Справа № 307/4708/24
Провадження № 2-а/307/32/24
20 січня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Ком'яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В позовній заяві зазначив, що постановою інспектора Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Молнар Віктора Валерійовича, серії ЕНА №3321331 від 22 жовтня 2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 2 ст. 122 КУпАП, за те, що він нібито 22 жовтня 2024 року, о 20 год. 52 хв. в м. Тячів, по вул Ірпінській (Шапошнікова) керував транспортним засобом та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2«б» Правил дорожнього руху як порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом. Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та не об'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Так, згідно фактичних обставин справи його зупинив інспектор Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Юришинець Володимир Володимирович, і все спілкування відбувалося з ним. Також зазначив, що під час спілкування Юришинець В.В. повідомив позивача, що відносно нього буде складена постанова за ч.2 ст.122 КУпАП, та наказав надати йому посвідчення водія для складення протоколу та повернувся до службового автомобіля. Повернувшись, він вручив йому постанову інспектора Тячівського районного відділу поліції ГУПН в Закарпатській області Молнар Віктора Валерійовича серії ЕНА №3321331 від 22 жовтня 2024 року, та спитав чи бажає отримати постанову на руки та про отримання постанови попросив поставити підпис. Вказаними діями працівники поліції грубо порушили вимоги Розділу III п.9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України 7 листопада 2015 року за №1395, якою встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Всупереч вимогам закону, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача по справі здійснював ОСОБА_2 , а Молнар В.В. прийняв оскаржувану постанову, не розглядав справу про адміністративне правопорушення та не вручав постанову у справі про адміністративне правопорушення, що підтверджується відео з нагрудних камер працівників поліції. Аналізуючи вказане, вважає, що в даному випадку інспектором порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржувана постанова прийнята неповноважною особою. Також позивачем зауважено, що працівниками поліції йому не було роз'яснено прав як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, працівниками поліції не дотримано вимог закону щодо заповнення форми постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.3 ст.283 КУпАП, в частині не зазначення в оскаржуваній постанові технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис.
Просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП в виді штрафу в сумі 510 гривень в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3321331 від 22 жовтня 2024 року, провадження по вказаній справі про адміністративне правопорушення закрити, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, стягнути з відповідачів на його користь сплачений судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.
Представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов ОСОБА_1 є безпідставний в повному обсязі з наступних підстав. Звертає увагу суду, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Також вказує на те, що дані правопорушення поліцейським було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено згідно наказу МВС від 18 грудня 2018 року за №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів». Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджується факт, що водій, перебуваючи у зоні дії знаку 4.10 «Круговий рух», який вимагає об'їзду клумби в напрямку, показаному стрілками на перехресті з круговим рухом, припинив круговий рух та здійснив виїзд з перехрестя з круговим рухом, не подавши при цьому відповідний сигнал світловим покажчиком правого повороту, чим самим порушив п. 9.2 б Правил дорожнього руху. Долучений до справи відеозапис фіксує вчинення позивачем правопорушення, а зміст вказаних файлів не викликає сумнівів в тому, що нагрудною камерою поліцейського зафіксовані події, які мали місце 22 жовтня 2024 року за участі сторін в справі. Не зазначення в оскаржуваній постанові, що здійснювалася відеофіксація порушення, технічного засобу, за допомогою якого здійснено відеозапис порушення, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Плешинець М.В. подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що при детальному вивченні доданих відеофайлів стороною позивача встановлено, що дані відеозаписи були редаговані відповідачем перед відправкою до суду, в тому числі і учасникам справи з метою приховування особи працівника поліції, що розглядав справу про адміністративне правопорушення та виносив постанову. Так у властивостях першого та другого відеофайлу зазначена дата їхньої зміни 15.11.2024 року об ??9:42 год. На наявність втручання у відеозапис вказують і додані відеофайли. Позаяк відео-файл «Відео 1 ОСОБА_1 mp4» закінчується о 20 год. 51 хв. 27 сек. повною зупинкою автомобіля на якому рухався позивач, натомість відео-файл «Відео 2 Візічканич Т.В. mp4» розпочинається о 21 год. 04 хв. 32 сек., і як видно з нього воно розпочинається вже посередині розмови. Проміжок часу становить 13 хв. та 4 сек. Отже, відповідач сам додає до матеріалів справи докази порушення вимог закону при складанні протоколу, оскільки з наданого відеофайлу вбачається, що працівниками порушено вимоги п.3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 року за №100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Також вказує, що однією з підстав для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності може бути «не повідомлення про проведення зйомки на боді-камеру» (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 524/832/17, адміністративне провадження № К/9901/23762/18 (ЄДРСРУ № 83104486). Порушення чого у даному випадку мало місце, і що повністю підтверджене поданим відзивом та долученим відео-файлом. Представник зауважив, що відповідачем не додано доказів, належності відео-файлу одному або іншому працівнику поліції, у зв'язку з чим неможливо встановити їхню приналежність працівникам поліції Юришинець В.В. та ОСОБА_3 . Крім цього, з відеофайлу «Відео 2 Візічканич Т.В. mp4» чітко видно як о 21 год. 09 хв. 18 сек. один працівник поліції (Молнар В.В.) передав складену постанову на планшеті, а інший працівник поліції Юришинець В.В., який розглядав справу про адміністративне правопорушення відносно позивача, вже вручив складену його колегою постанову ОСОБА_1 . У відповідності до ст. 163 КАС України. Просить позов задовольнити повністю.
Представник позивача - адвокат Плешинець М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовні заяві обставини та просить позов задовольнити. На продовження розгляду справи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розгляд проводити без їх участі, позовні вимоги підтримують, а тому суд в порядку ст.205 ч.1 КАС України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Представники Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому суд в порядку ст.205 ч.1 КАС України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиміполіцейського СРПП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Молнар В.В. серії ЕНА №3321331 від 22 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.
За змістом оскаржуваної постанови водій ОСОБА_1 , 22 жовтня 2024 року, о 20 год. 52 хв., в м. Тячів по вул. Ірпінській (Шапошнікова), керував транспортним засобом та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив вимоги п.9.2«б» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно листа Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області від 3 грудня 2024 року за №21995-2024 на виконання ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року про витребування доказів повідомлено суд, що: 1) відео 1 Візічканич Т.В. - це відео з стаціонарної камери, встановленої всередині салону службового транспортного засобу та призначеної для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; 2) відео 2 Візічканич Т.В. - це відео з нагрудної камери поліцейського Юришинець В.В. Також в листі зазначено, що поліцейський Молнар В.В. не проводив відеофіксацію, оскільки складання адміністративної постанови серії ЕНА №3321331 від 22.10.2024 року проводилося за участі поліцейського Юришинець В.В. та позивача ОСОБА_1 , що зафіксовано на нагрудній камері поліцейського Юришинець В.В.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306.
У пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.п.9.2«б» Правил дорожнього руху, який згідно оскаржуваної постанови поліцейського порушив позивач ОСОБА_1 , передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, суд звертає увагу, що зазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
У справі "Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться.
При цьому суд зазначає, що окремо сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Як вбачається з матеріалів справи та постанови №3321331 серії ЕНА від 22 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 , жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем Правил дорожнього руху, крім викладених поліцейським обставин, в постанові не міститься.
Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, при цьому позивач вчинення правопорушення заперечує.
Оскаржувана постанова містить відомості про те, що було вчинено адміністративне правопорушення позивачем ОСОБА_1 , однак не містить посилань на будь-які докази фото чи відео фіксації, пояснення свідків, які б підтвердили порушення позивачем Правил дорожнього руху, за що була б передбачена відповідальність.
Суд також звертає увагу, що в графі 7 «до постанови додаються» постанови №3321331 серії ЕНА від 22 жовтня 2024 року в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Також, суд зазначає, що на підтвердження правомірності притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.п.2.9«б» Правил дорожнього руху відповідачем додано до відзиву на позовну заяву відеозапис події, досліджений в судовому засіданні та який не містить доказів керування транспортним засобом позивачем ОСОБА_4 .
А тому, посилання відповідача на доданий до відзиву відеозапис події, на якому, на думку представника відповідача, зафіксовано порушення позивача, є безпідставними і не можуть братись судом до уваги, оскільки приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.
Таким чином, поданий до суду відеозапис події є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ.
Також, суд зазначає, що згідно п.9 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за №1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Водночас, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського Юришинець В.В. судом встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 здійснював поліцейський Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Юришинець В.В.
Натомість, поліцейський Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Молнар В.В., який виніс оскаржувану постанову, не розглядав справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та не вручав йому постанову №3321331 серії ЕНА від 22 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення.
Також, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського Юришинець В.В. вбачається, що поліцейськими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до винесення оскаржуваної постанови не були роз'яснені позивачу ОСОБА_1 його права, передбачені ст.268 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржувана постанова прийнята неповноважною особою.
При цьому, у відзиві на позовну заяву, відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаної позиції позивача.
При цьому, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
А тому, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для скасування постанови інспектора СРПП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Молнара Віктора Валерійовича від 22 жовтня 2024 року №3321331 серії ЕНА про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень на Візічканича Тараса Васильовича за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.
В судовому засіданні встановлено, що представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 23 жовтня 2024 року, акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги та представництва від 23 жовтня 2024 року, додаток 1 до договору про надання правової допомоги та представництва від 23 жовтня 2024 року, корінець до договору про надання правової допомоги, в якому зазначено оплату в сумі 2000 (дві тисячі) гривень за надання правової допомоги.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, враховуючи співрозмірність із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а також наявністю письмових заперечень сторони відповідача на подану заяву, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 77, 79, 121, 134, 139, 205, 229, 242, 243, 246, 286 КАС України, ст. ст. 7, 122, 222, 245, 247. 251, 252, 255, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22 жовтня 2024 року за №3321331 серії ЕНА, винесену інспектором СРПП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Молнар Віктором Валерійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот ) гривень 60 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення (складення) рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - Тячівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, адреса: м. Тячів, вул. Нересенська, 2, Закарпатської області, України.
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, адреса: м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, Закарпатської області, України.
Головуючий В.І. Бобрушко