Єдиний унікальний номер: 379/6/25
Провадження № 2-а/379/1/25
21 січня 2025 року
Суддя Таращанського районного суду Київської області Шабрацький Г.О. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,
06 січня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника- адвоката Слободенюк Г.М. звернувся до Таращанського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 07.01.2025 року адміністративний позов 06 січня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника- адвоката Слободенюк Г.М. звернувся до Таращанського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі судді - 10 днів з дня отримання даної ухвали.
20.01.2025 представник позивача - адвокат Слободенюк Г.М. подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 07.01.2025 року.
Вивчивши подані позивачем матеріали суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та виконання обов'язків.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже законом встановлено десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом з дня ухвалення відповідного рішення та протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Оскільки, предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП, застосуванню підлягає десятиденний строк звернення до суду з позовом з дня ухвалення відповідного рішення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як слідує з матеріалів справи, оскаржувану постанову винесено 12.09.2022 року, а позов подано до суду 06.01.2025 року, тобто поза встановленого чинним законодавством строку для оскарження даного виду рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Представник позивача, зазначаючи поважність причин вказує, шо про існування спірної постанови позивач дізнався лише у липні 2024 р. на прийомі в сервісному центрі МВС з приводу заміни посвідчення водія, але номер її та дату складання дізнався 20.11.2024 року коли адвокат отримав відповідь на адвокатський запит. Постанова як раз і стала перешкодою для заміни посвідчення водія. До цього позивач її не отримував так як проходив службу в лавах ЗСУ та про її існування не здогадувався і довідатись не міг, штраф своєчасно сплатила Третя особа, так знав, що це його провина. Чия беззаперечно вина у скоєнні правопорушення підтверджується фото і відеоматеріалами, розміщеними на сайті МВС. Позивач є військовослужбовцем, який став фактично заручником обставин.
Вказані представником позивача обставини на переконання суду не можуть свідчити на користь того, що позивачем вжито всіх можливих заходів для належного та своєчасного захисту власних прав. Обставин, що не залежали б від волевиявлення позивача, пов'язаних із дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, позивачем до суду не надано.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про неповажність зазначених позивачем обставин пропуску ним строку звернення до суду, докази надані позивачем не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютними та може піддаватися встановленим законом обмеженням, зокрема у частині пов'язаній із способом їх реалізації (в тому числі строки і процесуальна форма звернення до суду).
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011від 13грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 28 травня 1985 року в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13 лютого 2001 року в справі "Кромбах проти Франції", наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20 травня 2010 року в справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Суд наголошує, що визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об'єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 зазначив, що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Виходячи із системного аналізу норм КАСУ у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.
Проаналізувавши встановлені обставини, приходжу до висновку, що причини, на які посилається представник позивача не можуть бути прийняті судом до уваги у зв'язку з необгрунтованістю, а тому, десятиденний строк для подання позову ОСОБА_1 був пропущений та в поновленні цього строку слід відмовити, а позов повернути позивачу.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд
У задоволенні зави представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Слободянюк Галини Миколаївни про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала складена 21.01.2025.
Головуючий:Г. О. Шабрацький