Справа №567/1399/24
Провадження №1-кп/567/37/25
20.01.2025 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плоске Острозького району Рівненської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 та фактично у АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого 31.10.2024 Рівненським міським судом за ч.4 ст. 185 КК України до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75,76 КК України призначено іспитовий строк один рік, покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України
ОСОБА_4 , будучи визнаний винним постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.10.2023. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, керував транспортним засобом, зокрема: 05.06.2024, близько 07 год., ОСОБА_4 , всупереч рішенню суду, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Mersedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 та рухався по автодорозі Рівне-Городище-Старокостянтинів, вул. Залучанська у с.Вельбівне Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП у Рівненській області на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані ч. 1 ст.382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
До початку підготовчого судового засідання між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024181170000145 від 05.06.2024 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 , 20.01.2025 було укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.468, 469, 470, 472 КПК України.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст.382 КК України, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті від 30.07.2024.
ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч. 1 ст. 382 КК України у виді двох років позбавлення волі на підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 , покарання у виді п'яти років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відноситься до нетяжких злочинів, санкція якого передбачає альтернативу видів покарання.
Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч. 1 ст. 382 КК України.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Враховуючи, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням положень ст. 70 КК України, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває.
Покарання, яке узгоджене сторонами є достатнім для виправлення обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі "Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії" за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Одночасно, судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст. 476 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні пояснив, що спроможний його виконати.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Вирішуючи питання про речові докази суд керується вимогами ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 314, 374, 475, 100, 122, 124 КПК України, суд
затвердити угоду від 20.01.2025 про визнання винуватості, укладену між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 призначити із урахуванням вироку від 31.10.2024 Рівненського міського суду шляхом поглинення призначених покарань у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.
Покласти на ОСОБА_4 відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази у справі -диск для лазерних систем зчитування - зберігати в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1