Справа № 158/2865/24
Провадження № 2/0158/36/25
/ЗАОЧНЕ/
20 січня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді - Костюкевича О.К.
секретаря - Хмілевської І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна подружжя.
Позивач обґрунтовує позов тим, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 2018 року, від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У шлюбних стосунках без офіційної реєстрації шлюбу позивач з відповідачем перебували у період з жовтня 2009 року до моменту офіційної реєстрації шлюбу - жовтня 2018 року.
Вказує, що позивач та відповідач у жовтні 2009 року почали проживати разом як повноцінна сім'я в помешканні, що належить ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_1 ). З 2013 року розпочали масштабний ремонт у даному помешканні, тому проживали в орендованій квартирі по АДРЕСА_2 , яку винаймали спільно як сім'я.
У 2010 році вони придбали перукарню по АДРЕСА_3 . Відповідач був зареєстрований фізичною-особою підприємцем з основним видом господарської діяльності - надання перукарських послуг, послуг салонів краси, а позивач виконувала функції адміністратора та бухгалтера.
Впродовж останнього року їх взаємини різко погіршились, спільне життя почало супроводжуватись постійними конфліктами, сімейним насиллям, пов'язаними як з різними поглядами на шлюб, поведінку в шлюбі, так і з конфліктами щодо майнових питань.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних стосунках позивач та відповідач набули ряд майна, а саме: житловий будинок А-2 з допоміжними господарськими будівлями та спорудами загальною площею 189,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , який набутий в період перебування сторін в офіційно зареєстрованому шлюбі. Право власності на житловий будинок набуто на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2019. Також, квартиру АДРЕСА_5 , котра набута за спільні кошти внаслідок спільного ведення господарської діяльності в період перебування позивача та відповідача у фактичних шлюбних стосунках.
ОСОБА_2 без згоди та відома позивача уклав ряд угод щодо відчуження належного ним на праві спільної сумісної власності майна, в тому числі й квартири АДРЕСА_6 та квартири АДРЕСА_7 .
А тому просить суд, встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у період з жовтня 2009 року до моменту офіційної реєстрації шлюбу 02 жовтня 2018 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку А-2 з допоміжними господарськими будівлями та спорудами загальною площею 189,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0721885005:03:001:0468 площею 0,09 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_4 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 424 044,21 грн. в якості компенсації вартості частки у квартирі АДРЕСА_6 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з'явилися, подано до суду заяву про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзиву на позовну заяву до суду подано не було.
Суд вважає, що, оскільки судочинство здійснюється на засадах змагальності і неявкою до суду незалежно від причин відповідач фактично відмовився надавати докази на захист своїх прав у суді, в зв'язку із чим суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів у його відсутності оскільки, в справі є достатньо матеріалів та доказів для розгляду спору та постановлення рішення у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.
Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України). У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2018 року, від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.25-26).
Факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу сторін по справі підтверджується наступними доказами: договорами оренди квартири у приватної особи (а.с.27-31); фотокартками (а.с.45-48); товарними чеками період 2012-2016 р.р. (а.с.32).
В обґрунтування того, що сторони по справі були пов'язані спільним бюджетом та мали спільний дохід свідчить витяги з книги обліку доходів та витрат за період 2012-2021 р.р., відомості про виплату заробітних плат працівникам за період з 2010 по 2016 р.р. (а.с.49-119). ОСОБА_1 була офіційно працевлаштована у ФОП ОСОБА_2 на посаді "адміністратор" з 06.02.2010, що стверджується відомостями з особової медичної книжки ОСОБА_5 та наказам №1 від 04.11.2014, заявою про надання відпустки (а.с.33-44,120-121).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №373078991 від 05.04.2024, 1/2 частка житлового будинку А-2 з допоміжними господарськими будівлями та спорудами загальною площею 189,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та 1/4 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0721885005:03:001:0468 площею 0,09 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_4 зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 (а.с.22-24).
Як вбачається із довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 20.05.2024, вартість квартири АДРЕСА_6 становить 848088,42 грн. (а.с.19-21).
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 (ст.ст.60-74) СК України.
Встановлення факту проживання однією сім'єю у разі існування спору про право вирішується у позовному провадженні.
За змістом наведених судом вище норм законодавства, зокрема сімейного, слідує, що хоча проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу не породжує виникнення в них прав та обов'язків подружжя, однак якщо такі жінка та чоловік не перебувають в будь-якому іншому шлюбі в період такого спільного проживання, то на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю, поширюється режим спільної сумісної власності, який регулюється тими же нормами, що і режим спільної сумісною власності майна подружжя. Відтак, майно, набуте жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, може бути визначено та поділено між ними за тими ж правилами та на тих же підставах, що й спільне сумісне майно подружжя, зокрема із застосуванням презумпції спільності майна подружжя. Однак, для можливості такого поділу попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки (сторін по справі) однією сім'єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року по справі №204/6931/20, від 03 листопада 2022 року по справі №361/4744/19, від 11 квітня 2023 року по справі №165/2346/20, від 07 червня 2023 року по справі №509/3416/18, від 28 червня 2023 року по справі №357/9241/21.
Крім того у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року по справі №937/8424/20 викладено наступний правовий висновок. У ст.74 СК України регулюються тільки майнові права та обов'язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні ст.74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України. У ст.74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності.
Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів; законодавець визначив у статтях 57 та 58 СК України випадки для подружжя, за яких майно є особистою приватною власністю. Такий же підхід має бути застосований і до жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зокрема, особистою приватною власністю для жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, є: майно, набуте нею, ним до проживання однією сім'єю; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім'єю, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім'єю, але за кошти, які належали їй, йому особисто; спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з них вони були набуті; як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток жінки та чоловіка, може здійснюватися на підставі: (а) договору жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; (б) рішення суду при наявності спору між жінкою та чоловіком, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року по справі №523/14489/15-ц.
У даному випадку суд дійшов висновку, що позивачкою доведено належними, достовірними та достатніми доказами той факт, що з жовтня 2009 року до моменту офіційної реєстрації шлюбу - жовтня 2018 року ОСОБА_1 проживала спільно з ОСОБА_2 .. Надані суду докази підтверджують факт ведення спільного господарства, спільного побуту та бюджету, взаємних прав і обов'язків подружжя, тощо. Дані обставини справи відповідачем не спростовані.
Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, оцінюючи встановлені судом фактичні обставини спірних правовідносин та подані в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у період з жовтня 2009 року до моменту офіційної реєстрації шлюбу 02 жовтня 2018 року.
За приписами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Положеннями ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ст. 66 СК України подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст.69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 зазначено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Згідно вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Згідно вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
З огляду на вищевикладене, на визнання факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у період з жовтня 2009 року до моменту офіційної реєстрації шлюбу 02 жовтня 2018 року, що спірне нерухоме майно було придбано за час перебування сторін у шлюбі, а відтак є спільною сумісною власністю подружжя, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а саме визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку А-2 з допоміжними господарськими будівлями та спорудами загальною площею 189,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0721885005:03:001:0468 площею 0,09 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_4 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 424 044,21 грн. в якості компенсації вартості частки у квартирі АДРЕСА_6 .
За змістом ст. 141 ЦПК України в разі задоволення позову позивача судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 95, 211, 229, 258, 259, 263-265, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у період з жовтня 2009 року до моменту офіційної реєстрації шлюбу 02 жовтня 2018 року.
В порядку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку А-2 з допоміжними господарськими будівлями та спорудами загальною площею 189,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
В порядку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0721885005:03:001:0468 площею 0,09 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 424 044 (чотириста двадцять чотири тисячі сорок чотири) грн. 21 коп. в якості компенсації вартості частки у квартирі АДРЕСА_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 11752 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні 15 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте Ківерцівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Представник позивача: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 ).
Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич