Справа № 484/111/25
Провадження № 3/484/242/25
Постанова
іменем України
21.01.2025 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Максютенко О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську адміністративний матеріал, що надійшов з Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області, зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 , не працює
за ч.2 ст.173-2 КУпАП
встановив
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВАД №606563 від 26.11.2024 року о 12 годині 52 хвилини ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого проживання вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, тобто вчинив психологічний тиск, в наслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю. Зазначені дії інспектором ВРПП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Н.Тараненко кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, суду пояснив, що 26.11.2024 року в своєму будинку він зняв коврові доріжки, які там постелила мати його співмешканки ОСОБА_2 та виніс їх до гаражу, щоб посталити нові. З даного питання ОСОБА_3 і викликала поліцію. Просить закрити справу, оскільки не вчиняв ніякого домашнього насилля.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція статті 173-2 КУпАП, що діяла на час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та часу цього правопорушення, передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати в чому саме полягає вчинення домашнього насилля психологічного характеру.
В силу ст.283 КУпАП, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Так, відповідно до протоколу Серія ВАД 606563 від 26.11.2024 року ОСОБА_1 о 12.52 год. за місцем свого проживання вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 домашнє насилля, тобто умисні дії психологічного характеру, тобто вчинив психологічний тиск, в наслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю. Вказані дії кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки 13.11.2024 року ОСОБА_1 постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області справа №484/5877/24 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIIIвід 7 грудня 2017 року, з наступними змінами (надалі ЗУ №2229-VIII).
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 ЗУ №2229-VIII).
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 2 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказав, що свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення він не визнає в повному обсязі. Також підтвердив, що у той день зняв коврові доріжки та виніс їх у гараж, щоб посталити нові.
З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_5 від 26.11.2024 року вбачається, що 25.11.2024 року вона разом із своїми неповнолітніми дітьми пішла до своєї матері, яка проживає неподалік не повідомивши про це свого чоловіка. 26.11.2024 року після того як її чоловік їй зателефонував вона повернулась додому та помітила відсутність коврів, які їй подарувала матір. На запитання до чоловіка: де коври? Він відповів, що не хоче, що коври її матері лежали у них на підлозі. Про те, що він хоче постелити коври, він їй не повідомляв. З даного питання вона викликала поліцію, щоб вона розібралась.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 .
Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за статтею 173-2КУпАП.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 26.11.2024 року в будинку за місцем свого проживання зняв коври з підлоги, що обурило його співмешканку ОСОБА_2 , вказані дії ОСОБА_4 не охоплюються диспозицією статті 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності, тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.
Отже, аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства та надані докази, доходжу висновку, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку про закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2КУпАП на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 247,285, 294 КУпАП
постановив
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суду Миколаївської області.
Суддя: