 року.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 631214825 від 30.07.2019 заборгованість ОСОБА_1 становить 50 400,25 грн.
20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №3, відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку до договору.
Згідно п. 2.2 договору факторингу, визначено право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
У відповідності до виписки з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 631214825 від 30.07.2019, до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 50 400,25 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору фактор зобов'язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові Ціну Прав Вимоги в розмірі 12 844 800 грн. 00 коп.
Згідно копії платіжного доручення №559 від 20.09.2021 ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перерахувало АТ «АЛЬФА-БАНК» 12 844 800,00 грн. за право вимоги згідно договору факторингу №3 від 20.09.2021.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про наданя кредиту №631214825, який підписаний сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Так, з матеріалів справи вбачається, що АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кошти у визначеному в договорі розмірі.
Доданою до матеріалів позовної заяви випискою по особовому рахунку підтверджується, що ОСОБА_1 в період 30.07.2019 - 21.09.2021 отримано суму кредитних коштів згідно вказаного вище договору.
При цьому, судом встановлено, що 20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №3, відповідно до якого позивач набув права вимоги до відповідача на суму заборгованості за кредитним договором №631214825 від 30.07.2019.
Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимогст. 516 ЦК України.
При цьому, всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК ЕЛІТ ФІНАНС», ні попереднього кредитора.
Так, розрахунком заборгованості підтверджується, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 50 400,25 грн. Вказаний розрахунок судом приймається до уваги, оскільки будь-яких інших доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірі суду надано не було.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Договір №631214825 від 30.07.2019 року та його умови в судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Саме відповідач повинен був спростувати наданий Товариством розрахунок заборгованості, у зв'язку з його неправильністю або невідповідністю умовам укладеного між сторонами договору. Однак відповідач цієї обставини не спростував, як і не спростував інших наданих Товариством доказів отримання кредитних коштів (постанова Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №690/328/20-ц).
За наведеного судом визнаються неспроможними доводи відповідача викладені у письмовій позиції від 17.12.2024, такі не спростовують укладення та підписання відповідачем Договору №631214825 та користування кредитними коштами згідно такого.
Окрім того, відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно з ст.257 та ч.3 ст.267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Суд вважає, що у цих правовідносинах слід застосовувати положення закону про загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки.
Як встановлено ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
При цьому, за змістом норми ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З даним позовом позивач звернувся до суду 30.09.2024 та заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з 30.07.2019 - 21.09.2021.
Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова КМ України від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова КМ України від 27.06.2023 № 651).
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду не було порушено строків позовної давності.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, наявну заборгованість ні позивачу, ні попередньому кредитору в добровільному порядку не погасив, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, відтак новий кредитор має право вимагати його виконання, що свідчить про порушення його прав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» та стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором №631214825 від 30.07.2019 року в розмірі 50 400,25 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору, які були сплачені при поданні позовної заяви в розмірі 3028,00 грн.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір № 03/07-24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» та Адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною, згідно якого сторони погодили, що вартість послуг Адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затрачного адвокатом часу на надання послуг становить 2000 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 згідно якого Адвокатом надано наступні послуги: надання первинної консультації (0,5 година) - 1000 грн., правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства (2 години) - 4000,00 грн., підготовка та подання позовної заяви (2,1 годин) - 4200,00 грн., всього на суму 9200,00 грн.; платіжна інструкція № 3566 від 29.07.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перерахувало адвокату Литвиненко Оксані Ігорівні грошові кошти в сумі 9200,00 грн. згідно договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024.
Відповідач щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
При цьому, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Окрім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Враховуючи наведене, принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, категорії справи, її складності, ціну позову та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 200,00 грн.
Керуючись ст. ст. 11, 202, 207, 526, 527, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81,141, 247, 258, 263-265, 266, 274, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222) заборгованість за договором від 30.07.2019 року в розмірі 50 400 (п'ятдесят тисяч чотириста) грн. 25 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 200 (п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено - 17 січня 2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило