Справа № 369/7270/23
Провадження № 1-кп/369/848/25
іменем України
21.01.25 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022111140000122 від 23 лютого 2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України визнається таким, що судимості не має.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ходосівка Обухівського району Київської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , в силу ст. 89 КК України визнається таким, що судимості не має.
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
20 лютого 2022 року, приблизно о 23:30 год., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебували поблизу будівлі ферми, яка розташована в с. Ходосівка Обухівського району Київської області (більш точна адреса в ході досудового розслідування не встановлена), де останні побачили у потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон марки Samsung A12. У цей час у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на вчинення відкритого викрадення майна, за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння мобільним телефоном марки Samsung A12, які належать потерпілому ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкритого викрадення майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою спільного протиправного збагачення, за заздалегідь підготовленим планом дій, з розподіленням ролей, висловлюючи словесні погрози погрози потерпілому ОСОБА_7 , про застосування насильства, яке не пов'язане з застосуванням з насильством , яке не є небезпечним для життя та здоров'я останнього, заволоділи майном потерпілого відібравши у останнього мобільний телефоном марки Samsung A12 IMEI: НОМЕР_1 вартістю 3692,80 грн (три тисячі шістсот дев'яносто дві гривні 80 копійок).
Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, разом з викраденим мобільним телефоном, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку на суму 3692,80 грн (три тисячі шістсот дев'яносто дві гривні 80 копійок).
Крім того, 20.02.2022 року, близько 23:50 год., (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні будівлі ферми, яка розташована в с. Ходосівка Обухівського району Київської області (більш точна адреса в ході досудового розслідування не встановлена), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 побачили в ОСОБА_6 , паспорт громадянина України на ім'я останнього виданого Жовтневим РВ ГУМВС України в Луганській області, в цей час у останніх виник прямий умисел направлений на його заволодіння.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що вказаний паспорт громадянина України є важливим особистим документом, втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, діючи умисно, з особистих мотивів незаконно заволодів, паспортом громадянина України № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_7 , який є універсальним документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство, який перебував у кишені потерпілого ОСОБА_6 .
У подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_8 розпорядились на власний розсуд.
Вказаними діями, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб та .незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 357 КК України.
У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненому визнали повністю та додали, що за вказаних в обвинувальному акті обставин дійсно вчинили дані кримінальні правопорушення та пояснили, що відбулось непорозуміння і більше такого не буде. Крім того, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що про вчинене дуже жалкують, щиро розкаюються, завіряли суд, що подібного більше не вчинятимуть. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судових дебатах та під час проголошення останнього слова щиро розкаялися, просили суд суворо їх не карати.
Прокурор в судових дебатах просив визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 186 КК України та призначити 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України - 1 рік обмеження волі та на підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 років позбавлення волі з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, а також визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 186 КК України та призначити 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України - 1 рік обмеження волі та на підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 років позбавлення волі з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та вирішити питання про речові докази у кримінальному провадженні відповідно до ст. 100 КПК України.
Суд звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про смерть № 292 від 04.11.2023 року помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому будь-яких заяв про визнання особи потерпілою від інших осіб до суду не надходило.
Поряд з цим, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив проводити судовий розгляд за відсутності його захисника та бажав захищати себе самостійно.
Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів, які характеризують їх особи.
Беручи до уваги що обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнали себе винуватими та добровільно повідомили суду обставини вчинення кримінальних правопорушень, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, вислухавши останнє слово обвинувачених, суд дійшов такого висновку.
Показання обвинувачених є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ними обставин вчиненого, добровільності та істинності їх позиції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб та незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 357 КК України відповідно.
Також, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб та незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 357 КК України відповідно.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд враховує, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину (ч.2 ст.186 КК України) та кримінального проступку (ч. 3 ст. 357 КК України), дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньо, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває, проходить службу в ЗСУ, з його слів має на утриманні малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України визнається таким, що судимості не має; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньо, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває, не працює, проживає в цивільному шлюбі, з його слів має на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України визнається таким, що судимості не має.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та вчинення кримінального правопорушення вперше, оскільки з огляду на положення ст. 89 КК України обвинувачений визнається таким, що судимості не має.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та вчинення кримінального правопорушення вперше, оскільки з огляду на положення ст. 89 КК України обвинувачений визнається таким, що судимості не має.
Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, з урахуванням даних про особи обвинувачених та обставин вчинених ними кримінальних правопорушень, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинувачених, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в межах цієї санкції, яка дорівнює її мінімальному розміру, за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі; аналогічно суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в межах цієї санкції, яка дорівнює її мінімальному розміру, за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим на підставі ст. 75 КК України звільняє останніх від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком та покладає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначене обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком є необхідним й достатнім для їх виправлення та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому.
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід щодо обвинувачених, не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує, згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 369, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання за:
-ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
-ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання за:
-ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
-ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Речові докази:
- два поліетиленових пакети з написом АТБ, кухонний ніж, який складається з металевого леза сріблястого кольору та металевої рукоятки, на якому є напис «Weiner», куртка сірого кольору візерунок піксель, які передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУНП №1 - знищити;
- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , мобільний телефон марки «Samsung» моделі Galaxy A12, які знаходяться на відповідальному зберіганні потерпілого ОСОБА_6 , залишити в розпорядженні останнього.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1