Справа № 489/6590/21
Номер провадження 1-кп/489/303/25
Іменем України
21 січня 2025 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 , її захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва клопотання захисника ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності
встановив
На розгляді в Ленінському районному суді м. Миколаєва знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Від захисника ОСОБА_9 надійшло до суду клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 . В обгрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 тяжке тілесне ушкодження, а потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Відповідальність за ст. 286 КК України диференційована залежно від тяжкості наслідків, які настали. В ч. 1 ст. 286 КК України наслідками є середньої тяжкості тілесні ушкодження, в ч. 2 ст. 286 КК України - тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого. Таким чином, ОСОБА_8 також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження). Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі до 3 років, то строк давності притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності складає 3 роки з дня вчинення кримінального правопорушення, тобто з 19.03.2020, який сплинув 19.03.2023. Обвинувачена ОСОБА_8 має право та законні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 . Обвинувачена ОСОБА_8 не заперечує проти застосування до неї даного виду звільнення від кримінальної відповідальності. Диспозиція ст. 49 КК України не вимагає визнання вини обвинуваченим. Судові витрати на залучення експерта не підлягають стягненню з ОСОБА_8 , як обвинуваченої у зв'язку із закриттям кримінального провадження в частині обвинувачення.
Захисник ОСОБА_9 вказує на те, що ОСОБА_8 вперше вчинила кримінальне правопорушення за ознаками злочину невеликої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, інших злочинів після цього не вчиняла, від органів досудового розслідування не переховувалася, надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з наведених підстав. Захисник ОСОБА_9 просить: кримінальне провадження №12020150040001029 від 20.03.2021 відносно ОСОБА_8 закрити в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 ; звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; змінити процесуальний статус потерпілій ОСОБА_6 на процесуальний статус свідка у кримінальному провадженні №12020150040001029 від 20.03.2021.
Обвинувачена в судовому засіданні просила задовольнити клопотання захисника ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності (в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 .
Прокурор та представники потерпілих в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 .
З копії висновку експерта № 574 від 28.05.2020 (лікар судово-медичний експерт ОСОБА_11 ) вбачається, що у ОСОБА_6 , 1999 р.н., мають місце тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому на межі середньої-нижньої треті правого стегна зі зміщенням уламків, перелому обох кісток правої гомілки в нижній треті зі зміщенням уламків, забійних ран в ділянці правої гомілки, множинних саден кінцівок, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів. Утворення даних тілесних ушкоджень в строк вказаний в постанові - 19.03.2020, в умовах ДТП (зіткнення двох автотранспортних засобів), не виключається. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (термін зростання кісток перевищує 21 добу).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
З п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України вбачається, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, - карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в справі №192/3301/16-к від 25.02.2021 відповідно до якої звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 598/1781/17 від 17.06.2020).
Суд враховує, що спричинення ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 охоплюється ч. 1 ст. 286 КК України, що є нетяжким злочином, за який санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено найбільш суворе покарання у вигляді обмеження волі. Крім того, ОСОБА_8 в розшук не оголошувалася, кримінальних правопорушень в межах строку давності не скоювала і з дня вчинення кримінального правопорушення в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , сформульованого в обвинувальному акті, сплинуло більше трьох років. Також, ОСОБА_8 погоджується на звільнення її від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Представник потерпілої надав суду копію свідоцтва про шлюб з якого встановлено, що ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_12 .
Захисник посилається на те, що обвинувачення керуючись постановою Пленуму Верховного суду від 23.12.2005 за № 14 не здійснювало додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 286 КК України, хоча у формулюванні обвинувачення зазначають про заподіяння потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Захисник вказує, що обвинувачення не може обмежувати право обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстав спливу строку давності або у зв'язку з примиренням з потерпілою якій заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судом встановлено, що в обвинувальному акті хоча і не здійснена додаткова кваліфікація за ч. 1 ст. 286 КК України у формулюванні обвинувачення вказується, що дії обвинуваченої призвели до заподіяння потерпілій ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Суд погоджується із посиланням захисника на те, що кваліфікація дій особи за більш тяжким злочином не може позбавляти обвинувачену права на закриття кримінального провадження і звільнення від кримінальної відповідальності на підставах, що визначені законом, оскільки це звужує обсяг прав людини та погіршує становище обвинуваченої.
Відповідно до ст. 374 КПК України суд або визнає вказане у формулюванні обвинувачення недоведеним і має визнати особу невинуватою або визнати формулювання обвинувачення доведеним та за правильної кваліфікації притягти особу до кримінальної відповідальності.
Тому суд погоджується з посиланням захисника на те, що особу не може бути засуджено за діяння та наслідки за які строк давності притягнення до відповідальності сплинув, оскільки таке притягнення не відповідає Конституції України та загальним засадам Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.
З огляду на викладене та враховуючи наявність юридичних фактів, визначених ст. 49 КК України, суд вважає за необхідне звільнити обвинувачену ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12020150040001029, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 20.03.2021, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст. ст. 284, 286, 372, 376 КПК України, ст. 49 КК України суд
ухвалив
Клопотання захисника задовольнити.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження №12020150040001029, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2021, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в частині спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 .
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про стягнення компенсації матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1