20 січня 2025 року
м. Київ
справа № 148/1893/22
провадження № 51-795ск24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 6 грудня 2024 року,
установила:
Як убачається зі змісту касаційної скарги та наявних у Верховному Суді матеріалів, слідчий суддя Немирівського районного суду Вінницької області ухвалою від 11 вересня 2023 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 6 грудня 2024 року відмовив ОСОБА_4 в поновленні строку апеляційного оскарження і, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), повернув подану скаргу її авторові.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати згадану ухвалу від 6 грудня 2024 року і скерувати матеріали до суду апеляційної інстанції для нового розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Суть доводів скаржника зводиться до того, що апеляційний суд неправомірно відмовив у задоволенні такого клопотання, адже вирішив його без участі ОСОБА_4 , не повідомивши у спосіб, передбачений законом, про дату й час здійснення розгляду поданої апеляційної скарги. Таким чином, на думку ОСОБА_4 , було порушено його право на доступ до суду, при цьому також не зважено на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14 листопада 2024 року.
Крім того, ОСОБА_4 заявив відвід колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду, мотивуючи це відсутністю у них відповідної спеціалізації.
Щодо відводу, то склад суду в цій справі був сформований автоматизованою системою документообігу відповідно до ст. 35 КПК і в юридичному аспекті на стадії до відкриття касаційного провадження процесуальний закон не передбачає відведення визначених суддів з мотивів, наведених автором звернення.
Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Аргументи скаржника про порушення процедури розгляду апеляційним судом питання поновлення пропущеного строку не ґрунтуються на чинному процесуальному законодавстві.
Згідно з ч. 2 ст. 134 КПК суд здійснює виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою. Якщо ж присутність згаданих осіб не є обов'язковою, про здійснення процесуальної дії їм повідомляється за правилами гл. 6 розд. Iвказаного Кодексу. У такому разі неприбуття учасника провадження для участі у проведенні процесуальної дії не перешкоджає її здійсненню.
Норми права, які регламентують порядок розгляду питання про поновлення процесуального строку, не передбачають обов'язкової участі при його вирішенні осіб, котрі подали відповідне клопотання (ст. 117 КПК).
У цій справі апеляційний суд, спираючись на представлені в матеріалах провадження документи встановив, що ОСОБА_4 був належним чином поінформований про дату, час та місце розгляду клопотання про поновлення строку оскарження ухвали слідчого судді від 11 вересня 2023 року; попри отримання SMS-повідомлення він не просив відкласти судовий розгляд задля подальшої участі в судовому засіданні. Об'єктивних даних, які би ставили під сумнів відображені в оспорюваному рішенні відомості немає, а факт пропущення процесуального строку в касаційній скарзі не заперечується.
З огляду на викладене не можна визнати прийнятними тези скаржника про недодержання апеляційним судом загальних засад, закріплених у статтях 8, 9, 24 КПК, а також положень статей 111, 135, 306 вказаного Кодексу, якими визначено поняття повідомлення, регламентовано порядок здійснення виклику та розгляду скарг на бездіяльність посадової особи під час досудового розслідування.
Посилання в поданій скарзі на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 листопада 2024 року (справа № 127/5836/22) не релевантне. У цьому рішенні, на відміну від юридичній ситуації наразі, висновок про необґрунтованість ухвали Вінницького апеляційного суду від 9 травня 2024 року був зумовлений відсутністю в матеріалах провадження відомостей щодо належного сповіщення ОСОБА_4 про дату, час і місце розгляду його клопотання про поновлення процесуального строку.
Не доводять незаконності оскарженої ухвали від 6 грудня 2024 року й наведені скаржником тлумачення права на доступ до суду в рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, адже, як зазначає й сам автор скарги, вказана гарантія стосується звернень, які відповідають установленим законом вимогам. Натомість ОСОБА_4 звернувся до суду поза межами встановленого законом строку й не обґрунтував причин його пропущення.
Таким чином із касаційної скарги та доданого до неї судового рішення не вбачається підстав для її задоволення, а отже, немає потреби в перевірці матеріалів справи.
Тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за поданою скаргою.
Застосований юридичний підхід узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 19 лютого 2019 року, справа № 569/17036/18), практикою цього Суду (наприклад, ухвала від 23 серпня 2023 року, справа № 127/5836/22; постанова від 8 серпня 2024 року, справа № 396/419/20).
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 6 грудня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3