21.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/900/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюкрент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024р.(суддя Панна С.П., м. Дніпро, повний текст рішення складено 19.06.2024р.) у справі
за позовом Комунального підприємства "Криворіжтепломережа",
50000, м.Кривий Ріг, пров.Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюкрент",
65026, м.Одеса, вул. Дерибасівська, буд.5, код ЄДРПОУ 39378401
про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії
1. Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюкрент", в якому просить суд стягнути заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, за період з 05.11.2021р. по 31.12.2023р., у розмірі 127 595,50 грн., заборгованість за абонентське обслуговування, за період з 05.11.2021р. по 31.12.2023р., у розмірі 495, 85 грн., суму збитків від інфляції, у розмірі 1 613, 75 грн. (з червня 2023р. по січень 2024р.), 3 % річних у розмірі 1 981, 04 грн. (з 01.06.2023р. по 12.02.2024р.) та пені, у розмірі 1 224, 06 грн. (з 01.08.2023р. по 12.02.2024р.) та судовий збір, в розмірі 2 422, 40 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюкрент" на користь Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, за період з 05.11.2021р. по 31.12.2023р., у розмірі 127 595,50 грн., заборгованість за абонентське обслуговування, за період з 05.11.2021р. по 31.12.2023р., у розмірі 495, 85 грн., суму збитків від інфляції, у розмірі 1 613, 75 грн. (з червня 2023р. по січень 2024р.), 3 % річних, у розмірі 1 981, 04 грн. (з 01.06.2023р. по 12.02.2024р.) та пені, у розмірі 1 224, 06 грн. (з 01.08.2023р. по 12.02.2024р.) та судовий збір, в розмірі 2 422, 40 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюкрент" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що Господарським судом Дніпропетровської області не вірно встановлені обставини справи та надана не правильна оцінка доказам, наданим Позивачем, а рішення винесене з не повним з'ясуванням обставин справи, а також з не правильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Зокрема, Скаржник вказує на те, що суд мав застосовувати норми законів з урахуванням термінів, визначених у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.1 Закону України «Про теплопостачання». Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». На думку Скаржника, обов'язковими умовами віднесення співвласника до категорії споживачів є, по-перше, отримання послуг, а по-друге, саме для власних потреб.
Заперечуючи проти позову Апелянт посилався на те, що він не є споживачем послуг позивача, а тому не міг здійснити акцепт запропонованого позивачем індивідуального договору, оскільки не отримував послугу з теплопостачання. Будь-яких інших дій, які відповідно до закону, давали б підстави для висновку про здійснення акцепту, Апелянт не вчиняв.
Перший поверх нежитлового приміщення, яке є власністю Апелянта, має декілька виходів, використання яких не передбачає можливість потрапляння в місця загального користування об'єкту нерухомості (парадну, коридор тощо), усі виходи ведуть за межі нежитлового приміщення та відразу безпосередньо на вулицю (двір), тобто за межі житлового будинку, без потрапляння в приміщення загального користування, що вбачається з технічного паспорту нежитлового приміщення. У підвальному приміщенні нежитлового приміщення, яке є власністю Апелянта, є одні двері, які використовуються виключно працівниками (сантехниками) ОСББ «МИРУ-35» для того, щоб мати доступ до комунікацій ОСББ, які проходять транзитом через підвальне приміщення Відповідача, що підтверджується листом - відповіддю ОСББ «МИРУ-35» на запит Відповідача (копія міститься в матеріалах справи).
Апелянт також звертає увагу на те, що у самій позовній заяві (стор.3) та у відповіді на відзив (стор.2) позивач визнає, що приміщення Апелянта відокремлене від мереж централізованого опалення (облаштовано автономним опаленням) і саме тому йому нараховується (здійснюється розподіл) послуг лише в частині опалення місць загального користування та забезпечення функціонування житлових приміщень, а також на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення та на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж. Таким чином, на думку Скаржника, суд мав застосувати, але не застосував ч. 1 ст.75 ГПК України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Скаржник зазначає, що положення п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії суперечать cт. cт. 4, 633, 634 Цивільного кодексу України. Оскільки законодавцем не було внесено відповідних змін до Цивільного кодексу України, cт. 13 та 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» положення п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії не можуть бути застосовані судом для встановлення факту укладення індивідуального договору між позивачем та Апелянтом.
На думку Скаржника, суд не врахував, що ані Закон, ані Правила не встановлюють обов'язку власника нежитлового приміщення, що облаштовано автономним опаленням, сплачувати за теплову енергію, яка поступає у будинок транзитом через ці приміщення. Врахування такої теплової енергії передбачено лише у Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. № 315.
Скаржник також вказує на те, що суд не врахував, що Методика суперечить ДБН В.2.2-15-2005 «Державні будівельні норми України. Будинки та споруди. Житлові будинки. Основні положення» (далі ДБН), на які посилається позивач. Так, відповідно до п.2.55 ДБН інженерні комунікації приміщень громадського призначення, що проходять через житлову частину, або житлової частини, що проходять через вбудовані приміщення, повинні бути прокладені у самостійних тахтах... Відповідно п. 5.28 ДБН теплопроводи, що прокладаються за межами квартир, а також ті, що прокладаються приховано, мають проектуватися з тепловою ізоляцією. На переконання Скаржника, згідно з ДБН В.2.2-15-2005 транзитні трубопроводи не передбачені для обігріву вбудованих приміщень, оскільки мають бути закриті та ізольовані, тобто в такому стані, щоб не віддавати теплову енергію на обігрів такого приміщення, а навпаки зберегти її для інших споживачів (власників квартир).
Скаржник вказує на те, що суд не прийняв до уваги вимоги абзацу третього частини 5 cm. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого «... розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг». Позивач не надав жодного доказу розміщення відповідного повідомлення, тому суд першої інстанції мав зробити висновок про те, що Апелянт не був належним чином проінформований про публікацію типового індивідуального договору на сайті позивача, і, відповідно не мав ніякої можливості якимось чином реагувати на цю публікацію. В тому числі, в наслідок порушення Апелянтом порядку розміщення вказаного повідомлення об'єктивно не міг здійснити волевиявлення (акцепт) та виконувати обов'язки, передбачені індивідуальним договором.
Скаржник також зазначає на тому, що суд безпідставно відхилив доводи Апелянта щодо відсутності доказів направлення (вручення) Апелянту рахунків, а відтак і неможливості покладення на нього відповідальності за несвоєчасну оплату. При цьому, Апелянт протягом періоду з листопада 2021 р. до 2024 р. не отримав жодного рахунку від позивача. Позивач не надав суду жодного доказу направлення Апелянту відповідних рахунків.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В обгрунтування своїх заперечень, Позивач зазначає на те, що фактом отримання послуги з постачання теплової енергії відповідачем (про що заперечує відповідач), як одна з підстав для укладання публічного договору (приєднання до нього) з відповідачем є те, що приміщення відповідача вбудовано-прибудоване до багатоквартирного будинку, який є цілісним майновим комплексом, до якого подається теплова енергія з початком опалювальною періоду, а також надання відповідачу (як співвласнику) права обрання іншої моделі договірних відносин з виконавцем послуги ніж публічний договір. Тобто, на думку Позивача, наявність факту присутності приміщення відповідача в такому цілісному майновому комплексі, як багатоквартирний будинок, є підставою для укладання з відповідачем публічного договору, а отже визнання відповідача споживачем послуги з постачання теплової енергії.
Позивач зауважує на тому, що з початком опалювального періоду теплова енергія подається до всього багатоквартирного будинку, яка розподіляється в подальшому на потреби централізованого опалення та загально будинкових потреб (МЗК+фунціонування (до 31.12.2021р.) та ЗБП (з 01.01.2022р. й по сьогодні), втрати від транзитних мереж) вважається що всі співвласники отримують надану послугу (кожен окремо свою) та додатково, всі разом несуть витрати теплової енергії на загально-будинкові потреби (кожен співвласник в залежності від кількості квадратних метрів, які має на праві приватної власності в багатоквартирному будинку).
Позивач здійснював нарахування згідно Методики № 315, згідно якої до 31.12.2021р. існувало окремо МЗК та витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи, а після змін, з 01.01.2022р. з'явилося поняття ЗБП (так зване збірне поняття, яке включає МЗК та витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи).
Позивач вказує на тому, що сама по собі незгода відповідача із змінами в законодавстві, відмова від підписання заяви на приєднання, не визнання Індивідуального договору не може ставитися в залежність до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги, згідно затверджених тарифів, так як нежитлове приміщення вбудоване в багатоквартирний будинок, а отже відповідач на рівні зі всіма співвласниками зобов'язаний утримувати свою частку майна у спільній сумісній власності у тому числі вчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги. Так як, відповідач як співвласник сумісного майна (яке у тому числі ним було доручено обслуговувати ОСББ «Миру-35») не позбавлений був можливості ініціювання іншого виду правовідносин ніж публічний договір, або ініціювати на зборах співвласників багатоквартирного будинку обрання іншої моделі організації договірних відносин щодо отримання послуги з постачання теплової енергії, ніж публічний договір тощо. При цьому, Позивач вказує на те, що Відповідач, як співвласник приміщення в багатократному будинку, враховуючи не обраний інший вид правовідносин мешканцями будинку та особисто ним, змушений лише підкорюватися приписам індивідувального (типового) договору, який запровадило КПТМ «Криворіжтепломережа» (як виконавець послуги) на офіційному сайті, та який наразі діє. Тому, КПТМ «Криворіжтепломережа», виконуючи вимоги законодавства, як виконавець послуги не змушує відповідача укладати договір, а вже його уклав, як зі споживачами багатоквартирного будинку № 35 по пр. Миру у м. Кривому Розі так із відповідачем, як співвласником будинку, та надає послуги з постачання теплової енергії з 05.11.2021р. (дата початку дії публічного (типового) договору).
Посилання відповідача на те, що ним не було здійснено будь-яких дій, які б свідчили про прийняття умов публічного договору, слід зазначити, що факт отримання послуги , на думку Позивача, і є тією дією, яка свідчить про укладання договору з надавачем (виконавцем) послуги.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/900/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюкрент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024р. у справі № 904/900/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 904/900/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюкрент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024р. у справі № 904/900/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюкрент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюкрент" є співвласником багатоквартирного будинку №35 по пр. Миру у м. Кривому Розі, в якому на праві власності має нежитлове приміщення №98 загальною площею 1019,4кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.12.2023р. за № 359339403.
Будинок № 35 по пр. Миру, є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури №80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення №98.
Зазначене нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку № 35 по пр. Миру в м. Кривому Розі.
З акту обстеження вбачається, що в приміщенні відповідача наявні транзитні мережі.
Позивач наголошує, що подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення обладнаного індивідуальною системою опалення.
Позивач наголошує, що постачання теплоносія, передбаченого договором, проводилось у відповідності до щорічних розпоряджень Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду". Також протягом всього часу надання послу проводилось абонентське обслуговування .
Враховуючи, що приміщення відповідача облаштовано автономним опаленням, відповідачу було здійснено нарахування на загальний обсяг спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:
- на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.);
- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);
- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж (з 01.01.2022р.).
На підтвердження постачання теплової енергії позивач надав акти про подачу теплової енергії, акти про припинення подачі теплової енергії, звіти за певний період про використання теплової енергії, акти про фіксування показників приладу. Позивачем виставлені на оплату рахунки-фактури, які направлено відповідачу, що підтверджується наявними у справі доказами. Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не сплатив за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, за період з 05.11.2021р. по 30.12.2023р., у розмірі 127 595,50грн. та за абонентське обслуговування, у розмірі 495,85грн..
Відповідно до п.45 індивідуального договору, який за твердженням Позивача є публічним, а тому укладеним між сторонами, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, в розмірі 1 224,06 грн., за загальний період з 01.08.2023р. по 12.02.2024р..
На підставі ст. 625 ЦК України, Позивачем надано розрахунок 3% річних, за загальний період прострочення з 01.06.2022р. по 12.02.2024р., у сумі 1 981,04 грн. та інфляційні втрати за за період з червня 2023р. по січень 2024 р., у розмірі 1 613,75 грн..
Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Предметом розгляду у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку та абонентського обслуговування, за період з 05.11.2021р. по 31.12.2023р.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.
Колегія суддів з таким висновоком погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За приписами ст. 275 ГК України, відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Як встановлено місцевим господарським судом, КПТМ «Криворіжтепломережа» є надавачем послуги з постачання теплової енергії в м. Кривому Розі.
Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (ст. 19 Закону України "Про теплопостачання"). Тобто, надання послуги з постачання теплової енергії є обов'язком Позивача як виконавця відповідної комунальної послуги.
Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005р. № 2633-IV відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).
За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону. індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому, розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Положеннями п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020р.) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч.1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019р. (тобто з дати, коли набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021р. у справі №908/3233/20 та від 14.12.2023р. у справі № 908/2078/22, від 09.04.2024 у справі №908/710/23.
На офіційному веб-сайті Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа», за адресою: http://kpts.dp.ua/, 05.10.2021р. був оприлюднений Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021р. (далі - Індивідуальний договір).
Опублікування у такому засобі масової інформації, як мережа Інтернет, вважається належним повідомленням споживачів.
В п.п. 1, 2 індивідуального договору зазначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Враховуючи приписи ст. 648 ЦК України, до процедури укладення договору про надання послуг з постачання теплової енергії застосовуються спеціальні норми, які визначають спосіб його укладання, момент набрання чинності, істотні умови.
Як зазначено вище ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», встановлений особливий спосіб укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021р. внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р., які набрали чинності 01.10.2021р. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р., викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Пунктом 4 Індивідуального договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, факт отримання послуги.
Аналогічні положення щодо приєднання споживача до умов договору наведені в п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021р..) (далі - Правила).
Так, відповідно до положень п. 13 Правил №830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. № 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюкрент" є співвласником багатоквартирного будинку № 35 по пр. Миру у м. Кривому Розі, в якому має на підставі права власності нежиле приміщення № 98, загальною площею 1 019,4 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.12.2023р. за № 359339403.
За твердженням Позивача, будинок № 35 по пр. Миру, є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури №80 від 18.05.2005р. «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 02.04.2005р.), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення №98.
Зазначене нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку № 35 по пр. Миру в м. Кривому Розі. З акту обстеження вбачається, що в приміщенні відповідача наявні транзитні мережі.
Тобто, наявність факту існування приміщення відповідача в такому цілісному майновому комплексі, як багатоквартирний будинок, є підставою для укладання з відповідачем публічного договору, а отже визнання відповідача споживачем послуги з постачання теплової енергії.
При цьому, колегія суддів зазначає на тому, що фактом отримання послуги з постачання теплової енергії відповідачем, як одна з підстав для укладання публічного договору (приєднання до нього) з відповідачем є те, що приміщення відповідача вбудовано-прибудоване до багатоквартирного будинку, який є цілісним майновим комплексом, до якого подається теплова енергія з початком опалювальною періоду, а також надання відповідачу (як співвласнику) права обрання іншої моделі договірних відносин з виконавцем послуги ніж публічний договір.
Доказів на підтвердження того, що власником нежитлового приміщення № 98 у вказаному будинку протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору на адресу Позивача надсилалось рішення про обрання моделі договірних відносин матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021р., за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Миру, будинок № 35 (нежиле приміщення № 98 загальною площею 1 019,4 кв.м.), між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та ТОВ "Дюкрент", є укладеним з 05.11.2021р..
Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що вказаний Індивідуальний договір є неукладеним через відсутність волевиявлення Відповідача на його укладення та що ним не було здійснено будь-яких дій, які б свідчили про прийняття умов публічного договору, оскільки таке твердження апелянта протирічить наведеним вище нормам законодавства щодо укладення публічних договорів приєднання.
Відповідно до п. 5 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для протеб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (п. 5. договору).
Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити) (п. 7. договору).
Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами п.п. 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку) (п. 8. договору).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11. договору).
У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п. 12. договору).
Умовами п. 30 Індивідуального договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
1) плати за послугу з теплопостачання, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 8 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу № 315, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
2) плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не від граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/ (п. 31. договору).
Так, згідно п.1.1.2 рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021р. №530, для потреб категорії «інші споживачі» КПТМ «Криворіжтепломережа», за період з 25.10.2021р. по 17.10.2023р. перебачено тариф за 1 Гкал 5 065,99 грн. (з ПДВ); згідно Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023р. №1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа», для потреб інших споживачів), за період з 18.10.2023р. по теперішній час, передбачено тариф за 1 Гкал 3 481,81грн. (з ПДВ).
Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017р., Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р., Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021р. № 928.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32. договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34. договору).
Відповідно до п. 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з п. 47 договору, оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
В п.п.51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Нарахування за обсяги спожитої теплової енергії відповідно до положень індивідуального договору та приписів Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу № 315 (зі змінами) після опломбування лічильника (та або встановленого автономного опалення в приміщенні) проводяться з урахуванням:
- нарахування плати за місця загального користування (далі - МЗК - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень);
- нарахування плати на загальнобудинкові потреби (далі - ЗБП на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення);
- втрати від транзиту.
Згідно з ч.ч. 32, 33 Правил 830, плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором.
Позивач зазначає, що на багатоквартирний будинок встановлений прилад комерційного обліку надавача послуги з постачання теплової енергія (позивача), яким обліковується вся послуга з постачання теплової енергії, яка увійшла (була подана) до будинку, як цілісного майнового комплексу. Факти фіксації подання теплоносія, та його припинення фіксувалися представниками теплопостачальної організації та ОСББ «Миру-35» тощо. Покази приладу комерційного обліку знімаються щомісяця уповноваженим представником на обслуговування приладу комерційного обліку. В даному випадку це ФОП Воронченко І.А. та передаються надавачу послуги з теплопостачання. В процесі подання та припинення подання теплоносія до багатоквартирного будинку, зняття та передача показів здійснюється відповідними відповідальними особами, а отже не вимагається присутність відповідача. Після отримання показів щодо споживання теплової енергії (ГКал), яка пройшла через прилад комерційного обліку на потреби всього багатоквартирного будинку позивач здійснює розподіл наданої послуги з постачання теплової енергії на кожне приміщення (житлове/не житлове) в цьому будинку, згідно приписів чинного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, свої договірні зобов'язання заявник виконав, а саме: постачання теплоносія, передбаченого договором, проводилось у відповідності до щорічних розпоряджень Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду". Також протягом всього часу надання послу проводилось абонентське обслуговування.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано- прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Відповідно до пп. 11 п. 40 договору, споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Відповідно до положень п. 14 Правил №830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. № 1022, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Як стверджує Позивач, враховуючи, що приміщення Відповідача облаштовано автономним опаленням, Відповідачу було здійснено нарахування на загальний обсяг спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг: на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.); опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021р.); на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж (з 01.01.2022р.).
Згідно ч. 2 Методики № 315, загальнобудинкові потреби на опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;
місця загального користування (далі - МЗК) - це загальнодоступні місця у будівлі/ будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
норма споживання теплової енергії у будівлі/будинку - це кількість теплової енергії, витраченої на опалення 1 м2 загальної опалювальної площі будівлі/будинку за опалювальний період, що встановлюється органом місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 38 Правил № 830, Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)
Доказами подачі теплової енергії до будинку є акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, акти прийому передачі теплової енергії, звіти за період про споживання теплової енергії, що містяться в матеріалах справи, якими підтверджується безперебійне постачання теплової енергії (включно зі всіма складовими, такими як нарахування плати за місця загального користування; нарахування плати на загальнобудинкові потреби; втрати від транзиту) мешканцям будинку №35 по пр. Миру, так і Відповідачу, як власнику спірного нежитлового приміщення у цьому будинку, згідно площі приміщення відповідача на підставі тарифів, затверджених міською радою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з урахуванням укладення між сторонами Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, було здійснено розрахунок за послуги постачання теплової енергії, відповідачу за спірний період та нараховано плату за абонентське обслуговування у вказаних вище сумах. В період з листопада 2021 р. по грудень 2023 р. позивачем щомісяця складались та надсилались для оплати відповідачу рахунки-фактури, акти приймання-передачі наданих послуг з постачання теплової енергії та актів приймання-передачі товарної продукції та які були отримані особисто Гавриленко, Яриловець, Красільнік. Позивач на адресу відповідача направляв претензію № 2497/13 від 31.12.2023р., в якій повідомив про заборгованість та надав реквізити для їх оплати. Вказана претензія була отримана відповідачем 23.01.2024р., про що свідчить рекомендоване повідомлення 0600077853534 та яка була залишена відповідачем без відповіді.
Доказів повного та своєчасного розрахунку Відповідача за надані позивачем, за період з 05.11.2021р. по 31.12.2023р., послуги з постачання теплової енергії та послуги абонентського обслуговування до матеріалів справи не надано.
Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати поставленої теплової енергії, позивач, з посиланням на п. 45 договору, нарахував пеню у розмірі 1224,06 грн., за загальний період з 01.08.2023р. по 12.02.2024р..
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.ст. 216, 217, 230, 231 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Як зазначено в ч.1 ст. 230 та ч.6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 45 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії, за наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженою належним чином.
Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати поставленої теплової енергії, позивач, з посиланням на п. 45 договору, нарахував пеню, у розмірі 1224,06 грн., за загальний період з 01.08.2023р. по 12.02.2024р..
Місцевим господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що розрахунок є вірним, пеня розрахована відповідно до умов п. 45 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень чинного законодавства, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, за період з червня 2023р. по січень 2024 р., в сумі 1 613,75грн.
Судом першої інстанції здійснено перевірку виконаного позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, внаслідок якої порушень норм чинного законодавства та умов договору не встановлено.
Стосовно тверджень скаржника про те, що жодної послуги Відповідач від Позивача не отримував: опалення в належному йому приміщення відсутнє, на підтвердження надано витяг з технічного паспорту; місцями загального користування не користується взагалі, має окремий вхід; має власний підвал; між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, а отже відсутні і будь-які зобов'язання один перед одним, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08. 2019 р. № 830 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. № 315.
Відповідно до п. 3 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. №315 розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Методикою розподілу встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень (п. 12 розділу IV Методики розподілу).
Пунктом 2 розділу ІІ Методики розподілу визначено, що загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (Уi Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до наступної формули: Qоп.буд. = Qпр + Qоп.з.б.п + УiQвідкл.і, де: Qпр - обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, Гкал; Qоп.з.б.п - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал; УiQвідкл.і - сумарний обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав, та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 цього Закону співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.
Отже, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, на відповідача покладено обов'язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюкрент" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024р. у справі № 904/900/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін