вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2995/24
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ"
до фізичної особи-підприємця Висторопа Дмитра Сергійовича
про стягнення заборгованості,
без виклику учасників справи
04 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Висторопа Дмитра Сергійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 25 350,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору позики №13191 від 19.04.2024 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз'яснено, що в строк до 08.12.2024 року він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На відповідача, як фізичну особу-підприємця, відповідно до положень ст. 4, п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов'язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження в справі, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2024 року направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача, зазначеним в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: 08130, Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Чкалова, будинок 54. Поштове відправлення №0600958317256 не було вручене відповідачу, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією повернутого поштового конверту, долученою до матеріалів справи.
Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 08.11.2024 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 08 листопада 2024 року.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
19 квітня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (далі - позикодавець) та фізичною особою-підприємцем Висторопом Дмитром Сергійовичем (далі - відповідач) був укладений договір позики №13191 (далі - договір), згідно з умовами якого, позикодавець передав відповідачу у власність грошові кошти (позику), а відповідач зобов'язувався повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі, відповідно до умов цього договору.
Пунктом 2.2. договору встановлені параметри позики: 2.2.1. тип позики: довгострокова; 2.2.2. мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом; 2.2.3. сума позики: 15000 грн. 00 коп.; 2.2.4. строк позики: загальний строк - до "18" червня 2024 року (60 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених графіком обов'язкових платежів, що є невід'ємною частиною цього договору; 2.2.5. дата надання позики: "11" квітня 2024 року; 2.2.6. дата повернення позики: "18" червня 2024 року.
Відповідно до п. 2.3. договору, процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: 2.3.1. акційна процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання відповідачем умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1. цього договору; 2.3.2. базова процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2. цього договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної додаткової угоди, укладеної сторонами цього договору; 2.3.3. основна процентна ставка, фіксована: 1.50000 % на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено розділом 3 цього договору.
Позика надається відповідачу в національній валюті України - гривні, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок відповідача, зареєстрований відповідачем для цієї цілі в особистому кабінеті та вказаний у розділі 10 цього договору (п. 2.4. договору).
Згідно з п. 2.6. договору, розмір процентних ставок, визначених п. 2.3. цього договору є фіксованим та не може бути збільшено позикодавцем в односторонньому порядку.
Пунктом 3.1. договору встановлені умови нарахування процентів протягом першого розрахункового періоду: 3.1.1. у разі наявності акційних пропозицій проценти за користування позикою нараховуються на суму позики за акційною процентною ставкою. Відповідач має право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у разі повернення позики протягом строку, визначеного цим договором. Також відповідачу надається право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у межах 3-денного строку після спливу першого розрахункового періоду. У разі недотримання цієї умови, проценти за користування позикою за кожен день першого розрахункового періоду нараховуються за базовою процентною ставкою. Відповідне перерахування процентів здійснюється на 4-й день після спливу строку першого розрахункового періоду; 3.1.2. у разі відсутності акційних пропозицій (акційна процентна ставка відповідає базовій процентній ставці), а також при укладенні додаткової угоди щодо продовження строку позики, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики за базовою процентною ставкою. Застосування акційної процентної ставки є правом, а не обов'язком позикодавця. У разі відсутності акційних пропозицій значення акційної ставки відповідає значенню базової процентної ставки.
Відповідно до п. 3.2. договору, після спливу першого розрахункового періоду у межах всього подальшого строку позики проценти за користування позикою нараховуються на залишок суми від позики за основною процентною ставкою в розмірі, визначеному п. 2.3.3 цього договору, за кожен день користування позикою в межах строку позики.
Першим днем користування позикою вважається день надання позики. Першим днем користування в межах додаткової угоди щодо продовження строку позики є день її укладення. До періоду розрахунку процентів за користування позикою враховується день надання позики та не враховується останній день першого розрахункового періоду (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 3.4. договору, повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється відповідачем у визначений цим договором чи додатковою угодою щодо продовження строку позики строк/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. У разі дострокового повернення позики відповідач зобов'язаний сплатити фактично нараховані проценти за користування позикою.
Відповідно до п. 3.6. договору, зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості вважаються виконаними в повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позикодавця.
Припинення дії договору настає внаслідок повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Сплив строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань (п. 9.6. договору).
Згідно з п. 9.7. договору, усі додаткові угоди, а також додатки до договору є його невід'ємними частинами.
Додатком №1 до договору позики №131919 від « 19» квітня 2024 року (далі - додаток №1) встановлені основні параметри позики, а саме: сума позики: 15000 грн. 00 коп.; строк позики: до « 18» червня 2024 року (60 днів): 1-ий розрахунковий період - до « 19» травня 2024 року (30 днів), 2-ий розрахунковий період - до « 18» червня 2024 року (30 днів); дата надання позики: « 19» квітня 2024 року; дата повернення позики: « 18» червня 2024 року.
Згідно з п. 2 додатку №1, процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: розрахунковий період 1 (30 днів): акційна процентна ставка: 0.80000 % на день (за наявності акційних пропозицій); базова процентна ставка: 0.80000 % на день; розрахунковий період 2 (30 днів): основна процентна ставка, фіксована: 1.50000 % на день.
Відповідно до п. 3. додатку №1, графік обов'язкових платежів за договором позики:
№ з/пДата платежуПогашення суми позики, грнПогашення процентів за користування позикою, грнЗагальна сума платежу до погашення, грн
12345
1« 19» травня 2024 року 7500.003600.0011100.00
2« 18» червня 2024 року7500.003375.0010875.00
Усього-15000.006975.0021975.00
25 вересня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "24/7" (далі - клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - позивач) укладений договір факторингу №25-09/2024 (далі - договір факторингу), згідно з умовами якого, позивач зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належать клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до позивача прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до позивача прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов'язаний передати позивачу інформацію згідно з реєстром боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в додатку № 4 до цього договору, на підставі акта прийому-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному вигляді (додаток №5).
Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, права вимоги вважаються прийнятими позивачем для здійснення факторингу шляхом підписання ним акта прийому-передачі реєстру боржників (додаток №2).
Пунктом 3.1. договору факторингу встановлено, що загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до нього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників.
Позивач сплачує клієнту 100% ціни продажу в день підписання акта прийому-передачі реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта: НОМЕР_1 в АТ "БТА БАНК", МФО 321723 (п. 3.2. договору факторингу).
Згідно з п. 3.4. договору факторингу, моментом виконання позивачем грошового зобов'язання сторони визначають момент надходження ціни продажу за цим договором на рахунок клієнта, зазначений в п. 3.2. даного договору.
Відповідно до п. 9.2. договору факторингу, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 року. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін.
За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позикодавцем перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 15 000,00 грн., проте відповідач у встановлений договором строк їх не повернув.
Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу №Х5021 від 18.10.2024 року, в якій повідомив відповідача про відступлення права вимоги, відповідно до умов договору факторингу, та просив сплатити заборгованість, згідно з умовами договору, в сумі 25 350,00 грн., а саме 15 000,00 грн. заборгованості по кредиту та 10 350,00 грн. заборгованості по процентах.
Ця досудова вимога була направлена на адресу відповідача, що підтверджується службовим чеком від 19.10.2024 року та списком згрупованих відправлень "рекомендований лист", копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач не надав позивачу відповідь на цю досудову вимогу, борг не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 25 350,00 грн. боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з абз. 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, договір позики №13191 від 19.04.2024 року підписаний за допомогою електронних підписів одноразових ідентифікаторів позикодавця та відповідача.
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позикодавець виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №290 від 19.04.2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Разом з цим, відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників №1 від 25.09.2024 року за договором факторингу №25-09/2024 від « 25» вересня 2024 року, копія якого долучена до матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (далі - клієнт) передало, а позивач прийняв реєстр боржників №1 від 25.09.2024 року, після чого, з урахуванням положень п. 1.2. договору факторингу, від клієнта до позивача перейшло право вимоги до боржників, а позивач став кредитором по відношенню до них.
Як вбачається із витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024 року, копія якого також долучена до матеріалів справи, клієнт передав (відступив) позивачу, а позивач прийняв право вимоги до відповідача, згідно з договором позики №13191 від 19.04.2024 року, на загальну суму 25 350,00 грн., що включало в себе 15 000,00 грн. заборгованості по кредиту та 10 350,00 грн. заборгованості по процентах.
Відповідно до платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) №5914 від 25.09.2024 року, на суму 131 028,70 грн., копія якого долучена до матеріалів справи, позивач оплатив клієнту відступлення права вимоги, згідно з договором факторингу №25-09/2024 від 25 вересня 2024 року.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б заперечення відповідача щодо переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором, або сплату заборгованості за кредитом, відповідач суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. заборгованості за кредитом є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по процентах за кредитом у сумі 10 350,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначалось вище, додатком №1 встановлені, зокрема, процентні ставки: в розмірі базової процентної ставки: 0.80000 % на день, - за 1-ий розрахунковий період (30 днів); в розмірі основної процентної ставки, фіксованої: 1.50000 % на день, - за 2-ий розрахунковий період (30 днів).
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Так, за період з 19 квітня 2024 року до 18 червня 2024 року заборгованість відповідача по процентах становила 10 350,00 грн.
Документів, що спростовували б доводи представника позивача або підтверджували б оплату відповідачем заборгованості по процентах, відповідач суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10 350,00 грн. заборгованості по процентах є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", абз. 5 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 3 ст. 198, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 639, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054, ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 2 ст. 120, ст. 123, ч. 8 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" до фізичної особи-підприємця Висторопа Дмитра Сергійовича про стягнення заборгованості.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Висторопа Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" (79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ідентифікаційний код 35234236) 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) заборгованості за кредитом; 10 350,00 грн. (десять тисяч триста п'ятдесят грн. 00 коп.) заборгованості по процентах; 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 21.01.2025 року.
Суддя С. Грабець