79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.01.2025 Справа № 914/2044/24
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Міністерства оборони України, місто Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод», місто Львів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», місто Київ
про стягнення 5 450 548,13 грн.
За участю представників:
від позивача: Шведа О.Б. - представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);
від відповідача: Трянова І.В.- юрисконсульт (повноваження згідно наказу від 15.04.2024 №81 «Про введення в дію «Положення про делегування повноважень виконавчим органом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод», статуту, положення), Заіка О.О.- керівник; Медика О.І.- заступник директора з безпеки (повноваження згідно наказу від 15.04.2024 №81 «Про введення в дію «Положення про делегування повноважень виконавчим органом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод», статуту, положення);
від третьої особи: Божков Т.І. - представник (довіреність № Д-559/2024 від 27.06.2024).
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» про стягнення 5 450 548,13 грн, з яких пеня в розмірі 3 296 378,09 грн, штраф в розмірі 2 154 170,04 грн.
За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 16.09.2024 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість».
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
28.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від ТзОВ «Львівський радіоремонтний завод» надійшло клопотання про зменшення неустойки та долучення доказів б/н від 28.11.2024 (вх.№28918/24), у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, а у разі задоволення позовних вимог зменшити нарахування штрафних санкцій до 99%.
В судовому засіданні 02.12.2024 судом оголошено перерву до 12.12.2024 до 09:30 год.
Протокольною ухвалою від 12.12.2024 суд застосовуючи принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відклав судове засідання для розгляду справи по суті на 09.01.2025 на 10:00 год., відсутнім в судовому засіданні учасникам справи, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання.
Представник позивача в судове засідання 09.01.2025 для розгляду справи по суті з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити повністю, проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99% заперечила.
Представники відповідача в судове засідання 09.01.2025 для розгляду справи по суті з'явилися, просили відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, підтримали раніше подане ними клопотання про зменшення нарахування штрафних санкцій на 99% (вх.№28918/24 від 28.11.2024).
Представник третьої особи в судове засідання 09.01.2025 для розгляду справи по суті з'явився, просив зменшити заявлені позивачем нарахування штрафних санкцій на 99%, з підстав зазначених у раніше поданому поясненні б/н від 21.10.2024 (вх.№25477/24 від 21.10.2024).
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 09.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за державним контрактом про закупівлю послуг оборонного призначення №370/3/5/6/1/164 від 30.12.2022 в частині своєчасного виконання ремонту і технічного обслуговування систем озброєння спеціального призначення (5084) згідно з Національним класифікатором «Єдиний закупівельний словник» ДК021:2015, а саме: послуги з відновлювального ремонту РЛС П-18, П-19, РРВ ПРВ-16, НРЗ 1Л22 та їх складових в кількості 8 одиниць з терміном виконання (з урахуванням додаткових угод) до 30.11.2023.
Як вказує позивач, станом на 30.11.2023 (кінцевий термін надання послуг виконавцем) відповідачем не здано замовнику та акти приймання між сторонами не підписано.
З метою досудового врегулювання даного спору, позивач звертався до відповідача з претензією вих. №720/4/4526 від 01.05.2024, в якій просив в добровільному порядку сплатити штрафні санкції в сумі 4 657 621,80 грн.
У зв'язку з порушенням строків надання послуг з ремонту і технічного обслуговування, відповідачу нараховано пеню в сумі 3 296 378,09 грн та штраф в сумі 2 154 170,04 грн, які позивач просить стягнути.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№225538/24 від 16.09.2024).
Зокрема зазначив про те, що під час виконання контракту виникли обставини, які унеможливили дотримання виконавцем терміну виконання послуги з ремонту і технічного обслуговування систем озброєння спеціального призначення, у зв'язку з чим було підписано спільне рішення №1 від 18.12.2023 про продовження строку дії державного контракту від 31.12.2022 №370/3/5/6/1/164, яке було затверджене 18.12.2023 начальником Центрального управління забезпечення авіації та ППО озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України.
Як було визнано у спільному рішенні, зважаючи на п. 2.3. Технічного аналізу щодо продовження строку дії державного контракту послуги з відновлювального ремонту РЛС П-18, П-19, РРВ ПРВ-16, НРЗ 1Л22 та їх складових, за результатами приймання та дефектування залишено на тимчасовому зберіганні НРЗ 1Л22 зав.№401045, РРВ ПРВ-16А зав.№261017, РЛС П-18 зав.№037123 та РЛС П-19Ш №Г46346 через необхідність їх доукомплектування блоками та майном, а також заміною на ремонтонепридатні. Відповідач стверджує, що такий стан зазначеної техніки не дозволив підприємству виконати її відновлювальний ремонт у відповідності до визначених контрактом умов. Також, вказаним спільним рішенням констатовано, що Центральне управління забезпечення авіації та протиповітряної оборони не мало можливості надати інші РЛС, які можна було б відновити в межах дії контракту.
За наслідками розгляду звернення виконавця щодо закінчення ремонту військового обладнання вирішено: 1. Визначити, що через повномасштабну агресію російської федерації України і в зв'язку із затримкою доукомплектування виробів блоками і майном та заміною непридатних на ремонтопридатні, що значною мірою вплинуло на можливість надання послуг виконавцем відповідно до умов контракту, сторони домовились про внесення змін до контракту щодо продовження строку його дії… Продовжити строк дії Контракту до 31.12.2024 року, а в частині фінансових розрахунків до повного виконання сторонами взятих ними зобов'язань.
В подальшому, як стверджує відповідач, додатковою угодою №3 до контракту від 22.12.2023 сторони погодили строк дії контракту до 31.12.2024 року, а з питань фінансових розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами зобов'язань цьому контракту. На думку відповідача, хоч, календарний план (додаток №1 до додаткової угоди №3 від 22.12.2023) у відповідності до зміненого п.4 додаткової угоди №3 від 22.12.2023 в частині термінів ремонтів скореговано не було, з урахуванням зміненого строку дії контракту, а саме, до 31.12.2024, термін закінчення зобов'язання виконавця ще не настав.
У відзиві відповідач наголошує на те, що порушенням терміну виконання послуг за контрактом є обставини, які не залежали від виконавця, оскільки виникла необхідність заміни неремонтопридатних блоків виробів.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення терміну виконання ремонту за технічним станом 8 виробів, які були передані з ремонту відповідно до актів приймання наданих послуг за контрактом. Однак, актів наданих послуг №16 від 04.12.2023, №17 від 18.12.2023, №18 від 18.12.2023, №19 від 18.12.2023, №20 від 07.02.2024, №21 від 07.02.2024, №22 від 29.02.2024, №23 від 05.04.2024 підписаних сторонами не існує, оскільки акти приймання наданих послуг за контрактом із вказаними вартісними показниками мають інші показники.
Відповідач покликається на листування між сторонами, яке мало місце за вказаним контрактом, що свідчить про відсутність його вини у протермінуванні надання послуг з ремонту виробів за контрактом в силу п.6.4.3. контракту за яким виконавець мав право не приймати в ремонт неремонтопридатні або некомплектні вироби.
У відзиві відповідач стверджує про те, що:
1) стосовно виробу НРЗ 1Л22 (заводський № 170228), за яким послуги з ремонту за технічним станом вартістю 5 850 000,00 грн прийняті за Актом приймання наданих послуг за контрактом №370/3/5/6/1/164 від 30.12.2022 №26340 від 18.12.2023 (який позивач вважає актом №19): відповідно до наявного листування, а саме листів виконавця на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 за вих. №1227 від 04.09.2023; за вих. №960 від 17.07.2023, за вих. №1540 від 03.11.2023, за вих. №1433 від 11.10.2023 виконавець неодноразово звертався з проханням доукомплектувати виріб НРЗ 1Л22, виріб НРЗ 1Л22 (заводський №170228).
2) стосовно виробу НРЗ 1Л22 (заводський №401045), за яким послуги з ремонту за технічним станом вартістю 5 777 532,54 грн прийняті за актом приймання наданих послуг за контрактом №370/3/5/6/1/164 від 30.12.2022 №2968 від 07.02.2024 (який позивач вважає актом №20): відповідно до наявного листування, а саме листів виконавця на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 за вих. №1541 від 03.11.2023, за вих. №1499 від 25.10.2023, за вих. №1227 від 04.09.2023, за вих. №1433 від 11.10.2023, за вих.№1723 від 30.11.2023 виконавець неодноразово звертався з проханням доукомплектувати виріб НРЗ 1Л22 (заводський № 401045) з чітким переліком відповідних складових і блоків.
3) стосовно виробу РЛС П-19Ш (заводський №Г46346), за яким послуги з ремонту за технічним станом вартістю 5 916 325,13 грн прийняті за актом приймання наданих послуг за контрактом №370/3/5/6/1/164 від 30.12.2022 №2969 від 07.02.2024 (який позивач вважає актом №21): відповідно до наявного листування, а саме листів виконавця на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 за вих. №1433 від 11.10.2023, за вих. №1112 від 14.08.2023, за вих. №1542 від 03.11.2023, за вих. №1810 від 13.12.2023, за вих.№1726 від 30.11.2023, виконавець неодноразово звертався з проханням доукомплектувати РЛС П-19Ш (заводський №Г46346).
4) стосовно виробу РЛС П-18 (заводський №037123), за яким послуги з ремонту за технічним станом вартістю 7 860 000,00 грн прийняті за актом приймання наданих послуг за контрактом №370/3/5/6/1/164 від 30.12.2022 №4818 від 29.02.2024 (який позивач вважає актом №22): відповідно до наявного листування, а саме листів виконавця на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. №1581 від 10.11.2023, за вих. №934 від 10.07.2023, за вих. №1725 від 30.11.2023, за вих. №1811 від 13.12.2023 виконавець неодноразово звертався з проханням доукомплектувати виріб РЛС П-18 (заводський №037123).
5) стосовно виробу РРВ-ПРВ-16А (заводський №261017), за яким послуги з ремонту за технічним станом вартістю 11 220 000,00 грн прийняті за актом приймання наданих послуг за контрактом №370/3/5/6/1/164 від 30.12.2022 №7957 від 05.04.2024 (який позивач вважає актом №23): відповідно до наявного листування, а саме листів виконавця на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 М.М. Буцхрікідзе за вих. №1227 від 04.09.2023, за вих. №932 від 10.07.2023, вих. №1433 від 11.10.2023, за вих. №1539 від 03.11.2023, за вих. №1808 від 13.12.2023, за вих. №1724 від 30.11.2023 виконавець неодноразово звертався з проханням доукомплектувати виріб РРВ-ПРВ-16А (заводський №261017).
Також, відповідач звертає увагу суду на те, що у позовній заяві термін прострочення виконання зобов'язань виконавцем визначено датою підписання актів приймання наданих послуг. Проте такій підхід, на думку відповідача, не враховує специфіку змісту виробничого процесу відповідача, кваліфікаційно-правові особливості предмету контракту, а також навантаження п.п. 5.20., 6.3.4 контракту.
Так, згідно з п. 5.20 контракту по закінченню ремонту виробів ВТК виконавця та представники 4762 ГВП МОУ проводять перевірки параметрів з оформленням протоколів. Допускається проводити перевірки ВТК виконавця сумісно з 4762 ГВП МОУ. За позитивних результатів проведених перевірок та оформлених сповіщень (Форма 1 додатку 4 ГОСТ В 15.307-77) 4762 ГВП МОУ оформляє та видає виконавцю посвідчення на приймання наданих послуг з ремонту на кожен виріб окремо, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг вимогам контракту. На дату видачі посвідчення ціна послуг/контракту може бути не затверджена замовником.
Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно з п. 5.22. контракту - після прийняття послуг на території виконавця, замовник здійснює переміщення виробів до місця експлуатації (або зберігання) власними силами, тобто як стверджує відповідач, після підписання Акта приймання-передачі військового майна (додаток №22 до Інструкції з обліку) виріб знаходиться в розпорядженні військової частини і зразу може використовуватись за призначенням, що на думку відповідача, і є основою послуги та метою укладання контракту.
Також, відповідачзазначає, що за умовами п. 6.3.4. контракту виконавець зобов'язаний повідомити замовника та 4762 ГВП МОУ про готовність здавання виробів у строк не більше трьох робочих днів після завершення надання послуг.
На думку відповідача, зміст вказаних умов, свідчить про те, що фразеологізми відповідність наданих виконавцем послуг вимогам контракту та завершення наданих послуг є комплекс дій виконавця, що передує моменту здавання результатів виконаних ремонтів.
Відтак, згідно контракту зміст зобов'язання виконавця визначається через правову категорію послуги, а факт повного виконання послуг залежить від підписання та затвердження Акта приймання наданих послуг відповідно до п. 5.24 контракту (зразок - додаток 3 до контракту). Однак, фактичним змістом послуг за контрактом є виконання ремонту і технічного обслуговування засобів військового призначення, що за правовою кваліфікацією є предметом договору підряду. Особливістю надання послуг є споживання у момент їх виконання, а підрядних робіт - матеріальний результат, який за змістом договору полягає у фактичному виконанні ремонту техніки та передачі результату замовнику разом із звітними документами. Тобто, на думку відповідача, факт завершення ремонтних робіт є відмінним від факту підтвердження сторонами їх повного виконання шляхом підписання Акта приймання наданих послуг.
На думку відповідача, термін прострочення зобов'язань за контрактом повинен обмежуватись вчиненням зі сторони виконавця усіх залежних від нього дій щодо виконання ремонтно-відновлювальних робіт та пред'явленням відремонтованого виробу до приймання, що підтверджується відповідною датою зазначеною у посвідченні, яке оформлюється 4762 Головним військовим представництвом Міністерства оборони згідно з умовами п. 5.20 контракту.
Відповідач покликається на посвідчення № 193 від 28.11.2023; №197 від 01.12.2023; №194 від 28.11.2023; №214 від 08.12.2023; №249 від 10.01.2024; №250 від 23.01.2024; №4 від 12.02.2024; №11 від 07.03.2024 та зазначає про помилковість визначення позивачем строків прострочення, зважаючи на наявне листування між сторонами та підписане спільного рішення.
Зокрема відповідач зазначив про те, що на його думку позивач помилково не врахував втрат часу на проведення замовником доукомплектування виробів блоками та майном, а також заміною їх ремонтонепридатних складових, що унеможливило вчасне виконання обов'язків відповідачем в частині забезпечення дотримання терміну здачі надання послуг за контрактом. На думку відповідача, вказані обставини свідчать про відсутність вини відповідача. Згідно п.6.4.3. контракту виконавець взагалі міг не приймати в ремонт неремонтопридатні та некомплектні вироби, але за існуючих обставини, війни в державі підприємство не рахуючись ні з чим взялось за проведення ремонту всіх виробів, які нагально необхідні нашим військам. При цьому, що відповідач неодноразово наполегливо домагався у замовника доукомплектувати, чи замінити неремонтопридатні комплектуючі і складові підприємством була проведена велика робота з виготовлення власними силами, а також в пошуку і придбанні дефіцитних комплектуючих, запасних частин та складових виробів.
Відповідач стверджує, що продовживши термін дії контракту до 31.12.2024 замовник тим самим визнав свою вину також чим і дозволив до даної дати закінчити ремонт зазначених виробів. Беручи до уваги останні дати за яким доукомплектовувались вироби та технологічний цикл їх ремонту згідно довідки про технологічний цикл відновлювального ремонту підприємство доклало всіх зусиль і в як найкоротші строки закінчило проведення ремонту.
Крім того, відповідач вважає, що позивач помилково врахував суми ПДВ при обчисленні пені і штрафу, оскільки врахування позивачем сум ПДВ при нарахуванні штрафних санкцій суперечить вимогам чинного, зокрема, податкового законодавства, згідно з яким суми штрафних санкцій, пені (неустойки) не є базою оподаткування, як такі, що не входять до складу договірної вартості товарів/робіт/послуг.
Таким чином, зважаючи на зазначене вище, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. У випадку задоволення позову просить зменшити нарахування штрафних санкцій на 99%.
Позиція третьої особи.
У поданих суду письмових поясненнях Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» зазначає, що не погоджується із позовними вимогами, оскільки матеріали справи місять докази які доводять, що вироби які передавилась в ремонт і за які нараховані штрафні санкції, передавались в ремонт значно пізніше, в неремонтопридатному стані, що позбавило відповідача виконати ремонт виробів в строк визначений календарним планом.
За твердженням третьої особи, відповідач майже півроку намагався від замовника доукомплектувати виріб.
Також, у своїх поясненнях третя особа просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99% від розрахунків позивача, оскільки відповідач є підприємством оборонно-промислового комплексу, основним напрямком діяльності якого є реалізація державних інтересів України у сфері розробки, виготовлення, реалізації, придбання, ремонту, модернізації озброєння, військової техніки, військової зброї. Відповідач так само як і позивач має особливий статус, оскільки відповідно до статуту та статті 16 Закону України «Про оборону України» приймає та виконує доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, виконує передбачені законодавством обов'язки у сфері оборони тощо.
Третя особа зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо), як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин.
Обставини встановлені судом.
30.12.2022 між Міністерством оборони України (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - виконавець) було укладено Державний контракт №370/3/5/6/1/164 про закупівлю послуг оборонного призначення (надалі - контракт).
Згідно з пунктом 1.1. контракту, виконавець зобов'язується у 2022-2023 роках надати послуги з ремонту і технічного обслуговування систем озброєння спеціального призначення (5084) згідно з Національним класифікатором «Єдиний закупівельний словник» ДК021:2015, а саме: послуги з відновлювального ремонту РЛС П-18, П-19, РРВ ПРВ-16, НРЗ 1Л22 та їх складових (далі - послуги) в кількості, терміни та за цінами, що зазначені в календарному плані надання послуг (додаток 1 до контракту), а замовник зобов'язується прийняти послуги із залученням НОМЕР_1 Головного військового представництва Міністерства оборони України (далі - НОМЕР_1 ГВП МОУ) та оплатити.
Відповідно до пункту 2.1 контракту, виконавець повинен надати замовнику передбачені цим контрактом послуги, якість яких повинні відповідати вимогам експлуатаційної документації на вироби в обсязі програм та методик з відновлювального ремонту затверджених замовником на кожний виріб, технічній (технологічній) документації, що діє на підприємстві виконавця. Відповідність зазначеним вимогам засвідчується в належно оформленій експлуатаційній документації на вироби: відмітками відділу технічного контролю (далі-ВТК) виконавця у формулярах та паспортах виробу, відмітками 4762 ГВП МОУ у формулярах виробу.
Згідно пункту 2.5. контракту, контроль за якістю надання послуг на відповідність вимогам, зазначеним у пункті 2.1 контракту здійснюється 4762 ГВП МОУ у порядку, визначеному ГОСТ В 15.307-77, у обсязі «Переліку робіт, які підлягають обов'язковому пред'явленню військовому представництву», який розробляється 4762 ГВП МО України, і погоджується виконавцем та «Переліку покупних комплектуючих виробів, сировини та матеріалів, які підлягають обов'язковій перевірці військовим представництвом на вхідному контролі», який розробляється відповідними службами виконавця та погоджується 4762 ГВП МО України на підставі діючої конструкторської, ремонтної та технологічної документації.
Відповідно до пункту 2.10 контракту, замовник через представників військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 ГВП МОУ має право перевіряти хід і якість надання послуг, здійснювати вибірковий контроль дотримання технологічного процесу в процесі надання послуг та під час приймання послуг без втручання в оперативно-господарську діяльність виконавця.
Відповідно до пункту 5.6 контракту, вироби, що передаються виконавцю, приймаються в ремонт у фактичній комплектності і технічному стані з наступним їх уточненням щодо обов'язкової комплектності, якою визначається їх працездатність, незалежно від технічного стану складових.
Відповідно до пункту 5.20 контракту, по закінченні ремонту виробів ВТК виконавця та представники 4762 ГВП МОУ проводять перевірки параметрів з оформленням протоколів. Допускається проводити перевірки ВТК виконавця сумісно з 4762 ГВП МОУ. За позитивних результатів проведених перевірок та оформлених сповіщень (Форма 1 додатку 4 ГОСТ В 15.307-77) 4762 ГВП МОУ оформляє та видає виконавцю посвідчення на приймання наданих послуг з ремонту на кожен виріб окремо, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг вимогам контракту. На дату видачі посвідчення ціна послуг/контракту може бути не затверджена замовником.
Згідно пункту 5.22. контракту, приймання виробів після проведення ремонту здійснюється представником військової частини у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту та оформляється Актом приймання-передачі військового майна (додаток №22 до інструкції з обліку), який складається виконавцем, підписується уповноваженими представниками виконавця, замовника та 4762 ГВП МОУ, а також Акта технічного стану військового майна (форма згідно з додатком 6 до інструкції з обліку) що оформляється і затверджується виконавцем. Затверджений виконавцем Акт приймання-передачі військового майна та Акт технічного стану військового майна складені у 4 (чотирьох) примірниках надаються: 1-й примірник - виконавцю, 2-й примірник -представнику військової частини, 3-й примірник - замовнику, 4-й примірник - 4762 ГВП МОУ. Після прийняття послуг на території виконавця, замовник здійснює переміщення виробів до місця експлуатації (або зберігання) власними силами. В окремих випадках переміщення виробу може здійснити виконавець за рішенням замовника.
Відповідно до пункту 5.23 контракту, Акт приймання наданих послуг (зразок - додаток 3 до контракту), надається на адресу замовника для затвердження. Замовник протягом п'яти днів з дати отримання від виконавця документів зобов'язаний затвердити Акт приймання наданих послуг або повернути виконавцю, оформлюючи відповідний протокол розбіжності.
Згідно з пунктом 5.24. контракту, затверджений сторонами Акт приймання наданих послуг (зразок - додаток 3 до контракту), є підтвердженням завершення виконавцем надання послуг з ремонту виробів. Дата підписання Акта приймання наданих послуг (зразок - додаток 3 до контракту) замовником вважається датою завершення надання послуг з ремонту виробу.
Відповідно до пункту 6.3.1. контракту, виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у терміни згідно календарного плану надання послуг (додаток 1 до контракту), якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього контракту, проведення пломбування основних агрегатів пломбами підприємства виконавця.
Згідно пункту 6.3.4. контракту виконавець зобов'язаний повідомити замовника та 4762 ГВП МОУ про готовність до здавання виробів у строк не більше трьох робочих днів після завершення надання послуг.
Відповідно до пункту 6.4.3. контракту, не приймати в ремонт неремонтопридатні або некомплектні вироби.
Згідно пункту 7.2.3. контракту, за порушення термінів виконання зобов'язання, зазначених у календарному плані надання послуг, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 (одна десята) відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків ненаданих послуг.
Відповідно до пункту 8.1. контракту, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов'язань за цим контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання контракту та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання контракту (аварія, катастрофа, стихійне лихо, тощо).
Згідно пункту 8.2. контракту, сторона, що не може виконувати зобов'язання за контрактом унаслідок дії обставин непереборної сили повинна, не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виникнення, повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у першому абзаці цього пункту у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом 7 цього Контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними торгово-промисловими палатами України.
Відповідно до пункту 8.5. контракту, продовження строку (терміну) виконання зобов'язань щодо надання послуг, можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за контрактом, у разі, якщо вони змінилися настільки, що/якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б цей контракт, або уклали б ного на інших умовах. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні контракту він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Сторона, що не може виконати зобов'язання за контрактом унаслідок виникнення зміни обставин, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у другому абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання зміни обставин, вона позбавляється права посилатися на ці обставини навіть при наявності відповідного документа (висновку) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Пунктом 8.6. контракту сторони погодили, що доказом виникнення зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за контрактом є документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Згідно з пунктом 9.2. контракту, у разі, якщо сторони не дійдуть згоди у вирішенні спірного питання, встановленим порядком оформлюється та пред'являється претензія/претензії.
Пунктом 9.3. та 9.4. контракту сторони погодили, що у випадку повного або часткового відхилення претензії, спірне питання вирішується в судовому порядку відповідно до законодавства України. Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України сторони домовились про збільшення позовної давності для стягнення неустойки за цим контрактом до 3 років.
Відповідно до пунктів 10.1. та 10.2. контракту, цей контракт набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а з питань розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконанням сторонами зобов'язань по цьому контракту. Закінчення я строку дії контракту не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії контракту.
Згідно з пунктами 11.1.-11.3. контракту, зміни і доповнення до контракту здійснюються у письмовій формі. Дійсними та обов'язковими для сторін визнаються зміни та доповнення, що вносяться ними у контракт за взаємною згодою та з урахуванням пункту 11.3. контракту. Під взаємною згодою сторін щодо змін чи доповнення контракту вважаються підписані сторонами додаткові угоди, які після їх підписання є невід'ємною частиною контракту.
Додатком 1 до контракту визначено кінцевий термін надання послуг для 10 (десять) одиниць НРЗ 1Л22, 3 (три) одиниць РРВ ПРВ-16, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-18, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-19, усього 23-х (двадцяти трьох) виробів - до 30.11.2023.
06.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Державного контракту від 30.12.2022 року №370/3/5/6/1/164 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до п.1. та п.2 якої сторони погодили викласти абзац 1 п. 3.3. в новій редакції, зокрема, стосовно обсягів фінансування, та бюджетні зобов'язання.
25.08.2023 між позивачем (МОУ України) та відповідачем (ТзОВ «Львівський радіоремонтний завод») укладено додаткову угоду №2 до Державного контракту від 30.12.2022 року №370/3/5/6/1/164 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до п.1. та п.2 якої сторони погодили викласти п. 3.1. та абзац 1 п. 3.3. в новій редакції, зокрема, стосовно ціни послуг/контракту та обсягів фінансування, та бюджетні зобов'язання.
В матеріалах справи міститься спільне рішення № 1 від 18.12.2023 про продовження строку дії Державного контракту від 30.12.2022 №370/3/5/6/1/164 про закупівлю послуг оборонного призначення з відновлювального ремонту РЛС П-18, РЛС П-19, РРВ ПРВ-16, НРЗ 1Л22 та їх складових. Вказаним рішенням, визначено, що через повномасштабну агресію російської федерації проти України і в зв'язку із затримкою доукомплектування виробів блоками і майном та зміною непридатних на ремонтопридатні, що значною мірою вплинуло на можливість надання послуг виконавцем відповідно до умов контракту, сторони домовились про внесення змін до діючого контракту щодо продовження строку його дії.
Відповідно до пунктів 2-4 спільного рішення, сторони погодили змінити обсяги фінансування та бюджетні зобов'язання бюджетної програми…. Продовжити строк дії контракту до 31.12.2024 року, а в частині фінансових розрахунків до повного виконання сторонами взятих ними зобов'язань. Внесення відповідних змін до контракту оформити додатковою угодою.
22.12.2023 між позивачем (МОУ України) та відповідачем (ТзОВ «Львівський радіоремонтний завод») укладено додаткову угоду №3 до Державного контракту від 30.12.2022 року №370/3/5/6/1/164 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до п.1. та п.2 якої сторони погодили викласти п. 3.1. та п. 3.3. в новій редакції, зокрема, стосовно ціни послуг/контракту та обсягів фінансування, та бюджетні зобов'язання. Крім того, відповідно до п.3. додаткової угоди №4 сторони погодили викласти п.10.1 контракту в наступній реакції: «Цей Контракт набирає чинності з моменту його підписання двома Сторонами і діє до 31.12.2024 року, а з питань фінансових розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами зобов'язань цьому контракту». Згідно з п. 4-5 додаткової угоди №3 сторони погодили: « 4. Календарний план надання послуг (додатку 1 до Контракту) викласти в редакції додатку 1 до Угоди». « 5. Протокол погодження ціни послуг, що надаються» (додаток 7 до Контракту) викласти в редакції додатку 2 до Угоди».
Додатком 1 до додаткової угоди №3 до контракту визначено кінцевий термін надання послуг для 10 (десять) одиниць НРЗ 1Л22, 3 (три) одиниць РРВ ПРВ-16, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-18, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-19, усього 23-х (двадцяти трьох) виробів - до 30.11.2023.
Додатком 2 до додаткової угоди №3 від 22.12.2023 до контракту є протокол погодження договірної ціни на надання послуг, яким сторони встановили договірну ціну на надання послуг з відновлювального ремонту РЛС П-18, П-19, РРВ ПРВ-16, НРЗ 1Л22 та їх складових, код (5084) згідно з Національним класифікатором «Єдиний закупівельний словник» ДК021:2015, що надаються у 2023 році.
06.04.2024 між позивачем (МОУ України) та відповідачем (ТзОВ «Львівський радіоремонтний завод») укладено додаткову угоду №4 до Державного контракту від 30.12.2022 року №370/3/5/6/1/164 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно п.1. та п.2 якої сторони погодили викласти п. 3.1. та абзац 2 п. 3.3. в новій редакції, зокрема, стосовно ціни послуг/контракту та обсягів фінансування, та бюджетні зобов'язання. Згідно з п. 3 додаткової угоди №4 сторони погодили: «По всьому тексту Контракту 4762 Головне військове представництво Міністерства оборони України (4762 ГВП МОУ) замінити на 4762 Військове представництво Міністерства оборони України (4762 ВП МОУ)».
14.05.2024 між позивачем (МОУ України) та відповідачем (ТзОВ «Львівський радіоремонтний завод») укладено додаткову угоду №5 до Державного контракту від 30.12.2022 року №370/3/5/6/1/164 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно п.1. та п.2 якої сторони погодили викласти п. 3.1. та п. 3.3. в новій редакції, зокрема, стосовно ціни послуг/контракту та обсягів фінансування, та бюджетні зобов'язання. Згідно з п. 3 додаткової угоди №5 сторони погодили: «Календарний план надання послуг (додатку 1 до контракту) викласти в редакції додатку 1 до Угоди».
Додатком 1 до додаткової угоди №5 до контракту є календарний план надання послуг (визначено кінцевий термін надання послуг для 10 (десять) одиниць НРЗ 1Л22, 3 (три) одиниць РРВ ПРВ-16, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-18, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-19, усього 23-х (двадцяти трьох) виробів - до 30.11.2023.
01.05.2024 відповідно до пункту 9.2. контракту, замовником була направлена претензія за вих. № 720/4/4526, у якій останній повідомляв що відповідно до п. 5.1. контракту термін надання послуг - згідно з календарним планом надання послуг (додаток №1 до контракту). Визначений календарним планом термін відновлювального ремонту 23 одиниць - 30.11.2023, за винятком 4 одиниць (заводський № 401045, № 261017, № 037123, №Г46346), яким спільним рішенням термін ремонту було продовжено до 25.12.2023. Крім того, у претензії позивач зазначив, що з 01.12.2023 та 26.12.2023 виконавцем порушено термін надання послуг визначений у календарному плані. У претензії позивач просив у добровільному порядку сплатити штрафні санкції (пеню та штраф).
Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком ФН ПРРО №4000783008 від 01.05.2024 про надсилання 01.05.2024 на адресу виконавця рекомендованого листа штрихкодовий ідентифікатор №0411957338992.
Відповідачем було надано відповідь на претензію за вих. № 657 від 30.05.2024, в якій повідомив замовника про те, що вважає дану претензію такою, що не підлягає до задоволення, у зв'язку з чим відхиляє її в повному обсязі, зокрема, зазначає, що відповідно до наявного листування (вих.№1433 від 11.10.2023, вих.№1112 від 14.08.2023, вих. №1542 від 03.11.2023, вих. №1810 від 13.12.2023), а також відповідно до спільного рішення прострочення виконання ремонтно-відновлювальних робіт не залежало від виконавця, а було зумовлено затримкою доукомплектування виробів блоками і майном та заміною непридатних на ремонтопридатні, що слугує до висновку про помилковість викладеного у претензії висновку про порушення терміну ремонту на 43 доби. Крім того, у відповіді на претензію відповідач зазначив, що підприємство вважає, що зазначений у претензії факт порушення договору в частині несвоєчасної здачі послуг за договором не є підтвердженням та спростовується документально. Результат розгляду ТзОВ «Львівський радіоремонтний завод» претензії - повне невизнання.
На момент подання позовної заяви до суду, суму штрафних санкцій виконавцем не сплачено.
З огляду на прострочення відповідачем строків надання послуг з відновлювального ремонту позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3 296378,09 грн та штраф в сумі 2 154 170,04 грн.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, які порушені відповідачем внаслідок неналежного виконання умови контракту щодо надання послуг з відновлювального ремонту у встановлений контрактом строк.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Державний контракт №370/3/5/6/1/164 про закупівлю послуг оборонного призначення від 30.12.2022.
Нормами статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За змістом статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з частиною 1 статті 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, згідно з пунктом 1.1. контракту, виконавець зобов'язувався у 2022-2023 роках надати послуги з ремонту і технічного обслуговування систем озброєння спеціального призначення (5084) згідно з Національним класифікатором «Єдиний закупівельний словник» ДК021:2015, а саме: послуги з відновлювального ремонту РЛС П-18, П-19, РРВ ПРВ-16, НРЗ 1Л22 та їх складових (далі - послуги) в кількості, терміни та за цінами, що зазначені в календарному плані надання послуг (додаток 1 до контракту), а замовник зобов'язується прийняти послуги із залученням НОМЕР_1 Головного військового представництва Міністерства оборони України (далі - НОМЕР_1 ГВП МОУ) та оплатити.
Пунктом 5.22. контракту, сторони погодили, що приймання виробів після проведення ремонту здійснюється представником військової частини у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту та оформляється Актом приймання-передачі військового майна (додаток №22 до інструкції з обліку), який складається виконавцем, підписується уповноваженими представниками виконавця, замовника та 4762 ГВП МОУ, а також Акта технічного стану військового майна (форма згідно з додатком 6 до інструкції з обліку) що оформляється і затверджується виконавцем. Затверджений виконавцем Акт приймання-передачі військового майна та Акт технічного стану військового майна складені у 4 (чотирьох) примірниках надаються: 1-й примірник - виконавцю, 2-й примірник -представнику військової частини, 3-й примірник - замовнику, 4-й примірник - 4762 ГВП МОУ. Після прийняття послуг на території виконавця, замовник здійснює переміщення виробів до місця експлуатації (або зберігання) власними силами. В окремих випадках переміщення виробу може здійснити виконавець за рішенням замовника.
Відповідно до пункту 5.23 контракту, Акт приймання наданих послуг (зразок - додаток 3 до контракту), надається на адресу замовника для затвердження. Замовник протягом п'яти днів з дати отримання від виконавця документів зобов'язаний затвердити Акт приймання наданих послуг або повернути виконавцю, оформлюючи відповідний протокол розбіжності.
Згідно з пунктом 5.24. контракту, затверджений сторонами Акт приймання наданих послуг (зразок - додаток 3 до контракту), є підтвердженням завершення виконавцем надання послуг з ремонту виробів. Дата підписання Акта приймання наданих послуг (зразок - додаток 3 до контракту) замовником вважається датою завершення надання послуг з ремонту виробу.
Згідно з пунктом 8.2. контракту, сторона, що не може виконувати зобов'язання за контрактом унаслідок дії обставин непереборної сили повинна, не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виникнення, повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у першому абзаці цього пункту у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом 7 цього Контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними торгово-промисловими палатами України.
Відповідно до пункту 8.5. контракту, продовження строку (терміну) виконання зобов'язань щодо надання послуг, можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за контрактом, у разі, якщо вони змінилися настільки, що/якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б цей контракт, або уклали б ного на інших умовах. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні контракту він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Сторона, що не може виконати зобов'язання за контрактом унаслідок виникнення зміни обставин, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у другому абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання зміни обставин, вона позбавляється права посилатися на ці обставини навіть при наявності відповідного документа (висновку) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Пунктом 8.6. контракту сторони погодили, що доказом виникнення зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за контрактом є документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що хоча, календарний план (додаток №1 до додаткової угоди №3 від 22.12.2023) у відповідності до зміненого п.4 додаткової угоди №3 від 22.12.2023 в частині термінів ремонтів скореговано не було, з урахуванням зміненого строку дії контракту, а саме, до 31.12.2024, відтак на думку відповідача, термін закінчення зобов'язання виконавця ще не настав.
Спільним рішенням № 1 від 18.12.2023 про продовження строку дії Державного контракту від 30.12.2022 №370/3/5/6/1/164 про закупівлю послуг оборонного призначення з відновлювального ремонту РЛС П-18, РЛС П-19, РРВ ПРВ-16, НРЗ 1Л22 та їх складових, сторони погодили змінити обсяги фінансування та бюджетні зобов'язання бюджетної програми…. Продовжити строк дії контракту до 31.12.2024 року, а в частині фінансових розрахунків до повного виконання сторонами взятих ними зобов'язань. Внесення відповідних змін до контракту оформити додатковою угодою.
Сторони вносили зміни в контракт стосовно ціни послуг/контракту та обсягів фінансування 22.12.2023 (додаткова угода №3) та 14.05.2024 (додаткова угода №5). Крім того, продовжили дію контракту до 31.12.2024 та погодили викласти календарний план надання послуг (додаток 1 до контракту) в редакції додатку 1 до угод №3 та №5, а також погодили викласти протокол погодження ціни послуг, що надаються (додаток 7 до контракту) в редакції додатку 2 до угоди №3.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи: календарного плану надання послуг (додаток 1 до додаткової угоди №3 до контракту) та календарного плану надання послуг (додаток 1 до додаткової угоди №5 до контракту) - сторонами визначено кінцевий термін надання послуг для 10 (десять) одиниць НРЗ 1Л22, 3 (три) одиниць РРВ ПРВ-16, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-18, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-19, усього 23-х (двадцяти трьох) виробів - до 30.11.2023.
Таким чином, хоча сторони й продовжили строк дії контракту до 31.12.2024, проте, не скорегували календарні плани (додаток №1 до додаткової угоди №3 від 22.12.2023 та додаток №1 до додаткової угоди №5 від 14.05.2024) у відповідності до зміненого п.3 додаткової угоди №3 від 22.12.2023 в частині термінів виконання ремонтів.
Доказів внесення змін, зокрема в частині термінів виконання ремонтів, зазначених у календарних планах (додаток №1 до додаткової угоди №3 від 22.12.2023 та додаток №1 до додаткової угоди №5 від 14.05.2024) до контракту від 30.12.2022 №370/3/5/6/1/164 суду не надано.
Кінцевим терміном зобов'язань виконавця щодо надання послуг для 10 (десять) одиниць НРЗ 1Л22, 3 (три) одиниць РРВ ПРВ-16, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-18, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-19, усього 23-х (двадцяти трьох) виробів вважається дата 30.11.2023. Відповідачем не представлено доказів надання послуг для 10 (десять) одиниць НРЗ 1Л22, 3 (три) одиниць РРВ ПРВ-16, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-18, 5 (п'ять) одиниць РЛС П-19, усього 23-х (двадцяти трьох) виробів у визначений у календарних планах (додаток №1 до додаткової угоди №3 від 22.12.2023 та додаток №1 до додаткової угоди №5 від 14.05.2024) строк.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 30.11.2023 (кінцевий термін надання послуг виконавцем) вироби після відновлювального ремонту відповідачем не здано замовнику та акти приймання між сторонами не підписано.
Доказів наявності форс-мажорних обставин в період терміну виконання робіт контракту, доказів повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання зобов'язань за контрактом унаслідок дії обставин непереборної сили, в порядку, передбаченому п. 8.1 контракту суду не подано.
Доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за контрактом - документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональним торгово-промисловими палатами (п. 8.6. контракту), в період терміну надання послуг по контракту від 30.12.2022 №370/3/5/6/1/164 суду не представлено.
Покликання відповідача на численні звернення його з листами до позивача з проханнями доукомплектувати ті чи інші вироби, які були йому передані для проведення ремонту, у зв'язку з чим він не визнає факту прострочки, є безпідставним. Вказані звернення не були направлені у строки та порядок визначений умовами контракту, зокрема пунктами 8.2, 8.5, 8.6.
Відповідач вважає, що у позовній заяві термін прострочення виконання зобов'язань виконавцем визначено датою підписання Актів приймання наданих послуг. Проте відповідач не враховує специфіку змісту виробничого процесу, кваліфікаційно-правові особливості предмету контракту, а також положення пунктів 5.20., 6.3.4 контракту.
З таким твердженням суд не погоджується, оскільки відповідно до п. 6.3. контракту, виконавець зобов'язаний забезпечити збереження виробів на всіх етапах надання послуг.
Надані відповідачем документи, а саме посвідчення Головного військового представництва Міністерства оборони України, свідчать про те, що за позитивних результатів проведених перевірок та оформлених сповіщень (форма 1 додатку 4 ГОСТВ 15.307-77) 4762 ГВП МОУ оформляє та видає виконавцю посвідчення на приймання наданих послуг з ремонту на кожен виріб окремо, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг вимогам контракту. Це лише один з етапів надання послуг.
У пункті 5.24 контракту чітко зазначено, що затверджений сторонами Акт приймання наданих послуг (зразок - додаток 3 до контракту), є підтвердженням завершення виконавцем надання послуг з ремонту виробів. Дата підписання Акту приймання наданих послуг (зразок - додаток 3 до контракту) замовником вважається датою завершення надання послуг з ремонту виробу.
Також необґрунтованим, на думку суду, є покликання відповідача на неправомірність включення позивачем до розрахунку штрафу, пені, сум ПДВ, з огляду на наступне.
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України.
Статтею 185 Податкового кодексу України, яка входить до цього розділу, об'єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками
- суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, законодавець виключає з договірної вартості та, відповідно, з бази оподаткування ПДВ суму податку на додану вартість виключно з метою визначення розміру податкового зобов'язання з ПДВ. Слід наголосити на тому, що в такий спосіб закон виключає можливість повторного нарахування податку на додану вартість на вже нарахований такий же вид податку, і ці спеціальні норми не мають відношення до правовідносин, які виникли між сторонами у справі.
Крім того, ні нормами чинного законодавства, ні умовами спірного контракту не передбачено, що нарахування неустойки здійснюється на вартість ремонту технічного обслуговування систем озброєння спеціального призначення без урахування ПДВ, який входить в їх ціну.
Таким чином відповідач порушив свої зобов'язання за державним контрактом про закупівлю послуг оборонного призначення в частині своєчасного виконання ремонту і технічного обслуговування систем озброєння спеціального призначення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання послуги з відновлювального ремонту, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 296 378,09 та штраф у розмірі 7% за прострочення понад 30 (тридцять) днів у сумі 2 154 170,04 грн.
Відповідальність сторін визначена у розділі 7 державного контракту від 30.12.2022. Зокрема сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за контрактом несуть відповідальність відповідно до закону та цього контракту (п. 7.1).
Водночас у п. 7.2.3 контракту сторони погодили, що за порушення термінів виконання зобов'язання, зазначених у календарному плані надання послуг, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 (одна десята) відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків ненаданих послуг.
Так, позивачем нараховано пеню на загальну суму 3 296 378,09 грн.
- по Акту № 16 - як 0,1 % від суми 7 860 000,00 грн кількість днів прострочення 3 = 23 580,00 грн;
- по Акту № 17 - як 0,1 % від суми 9 270 339,47 грн кількість днів прострочення 17 = 157 595,77грн;
- по Акту № 18 - як 0,1 % від суми 5 850 000,00 грн кількість днів прострочення 17 = 99 450,00грн;
- по Акту № 19 - як 0,1 % від суми 5 850 000,00 грн кількість днів прострочення 17 = 99 450,00грн;
- по Акту № 20 - як 0,1 % від суми 5 777 532,54 грн кількість днів прострочення 68 = 392 872,21 грн;
- по Акту № 21 - як 0,1 % від суми 5 916 325,13 грн кількість днів прострочення 68 = 402 310,11 грн;
- по Акту № 22 - як 0,1 % від суми 7 860 000,00 грн кількість днів прострочення 90 = 707 400,00 грн;
- по Акту № 23 - як 0,1 % від суми 11 220 000,00 грн кількість днів прострочення 126 = 1 413 720,00 грн.
Загальний розмір штрафу 7%, заявлений позивачем до стягнення становить 2 154 170,04 грн, а саме:
- по Акту № 20 від суми 5 777 532,54 грн, що становить 404 427,28 грн;
- по Акту № 21 від суми 5 916 325,13 грн, що становить 414 142,76 грн;
- по Акту № 22 від суми 7 860 000,00 грн, що становить 550 200,00 грн;
- по Акту № 23 від суми 11 220 000,00 грн, що становить 785 400,00 грн.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
При цьому, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені на 99% суд зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що в даному випадку штрафні санкції є надмірними, тобто не відповідають передбаченим у пункті 6 частині 1 статті 3 та частині 3 статті 509 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до частини 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
У п. п. 34-35 постанови від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19) Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд повинен об'єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі № 922/1607/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Суд бере до уваги, що відповідач попри можливість не приймати в ремонт неремонтопридатні або некомплектні вироби (п.6.4.3 контракту), з метою підтримки Збройних сил України та суспільно корисної мети, виконав зобов'язання. При цьому, відповідач поніс значні втрати та зусилля для виконання умов контракту, а стягнення штрафних санкцій в повному обсязі призведе до порушення майнових інтересів сторін через надмірність їх розміру.
Процесуальний закон (статті 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України) не обмежує право суду, якщо він дійде висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - з власної ініціативи чи за відповідним клопотанням сторони.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В постанові від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначив, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Суд приймає до уваги, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для підприємства, а в цілому, на думку суду, до негативних наслідків у питаннях забезпечення обороноздатності держави в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.
Відповідач так само як і позивач має особливий статус, оскільки відповідно до статуту та статті 16 Закону України «Про оборону України» приймає та виконує доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, виконує передбачені законодавством обов'язки у сфері оборони тощо. Зважаючи на роль, місце та специфіку покладених завдань на відповідача та інші підприємства оборонно-промислового комплексу щодо ресурсного забезпечення Збройних Сил України в умовах війни та збройної агресії російської федерації проти України, розумним є зменшення фінансового навантаження на підприємства оборонно-промислового комплексу, оскільки стягнення позивачем максимально можливих розмірів штрафних санкцій суттєво підриває їх фінансовий стан і нерідко призводить до збитковості їхньої діяльності, що, у свою чергу, негативним чином впливає на загальну спроможність підприємств своєчасно виконувати державні замовлення та навіть продовжувати вести господарську діяльність в цілому, а в умовах воєнного стану стабільне функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу набуває особливого значення.
Здійснивши оцінку долучених позивачем доказів, взявши до уваги: ступінь виконання основного зобов'язання; наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання; роль, місце та специфіку покладених завдань на відповідача в умовах воєнного стану; відсутність доказів понесення позивачем прямих збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором; враховуючи, що стягнення пені та штрафу не може безпосередньо впливати на фінансовий стан позивача; враховуючи ту обставину, що засновником відповідача є Державний концерн «Укроборонпром», який у свою чергу засновано Кабінетом Міністрів України, до складу якого входить Міністерство оборони України; необхідність реального виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення пені та штрафу на 90 % від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 329 637,81 грн пені та 215 417,00 грн штрафу.
Слід зазначити, що зменшення штрафних санкцій на 99 % нівелює їх правову природу. Застосування штрафних санкцій має стимулювати сторони до дотримання договірної дисципліни, відтак штрафні санкції не можуть бути зменшені на 99 %.
Щодо висвітлення всіх доводів відповідача, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити, як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 65 406,58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №370/3/1187 (внутрішній номер 362274106) від 12.08.2024.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід зазначити, що коли господарський суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 65 406,58 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» (79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Жовківська, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи 07676441) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) 329 637,81 грн пені, 215 417,00 грн штрафу та 65 406,58 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 20.01.2025
Суддя Сухович Ю.О.