18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"21" січня 2025 р. м. Черкаси Справа № 925/51/25
Суддя Господарського суду Черкаської області Зарічанська З.В., розглянувши заяву Комунального підприємства "Черкаська служба чистоти" Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 03328652, вул. Мазепи Івана, 117, м. Черкаси, 18003,
про видачу судового наказу,
17.01.2025 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява Комунального підприємства "Черкаська служба чистоти" Черкаської міської ради про видачу судового наказу з вимогою стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів в сумі 3 391,36 грн, інфляційні в сумі 206,87 грн, 3 % річних в сумі 44,88 грн.
Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 02.04.2020 № 387 про надання послуг з поводження з твердими побутовими відходами (вивезення, знешкодження та захоронення), внаслідок чого виникла заборгованість.
Дослідивши матеріали заяви, суддя встановила, що крім основної заборгованості, заявник вимагає стягнути 3 % річних та інфляційні втрати.
21.01.2025 судом видано судовий наказ щодо стягнення 3 391,26 грн основної заборгованості.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.6. Договору від 02.04.2020 № 378 про надання послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення, знешкодження та захоронення), оплата за надані послуги вноситься не пізніше останнього дня поточного місяця.
Заявник нараховує боржнику заборгованість за договором за період з січня 2024 року по листопад 2024 року.
Отже, з урахуванням положень п. 6.6. Договору, строк оплати, до прикладу, за січень 2024 року сплив 31.01.2024, за лютий 2024 року - 29.02.2024 і т.д.
Проте, дослідивши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, здійснений заявником, суддя встановила, що останній здійснює нарахування поза межами такого строку. Наприклад, за січень 2024 року заявник починає нарахування з 01.01.2024, за лютий 2024 року - з 01.02.2024 і так за кожен із заявлених періодів.
Отже, суддя встановила, що у заявника не виникло права грошової вимоги на стягнення з боржника інфляційних втрат та 3 % річних за заявленими ним періодами, оскільки до таких періодів включені дні, коли строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг ще не сплив. Отже, заявник просить стягнути суму інфляційних втрат та 3 % річних, нараховану, в тому числі, за період, за який у нього не виникло право грошової вимоги - права на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі наказу.
Суддя зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження. Підсумовуючи викладене, суддя дійшла висновку про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 206,87 грн та 3 % річних в сумі 44,88 грн на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. (ч. 2 ст. 152 ГПК України)
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України)
Водночас, оскільки судом видано судовий наказ про стягнення основної суми заборгованості та стягнуто судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу, норма ч. 2 ст. 151 ГПК України у даному випадку не підлягає застосуванню.
Керуючись ст. 150, 152, 153, 154, 234, 254 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити Комунальному підприємству "Черкаська служба чистоти" Черкаської міської ради у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення з Приватного підприємства "Обрії" інфляційних в сумі 206,87 грн, 3 % річних в сумі 44,88 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Копію ухвали надіслати КП "Черкаська служба чистоти" Черкаської міської ради через систему "Електронний суд", ФОП ОСОБА_1 - засобами поштового зв'язку.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА