Справа № 483/1296/24
Провадження № 2-а/483/2/2025
Іменем України
21 січня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
представника позивача - Матвєєва В.В.,
представника відповідача - Двірської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції з приміщення Ленінського районного суду міста Миколаєва та з використанням представником позивача власних технічних засобів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Миколаївській області, в якому просив: скасувати постанову серії ЕНА №3156029 від 29 вересня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 вересня 2024 року командиром 1 взводу 1 роти 2 батальйону управління патрульної поліції в Миколаївській області Довгим К.М. винесено оскаржувану постанову, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3 400 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме: за керування 29 вересня 2024 року о 00 год. 26 хв. у м. Миколаєві по вул. Новозаводській, 4, транспортним засобом та відсутність при собі та не пред'явлення посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив п. 2.1А Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Посилаючись на те, що рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності прийнято з порушенням законодавства та відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення, зокрема керування транспортним засобом, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
У встановлений судом строк на вказану позовну заяву відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що відповідач в порушення п. 2.1А ПДР керував транспортним засобом, посвідчення водія на вимогу поліцейського на пред'явив. Факт керування автомобілем підтверджується змістом відеозапису зі службового реєстратора та відеозаписом з нагрудного відеореєстратора № 470989.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Просив врахувати, що під час винесення оскаржуваної постанови співробітниками поліції не було повідомлено про наявність доказів, що зазначені у відзиві на позовну заяву. Крім того, зі змісту відеозапису неможливо встановити, коли і ким він був зроблений.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що вина позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена наявними в матеріалах справи доказами, а патрульним під час винесення оскаржуваної постанови дотримано відповідну процедуру та процесуальні права особи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши позовну заяву та наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що 29 вересня 2024 року під час патрулювання командиром взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Довгим К.М. було зупинено транспортний засіб ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 . При перевірці документів позивача було з'ясовано, що останній не має права керування транспортним засобом. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 2.1А ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, поліцейстким було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів.
29 вересня 2024 року командиром взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 УПП в Миколаївській області ДПП старшим лейтенантом поліції Довгим К.М. прийнято постанову серії ЕНА № 3156029 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Наведене повністю узгоджується з оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з нагрудного відеореєстратора № 470989, який надано відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.
Так, з долучених відповідачем відеозаписів вбачається, що позивач дійсно 29 вересня 2024 року за викладених в оскаржуваній постанові обставин керував транспортним засобом.
При цьому суд відхиляє аргумент представника позивача щодо невідповідності відеозапису критерію належності доказів, оскільки з огляду наданих відповідачем відеозаписів встановленою що вони узгоджуються між собою, стосуються одних і тих самих подій за участю позивача та зроблені у зв'язку із зупинкою належного йому транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», врегульований Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, крім інших, статтею 126 КУпАП.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
За змістом п. 2.1А ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
Зокрема, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом тягне за собою відповідальність , передбачену частиною 2 статті 126 КУпАП, а саме: накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до положень ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З урахуванням викладеного, а також того, що відповідач свій процесуальний обов'язок доказування виконав - надав суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також того, що гарантії прав позивача під час розгляду справи були дотримані, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 241-243, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча: