21 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/3831/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" - адвоката Романченко О.М. (вх. №2907Х/1-18)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2024 року у справі №922/3831/24, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Усата В.В.), повний текст якої складено 02.12.2024 року
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ, в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ", м. Харків
про стягнення коштів
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2024 року у справі повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" зустрічну позовну заяву (вх.№ 29930 від 27.11.2024 року) та додані до неї документи.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" - адвокат Романченко О.М. з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2024 року у справі та направити справу до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Із зустрічного позову слідує, що зміни до договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38-ВУМ від 01.04.2020 року необхідні для уникнення несправедливого покладення надмірних зобов'язань на позивача за зустрічним позовом, а також те, що запропоновані зміни зберігають баланс інтересів сторін та відповідають принципу добросовісності, а тому останній просив визнати, що обставини, які виникли внаслідок воєнних дій, є істотною зміною обставин відповідно до ст. 652 ЦК України та зобов'язати позивача внести зміни до договору оренди від 01.04.2020 року, а саме: скоротити площу орендованих приміщень до 321,06 кв.м., виключивши з орендованої площі частини критого механізованого складу № 9 нежитлової будівлі літ. "Н/1-1" - складські та підсобні приміщення №№ 6, 7, що розташовані в м. Харкові, вул. Плеханівська, 114, літ. Н/1-1 загальною площею 258,60 кв.м.; предмети та підстави первісного позову і зустрічного позову можуть бути не пов'язаними, а вимоги за ними за результатами розгляду справи можуть зараховуватися. Доцільність розгляду таких позовів в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень.
Окремий розгляд первісного позову та зустрічного позову призведе до недотримання принципу процесуальної економії господарського судочинства, оскільки матиме наслідком паралельні судові процеси, збільшить кількість судових рішень, які ймовірно будуть предметом апеляційного та касаційного оскаржень, та потенційно може призвести до наявності двох відкритих виконавчих проваджень, в яких спочатку грошові кошти можуть бути стягнуті з однієї сторони, а потім з іншої.
Посилається, між іншим, на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 923/398/14, від 30.01.2019 року у справі № 912/2185/16 (912/3192/17), від 28.11.2022 року у справі № 907/749/19.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12. 2024 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" - адвоката Романченко О.М. на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2024 року у справі №922/3831/24 залишено без руху; останнього зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
23.12.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги ( вх.№16356), на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2024 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2024 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шутенко І.А., суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" - адвоката Романченко О.М. на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2024 року у справі №922/3831/24; призначено розгляд справи №922/3831/24 за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" - адвоката Романченко О.М. на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2024 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України з доказами надсилання його апелянту; витребувано господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3831/24.
06.01.2025 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/3831/24 (вх.№ 129).
08.01.2025 року на адресу суду від представника Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ, в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства “Українська залізниця» - Штирхун І.В. надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.№ 300), яку долучено до матеріалів справи.
08.01.2025 року на адресу суду від представника Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ, в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства “Українська залізниця» - Штирхун І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 308), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що вимоги зустрічного позову не є взаємопов'язаними з первісним позовом, і задоволення зустрічного позову не виключить повністю або частково задоволення первісного позову, а їх спільний розгляд не буде досягати мети доцільності для оперативного і правильного вирішення спорів; відповідно, доцільність розгляду в одному провадженні первісного позову і зустрічного позову не спрямована на процесуальну економію; спільний розгляд не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між позивачем і відповідачем.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства “Українська залізниця» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ", в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕКСІНВЕСТ» на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства “Українська залізниця» заборгованість за договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38- ВУМ від 01.04.2020 року у розмірі 1 898 585,46 грн. (один мільйон вісімсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 46 копійок) за період оренди березень 2022 року - серпень 2024 року включно, у т.ч.: основного боргу - 1 259 849,08 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 08 копійок); пені - 453 813,99 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот тринадцять грн 99 коп.); штрафу - 37 795,47 грн. (тридцять сім тисяч сімсот дев'яносто п'ять грн 47 коп.); інфляційних збитків - 107 732,15 грн. (сто сім тисяч сімсот тридцять дві грн 15 коп.); 3 % річних від суми заборгованості - 39 394,77 грн. (тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири грн 77 коп.).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38- ВУМ від 01.04.2020 року щодо своєчасного внесення орендної плати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3831/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 25 листопада 2024 року о 11:00 год.
25.11.2024 року через систему “Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання та продовження процесуального строку за вх. № 29504, в якому відповідач просив: відкласти судове засідання у справі № 922/3831/24, призначене на 11 год. 00 хв. 25.11.2024 року; продовжити відповідачу строк для подання відзиву, встановлений ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2024 року у справі № 922/3831/24.
В судовому засіданні 25.11.2024 року постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 29504 від 25.11.2024), на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.12.2024 року о 12:00 год.
27.11.2024 року через систему “Електронний суд» представником відповідача подано відзив на первісний позов за вх. № 29839 та зустрічний позов за вх. № 29930, в якому позивач за зустрічним позовом просив прийняти до спільного розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕКСІНВЕСТ»; внести зміни до договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38-ВУМ від 01.04.2020 року, а саме: скоротити площу орендованих приміщень до 321,06 кв.м., виключивши з орендованої площі частини критого механізованого складу № 9 нежитлової будівлі літ. “Н/1-1» - складські та підсобні приміщення №№ 6, 7, що розташовані в м. Харкові, вул. Плеханівська, 114, літ. Н/1-1 загальною площею 258,60 кв.м., зобов'язати Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства “Українська залізниця» укласти відповідну Додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38-ВУМ від 01.04.2020 року, що відображатиме зміну орендованої площі та встановити нові умови орендної плати, пропорційні до скороченої площі - 321,06 кв.м.
02.12.2024 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав, викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 ГПК України, крім прав та обов'язків визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно із вимогами частин 1, 2 ст. 180 ГПК відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.
Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред'являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.
При цьому, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: обидва позови взаємопов'язані; спільний їх розгляд є доцільним.
Так, у правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №916/3245/17, зокрема, зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У правових висновках, викладених постанові від 20.03.2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду, окрім іншого, також вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі №910/18778/20, від 22.04.2019 року у справі №914/2236/18 конструкція ч.2 ст.180 ГПК вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі №908/1688/20, між іншим, вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Отже, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому: повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними; для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази; вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов'язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень); задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову; спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.
Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним у даному випадку, оскільки це суттєво утруднить розгляд справи, у зв'язку з поєднанням у спорі позовних вимог, що виникають з різних підстав, а також з необхідністю дослідження значного обсягу необхідних доказів на підтвердження правових позицій учасників процесу.
Аргументи апелянта на те, що із зустрічного позову слідує, що зміни до договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38-ВУМ від 01.04.2020 року необхідні для уникнення несправедливого покладення надмірних зобов'язань на позивача за зустрічним позовом, а також те, що запропоновані зміни зберігають баланс інтересів сторін та відповідають принципу добросовісності, а тому, як зазначає апелянт, останній просив визнати, що обставини, які виникли внаслідок воєнних дій, є істотною зміною обставин відповідно до ст. 652 ЦК України та зобов'язати позивача внести зміни до договору оренди від 01.04.2020 року, а саме: скоротити площу орендованих приміщень до 321,06 кв.м., виключивши з орендованої площі частини критого механізованого складу № 9 нежитлової будівлі літ. "Н/1-1" - складські та підсобні приміщення №№ 6, 7, що розташовані в м. Харкові, вул. Плеханівська, 114, літ. Н/1-1 загальною площею 258,60 кв.м.; предмети та підстави первісного позову і зустрічного позову можуть бути не пов'язаними, а вимоги за ними за результатами розгляду справи можуть зараховуватися; доцільність розгляду таких позовів в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень; окремий розгляд первісного позову та зустрічного позову, на думку апелянта, призведе до недотримання принципу процесуальної економії господарського судочинства, оскільки матиме наслідком паралельні судові процеси, збільшить кількість судових рішень, які ймовірно будуть предметом апеляційного та касаційного оскаржень, та потенційно може призвести до наявності двох відкритих виконавчих проваджень, в яких спочатку грошові кошти можуть бути стягнуті з однієї сторони, а потім з іншої, не приймаються з огляду на таке.
Так, за матеріалами справи, первісний позов Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства “Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" про стягнення заборгованості (в тому числі: основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат) обґрунтовано тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38- ВУМ від 01.04.2020 року щодо своєчасного внесення орендної плати за період оренди березень 2022 року - серпень 2024 року включно, тобто стосується правовідносин сторін у період, який вже минув.
Разом з тим, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" стосується внесення змін до договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38-ВУМ від 01.04.2020 року в частині зменшення площі орендованих приміщень та зобов'язання щодо укладення додаткової угоди, що буде відображати зміну орендованої площі та встановлювати нові умови орендної плати.
Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що зустрічний позов направлений на зміну правовідносин між сторонами у майбутньому.
Крім того, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що предмет дослідження первісного та зустрічного позовів є різним: в першому випадку суд має дослідити обставини неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38-ВУМ від 01.04.2020 року, а при розгляді зустрічного позову суду належить встановити обставини, з якими пов'язується наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/38-ВУМ від 01.04.2020 року.
А отже, проаналізувавши зміст заявлених за зустрічним позовом вимог, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що первісний позов та зустрічний позов взаємно не пов'язані між собою, оскільки стосуються різних підстав виникнення та засобів доказування, а також те, що матеріально-правові вимоги, заявлені сторонами в первісному позову та зустрічному позову спричинить необхідність дослідження та встановлення судом різних обставин і доказів, на які вони посилаються, а тому спільний розгляд зустрічного позову із первісним позовом не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору та не може вважатись доцільним в розумінні частини другої статті 180 ГПК України .
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №922/4409/21.
Окрім того, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову; прийняття та вирішення такого зустрічного позову не доведе відсутності у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, оскільки задоволення зустрічного позову не потягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.
Також, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання первісного позову, а також правил пред'явлення зустрічного позову, установлених процесуальним законодавством.
А відтак, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом в межах даної справи та об'єднання в одне провадження вимог зустрічного позову з первісним позовом не сприятиме швидкому здійсненню правосуддя, економії процесуального часу та призведе до затягування учасниками судового процесу вирішення спору по суті.
За таких обставин, враховуючи, що спільний розгляд первісного позову та зустрічного позову у даному випадку не є доцільним, оскільки наслідки розгляду зустрічного позову не впливають на наслідки розгляду первісного позову, а спільний розгляд первісного позову та зустрічного позову суттєво утруднить розгляд справи, у зв'язку з поєднанням у спорі позовних вимог, що виникають з різних підстав, а також з необхідністю дослідження значного обсягу необхідних доказів на підтвердження правових позицій учасників процесу, сумісний розгляд первісного позову та зустрічного позову не сприятиме правильному вирішенню спору та скорішому відновленню прав та законних інтересів сторін, а тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вимоги за зустрічним позовом мають розглядатися в окремому провадженні.
Таким чином, зустрічний позов обґрунтовано повернуто місцевим господарським судом на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України, що не позбавляє відповідача права звернутись до господарського суду з позовом в загальному порядку для захисту своїх прав та інтересів.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 923/398/14, від 30.01.2019 року у справі № 912/2185/16 (912/3192/17), від 28.11.2022 року у справі № 907/749/19, де, окрім іншого, зазначено на те, що сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права. Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства варто вважати: вимогу оперативного розгляду справи; вимогу економного використання процесуальних засобів судом учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді, не приймаються.
Так, предметом оскарження у справі №923/398/14 є ухвала про визнання банкрутом; у справі №912/2185/16 (912/3192/17) предметом позову є визнання частково незаконним та скасування рішення, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності; у справі №907/749/19 спір стосується можливості зупинення провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України до формулювання Великою Палатою Верховного Суду висновку щодо застосування норм процесуального права, за умови, коли фактичні обставини справи не є подібними до обставин справи, що перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.
“Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г.»
Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається апелянт та обставини вказаних справ №923/398/14, №№912/2185/16 (912/3192/17) та №907/749/19, не є подібними до правовідносин у справі №922/3831/24, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Отже, висновок місцевого господарського суду відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" - адвоката Романченко О.М. залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2024 року у справі №922/3831/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов