Справа № 347/2282/24
Провадження № 2/347/94/25
21 січня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючої -судді: Крилюк М.І.,
секретаря: Лазорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про спожитий кредит №1662902 від 31.08.2021 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про спожитий кредит №1662902 від 31.08.2021 року, мотивуючи свої вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (надалі - Позивач/Позикодавець) є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2606 від 27.10.2015 зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225).
31.08.2021 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1662902 від 31.08.2021 року в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору про споживчий кредит, Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 30 (тридцять) днів.
Відповідно до п. 1.4. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору про споживчий кредит між Позичальником і Позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору про споживчий кредит на картковий рахунок Відповідача була перерахована сума позики в розмірі 8 000,00 гри., що підтверджується повідомленням № 816/09 від 17.09.2024 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
Таким чином, Позивачем належним чином виконані умови Договору про споживчий кредит, в той час, як Відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. Відповідно п.п. 1.1, 1.5 Договору про споживчий кредит, загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 17.09.2024 року становить 24 000,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - основний борг; 16 000,00 гри.- заборгованість по відсоткам.
В добровільному порядку відповідачем не погашено суми кредитних зобов'язань за вказаними вище кредитними договорами, що стало приводом для звернення до суду.
Представник позивача подав до суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Відповідач в судове засідання не зв'явився, представником відповідача подано суду заперечення із клопотанням про розгляд справи без його участі. Представник відповідача в запереченні посилався на те, що відповідач з 30.06.2023 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , тобто був мобілізований до Збройних Сил України та просить в позові відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договорів позики.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України, зокрема, як передбачено у п. 3 ч. 1 цієї статті, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що 31.08.2021 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1662902 від 31.08.2021 року в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору про споживчий кредит, Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 30 (тридцять) днів.
Відповідно до п. 1.4. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору про споживчий кредит між Позичальником і Позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору про споживчий кредит на картковий рахунок Відповідача була перерахована сума позики в розмірі 8 000,00 гри., що підтверджується повідомленням № 816/09 від 17.09.2024 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
Таким чином, Позивачем належним чином виконані умови Договору про споживчий кредит, в той час, як Відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положеннями пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір-домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором-дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту)укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Так, відповідно до розрахунку, який наданий позивачем, заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 17.09.2024 року становить 24 000,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - основний борг; 16 000,00 гри.- заборгованість по відсоткам.
В поданому до суду письмовму запереченні на позовну заяву (а.с.72-83) представник відповідача адвокат І.Брошко заперечує вимоги позову та просить відмовити в його задоволенні оскільки відповідач в справі ОСОБА_1 як військовослужбовець мобілізований до Збройних Сил України та на нього поширюються гарантії п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що виконання зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів порушено з вини відповідача, а тому позовні вимоги ТОВ «Веллфін» є обґрунтованими та доведеними і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8000,00 гривень.
Щодо стягнення нарахованих процентів за користування кредитними коштами, комісій та неустойки, суд доходить висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
В даній справі представником відповідача до відзиву було долучено довідки т.в.о начальника штабу в/ч НОМЕР_1 від 27.11.2023 р (а.с.87, 88) про прийняття ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до Національної Гвардії України з 30.06.2023 року по теперішній час, довідка командира військової частини НОМЕР_1 , з якої слідує, що ОСОБА_1 в період з 30.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті смт. Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області а також копію військового квитка з відмітками про призов ОСОБА_1 до лав ЗСУ по мобілізації та проходження ним військової служби у в/ч НОМЕР_1 з 16.02.2023 р.
Таким чином, з урахуванням вищевказаних письмових доказів, суд вважає, що стороною відповідача було належним чином доведено право відповідача ОСОБА_1 на застосування пільг, визначених п. 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування позивачем позичальнику відсотків, комісії та неустойки, суд вважає неправомірним та відмовляє в стягнення даних нарахувань з відповідача.
Таким чином, враховуючи вище наведене, суд вважає підставною і такою, що підлягає до задоволення вимогу визивача в частині стягнення з відповідача в справі, ОСОБА_1 заборгованості за договором про спожитий кредит №1662902 від 31.08.2021 року в розмірі 8000 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу в задоволенні решта вимог позову слід відмовити.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі наведеного, ст.ст.526, 530, 612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код за ЄДРПОУ 39952398, Рахунок ІBAN- НОМЕР_3 в АТ «СЕНС-БАНК», МФО 300346) заборгованість за договором про споживчий кредит № 1662902 від 31.08.2021 року в розмірі 8 000 грн (вісім тисяч гривень) - суми заборгованості за основною сумою боргу а також 2422,40 грн. у відшкодування оплаченого судового збору.
В задоволенні решта вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: М.І.Крилюк