22.11.10 Справа № 13/143-10.
за позовом: Орендного підприємства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків»
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Сумській області
про визнання договору продовженим
СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.
За участю секретаря судового засідання Ейсмонт М.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Павленко О.М., довіреність від 03.01.2009 р., Денисенко Л.А.,
довіреність від 03.01.2009 р.
від відповідача: Фролова О.П., довіреність № 54 від 31.08.2010 р.
СУТЬ СПОРУ: позивач у позовній заяві просить суд визнати договір оренди державно майна № Ф-460 від 23.08.1990 р. (з наступними змінами та доповненнями) продовженим на новий строк - до 30 червня 2012 р. та зобов'язати відповідача підписати запропонований позивачем проект додаткової угоди.
Відповідач у своїх запереченнях та додаткових поясненнях просить відмовити у позові, посилаючись на те, що листом від 05.07.2010 р. № 16-09-02051, тобто у місячний термін, встановлений ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», повідомив позивача про припинення договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
12.11.2010 року позивач подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги та просить суд, якщо це необхідно для захисту законного інтересу позивача, вийти за межі позовних вимог, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Згідно з договором оренди від 23.08.1990 р., укладеним між організацією орендарів науково-виробничого об'єднання «Діелектрик» та орендним підприємством - філією Всесоюзного науково-дослідного і проектно-технологічного інституту електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків м. Шостка Сумської області, останньому було передано в оренду виробничі будівлі, споруди, обладнання, житловий фонд, об'єкти соціально-культурного комплексу, нормовані оборотні засоби, матеріальні цінності та фінансові ресурси, склад і вартість яких визначені згідно з балансом станом на 01.07.1990 р.
Позивач - орендне підприємство «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків» є правонаступником прав та обов'язків орендного підприємства - філії Всесоюзного науково-дослідного і проектно-технологічного інституту електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків м. Шостка Сумської області.
Згідно з доповненням від 03.12.1991 р. до договору орендодавцем по договору визначено Фонд державного майна України.
Додатковою угодою від 12.07.1999 р. до договору орендодавцем по договору оренди цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків» орендодавцем визначено регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області
Право власності на адміністративно-лабораторний корпус, навіс, трансформаторну підстанцію, три склади, чотири гаражі, зварювальну, прохідну, огорожу по вул.. Інститутській, 6, м. Шостка було зареєстроване 20.01.2006 р. комунальним підприємством «Шосткинське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» за державною в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
На підставі протокольного рішення спільної комісії при міському голові м. Шостка від 20.01.2006 р. щодо врегулювання майнових відносин цілісного майнового комплексу ОП «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків», комісією по оцінці майна, створеною відповідно до наказу регіонального відділення від 30.12.2005 р. № 405, прийнято рішення про вилучення вартості частини державного майна (лабораторного корпусу) з балансової вартості ЦМК, загальною площе 3003,1 кв.м. для розміщення Шосткинського інституту Сумського державного університету.
Як свідчать матеріали справи та вбачається з пояснень сторін, позивач фактично використовує майно площею 4 993,2 кв.м.
Відповідно до п. 5.1 договору від 23.08.1990 р. термін оренди встановлювався на 20 років з 1 липня 1990 р. по 30.06.2010 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач (власник) не попереджував позивача (орендаря) письмово, не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору про намір використовувати орендоване майно для власних потреб, як того вимагає ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не оголошував конкурс на право оренди об'єкта відповідно до Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13.10.2004 р. № 2149, тому, враховуючи, що позивач виконував умови договору оренди від 23.08.1990 р. належним чином, що підтверджується актом перевірки виконання умов договору оренди від 23.08.1990 р., умов збереження та використання державного майна орендним підприємством від 01.09.2009 р., має право на продовження договору оренди.
Позивач посилається на Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», згідно з абз. 4 ст. 72 якого орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 85 від 19.05.2010 р. повідомляв відповідача про намір скористатися своїм правом на продовження дії договору оренди майна від 23.08.1990 р., а листом № 109 від 12.06.2010 р. направляв відповідачу два примірники додаткової угоди № 6 стосовно продовження дії договору оренди до 30.06.2012 р.
Відповідач у своїх запереченнях та додаткових поясненнях просить відмовити у позові, посилаючись на те, що листом від 05.07.2010 р. № 16-09-02051, тобто у місячний термін, встановлений ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», повідомив позивача про припинення договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд визнати договір оренди державно майна № Ф-460 від 23.08.1990 р. (з наступними змінами та доповненнями) продовженим на новий строк - до 30 червня 2012 р. та зобов'язати відповідача підписати запропонований позивачем проект додаткової угоди.
Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Під способами захисту прав розуміються заходи, прямо передбачені законом або договором, спрямовані на припинення порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
Відповідно до ст.. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст.. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Такий спосіб захисту як визнання договору продовженим та зобов'язання підписати угоду не зазначений в переліках способів захисту права, що містяться у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін.
У листі Вищого господарського суду від 25.11.2005 р. № 01-8/2229 «Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року» викладено правову позицію з цього приводу, згідно з якою, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Оскільки позивач обрав спосіб захисту права, не передбачений чинним законодавством або договором, правові підстави для його застосування відсутні, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
СУДДЯ (підпис) Б.І.ЛИХОВИД
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 24.11.2010 року.
Суддя