Ухвала
17 січня 2025 року
м. Київ
справа № 274/6601/14-ц
провадження № 61-17346ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки,
ОСОБА_1 19 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 10 листопада 2023 року) та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року (повне судове рішення складено 05 листопада 2024 року).
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року відмовлено на підставі частини третьої статті 394 ЦПК України.
На підставі касаційної скарги в частині оскарження рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Житомирського апеляційного суду ухвалена 31 жовтня 2024 року (повне судове рішення складено 05 листопада 2024 року). Касаційна скарга подана до Верховного Суду 19 грудня 2024 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 05 грудня 2024 року.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі та окремо додано до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що з 2022 року перебуває за межами України та не мав можливості бути присутнім у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, і, відповідно, не мав змоги отримати постанову апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року чи звернутися до адвоката за правовою допомогою. 30 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою до адвоката. 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 отримав правову допомогу відповідно до висновків постанови від 31 жовтня 2024 року засобами мобільно зв'язку та 06 грудня 2024 року прийняв рішення про звернення з касаційною скаргою. Постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року отримано через електронну пошту 30 листопада 2024 року.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Однак, вказані у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави, не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не надає будь-яких належних доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення (конверт, супровідний лист, довідка суду, копії матеріалів справи, тощо), які б свідчили про те, постанова апеляційного суду не вручалася (видавалася або надсилалась) йому раніше апеляційним судом. Окрім цього, ОСОБА_1 не надає будь-яких належних доказів щодо отримання оскарженої постанови 30 листопада 2024 року.
На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.
Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено рішення (ухвала), що оскаржується та клопотання особи, яка подає скаргу.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року та частково постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року і направити справу на новий розгляд.
Аналіз змісту рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року свідчить, що первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року щодо вирішення вимог за первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року щодо вирішення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки задоволено частково та рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року в частині зустрічного позову змінено з мотивів цієї постанови.
Таким чином, аналіз змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року свідчить, що рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року щодо вирішення вимог за первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» не переглядалось, оскільки апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року щодо вирішення вимог за первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито.
У частині першій статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Отже, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно конкретизувати прохальну частину касаційної скарги, зазначивши у якій саме частині ОСОБА_1 оскаржується рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року (в частині закриття апеляційного провадження чи в частині зміни рішення суду першої інстанції щодо зустрічного позову) та викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на постанови Верховного Суду, однак підстави касаційного оскарження судових рішень належним чином не викладені.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року в оскарженій частині).
Окрім цього, у порушення пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначено неправильну адресу місцезнаходження відповідача АТ КБ «Приватбанк». На виконання указаного пункту особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно у касаційній скарзі вказати правильну адресу АТ КБ «Приватбанк».
Окрім цього, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт частини другої статті 392 ЦПК України).
У порушення пункту частини другої статті 392 ЦПК України ОСОБА_1 не указує відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.
Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат