Справа № 161/20847/24
Провадження № 3/161/95/25
м.Луцьк 16 січня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08 листопада 2024 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 594819 від 19.10.2024 року, ОСОБА_1 , 19.10.2024 року близько 13:50 год., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , порушив терміновий заборонний припис серії АА №651362 за п.п. 2, 3 від 18.10.2024 року стосовно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме контактував з постраждалою особою. Правопорушення вчинене повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 594820 від 19.10.2024 року, ОСОБА_1 , 19.10.2024 року близько 13:50 год., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , порушив терміновий заборонний припис серії АА №651363 за п.п. 2, 3 від 18.10.2024 року стосовно доньки ОСОБА_3 , а саме контактував з постраждалою особою. Правопорушення вчинене повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих правопорушеннях не визнав, суду пояснив, що з колишньою дружиною ОСОБА_2 відбуваються постійно конфлікти на побутовому рівні, колишня дружина робить його життя нестерпним, провокує його на сварки та скандали, намагається вижити його з будинку, в якому вони разом проживають.Пояснив, що 19.10.2024 року зранку в нього з колишньою дружиною виник конфлікт за воду, а вдень за ключі, однак, ніяких протиправних дій щодо колишньої дружини ОСОБА_2 , та доньки ОСОБА_3 не вчиняв. Просить провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила суду, що вона проживає разом із своїм колишнім чоловіком ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 18.10.2024 року вона викликала працівників поліції, оскільки колишній чоловік ОСОБА_1 вчиняв щодо неї та доньки домашнє насильство. Працівниками поліції ОСОБА_1 були винесені термінові заборонні приписи стосовно кривдника терміном на 3 доби, які містять такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Однак, ОСОБА_1 порушив вимоги термінових заборонних приписів, а саме: з'явився в місці проживання постраждалої особи та контактував з нею, вів себе агресивно. Крім того, пояснила, що 19.10.2024 року близько 13:45 год. вона з донькою пішла до кухні, щоб приготувати обід, через декілька хвилин туди прийшов колишній чоловік ОСОБА_1 та почав ставити їй претензії, що вона забрала його ключі, документи та інші речі. Після того почав розмовляти по телефону та в їхній присутності розповідати про те, що відбувається у їхній сім'ї, при цьому насміхаючись над ними. Завершивши розмову колишній чоловік продовжував до них чіплятися через будь-які дрібниці, тому донька попросила викликати працівників поліції, оскільки в неї розпочалася істерика. Узв'язку з цим просить притягнути до адміністративної відповідальності колишнього чоловіка ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення особи, щодо якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.
Домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Із наведеного слідує, що обов'язковою ознакою психологічного насильства є дії кривдника, наслідком яких стали побоювання постраждалої особи за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров'ю.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п.2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 року по справі №9-зп).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 зауважив на тому, що термінові заборонні приписи серії АА №651362 та серії АА №651363 від 18.10.2024 року, були складені працівниками поліції за його відсутності, з якими його не було ознайомлено під час їх складання.
Як вбачається із змісту протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД №594819 та серії ВАД №594820 від 19.10.2024 року, що безпосередньо у провину ОСОБА_1 ставиться порушення 19.10.2024 року термінових заборонних приписів серії АА №651362 та серії АА №651363 за п.п. 2, 3 від 18.10.2024 року, стосовно колишньої дружини ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 .
Долучені до протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД №594819 та серії ВАД №594820 від 19.10.2024 року та зібрані в ході розгляду справи докази не спростовують зазначених вище висновків суду.
Приймаючи до уваги обставини, згідно яких між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого часу склалися стійкі неприязні стосунки та систематичні конфлікти, суд не може прийняти до уваги пояснення ОСОБА_2 , як єдину підставу для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ч. 3 ст. 62 Конституції України регламентують, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що органом, яким було складено протоколи про адміністративні правопорушення та стороною потерпілої, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що 19.10.2024 року ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, у відповідності до ст. 62 Конституції України, п. 1 ст. 247 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 280, ст. 284 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк