Справа № 564/283/25
20 січня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, м.Костопіль, заяву представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 щодо незаконного позбавлення волі в порядку ч.2 ст. 206 КПК України,
17.01. 2025 року в провадження слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 надійшла заява представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 щодо незаконного позбавлення волі в порядку ч.2 ст. 206 КПК України, в якій остання просить звільнити позбавлену свободи особу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
В обгрунтування заяви зазначає, що 3 січня 2025 року о 07 год. 00 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рівному, коли він ішов на роботу, раптово під'їхало авто з якого вискочили працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 , які без жодних пояснень, без жодних повноважень, примусово посадили ОСОБА_5 до автомобіля і відвезли його до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через деякий час після цього відвезли ОСОБА_5 на примусове проходження ВЛК, а далі позбавивши його волі утримували по АДРЕСА_1 . Заявник зазначає, що на цей час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримується протий його волі у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .
Представник заявника - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду заяви повідомлялася належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, просив суд проводити розгляд справи у його відсутності, скерував на адресу суду наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №4 від 04.01.2025 року, згідно з яким ОСОБА_5 прийнято на посаду командира танка 1 танкового взводу 1 танкової роти 1 танкового батальйону.
Керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, просив суд проводити розгляд справи у його відсутності. Одночасно повідомив, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4 від 04.01.2025 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду командира танку 1-го танкового батальйону, а тому на цей час останній виконує обов'язки військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 , таким чином, відсутні правові підстави для застосування положень ст. 206 КПК України.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процессу в судове засідання не з'явилися та вимоги ч.1 ст.107 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд клопотання без фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів.
Дослідивши матеріали заяви, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п.10 ч.1 ст.3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Зі змісту вказаних норм Кодексу вбачається, що розгляду в порядку ст.206 КПК України підлягають скарги, які виникають із кримінально-правових відносин, а зокрема у разі затримання особи та її утримання в межах кримінального провадження за відсутності відповідного рішення суду.
При цьому слідчий суддя враховує, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Тобто, службові (посадові) особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють повноваження, у даному випадку, щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації і нормами кримінального процесуального законодавства не наділені повноваженнями на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства, службові (посадові) особи в/ч НОМЕР_1 , також, не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції.
Слідчим суддею встановлено, що відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) № 4 від 04.01.2025 солдата ОСОБА_5 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 зараховано на посаду Командира танка 1 Танкового взводу 1 танкової роти 1 танкового батальйону.
Згідно ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що проголошуючи право на свободу, пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини означає фізичну свободу особи, а поняття свободи особистості має тлумачитись як відсутність будь-якого незаконного утримання.
У п.59 рішення «Engel and Others v. the Netherlands» від 08.06.1976 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що необхідність проживання військовослужбовців у казармах не суперечить вимогам статті 5 Конвенції, бо таке обмеження «не виходить за рамки звичайної військової служби». Навіть «легкі форми арешту», коли військовослужбовці мають перебувати в житлових приміщеннях, армійських корпусах чи спорудах, не створює порушення статті 5 Конвенції, бо «вони продовжують перебувати в більш або менш звичайних рамках свого армійського життя». Водночас подібні обмеження щодо цивільних осіб є неприйнятними.
Як встановлено у п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З огляду на вищезазначену норму та аналізу поданих до суду письмових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що відповідно до наказу № 4 від 04.01.2025 для ОСОБА_5 розпочалася військова служба, а тому, у розумінні вищевказаного рішення ЄСПЛ, останній має статус військовослужбовця, а отже не зазнав втручання у права та основоположні свободи, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Відтак, ОСОБА_5 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Як вбачається із змісту заяви та долучених до справи письмових доказів, у даному випадку має місце незгода ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_3 із діями уповноважених органів, пов'язаними з мобілізацією.
Аналіз статті 206 КПК України передбачає як незаконне затримання особи - тримання особи під вартою, позбавлення свободи без судового рішення, або не звільнення з під варти після внесення застави.
Суд констатує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавлення особи права на свободу, а є обов'язком громадянина України, який передбачений ст.65 Конституції України, а відтак не є незаконним утриманням особи.
За наслідками розгляду заяви, факт незаконного утримання ОСОБА_5 під вартою у в/ч НОМЕР_1 не знайшов свого підтвердження.
Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст.206 КПК України та задоволення скарги.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів ОСОБА_5 службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, останній не позбавлений права звернутись для судового захисту із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищенаведене слідчий суддя вважає, що заява до задоволення не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 206 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 щодо незаконного позбавлення волі в порядку ч.2 ст. 206 КПК України - відмовити.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_1