15 січня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 925/1532/24
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
до Фізичної особи-підприємця Булгачової Юлії Олегівни
про стягнення 34274,42 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Драченко Т.О.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. 16.12.2024 Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Булгачової Юлії Олегівни .
1.2. Змістом позову є майнова вимога стягнути 34274,42 грн, зокрема 21941,12 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту, 8333,30 грн строкової заборгованості за тілом кредиту, 4000,00 грн простроченої заборгованості за комісією за кредитним договором "Кредит"всеБІЗНЕС" від 05.02.2024 №79808818544 за період з 05.07.2024 до 08.12.2024.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання зі сплати простроченої і строкової заборгованості за тілом кредиту та комісії.
1.4. Булгачова Юлія Олегівна припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення. 27.08.2024 до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Булгачова Юлія Олегівна .
1.5. Однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18, провадження № 14-460цс19, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі №724/38/18, провадження № 61-45804св18).
1.5. Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру адресою місця проживання відповідача Булгачової Юлії Олегівни є АДРЕСА_1 .
1.6. Враховуючи місце проживання відповідача, спір підсудний Господарському суду Черкаської області.
1.7. Водночас, у позовній заяві позивач вказав адресу місця проживання відповідача Булгачової Юлії Олегівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ): АДРЕСА_2 . На вказану адресу позивач надіслав відповідачу копію позовної заяви та додані до неї документи.
1.8. 20.12.2024 суддя ухвалив позовну заяву залишити без руху. Установив Акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк" строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
1.9. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви. 23.12.2024 позивач подав до суду докази надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 44-49).
1.10. 23.12.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначив об 11 год. 30 хв. 15.01.2025.
1.11. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та представнику позивача адвокату Куриловій О.А. до їх електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 54); відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернутий на адресу суду у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою (а. с. 55-58).
1.12. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.13. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.14. Днем вручення відповідачу ухвали суду від 23.12.2024 є 03.01.2025 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання (а.с. 59).
1.15. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.16. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.17. 13.01.2025 з метою забезпечення права відповідача бути поінформованою про розгляд справи за її участю суд оприлюднив інформацію про час та місце розгляду справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу Судової влади України у мережі Інтернет (а.с. 60).
1.18. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за її участю.
1.19. 15.01.2025 у судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися.
1.20. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.21. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.22. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
1.23. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
1.24. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.25. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.26. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.27. Суд не визнавав явку учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою.
1.28. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.
1.29. 15.01.2025 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду.
1.30. Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав рішення без його проголошення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2.2. Підставами позову є обставини, яким позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов'язання з повернення позики за кредитним договором.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі кредитного договору; виконання позивачем зобов'язання та надання відповідачу кредиту; невиконання відповідачем зобов'язання з повернення кредиту та комісії; розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача; строк виконання грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 05.02.2024 Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (Банк) та Фізична особа-підприємець Булгачова Юлія Олегівна (позичальник) уклали Кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №79808818544 за допомогою системи "Інтернет Банкінг" шляхом укладення в електронному вигляді, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами (а.с. 18-19, 26-27), зокрема:
п. 1.1.1 - сума кредиту - 50000,00 гривень,
п.1.1.2- валюта кредитування - гривня (UAH);
п. 1.1.3 - строк кредитування - до 05 лютого 2025 р. включно,
п.1.1.4.1 - комісійна винагорода за надання кредиту: тариф комісійної винагороди - 1%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1. Типових умов;
п. 1.1.4.2 - комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 2 % за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п.6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п. 1.4 договору;
п. 1.1.8 - термін "Типові умови" використовується в цьому договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "Перший Український Міжнародний Банк", що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору
п. 1.4 - позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в графіку платежів, починаючи з 05.03.2024 щомісячно не пізніше 05 числа місяця до 05.01.2025 сплачувати суму у розмірі 5166,67 грн, а 05.02.2025 - 5166,63 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 4166,67 грн, а 05.02.2025 - 4166,63 грн, та на погашення комісії по 1000,00 грн. щомісячно. Усього на погашення кредиту позичальник повинен сплатити 62000,00 грн, з яких 50000,00 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 12000,00 грн на погашення комісії;
п. 5.1 - цей договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку.
3.1.2. Вказаний договір підписаний електронним цифровим підписом позичальника, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 21).
3.1.3. Відповідно до пункту 3.5 Типових умов надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору.
3.1.4. 05.02.2024 на виконання кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 49500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією вiд 05.02.2024 з призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштiв за договором №79808818544 вiд 05.02.2024 за позикою Фiзична особа-пiдприємець Булгачова Юлія Олегівна " (а.с. 28) та випискою з рахунку (а.с. 30-31).
3.1.5. Кредитні кошти в розмірі 500,00 грн позивач надав відповідачу на сплату комісії за надання кредиту, що підтверджується поданою позивачем платіжною інструкцією вiд 05.02.2024 з призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштiв за договором №79808818544 вiд 05.02.2024 за позикою Фiзична особа-пiдприємець Булгачова Юлія Олегівна " (а.с. 29).
3.1.6. За розрахунком позивача за період з 05.07.2024 (дата виникнення заборгованості) по 08.12.2024 прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 21941,12 грн, строкова заборгованість за тілом кредиту становить 8333,30 грн, за період з 05.09.2024 по 05.12.2024 заборгованість з комісії становить 4000,00 грн (а.с. 20).
3.1.7. 06.09.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5274,44 грн (а.с. 32-35).
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
4.4. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.5. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.6. Враховуючи, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.6.1. иіж сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі кредитного договору "Кредит"всеБІЗНЕС" від 05.02.2024 №79808818544;
4.6.2. 05.02.2024 позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50000,00 грн;
4.6.3. відповідач частково повернув кредит та частково сплатив комісію;
4.6.4. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 21941,12 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту, 8333,30 грн строкової заборгованості за тілом кредиту, 4000,00 грн заборгованості з комісії;
4.6.5. 06.09.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу, у якій вимагав достроково сплатити заборгованість за кредитним договором;
4.6.6. відповідач зобов'язання з повернення кредиту не виконав.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
5.3. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
5.4. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.5. Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
5.6. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини позики (кредиту).
5.7. Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
5.8. Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
5.9. Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
5.10. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.11. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.12. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.13. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.14. Згідно із статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
5.15. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.16. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.17. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майнового господарського зобов'язання на підставі договору позики (кредиту),
6.2. Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту.
6.3. Позивач стверджує про порушення позичальником свого обов'язку у зобов'язанні з повернення кредиту у строк, встановлений кредитним договором.
6.4. Намагаючись захистити своє порушене суб'єктивне право, позивач вимагає у судовому порядку присудити до виконання відповідачем його обов'язку в натурі.
6.5. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.
6.6. На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі кредитного договору.
6.7. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та надав позичальнику кредит на умовах, встановлених у кредитному договорі.
6.8. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
6.9. За змістом укладеного сторонами кредитного договору сторони погодили загальні умови та порядок здійснення банком на користь позичальника кредитних операцій у межах загального ліміту, встановили взаємні права та обов'язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов'язковими для застосування протягом всього строку дії кредитного договору.
6.10. Позивач надав позичальнику кредит у розмірі 50000,00 грн.
6.11. Позичальник повернув позивачу кредит частково та частково сплатив комісію.
6.12. 06.09.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за кредитом.
6.13. Відповідач вимогу позивача про виконання зобов'язання з повернення кредиту не виконав.
6.14. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 34274,42 грн, що складається з 21941,12 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту; 8333,30 грн строкової заборгованості за тілом кредиту; 4000,00 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії.
6.15. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.16. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
6.17. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.18. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.19. Невиконання відповідачем своїх обов'язків у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні з повернення кредиту.
6.20. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є присудження до виконання обов'язку в натурі.
6.21. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 34274,42 грн, що складається з 21941,12 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту; 8333,30 грн строкової заборгованості за тілом кредиту; 4000,00 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.
7.3. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив 2422,40 грн судового збору на підставі платіжної інструкції від 11.12.2024 №000438322/00 (а.с. 7).
7.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.5. Оскільки позов суд задовольнив повністю судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, суд покладає на відповідача у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 14, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Булгачової Юлії Олегівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (ідентифікаційний код 14282829, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) 34274,42 грн, зокрема 21941,12 грн (двадцять одну тисячу дев'ятсот сорок одну гривню 12 копійок) простроченої заборгованості за тілом кредиту, 8333,30 грн (вісім тисяч триста тридцять три гривні 30 копійок) строкової заборгованості за тілом кредиту, 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) простроченої заборгованості з комісії, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 20.01.2025.
Суддя А.І. Гладун