15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 711/4586/20
провадження № 61-5734св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Фідобанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Позарецької С. М., та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І., та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (про перегляд додаткового рішення), прийняту у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» (далі - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Позовну заяву банк мотивував тим, що 26 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 217,6 кв. м, літера «А», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало банку на праві власності.
Відповідно до пункту 2.1 договору, банк продав відповідачці нерухоме майно за ціною 1 784 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) склав 297 333,00 грн.
Одночасно з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу нежитлового приміщення нотаріус посвідчив укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0209 га, кадастровий номер 7110136400:02:040:0028, цільове призначення - для комерційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Національного банку України (далі - НБУ) від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Крім того, за цим рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговані всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Фідобанк».
18 липня 2016 року Правління НБУ прийняло рішення № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду від 19 липня 2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк».
Посилаючись на статті 38, 48, 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункт 1.18 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2, на наказ уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк» від 22 лютого 2017 року № 24 щодо внесення змін до наказу ПАТ «Фідобанк» від 25 травня 2016 року № 32 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», позивач указував, що було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених протягом року до введення тимчасової адміністрації ПАТ «Фідобанк», що є нікчемними.
За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилася за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» від 22 лютого 2017 року № 24 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», перевірено договори (інші правочини), укладені ПАТ «Фідобанк» за період з 20 травня 2015 року до 20 травня 2016 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема, договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 листопада 2015 року за реєстрованим № 3518.
Такого висновку комісія дійшла з тих підстав, що укладення договору призвело до відчуження майна банку за ціною, яка відрізняється на понад 20 % від звичайних цін на подібне нерухоме майно і таке відчуження відбулося протягом одного року до моменту запровадження в ПАТ «Фідобанк» тимчасової адміністрації.
Відповідно до звіту з незалежної оцінки № 07-17-М14-11, складеного суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «ТА-Експерт-Сервіс» 25 листопада 2016 року, вартість нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, загальною площею 217,6 кв. м, літера «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15649471101, та земельної ділянки площею 0,0209 га, кадастровий номер 7110136400:02:040:0028, цільове призначення - для комерційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 3 890 386,00 грн без врахуванням ПДВ станом на 21 грудня 2015 року (звіт).
Тобто різниця між оцінкою ринкової вартості та вартістю продажу нерухомого майна склала 2 106 386 грн (3 890 386 (ціна за звітом) - 1 784 000 (ціна за договором)) та у відсотковому виразі дорівнює 118 %.
Посилаючись на положення частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частину другу статті 215 ЦК України, частину першу статті 216 ЦК України, банк стверджував, що такий правочин є нікчемним та до нього мають застосовуватися наслідки недійсності, визначені законом. Таким чином будуть відновлені порушені права банку.
Уточнивши позовні вимоги, ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просило суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2015 року № 3522, площею 0,0209 га, кадастровий номер 7110136400:02:040:0028, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 787002371101, індексний номер рішення 26486371 від 26 листопада 2015 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2021 року замінено сторону позивача (ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) у цивільній справі за позовом ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , третя особа - Фонд, про застосування наслідків нікчемності правочину, правонаступником ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» у частині, що стосується договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна (нежитлової будівлі, загальною площею 217,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), які є відмінними від права власності від 04 березня 2021 року № GL22N019274/11.
Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», яке є правонаступником ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, просило суд застосувати наслідки нікчемності правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 листопада 2015 року, укладеного між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 , за реєстровим № 3518 шляхом витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг»,яке є правонаступником ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, нерухоме майно - нежитлову будівлю площею 217,6 кв. м, літера «А», за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 15649471101.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2015 року № 3522, площею 0,0209 га, кадастровий номер 7110136400:02:040:0028, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 787002371101, індексний номер рішення від 26 листопада 2015 року № 26486371, відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», яке є правонаступником ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 листопада 2015 року, укладеного між ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_1 , за реєстровим номером 3518 шляхом витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», яке є правонаступником ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, нерухомого майна - нежитлової будівлі, площею 217,6 кв. м, літера «А», за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 15649471101, відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», яке є правонаступником ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у дохід держави судовий збір у розмірі 26 760,00грн.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності за договором купівлі-продажу земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки виконання судового рішення про скасування державної реєстрації не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», суд першої інстанції встановив, що договір від 04 березня 2021 року купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, що укладений між ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», є чинним. На час розгляду справи право власності ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на нерухоме майно - спірну нежитлову будівлю припинене і відповідно право власності на це майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_1 , яка за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 листопада 2015 року його придбала.
ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», знаючи, що продавцем майнових прав (ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) ще 26 листопада 2015 року продано нежитлову будівлю, 14 січня 2021 року бере участь в електронних торгах, в результаті чого 04 березня 2021 року укладає з ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності. ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», придбавши майнові права на об'єкт нерухомості, бажає набути цей об'єкт нерухомості у власність шляхом витребування його у дійсного власника ОСОБА_1 за ціною, яка становить лише 12,7 % від сплаченої ОСОБА_1 ціни у листопаді 2015 року, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані докази не підтверджують наявність ознак нікчемності правочину.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 січня 2024 року, ухваленим у складі судді Позарецької С. М., у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, суд першої інстанції вважав необґрунтованим твердження відповідачки, викладені у відзиві, про те, що документи на правничу допомогу будуть надані до першого судового засідання, вказавши, що ця обставина не свідчить, що відповідачка заявила про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу. При цьому суд зазначив, що питання розподілу судових витрат вирішено судом під час ухвалення рішення в порядку, передбаченому пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Крім того, відповідачка не дотрималася порядку подання доказів понесення витрат за проведені експертизи, а висновок судового експерта Калашнікова О. М., складений 16 серпня 2023 року, суд не визнав доказом у справі, тому такі витрати не можуть бути покладені на позивачів.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року залишено без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року у справі за позовом ПАТ «Фідобанк», ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», яке є правонаступником ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_1 , третя особа - Фонд, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину залишено без змін.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на користь ОСОБА_1 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову ТОВ «ФК Капітал Джірінг», суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дослідив експертні висновки, надані сторонами, надав їм належну оцінку і дійшов правильного висновку про відсутність підстав визнавати факт заниження ціни нерухомого майна станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, тобто на 26 листопада 2015 року.
Вказав, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» не довело належними та допустимими доказами, що ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як продавець, а ОСОБА_1 як покупець, оцінювачі та інші особи вчиняли будь-які протиправні дії, приймали незаконні рішення щодо відчуження нерухомого майна за нижчою ціною, ніж її дійсна ціна, з огляду на норми статті 13 ЦК України.
Суд вказав, що поданими доказами не підтверджено наявність ознак нікчемності правочину.
Уважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», придбавши майнові права на об'єкт нерухомості за 225 033,85 грн, бажає набути цей об'єкт нерухомості у власність шляхом його витребування в дійсного власника ( ОСОБА_1 ), яка ще в листопада 2015 року сплатила за цей об'єкт 1 784 000,00 грн, з урахуванням ПДВ - 297 333,00 грн, з тих підстав, що ціна 1 784 000,00 грн є заниженою, хоча 225 033,85 грн становить лише 12,7 % від сплаченої ОСОБА_1 ціни, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, які відповідно до статті 3 ЦК України відносяться до головних засад цивільного законодавства.
Вказав, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат є правильним та відповідає змісту статті 141 ЦПК України.
Встановивши, що ОСОБА_1 отримала кваліфіковану правничу допомогу від адвоката Плакущого С. В. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд уважав, що такі витрати відповідач понесла фактично, при цьому ураховував складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи. Вважав, що такі вимоги підлягають задоволенню, а розмір таких витрат відповідає принципу розумності та справедливості.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 січня 2024 року задоволено.
Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 січня 2024 року у справі за позовом ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», яке є правонаступником ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_1 , третя особа - Фонд, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину скасовано.
Прийнято нову постанову, якою стягнуто з ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені відповідачкою та пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, на професійну правничу допомогу - 44 000,00 грн та витрати за проведення експертизи на замовлення учасника справи в розмірі 11 949,00 грн, а всього в розмірі 55 949,00 грн.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву попередньо заявила про судові витрати, які вона планує понести у суді першої інстанції. У межах, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, відповідач подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Встановивши, що адвокат Плакущий С. В. здійснив представництво відповідачки в семи судових засіданнях у суді першої інстанції, готував процесуальні документи, заперечення та надавав додаткові пояснення у справі, суд апеляційної інстанції вважав, що відповідачка підтвердила витрати на правову допомогу, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 11 949,00 грн, тому є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в розподілі судових витрат.
Встановивши, що висновком експерта було підтверджено дійсну вартість приміщення, що фактично спростувало доводи позивача про завищену вартість при укладенні договору між сторонами, суд апеляційної інстанції вважав, що неврахування висновку експерта не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності. Оплата вартості експертизи підтверджена належними та допустимими доказами, отже, відповідачка має право на компенсацію за її проведення.
Оцінюючи пропорційність та співрозмірність витрат відповідачки на правову допомогу, суд апеляційної інстанції врахував складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання перелічених вище робіт та обсяг цих робіт, а також значення справи для відповідачки.
Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_1 отримала кваліфіковану правничу допомогу від адвоката Плакущого С. В. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Розмір таких витрат суд апеляційної інстанції визначив у сумі 6 000,00 грн, що відповідатиме критеріям пропорційності та розумності витраченого часу адвоката на надання послуг та виконану ним роботу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду, складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У квітні 2024 року ТОВ «ФК «Капітал Джірінг»подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (по суті спору), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», ухвалити нове про задоволення позовних вимог у частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину: договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 листопада 2015 року, укладеного між ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Лисак С. В., за реєстровим номером 3518, шляхом витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг».
У квітні 2024 року ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» подало до Верховного Суду касаційну скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (про перегляд додаткового рішення), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
У червні 2024 року ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» подало до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (по суті спору) з порушенням строків, визначених у статті 398 ЦПК України, тому додаткові пояснення до касаційної скарги Верховним Судом не приймаються та залишаються без розгляду.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не оскаржуються, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України у вказаній частині рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (по суті спору) залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (по суті спору) та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (про перегляд додаткового рішення), витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У травні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (по суті спору) мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21) та у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 752/3112/15-ц (провадження № 61-24695св18), від 16 лютого 2022 року у справі № 756/16929/17 (провадження № 61-19625св20), від 16 березня 2023 року у справі № 925/400/21.
Вказує, що матеріали справи містять 4 висновки/звіти про ринкову вартість спірного нерухомого майна на дату його продажу відповідачці. Однак суд визнав допустимим і належним доказ звіт від 02 листопада 2015 року, складений ТОВ «Центр оцінки власності «Парео», згідно з яким ринкова вартість збігається з ринковою вартістю майна, указаного у договорі. Вважає, що такими діями суд нівелював судову експертизу, проведену ПП «ТА- Експерт -Сервіс» та виключену із доказів судом за надуманими підставами.
Суд апеляційної інстанції самоусунувся від дослідження доказів ринкової вартості спірного майна на день продажу, як єдиної встановленої спеціальним законом підстави для визнання нікчемним правочину неплатоспроможного банку, натомість надав оцінку договору купівлі-продажу майнових прав, який не є предметом спору.
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (про перегляд додаткового рішення) мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).
Заявник указує, що суд апеляційної інстанції мав урахувати, що відповідачка порушила вимоги статті 134 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки не повідомила суд про орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, не подала заяв, клопотань про поновлення процесуальних строків для подання таких доказів із зазначенням причин поважності їх пропуску до закінчення судових дебатів у справі.
Суд апеляційної інстанції за надуманими доказами стягнув на користь відповідачки вартість проведеної експертизи.
Суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув у повному розмірі всі судові витрати лише з одного позивача, надавши відповідачці неправомірний спосіб збагачення за рахунок стягнутих витрат.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плакущий С. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (по суті спору) - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Розподілити судові витрати, понесені у суді касаційної інстанції.
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плакущий С. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року (про перегляд додаткового рішення) - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Розподілити судові витрати, понесені у суді касаційної інстанції.
Звернув увагу, що у відзиві на позовну заяву від 15 вересня 2020 року відповідач заявила про те, що документи на підтвердження наданої правничої допомоги будуть надані до суду. Заяву про вступ у справу адвоката та орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач планувала понести у зв'язку з розглядом справи, вона подала до суду першої інстанції 17 березня 2021 року (том 1, а. с. 190-195), ця заява протокольною ухвалою суду першої інстанції від 27 квітня 2022 року долучена до матеріалів справи (том 4, а. с. 22-28).
У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плакущий С. В. подав до Верховного Суду доповнення до відзиву на касаційну скаргу (по суті спору), в яких виклав клопотання про поновлення строку на їх подання.
Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
В ухвалі Верховного Суду від 07 травня 2024 року про відкриття касаційного провадження у цій справі зазначено, що сторони мають право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Відзив відповідачка подала у травні 2024 року, у строки, визначені ухвалою Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Дослідивши наведені обґрунтування у клопотанні представника ОСОБА_1 - адвоката Плакущого С. В. про поновлення строку на подання доповнень до відзиву, Верховний Суд не вбачає підстав для поновлення строку на подання доповнень до відзиву ОСОБА_1 , та залишає їх без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 листопада 2015 року між ПАТ «Фідобанк» в особі представника Шевченка С. В., який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Падалкою Р. О. від 25 листопада 2015 року (реєстр № 8780), та фізичною особою ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір 1), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В. (реєстр № 3518).
Відповідно до умов договору, банк, власник нерухомого майна (на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 березня 2013 року серія НОМЕР_1 ), продав, а ОСОБА_1 придбала нежитлову будівлю, загальною площею 217,6 кв. м, літера «А-2» що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вартість нерухомого майна (ціна) склала 1 784 000,00 грн, у тому числі з ПДВ - 297 333,33 грн (пункт 2.1 договору 1).
Згідно з пунктом 1.2 договору 1 продавець свідчить, що на момент укладання цього договору, нерухоме майно не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, воно не заставлено, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, як місце знаходження юридичної особи воно не використовується, до статутного фонду будь-яких товариств не внесено, прав третіх осіб щодо нього немає, прихованих недоліків відчужене нерухоме майно не має.
Пунктом 1.4 договору 1 визначено, що нерухоме майно оглянуте покупцем, недоліків, які перешкоджають використанню його за цільовим призначенням, на момент огляду, не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного нерухомого майна покупець не має.
Право власності на нерухоме майно виникає у покупця з моменту його державної реєстрації згідно з вимогам статті 334 ЦК України, що проводиться після сплати ціни нерухомого майна та нотаріального посвідчення цього договору (пункт 2.2 договору 1).
Пунктом 2.3 договору 1 визначено, що відповідно до відомостей, викладених у звіті про оцінку майна № 40-ФБ-2, ідентифікатор за базою ФДМУ 771714-02112015 40-FB-2, складеному суб'єктом оціночної діяльності 03 листопада 2015 року (дата оцінки - 02 листопада 2015 року) оцінювачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр оцінки власності «Парето» (сертифікат № 14164/13 суб'єкта оціночної діяльності, виданий 18 січня 2013 року Фондом держмайна України), вартість нерухомого майна з ПДВ становить 1 770 500,00 грн.
Про зміст прав та обов'язків за цим договором, про правові наслідки укладеного правочину, у тому числі статей 215-236 ЦК України, про недійсність правочину та правові наслідки недодержання сторонами вимог закону, тощо продавцю та покупцю нотаріусом роз'яснено (пункт 5.7.1 договору 1).
Сторони підтверджують, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним, тобто не є таким, що передбачений статтями 234, 235 ЦК України (пункт 5.7.2 договору 1).
Відповідно до пункту 5.7.3 договору 1 сторони стверджують, що вчинюваний правочин не є дією, що пов'язана з коштами та/або власністю, одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, та не є дією, спрямованою на приховування джерела походження грошових коштів та/або власності, а також вчинюваний ними правочин не є сприянням будь-якій третій особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження коштів та/або власності.
26 листопада 2015 року між ПАТ «Фідобанк» в особі представника Шевченка С. В., який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Падалкою Р. О. від 25 листопада 2015 року (реєстр № 8780), та фізичною особою ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - договір 2), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В. (реєстр № 3522).
Відповідно до умов договору банк, власник нерухомого майна (на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 06 лютого 2008 року серія ЯЕ № 633405, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 вересня 2007 року № 10561 та інш.), продав, а ОСОБА_1 придбала земельну ділянку площею 0,0209 га, кадастровий номер 7110136400:02:040:0028, цільове призначення - для комерційного використання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю (за ціною) 286 000,00 грн, у тому числі без ПДВ (пункти 1-2.3 договору 2).
Зазначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору, є вигідною для продавця, остаточною та не підлягає будь-яким змінам. Вартість земельної ділянки визначена сторонами за взаємним погодженням за відсутності примусу як будь-кого із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких тяжких обставин (пункт 3.1 договору 2).
Відповідно до відомостей, викладених у звіті про експертну грошову оцінку № 40-ФБ-1 (ідентифікатор за базою ФДМУ 771689 02112015 179), складеному 03 листопада 2015 року (дата оцінки - 02 листопада 2015 року) оцінювачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро оцінок» (діє на підставі ліцензії від 24 березня 2015 року ДАЗРУ, серія АЕ 191365), експертна грошова оцінка земельної ділянки, що відчужується за цим договором, становить 277 990,00 грн без ПДВ (пункт 4 договору 2).
Як передбачено пунктом 21 договору 2, про зміст прав та обов'язків за цим договором, про правові наслідки укладеного правочину, у тому числі і змісту статей 215-236 ЦК України, про недійсність правочину та правові наслідки недодержання сторонами вимог закону, продавцю та покупцю нотаріусом роз'яснено.
Продавець та покупець підтверджують, що цей правочин відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та або удаваного, а також не вчиняється під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини (пункт 22.1 договору 2).
Сторони за цим правочином заявляють, що їх наміри відповідають змісту правочину. Сторони не мають заперечень щодо кожної з умов правочину, його умови та правові наслідки розуміють (пункт 24 договору 2).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 серпня 2023 року, право власності на нежитлову будівлю (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1564941101) та земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 787002371101), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 .
Відповідно до акта прийому-передачі нерухомого майна від 26 листопада 2015 року ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передав, а ОСОБА_1 прийняла, відповідно до договору від 26 листопада 2015 року (реєстр № 3518): комплект ключів від будівлі, оригінал технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 (на 9 арк.). Зазначено, що покупець свідчить, що ним оглянуто приміщення на момент укладання цього акта, недоліків, які перешкоджають використанню їх за цільовим призначенням, не виявлено та претензій до продавця щодо якісних характеристик цих приміщень покупець не має. Крім того, у акті вказано, що покупцем повністю сплачені кошти у сумі 1 784 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 297 333,33 грн, на час складання цього акта у порядку і терміни, що зазначені у договорі.
Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки від 26 листопада 2015 року, ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк») передав, а ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2015 року, реєстр № 3522, прийняла земельну ділянку площею 209,0 кв. м, кадастровий номер 7110136400:02:040:0028, розташовану на АДРЕСА_1 . Покупець засвідчив, що ним оглянута земельна ділянка на момент укладення цього акта, недоліків, які перешкоджають використанню її за цільовим призначенням, не виявлено та претензій до продавця щодо якісних характеристик земельної ділянки покупець не має.
Рішенням НБУ від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Крім того, за цим рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду та делеговані всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Фідобанк».
18 липня 2016 року правління НБУ прийняло рішення № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду від 19 липня 2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року та призначено уповноважену особу Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк».
Відповідно до статей 48, 50, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 1.18 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2, на підставі наказу уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк» від 22 лютого 2017 року № 24 щодо внесення змін до наказу ПАТ «Фідобанк» від 25 травня 2016 року № 32 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів» здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених протягом року до введення тимчасової адміністрації ПАТ «Фідобанк».
Пунктом 1.1 договору № GL22N019274/11 купівлі-продажу майнових прав, укладеного 04 березня 2021 року між ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (продавець) та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» (покупець), сторони погодили, що продавець передав у власність покупцеві, а ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» (покупець) прийняло у власність майнові права щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі банку літера «А-2», 1 огорожі, 2 огорожі, замощення № 1, загальною площею 217,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15649471101, право власності на яке виникло у продавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_1 , виданого 01 березня 2013 року реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області за індексним номером 876398 та було припинено на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Авдієнком В. В., реєстр № 3518, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій та бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину, за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинене право власності на нерухоме майно; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв'язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем; право на пред'явлення та реалізацію, у тому числі в судовому порядку, вимоги щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, що призвів до припинення права власності продавця на нерухоме майно, вказаного у пункті 1 цього договору, ознаки нікчемності якого встановлені протоколом комісії з перевірки правочинів (у тому числі договорів) ПАТ «Фідобанк» на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, від 13 травня 2017 року, затвердженим уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» 13 травня 2017 року.
Відповідно до пункту 3.1 договору № GL22N019274/11 купівлі-продажу майнових прав, сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 225 033,85 грн без ПДВ. Ціна договору сплачується покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., реєстр № 35.
Із протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-12-17-000004-b, проведеного 14 січня 2021 року, встановлено, що переможцем аукціону стало ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», придбало майнові права, зокрема щодо нежитлової будівлі, площею 217,6 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Придніпровський районний суд м. Черкаси від 27 квітня 2022 року задоволено клопотання ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», призначено судову економічну (будівельно-оціночну) експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Центру судової експертизи та експертних досліджень Державного підприємства «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2022 року задоволено заяву директора ДП «Інформаційні судові системи» «Центр судової експертизи та експертних досліджень». Доручено проведення експертизи, призначеної ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2022 року у справі №711/4586/20, судовому експерту Контимировій В. В.
На виконання ухвал Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2022 року та від 14 квітня 2023 року, судовим експертом Центру судової експертизи та експертних досліджень Державного підприємства «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України Контимировою В. В. 30 червня 2023 року складено висновок № 002-КВВ/23, за результатами проведеної судової економічної (будівельно-оціночної) експертизи встановлено таке.
Найбільш вірогідне середньозважене значення розміру ринкової вартості нерухомого майна (нежитлова будівля, площею 217,6 кв. м, літера «А-2», розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15649471101, станом на 26 листопада 2015 року, тобто на дату укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В., реєстр № 3518, становило 2 469 355,26 грн без ПДВ.
Відповідно до висновку судового експерта Калашнікова О. М. № 18-23, складеного 16 серпня 2023 року за результатами праведної судової оціночно-будівельної експертизи у справі, призначеної за зверненням ОСОБА_1 від 31 липня 2023 року, ринкова вартість нежитлової будівлі літера «А-2», загальною площею 217,6 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 , визначена у рамках порівняльного підходу станом на дату 26 листопада 2015 року, становить 1 776 660,00 грн разом з ПДВ.
У судовому засіданні суду першої інстанції судові експерти Калашніков О. М. та Контимирова В. В. надали пояснення та роз'яснили методику, за якою складено висновки.
У протоколі засідання комісії Фонду з перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, затвердженого 13 травня 2017 року, зазначено, що балансова вартість нежитлової будівлі, площею 217,6 кв. м станом на дату продажу становить 2 446 981,97 грн.
Вартість нерухомого майна у звіті про оцінку майна № 40-ФБ-2, ідентифікатор за базою ФДМУ 771714-02112015 40-FB-2, складеному суб'єктом оціночної діяльності оцінювачем ТОВ «Центр оцінки власності «Парето» (сертифікат №14164/13 суб'єкта оціночної діяльності, виданий 18 січня 2013 року Фондом держмайна України) 03 листопада 2015 року (дата оцінки - 02 листопада 2015 року), склала 1 770 500,00 грн (з ПДВ).
Ринкова вартість - це сума грошей, за яку майно можна продати. Така оцінка враховує (або принаймні намагається максимально врахувати) всі фактори, що впливають на ціну продажу даного активу, в першу чергу, його фізичний стан та ціни на ринку подібного майна.
У звіті № 07-17-М14-11, складеному суб'єктом оціночної діяльності Приватне підприємство «АТ-Експерт-Сервіс» згідно з договором від 25 липня 2017 року № 07-17-М14 на замовлення ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду, з незалежної оцінки ринкової вартості нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 217,6 кв. м, та земельної ділянки площею 209 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 , - ринкова вартість цих об'єктів станом на 25 листопада 2015 року становить 3 890 386,00 грн без урахування ПДВ, у тому числі: земельної ділянки - 294 968,00 грн без урахуванням ПДВ, земельних поліпшень - 3 595 418 грн без урахування ПДВ.
Земельні поліпшення - це зміна якісних характеристик земельної ділянки унаслідок розташування в її межах будинків, будівель, споруд, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, багаторічних насаджень, лісової та іншої рослинності, а також унаслідок господарської діяльності або проведення робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів тощо).
Висновком експертизи від 30 червня 2023 року, наданим на виконання ухвали суду, не підтверджена вартість цього об'єкта нерухомості - 3 595 418,00 грн (без ПДВ), що визначена у звіті № 07-17-М14-11, складеному суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «АТ-Експерт-Сервіс» 25 листопада 2017 року.
Експертом Контимировою В. В. у висновку експертизи від 30 червня 2023 року визначено лише найбільш вірогідне середньозважене значення розміру ринкової вартості нерухомого майна - нежитлової будівлі, площею 217,6 кв. м, яке станом на 26 листопада 2015 року становило 2 469 355,26 грн без ПДВ.
У судовому засіданні суду першої інстанції експерт Контимирова В. В. також зазначила, що висновок експертизи носить вірогідний характер, оскільки дослідження проводилося у 2023 році щодо подій, які мали місце у 2015 році.
Цим висновком експертизи не спростовано, що придбання ОСОБА_1 об'єкта нерухомості за 1 784 000,00 грн, у тому числі з ПДВ - 297 333,33 грн, відбулося за заниженою ціною, оскільки визначена експертом вартість, станом на 26 листопада 2015 року - 2 469 355,26 грн без ПДВ, є вірогідною.
Крім того, за результатами висновку судового експерта від 16 серпня 2023 року № 18-23, складеного судовим експертом Калашніковим О. М. на замовлення відповідача, враховувалися дані акта загального огляду будівлі (споруди) від 20 листопада 2015 року про те, що нежитлова будівля на час її придбання ОСОБА_1 , перебувала, начебто, у аварійному стані і потребувала ремонту.
У судовому засіданні експерт Калашніков О. М. повідомив, що інформацію, викладену в акті від 26 листопада 2015 року, він не враховував, оскільки цей акт не викликав у нього довіри і, на його думку, акт від 26 листопада 2015 року суперечив відомостям, викладеним в акті від 20 листопада 2015 року.
Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 листопада 2022 року у справі № 925/641/22 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнано недійсним договір від 04 березня 2021 року купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, що укладений між ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 липня 2024 року рішення Господарського суду Черкаської області від 17 листопада 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року у справі № 925/641/22 касаційну скаргу ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 17 листопада 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 липня 2024 року залишено без змін.
У справі, що переглядається № 711/4586/20, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час розгляду справи в судах загальної юрисдикції договір від 04 березня 2021 року купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, укладений між ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», ще був чинним.
Відповідно до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07 серпня 2023 року, копії додаткової угоди від 07 серпня 2023 року № 1 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07 серпня 2023 року права та законні інтереси ОСОБА_1 у справі № 711/4586/20 представляє адвокат Плакущий С. В.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі гонорар адвоката за правничу допомогу, пов'язану зі справою, передбачений додатковою угодою від 07 серпня 2023 року № 1.
ОСОБА_1 фактично понесла судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу - 44 000,00 грн, витрати за проведену судову оціночно-будівельну експертизу - 11 949,00 грн.
У відзиві на позовну заяву від 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 заявила про те, що документи на підтвердження наданої правничої допомоги будуть надані до суду.
До заяви від 17 березня 2021 року ОСОБА_1 долучила: акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 01 грудня 2023 року згідно з додатковою угодою від 07 серпня 2023 року № 1 та прибутковим касовим ордером від 01 грудня 2023 року б/н; платіжну інструкцією від 16 серпня 2023 року № 8059 на суму 5 949,00 грн, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 02 серпня 2023 року на суму 6 000,00 грн, всього - 11 949,00 грн на підтвердження оплати за виконання експертизи на замовлення учасника справи.
Адвокат Плакущий С. В. здійснив представництво інтересів відповідача у семи судових засіданнях в суді першої інстанції: виготовив процесуальні документи у справі.
28 серпня 2023 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси подано заяву про вступ у справу № 711/4586/20 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Плакучого С. В., до якої долучено копію договору-доручення про надання правничої допомоги від 07 серпня 2023 року, копію додаткової угоди від 07 серпня 2023 року №1, докази направлення заяви з додатками сторонам.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Плакущий С. В. долучив до апеляційної скарги акт приймання-передачі виконаних робіт від 07 лютого 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення суду, визначене у розмірі 6 000,00 грн.
Крім того, відповідач, разом з відзивом на апеляційну скаргу, надала: ордер про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 07 лютого 2024 року згідно з додатковою угодою від 07 серпня 2023 року № 1 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07 серпня 2023 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційні скарги ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Щодо суті спору
Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).
Нікчемний правочин є недійсним в момент його вчинення у зв'язку з прямою вказівкою правової норми, а тому судового рішення про визнання його недійсним не вимагається (quae contra ius fiunt debent utique pro infectis haberi - зроблене проти закону повинне вважатися нікчемним). Нікчемний правочин не підлягає виконанню, на нікчемність правочину мають право посилатися та вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності заінтересовані особи.
Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.
Правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону. Суд допускає визнання такого правочину дійсним лише у випадках, визначених законом. Наприклад, при недотриманні нотаріальної форми договору за умови його повного або часткового виконання, якщо одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (частина друга статті 220 ЦК України).
Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, а породжує лише правові наслідки, пов'язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками є поновлення сторін у їх початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» зазначало, що укладений між банком та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 26 листопада 2016 року є нікчемним відповідно до частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Перевіряючи доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій зазначених норм Закону № 4452-VI, Верховний Суд ураховує таке.
Законом № 4452-VI установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами. Цим законом також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 цього Закону, дає підстави для висновку, що Фонд бере участь у правовідносинах між учасниками ринку фінансових послуг у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших фінансових установ рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів і документації банку, у тому числі шляхом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з частиною третьою цієї статті (в редакції на час виникнення правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.
Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків, а є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12 15гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11 163апп18), від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 11 1080апп18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16 (провадження № 11 775ас18), Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 466/4449/21 (провадження № 61-4112св22) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
З огляду на підстави та обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», предметом оцінки судів попередніх інстанцій повинна бути наявність передбачених статтею 38 Закону № 4452-VI ознак та підстав для кваліфікації спірного договору як нікчемного правочину, зазначених у позові, а також підстав для витребування майна на підставі статті 388 ЦК України (вибуття майна поза волею його власника та добросовісність набувача).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», який є правонаступником ПАТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не довів, що спірне нерухоме майно було відчужене за ціною, нижчою від звичайних цін на майно такого виду (пункт 3 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
У своєму висновку суд урахував надані відповідачем докази, а саме: звіт про оцінку майна від 03 листопада 2015 року № 40-ФБ-2, складений суб'єктом оціночної діяльності (станом на 02 листопада 2015 року) оцінювачем ТОВ «Центр оцінки власності «Парето» на замовлення ПАТ «Фідобанк», та висновок судового експерта Калашнікова О. М. № 18-23, складений 16 серпня 2023 року за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовленням ОСОБА_1 , якими підтверджується, що відповідач набула у власність спірне нежитлове приміщення за ціною у розмірі 1 784 000,00 грн, у тому числі з ПДВ - 297 333,33 грн, що відповідало ринковій вартості нерухомого майна станом на 02 листопада 2015 року та станом на 26 листопада 2015 року з ПДВ у розмірі 1 776 660,00 грн.
Отже, встановивши, що позивач не довів, що спірне майно кредитної установи, що ліквідується, відчужено за ціною, що на 20 відсотків є нижчою або вищою від звичайних цін на таке майно, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для кваліфікації цього правочину як нікчемного.
Посилання у касаційній скарзі ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» на те, що, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної оцінки звіту від 25 листопада 2016 року № 07-17-М14-11, виготовленого Приватним підприємством «ТА-Експерт-Сервіс», є необґрунтованими, та спростовуються матеріалами справи, ураховуючи той факт, що суд першої інстанції надав оцінку всім чотирьом дослідженням (звітам оцінки), що представлені сторонами, вислухав пояснення судових експертів та надав їм оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність ознак, передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, які б свідчили про нікчемність укладеного 26 листопада 2015 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нерухомого майна, а отже, і підстав для застосування наслідків нікчемності зазначеного договору.
У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 752/3112/15-ц (провадження № 61-24695св18), від 16 лютого 2022 року у справі № 756/16929/17 (провадження № 61-19625св20), від 16 березня 2023 року у справі № 925/400/21, щодо підстав та порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів за ознаками Закону № 4452-VI та оцінки такого доказу як висновок експерта.
Однак такі доводи заявника є необґрунтованими, оскільки зводяться до незгоди з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою наявних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України. Крім того, фактичні обставини у зазначених вище справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, що переглядається.
Оскільки у справі, що переглядається, суди відмовили в задоволенні позову ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» за недоведеністю позовних вимог, а не у зв'язку з обранням неефективного способу захисту порушених прав, не заслуговують на увагу також аргументи заявника про неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21).
Таким чином, доводи ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», що стали підставою для відкриття касаційного провадження (оскарження судових рішень по суті спору), не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі (по суті спору), які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Щодо судових витрат
Відповідно до пункту 3 частини першою статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц (провадження № 61-18762св19) зазначено, що «враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, відсутність у заяві переліку витрат, про відшкодування яких йдеться, незаявлення до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та неподання особою заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат».
З огляду на викладене, встановивши, що відповідач у відзиві на позовну заяву заявила про майбутні витрати у письмовій формі, а в судовому засіданні і в усній формі, і до закінчення судових дебатів подала заяву про відшкодування судових витрат та докази отриманої правової допомоги, які були прийняті судом першої інстанції (протокольна ухвала суду першої інстанції від 27 квітня 2022 року), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат.
Отже, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
У пункті 149 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23), на яку як на підставу касаційного оскарження послався заявник, зазначено, що «відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права».
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 (провадження № 14-123цс23)).
Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції у частині відмови відповідачу у відшкодуванні витрат за проведену експертизу, суд апеляційної інстанції встановив, що висновком експерта Калашнікова О. М. підтверджено дійсну вартість приміщення, чим спростовано доводи ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» про завищену вартість нежитлового приміщення літ. «А-2» при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відмова судом першої інстанції у відшкодуванні витрат за проведену експертизу, на висновок якої суд фактично послався, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а сплата вартості експертизи підтверджена належними та допустимими доказами, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» не оспорюється.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.
Також не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції відшкодував відповідачу витрати за правову допомогу та проведену експертизу лише за рахунок одного з позивачів.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Суд першої інстанції відмовив позивачам у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1 , тому обґрунтовано поклав судові витрати, які понесла відповідач у суді першої інстанції на позивача - ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», який є правонаступником АТ «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який ліквідовано.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження (про перегляд додаткового рішення), не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційні скарги ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій (по суті спору та про перегляд додаткового рішення) - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з пунктом «в» частини четвертої статті 416 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати, понесені у суді касаційної інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» (по суті спору), представник ОСОБА_1 - адвокат Плакущий С. В. виклав клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, у розмірі 9 000,00 грн.
До відзиву на цю касаційну скаргу на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник відповідача долучив:
- акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно з додатковою угодою від 07 серпня 2023 року № 1 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07 серпня 2023 року, складений 17 травня 2024 року, згідно з яким виконано роботи, а саме складено відзив від 15 травня 2024 року на касаційну скаргу від 19 квітня 2024 року (по суті спору), вартість якого становить 9 000,00 грн;
- ордер на представництвом інтересів у Верховному Суді;
- копію прибуткового касового ордера на суму 9 000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Плакущого С. В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню з огляду на те, що за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції касаційну скаргу ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» (по суті спору) залишено без задоволення.
Крім того, у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» (про перегляд додаткового рішення) представник ОСОБА_1 - адвокат Плакущий С. В. виклав клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, у розмірі 9 000,00 грн.
До відзиву на цю касаційну скаргу на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник відповідача долучив:
- акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно з додатковою угодою від 07 серпня 2023 року № 1 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07 серпня 2023 року, складений 06 травня 2024 року, згідно з яким виконано роботи, а саме: складено відзив від 06 травня 2024 року на касаційну скаргу від 19 квітня 2024 року (про перегляд додаткового рішення) вартість якого становить 9 000,00 грн;
- ордер на представництвом інтересів у Верховному Суді;
- копію прибуткового касового ордера на суму 9 000,00 грн.
Оскільки за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції касаційну скаргу ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» (про перегляд додаткового рішення) залишено без задоволення, отже, клопотання представника ОСОБА_1 - адвокат Плакущого С. В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Розмір заявлених представником ОСОБА_1 - адвокатом Плакущим С. В. витрат на правову допомогу в обох випадках підтверджено матеріалами справи.
У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».
Колегія суддів, вивчивши докази, подані представником ОСОБА_1 - адвокатом Плакущим С. В. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції (за обома клопотаннями), з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, вважає їх співмірними із заявленими вимогами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 18 000,00 грн. Водночас колегія суддів констатує, що позивач ТОВ «Капітал Джірінг» не скористався своїм правом, наданим йому частиною шостою статті 137 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені у суді касаційної інстанції, в розмірі 18 000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець