79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
13.01.2025 Справа № 914/2889/24
За позовом: Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії, м. Львів,
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Луцьк,
про стягнення заборгованості у розмірі 10 001, 86 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Мацейко А.Ю.
Представники:
від позивача: Матвієнко Світлана Миколаївна - представник,
від відповідача: ОСОБА_1.
Акціонерне товариство «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди майна № Е100-16/21 від 04.01.2021 у розмірі 10 001, 86 грн.
Ухвалою суду від 27.11.2024 відкрито провадження у справі № 914/2889/24 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 23.12.2024.
Ухвалою суду від 23.12.2024 судове засідання відкладено на 13.01.2025.
У судове засідання, яке відбулося 13.01.2025, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.
Відповідач в судове засідання 13.01.2025 з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 13.01.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Акціонерне товариство «Укртелеком» (надалі позивач, орендодавець) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач, орендар) про стягнення заборгованості за договором оренди майна від 04.01.2021 № Е100-16/21 у розмірі 10 001, 86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.01.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна № Е100-16/21.
Відповідно до умов договору орендна плата становить 5 000, 92 грн в місяць та 01.01.2021 відповідачу передано зазначене майно за актом приймання-передачі майна.
31.10.2021 договір оренди було розірвано за ініціативою відповідача та підписано акт передачі-приймання майна, проте на момент розірвання договору у відповідача була наявна заборгованість за вересень-жовтень 2021 року у розмірі 10 001, 86 грн.
На думку позивача, несплата відповідачем боргу свідчить про порушення його прав і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 10 001, 86 грн заборгованості за договором оренди майна.
Позиція відповідача.
Відповідач в судове засідання 13.01.2025 з'явилась, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду по суті позову не представила, позовні вимоги не заперечила, проте доказів сплати заборгованості не надала.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи із таких мотивів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу. надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. У відповідності до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно віл наслідків своєї господарської діяльності.
Приписами ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що 04.01.2021 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна № Е100-16/21.
Відповідно до умов договору, позивач передав, а відповідач взяв у строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі одноповерхового будинку № 4б, загальною площею 36, 1 м2, для використання у якості офісу орендаря.
Відповідно до п. 2.1. договору, 01.01.2021 відповідачу передано зазначене майно у акті приймання-передачі майна.
У пункті 3.1 договору сторони домовилися, що за користування орендованим майном орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:
- плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 79, 41 грн. за 1 м2 за місяць, що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 5 000, 92 грн за 52, 48 м2 за місяць,
- плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку № 2 до договору.
Відповідно до пункту 3.8. договору орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається орендодавцем орендарю на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку-акту від орендодавця, орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).
Пунктом 3.11. договору сторони обумовили, що починаючи з 2022 року кожного 1 січня кожного року дії договору, орендна плата (за виключенням плати за послуги з утримання орендованого майна), автоматично індексується (збільшується) на 10 % від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. При цьому, сторони погодилися, що така зміна орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.
Судом встановлено, що 31.10.2021 за ініціативою відповідача, сторони достроково припинили орендні відносини, уклавши додаткову угоду про розірвання договору та підписали акт передачі-приймання майна .
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що на момент звернення позивача із позовною заявою згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, 27.10.2021 здійснено державну реєстрацію припинення діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (номер запису: 2001980060003024119. Підстава: власне рішення).
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202 - 208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 та в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 05.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.
Відтак, зобов'язання відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились і він відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними зі своєю підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Судом встановлено, що відповідач свої зобов?язання за договором оренди нерухомого майна належним чином не виконувала, орендну плату не сплачувала, внаслідок чого на момент повернення орендованого майна у неї існувала заборгованість за вересень - жовтень 2021 року, відтак беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене, зважаючи на наявність заборгованості, позовні вимоги акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення 10 001, 86 грн заборгованості підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Дорошенка, будинок 43; код ЄДРПОУ 01186030) суму в розмірі 12 424, 26 грн з яких:
- 10 001, 86 грн - основний борг;
- 2 422, 40 грн - судовий збір.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складений 20 січня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.