Справа № 308/20496/24
1-кс/308/281/25
21 січня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту майна,-
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України із клопотанням про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 30.12.2024 року на майно, а саме: автомобіль марки «Nissan», моделі «Qashqai», білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .
Клопотання мотивує наступним. Слідчим слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеному до ЄРДР за № 12024071030002318 від 20.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме автомобіль марки «Nissan», моделі «Qashqai», білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 Як вбачається з вказаної вище ухвали майно було вилучено у ОСОБА_3 .
Заявник зазначає, що 15 січня 2025 року, в телефонній розмові зі слідчим який веде мою справу, стало відомо що всі необхідні судові експертизи пов'язані з дослідженням вище вказаного арештованого транспортного засобу уже проведені. Враховуючи викладене, вважає, що на сьогодні відсутня потреба в перебуванні майна під арештом.
У судове засідання власник майна не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд клопотання.
Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явився, при цьому слідчий ОСОБА_5 подав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив рішення прийняти на розсуд суду та повідомив, що з вилученим транспортним засобом проведені всі необхідні судові експертизи пов'язані з дослідженням транспортного засобу та наявних на ньому пошкоджень.
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носять у собі тимчасовий характер.
Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст.174 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Відповідно до ч.2 ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано ухвалою суду за клопотанням власника майна або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба.
Відповідно до частини 6 статті 100КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як встановлено слідчим суддею, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.12.2024 року накладено арешт на тимчасово вилучений автомобіль марки «Nissan», моделі «Qashqai», білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , що був вилучений в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 19.12.2024 за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Чендея, біля буд. 13.
Метою накладення арешту на майно відповідно до ухвали слідчого судді від є збереження речових доказів.
Клопотання ОСОБА_3 аргументовано тим, що на даний час у кримінальному провадженні всі необхідні судові експертизи пов'язані з дослідженням вище вказаного арештованого транспортного засобу уже проведені.
Варто зазначити, що в кримінальному провадженні існує два види інтересів: суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції; особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.
Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так, уст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право користування заявником належним йому майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна в частині користування, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, враховуючи, що даний автомобіль визнаний речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження, яке наданий час не розглянуто, обвинувальний акт до суду не передано,(відповідні дані у матеріалах клопотання відсутні), додаткової, повторної, комплексної, комісійної експертизи не призначено, слідчим не наведено підстав для необхідності подальшого застосування арешту майна в частині користування, слідчий суддя вважає за доцільне частково скасувати арешт на вищевказаний автомобіль та передати його власнику на відповідальне зберігання до розгляду даного кримінального провадження.
Таким чином, клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст174, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт накладений на автомобіль марки «Nissan», моделі «Qashqai», білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 грудня 2024 року, в частині заборони користування, та повернути вказаний автомобіль ОСОБА_3 .
В іншій частині клопотання - відмовити.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язок забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу - автомобіля марки «Nissan», моделі «Qashqai», білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , у переданому вигляді, до скасування арешту майна у повному обсязі у встановленому КПК України порядку, до завершення розгляду кримінального провадження №12024071030002318, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.12.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України про необхідність збереження майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1