20 січня 2025 року
м. Київ
справа № 638/1558/24
провадження № 51-5716 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 травня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що скаргу було подано без додержання п. 4 ч. 2, частин 3, 5 цієї норми процесуального права.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути викладено правове обґрунтування заявлених вимог, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами саме норм права і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
Зазначене при зверненні до Верховного Суду скаржник залишив поза увагою.
У поданій скарзі захисник, не погоджуючись із призначеним ОСОБА_5 заходом примусу, який належить відбувати реально, просить змінити судові рішення і пом'якшити засудженому покарання із застосуванням ст. 75 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Однак усупереч законодавчим приписам у касаційній скарзі не наведено обґрунтування саме явної несправедливості призначеного покарання, як це передбачено ст. 414 КПК, з урахуванням визначених у статтях 50, 65 КК загальних засад і мети - попередження нових кримінальних правопорушень, зважаючи також на особливості застосування інституту умовного звільнення й дискреційні повноваження суду.
Крім того, попри те, що оспорюваний вирок переглядався в порядку апеляційної процедури, захисником не викладено обґрунтування у розрізі статей 404, 412, 419 КПК, допущення апеляційним судом таких порушень норм права, котрі є істотними і перешкодили чи могли перешкодити йому ухвалити законне рішення. При цьому, посилаючись на релігійні переконання засудженого, скаржник не зважив, що таке в розумінні статей 66, 75 КК ще не створює підстави для звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Між тим, подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Також захисник не долучив належно оформлені копії судових рішень, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, або п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (долучені захисником роздруківки вироку й ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень містять знеособлену інформацію про учасників судового розгляду), що стає на заваді реалізації положень статей 428, 430 КПК.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 427 вказаного Кодексу, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 травня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6