15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 453/94/23
провадження № 61-7226св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Укртранснафта»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2023 року у складі судді Ясінського Ю. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртранснафта» (далі - АТ «Укртранснафта») про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 02 січня 2001 року по 28 лютого 2020 року перебував у трудових відносинах з АТ «Укртранснафта» та працював на посаді слюсаря з ремонту технологічних установок 5-го розряду механо-технологічної дільниці ЛВДС «Сколе» АТ «Укртранснафта».
28 лютого 2020 року його було звільнено з посади слюсаря з ремонту технологічних установок 5-го розряду механо-технологічної дільниці ЛВДС «Сколе» АТ «Укртранснафта» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників.
З відповідним наказом відповідача від 27 лютого 2020 року № 196-К він ознайомився 28 лютого 2020 року. Підставою звільнення у наказі вказано: наказ АТ «Укртранснафта» від 17 грудня 2019 року № 593-К «Про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління експлуатацією нафтотранспортної системи»; попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 24 грудня 2019 року № 26-03-93/9/5674-19; акт ЛВДС «Сколе» АТ «Укртранснафта» від 26 грудня 2019 року «Про ознайомлення з попередженням про скорочення посади та наступне звільнення»; подання на звільнення від 07 лютого 2020 року №26-03/9/581-20; лист первинної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Львів від 25 лютого 2020 року №ПК-25/02-11. Крім того, у пункті 3 цього наказу вказано: «Вивести із штатного розпису працівників механо-технологічної дільниці ЛВДС «Сколе» АТ «Укртранснафта» посаду - слюсар з ремонту технологічних установок 5 розряду - 1 одиницю».
Зазначав, що відповідач у порушення норм трудового законодавства, зокрема частини третьої статті 49-2 КЗпП України, не надав йому повної та достовірної інформації про всі вакантні посади, хоча у період звільнення такі вакансії були. Крім того, у порушення вимог статті 42 КЗпП України, йому не надано право скористатися переважним правом залишитись на роботі, як працівнику з безперервним стажем роботи на підприємстві.
Мотивуючи пропуск строку для звернення до суду, вказував, що протягом тривалого періоду, після його звільнення, а саме з 28 лютого 2020 року він часто хворів, його стан здоров'я погіршився, тому повинен був значний час проходити певне лікування та реабілітацію у медичних закладах, що підтверджується відповідними виписками із медичної картки. Також, вказував на те, що в Україні було введено карантин, пов'язаний з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: поновити строк для звернення до суду із цим позовом; визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків (далі - в. о.) генерального директора АТ «Укртранснафта» Кость І. Ю. від 27 лютого 2020 року № 196-К з кадрових питань про його звільнення; поновити його на посаді слюсаря з ремонту технологічних установок 5-го розряду механо-технологічної дільниці ЛВДС «Сколе» АТ «Укртранснафта» з 28 лютого 2020 року та стягнути з АТ «Укртранснафта» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем пропущено строк, встановлений статтею 233 КЗпП України для звернення до суду із заявленими вимогами і не наведено причин, які можна було б визнати поважними, для його поновлення.
При цьому, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними від вимоги про поновлення на роботі, оскільки їх вирішення напряму залежить від вирішення питання поновлення на роботі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2023 року змінено, шляхом викладення мотивувальної частини рішення у редакції цієї постанови, а в решті залишено без змін.
Судове рішення мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 було проведено АТ «Укртранснафта» з дотриманням норм КЗпП України, а тому у задоволенні його позову слід відмовити через необґрунтованість позовних вимог, а не через пропуск строку звернення до суду.
При цьому, суд послався на те, що вакантних посад на підприємстві не було, як станом на день попередження позивача про наступне вивільнення, так і не з'являлися до дати його звільнення, що підтверджується інформаційною довідкою АТ «Укртранснафта» від 01 березня 2023 року № 26-03/48 та не було спростовано позивачем іншими належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2023 року, постанову Львівського апеляційного суду від 26 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій проігнорували його клопотання про витребування у АТ «Укртранснафта» штатних розписів станом на дату його попередження про наступне вивільнення (24 грудня 2019 року) та станом на день звільнення (28 лютого 2020 року), які були необхідні для доведення факту наявності вакантних посад, які йому не були запропоновані. При цьому, довести цю обставину в інший спосіб він можливості не мав, а суди безпідставно взяли до уваги лише довідку, видану самим же відповідачем й датовану 01 березня 2023 року, що не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки порушує принцип змагальності та рівності сторін.
Крім того, суди не звернули увагу на його доводи про те, що протокол комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі від 17 грудня 2019 року містить суперечні дані, а саме інформацію про події, які ще не настали, тому такий доказ не міг братися судами, як належний.
Щодо відзиву на касаційну скаргу
У липні 2024 року АТ «Укртранснафта»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про те, що викладені в ній доводи не спростовують правильність висновків апеляційного суду, який повно та всебічно дослідив обставини справи, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення, яке просить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
31 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 02 січня 2001 року до 27 лютого 2020 року працював у відповідача на посаді слюсаря-ремонтника 3-го розряду у механічно-технологічній дільниці. 01 жовтня 2011 року прийнятий слюсарем ремонтником 4-го розряду в МТД ЛВДС «Сколе» у порядку переведення з ЛВДС «Сколе». 16 листопада 2018 року переведений слюсарем з ремонту технологічних установок 5-го розряду механо-технологічної дільниці ЛВДС «Сколе» АТ «Укртранснафта».
14 січня 2019 року АТ «Укртранснафта» звернулось до Об'єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» з листом № 26-00/6/157, яким інформувало про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці працівників АТ «Укртранснафта» у головному офісі (м. Київ) та територіальних офісах (м. Львів, м. Кременчук та м. Одеса) товариства та виробничих підрозділах (ЛВДС, НПС, БВО, в тому числі Лінійної виробничо-диспетчерської станції «Сколе»).
За результатами розгляду листа від 14 січня 2019 року № 26-00/6/157 на засіданні Об'єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта», 30 січня 2019 року прийнято рішення взяти до відома інформацію про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці працівників АТ «Укртранснафта», адміністрації АТ «Укртранснафта» вирішити питання максимального забезпечення робочими місцями в товаристві працівників, які підлягають скороченню, шляхом їх переведення на вакантні посади, а також неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України, Галузевої угоди та Колективного договору товариства при проведенні звільнень працівників, протокол від 30 січня 2019 року №004.
Згідно з протоколом засідання комісії від 17 грудня 2019 року вирішено: 1) переважне право залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як працівникам з більш високою кваліфікацією, продуктивністю праці, професійною підготовкою за відповідним напрямком; 2) попередити про скорочення посади та наступне звільнення через 2 місяці з моменту ознайомлення з попередженням слюсарів з ремонту технологічних установок 5-го розряду механо-технологічної дільниці ЛВДС «Сколе» ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як працівників з меншою продуктивністю праці та меншими знаннями (нижчою кваліфікацією) щодо здійснення ними обслуговування, налагодження та ремонту основного нафтового та допоміжного обладнання механо-технологічної дільниці ЛВДС «Сколе».
Наказом генерального директора АТ «Укртранснафта» від 17 грудня 2019 року № 593-К «Про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління транспортним забезпеченням» скорочено окремі посади функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління транспортним забезпеченням» з додатками №№1, 2, 3.
26 грудня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням від 24 грудня 2019 року № 26-03-93/9/5767-19 про скорочення посади та наступне звільнення через 2 місяці з моменту ознайомлення з даним попередженням.
Одночасно, АТ «Укртранснафта» проінформувало позивача про відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад. Позивача також повідомлено про те, що з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору йому будуть запропоновані всі вакантні посади (інша підходяща робота), які з'являться в товаристві протягом цього періоду.
АТ «Укртранснафта» звернулось з поданням від 07 лютого 2020 року № 26-03/9/513-20 до голови первинної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Львів щодо надання згоди на звільнення позивача у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників, згідно з пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яка надала згоду на звільнення позивача, що підтверджується листом від 25 лютого 2020 року № ПК-25/02-11.
Наказом в. о. генерального директора АТ «Укртранснафта» Кость І. Ю. від 27 лютого 2020 року № 196-К «З кадрових питань» ОСОБА_1 звільнено з посади слюсаря з ремонту технологічних установок 5-го розряду механо-технологічної дільниці ЛВДС «Сколе» АТ «Укратранснафта», у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та скорочення чисельності й штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
З наказом ОСОБА_1 ознайомився та отримав його копію 28 лютого 2020 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не перевіри доводів позивача про те, що у період з дати його попередження про наступне вивільнення (24 грудня 2019 року) та станом на день звільнення (28 лютого 2020 року) на підприємстві були наявні вакантні посади, які він міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду, проте не були йому запропоновані.
Відхиляючи вказаний довід позивача та вказуючи, що на підприємстві за вказаний період не було наявних вакантних посад, які могли б бути запропоновані ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції постався лише на інформаційну довідку АТ «Укртранснафта» від 01 березня 2023 року № 26-03/48, тобто доказ, який не є офіційним документом, а виготовляється відповідачем та залежить виключно від нього. Тобто, судом була визнана доведеною обставина у справі фактично, тільки на підставі доводів відповідача, який був зацікавлений в такій інформації, що є порушенням принципу змагальності сторін.
Вказуючи, що позивач не спростував вказану довідку відповідача, суд апеляційної інстанції не вказав, як звільнений працівник може надати докази, а саме документи АТ «Укртранснафта». При цьому, апеляційний суд не звернув уваги, що у подібних трудових спорах саме відповідач зобов'язаний довести законність звільнення працівника, надати відповідні докази, не приховувати їх (див. постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17, від 03 липня 2024 року у справі № 761/970/22 (провадження № 61-1773св24).
Крім того, апеляційний суд не дослідив докази у вигляді витягів зі штатного-посадового розміщення працівників ЛВДС «Сколе» АТ «Укртранснафта» станом на 24 грудня 2019 рокута на 28 лютого 2020 року, надані йому на запит підприємством (том 2, а. с. 72-75) і не витребував у відповідача за клопотанням позивача штатних розписів підприємства станом на дату його попередження про наступне вивільнення (24 грудня 2019 року) та станом на день звільнення (28 лютого 2020 року), які були необхідні для перевірки вказаних доводів ОСОБА_1 про наявність вакантних посад, які йому не були запропоновані.
Згідно із частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Верховний Суд вважає, що без належного встановлення наявності чи відсутності вакантних посад на підприємстві, які ОСОБА_1 міг би обійняти у період з 24 грудня 2019 року до 28 лютого 2020 року, неможливо правильно вирішити спір по суті.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи в зазначеній частині, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 26 березня 2024 рокускасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець