Справа № 161/23713/24
Провадження № 3/161/324/25
м.Луцьк 15 січня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюк А.В., при секретарі Новак Л.В., за участю особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , -
- за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №598175 від 14.12.2024 вбачається, що 13.12.2024 близько 20:30 год ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося у словесних образах та шарпаннях, намагалась вкусити за тіло, чим могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю останнього, що кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 вину не визнала, пояснила, що вона проживає разом з сином ОСОБА_2 13.12.2024 між ними відбувся конфлікт, син зібрав речі і пішов з дому. Вона звернулася в поліцію з приводу зникнення дитини.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши в судовому засіданні наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що:
- психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).
Згідно зі ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі, зазначаються пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які також є доказом у справі, як це передбачено ст. 251 КУпАП.
Як передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий суд та встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
З долучених до матеріалів справи доказів не вбачається ознак вчинення 13.12.2024 ОСОБА_1 щодо сина ОСОБА_2 домашнього насильства.
При цьому образи та докори не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження спрямовані на обмеження волевиявлення особи, викликають у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, що не встановлено в суді.
У даному випадку до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучені будь які докази встановлення ступеню завданої шкоди психічному здоров'ю потерпілого, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, в протоколі не зазначено жодного свідка події, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено будь-яких доказів, крім пояснень потерпілого, з яких не вбачається можливим зробити беззаперечний висновок існування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, вчинення дій, спрямованих на вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_2 передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З наведеного, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд, керуючись п. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником упродовж десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк