Справа № 346/5006/22
Провадження № 1-кп/346/155/25
20 січня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.03.2021 року за № 12021090000000138, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, не одружену, не працює, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше судиму вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.12.2021 року за ч.1 ст.296 КК України, з урахуванням ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 08.02.2022 року до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який сплачено 18.02.2022 року,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,
обвинувачена незаконно придбала, зберігала з метою збуту, а також незаконно збула психотропну речовину.
Окрім того, обвинувачена повторно незаконно придбала, зберігала з метою збуту та повторно збула психотропну речовину,
Злочини вчинено за таких обставин.
Обвинувачена з метою особистого збагачення шляхом одержання незаконних прибутків, діючи умисно, з метою збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено, а саме амфетаміну, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, грубо порушуючи вимоги ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбала вказану психотропну речовину та незаконно зберігала при собі цю речовину з метою її збуту.
02.08.2021 року, в період часу з 11 год. 16 хв. по 11 год. 50 хв., обвинувачена, перебуваючи біля приміщення кафе «Ватра», що по вул.С.Бандери в м.Коломиї Івано-Франківської області, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, діючи умисно, з корисливих спонукань незаконно збула « ОСОБА_7 » (дані вказані з метою забезпечення безпеки цієї особи) придбану нею порошкоподібну речовину в поліетиленовому пакеті, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін, в кількості 0, 7240 грама, за що обвинувачена отримала грошові кошти в сумі 6 000 грн.
Окрім цього, не припиняючи своїх злочинних дій, спрямованих на особисте збагачення шляхом одержання незаконних прибутків від реалізації психотропної речовини, обвинувачена, діючи умисно, повторно, з метою збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено, а саме амфетаміну, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, грубо порушуючи вимоги ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбала вказану психотропну речовину та незаконно зберігала при собі цю речовину з метою її збуту.
08.08.2022 року, в період часу з 14 год. 24 хв. по 14 год. 41 хв. обвинувачена, перебуваючи біля будинку №38 по вул. Шкрумеляка в м.Коломиї Івано-Франківської області, продовжуючи свою злочинну діяльність, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, діючи умисно, повторно незаконно збула « ОСОБА_7 » придбану нею порошкоподібну речовину в поліетиленовому пакеті, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін, в кількості 0, 0482 грама, за що обвинувачена отримала грошові кошти в сумі 500 грн.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні вказаних злочинів не визнала, вказавши, що її «підставив» її знайомий, який вживає наркотичні засоби.
Тому обвинувачена просить її виправдати.
Захисник ОСОБА_6 вважає вину обвинуваченої у вчиненні вищевказаних злочинів не доведеною та подав нижче вказані клопотання про визнання всіх, наданих стороною обвинувачення, доказів недопустимими. Однак, у разі ухвалення обвинувального вироку щодо обвинуваченої захисник просить врахувати, що обвинувачена має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, та на підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Однак, пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення повністю доводиться такими, дослідженими в судовому засіданні, доказами:
-показаннями допитаних в судових засіданнях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які зазначили, що дійсно були понятими при проведенні слідчих дій у даному провадженні по фактах збуту обвинуваченою психотропної речовини, а також підписували документи за результатами проведення таких слідчий дій. Жодних доповнень чи зауважень до змісту документів, складених за наслідками проведення вказаних дій, ці свідки як поняті не мали;
-даними протоколу огляду грошових коштів від 02.08.2021 року, згідно з якими
того дня о 10 год. 20 хв. працівником управління боротьби з наркозлочинністю в Івано-Франківській області Департаменту боротьби з наркозалежністю Національної поліції України надано « ОСОБА_7 » для проведення оперативної закупки грошові кошти в сумі 6 000 грн., які в присутності понятих оглянуто, зафіксовано серії та номера купюр, знято з них копії (том 1, а.п.48-50);
-даними протоколу особистого огляду покупця від 02.08.2021 року, у відповідності до яких перед початком оперативної закупки у « ОСОБА_7 » при собі не було будь-яких заборонених речей. В ході огляду « ОСОБА_7 » видано грошові кошти в сумі 6 000 грн. для проведення оперативної закупки, які попередньо також оглянуто (том 1, а. п. 51-53);
-даними протоколу добровільної видачі від 02.08.2021 року, згідно з якими того дня після проведення оперативної закупки, близько 11 год. 55 хв. « ОСОБА_7 » видав працівникам поліції зіп-пакет з порошкоподібною речовиною рожевого кольору, яку він попередньо придбав у обвинуваченої за грошові кошти в сумі 6 000 грн. (том 1, а. п. 54);
-даними протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 03.08.2021 року, в якому описано хід проведення оперативної закупки та зафіксовано факт збуту обвинуваченою психотропної речовини « ОСОБА_7 » за грошові кошти в сумі 6 000 грн. (том 1, а.п.55, 56);
-даними висновку експерта № СЕ-19/109-21/12776-НЗПРАП від 07.12.2021 року, складеного за результатами проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Згідно зі змістом даного висновку надана на дослідження речовина в пакеті, яку « ОСОБА_7 » придбав у обвинуваченої, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін в кількості 0, 7240 грама (том 1, а.п.58-61);
-даними, які містяться в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 19.10.2021 року, та додатках до цього протоколу: диску формату «DVD-R» (інвентарний № 287т від 29.07.2021 року) та карті пам'яті «Micro SD» (інвентарний № 288т від 29.07.2021 р.). У вказаних носіях містяться відео- та аудіозаписи зустрічі 02.08.2021 року « ОСОБА_7 » та обвинуваченої. Під час цієї зустрічі зафіксовано факти передачі « ОСОБА_7 » грошових коштів обвинуваченій за придбання психотропної речовини та, відповідно, збут обвинуваченою вказаної речовини « ОСОБА_7 ». Так, з розмов, зафіксованих на даних відеофайлах, чітко зрозуміло, що « ОСОБА_7 ». передає обвинуваченій грошові кошти саме за придбання вказаної психотропної речовини, а обвинувачена погоджується на збут цього товару, вказані особи обговорюють кількість речовини та її вартість (том 1, а.п. 180, 181);
-даними протоколу огляду відеозапису від 06.06.2022 року. На цьому відеозаписі зафіксовано зустріч « ОСОБА_7 » як покупця та обвинуваченої як продавця 02.08.2021 року, передачу останній грошових коштів за придбання психотропної речовини та збут обвинуваченою психотропної речовини « ОСОБА_7 » (том 1, а.п.182-186);
-даними протоколу огляду та вручення від 08.08.2022 року, згідно із якими того дня о 13 год. 05. хв.. працівником управління боротьби з наркозлочинністю в Івано-Франківській області Департаменту боротьби з наркозалежністю Національної поліції України надано « ОСОБА_7 » для проведення оперативної закупки грошові кошти в сумі 500 грн., які в присутності понятих оглянуто, зафіксовано серії та номера грошових купюр, знято з них копії (том 1, а. п. 83, 84);
-даними протоколу особистого огляду покупця від 08.08.2022 року, у відповідності до яких того дня перед початком оперативної закупки у « ОСОБА_7 » при собі не було будь-яких заборонених речей. В ході огляду « ОСОБА_7 » видано грошові кошти в сумі 500 грн. для проведення оперативної закупки, які попередньо також оглянуто (том 1, а. п. 85, 86);
-даними протоколу добровільної видачі від 08.08.2022 року, згідно з якими того дня після проведення оперативної закупки, приблизно о 14 год. 50 хв. « ОСОБА_7 » видав працівникам поліції поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яку він попередньо придбав у обвинуваченої за грошові кошти в сумі 500 грн. (том 1, а.п.87);
-даними протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 09.08.2022 року, в якому описано хід проведення оперативної закупки та зафіксовано факт повторного збуту 08.08.2022 року обвинуваченою психотропної речовини « ОСОБА_7 » за грошові кошти в сумі 500 грн. (том 1, а.п.88, 89);
-даними висновку експерта № СЕ-19/109-22/8195-НЗПРАП від 09.08.2022 року, складеного за результатами проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Згідно зі змістом цього висновку надана на дослідження порошкоподібна речовина, яку 08.08.2022 року « ОСОБА_7 » придбав у обвинуваченої, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін, в кількості 0, 0482 грама (том 1, а. п. 91-94);
-даними, які містяться в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 13.08.2022 року та додатку до цього протоколу (карті пам'яті «Micro SD»), на яких зафіксовано зустріч « ОСОБА_7 » та обвинуваченої 08.08.2022 року, передачу обвинуваченій під час цієї зустрічі грошових коштів за придбання « ОСОБА_7 » психотропної речовини та, відповідно, збут обвинуваченою такої речовини « ОСОБА_7 » (том 1, а.п.187-191);
-даними протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 08.08.2022 року. Відповідно до цих даних обвинувачену затримано того дня та вилучено в неї частину грошових коштів, попередньо наданих « ОСОБА_7 », для проведення оперативної закупки, а саме купюру номіналом «100 гривень», серії «УВ» № 6927148 (том 1, а.п.101-109).
23.02.2024 року захисником подано два клопотання про визнання доказів недопустимими.
В одному із цих клопотань захисник вказує, що дане кримінальне провадження грунтується на протоколах вручення грошових коштів «залегендованій» особі від 02.08.2021р. та від 08.08.2022 р.
Відповідно до Інструкції про порядок проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товарів, предметів, речей,засобів і речовин, у тому числі заборонених у обігу, у фізичних і юридичних осіб, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України № 1776/24308, для проведення оперативної закупки використовуються грошові кошти МВС, СБУ та інші засоби. Їх отримання та використання здійснюється у відповідності з відомчими нормативними актами СБУ та МВС України.
Однак, корінець платіжного доручення чи інший доказ отримання грошей старшим оперуповноваженим 3-го відлілу управління боротьби з наркозлочинністю в Івано-Франківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, капітаном поліції ОСОБА_11 суду не надано. Також в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні такі документи, що є грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства.
З огляду на це захисник просить визнати вказані протоколи вручення грошових коштів від 02.08.2021р. та від 08.08.2022 р. недопустимими доказами та вилучити їх із переліку доказів у даному кримінальному провадженні (т.2, а.п.25, 26).
В іншому клопотанні захисник зазначає, що 24.03.2021 р. та 08.08.2022 р. старшим слідчим СВ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, капітаном поліції ОСОБА_12 внесено відомості про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст.307 КК України.
Проте, на порушення закону в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні процесуальні рішення про визначення групи слідчих чи/або слідчого з наданням йому (їм) повноважень з проведення досудового розслідування. Вимоги і правила про визначення групи слідчих ( слідчого) прописані ст.124 КПК України і, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вказані правила жодним чином не дотримані.
Окрім того, захисника під час досудового розслідування не було ознайомлено з постановою керівника органу досудового розслідування про визначення групи слідчих чи слідчого.
Процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, слідчі реалізовували свої повноваження на підставі витягу із ЄРДР, де вони зазначені як такі, що вносили відомості про вчинення кримінального правопорушення, що захисник вважає порушенням закону.
Захисник також зазначає, що витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні, оскільки відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 року № 298, до цього Реєстру вносяться відомості, у тому числі, про прізвище, ім?я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.
Отже, витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.
За приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов?язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення, а саме у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані не уповноваженою на те особою.
З урахуванням наведеного захисник просить визнати недопустимими докази, які надані стороною обвинувачення, з огляду на те, що вони здобуті із порушенням закону.
Захисник вказує, що його позиція узгоджується із висновками, які викладені у постанові об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 04.10.2021 року, винесеної у справі № 724/86/20, і дана постанова є обов'язковою для застосування (т.2, а.п.27, 28).
Однак, вказані доводи сторони захисту суд вважає не достатньо обгрунтованими з підстав, які вказані у запереченнях представником сторони державного обвинувачення. Зокрема, суд зазначає наступне.
Недотримання органом досудового розслідування 24-годинного строку передачі прокурору протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі в тексті - НС(Р)Д) після її завершення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, ч.3 ст.252 КПК України визначено, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. Допущене органом досудового слідства порушення чітко визначеного кримінальним процесуальним законом строку порушує форму кримінального процесу, невід'ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення негласних слідчих розшукових дій. Проте, таке порушення не має істотного впливу на права обвинуваченого, зокрема, й на захист і, з огляду на це не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону внаслідок цього.
Аналогічна позиція висвітлена у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 18.12.2019 року, ухваленій у справі № 588/1199/16-к.
В даному випадку пропущені процесуальні строки складання протоколів за результатами проведення НС(Р)Д) можуть вжиття заходів дисциплінарного характеру і жодним чином не спростовують законність проведення вказаних слідчих дій.
Так, у відповідності до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Слід зазначити, що у даному кримінальному провадженні всі процесуальні, слідчі та негласні слідчі (розшукові) дії, протоколи за результатами проведення яких долучено як докази до матеріалів судового провадження, проводились старшим слідчим відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, капітаном поліції ОСОБА_12 , або на підставі його доручень чи доручень прокурора - працівниками управління боротьби з наркозлочинністю Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області.
У відповідності до позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 року, винесеній у справі №756/10060/17, постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.08.2021 року та від 09.11.2022 року, винесених у справах № 663/267/19 та № 761/31918/14-к, Кримінальний процесуальний кодекс України завданнями кримінального провадження визначає захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами 2 і 3 цієї статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
З наведеного випливає, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. "с" ч. 3 ст. 6 даної Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 цієї Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 вказаної Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема, встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
У світлі викладених вище позицій Великої Палати Верховного Суду та Касаційного кримінального суду Верховного Суду слід зазначити, що сторона захисту не обґрунтувала як саме проведення досудового розслідування слідчим ОСОБА_12 , а не будь-яким іншим слідчим цього слідчого відділу, до підслідності якого відносяться дані злочини, призвело до порушення прав обвинуваченої та гарантій, про які йдеться у ст. 87 КПК України, або іншим чином вплинуло на реалізацію таких прав.
Крім того, захисник на підтвердження своєї позиції посилається на висновок, зроблений у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 року, винесеної у справі № 724/86/20, відповідно до якого за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов'язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення, тобто у формі постанови.
Разом з тим, у цьому рішенні об'єднана палата в контексті застосування приписів ст. 110 КПК зазначила, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону.
Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення слідчого, групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчого групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.
Таким чином, у разі, якщо процесуальне рішення про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, прийнято не у формі постанови, а у формі доручення, однак зміст, структура і обсяг викладеної у ньому інформації відповідають вимогам КПК України, то потрібно констатувати, що у відповідному кримінальному провадженні є процесуальне рішення, яким належно визначено слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.
До матеріалів даного судового провадження долучено два доручення начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, підполковника поліції ОСОБА_13 на проведення досудового розслідування, а саме від 24.03.2021 р. та від 09.04.2021 р.
Вказані доручення відповідають вимогам ст. 110 КПК України, вони містять ті самі реквізити, що й постанова: посада особи керівника органу досудового розслідування; час і місце складання доручення; підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК України); номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР; вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування.
Прийняття рішення саме у такій письмовій формі, а не у формі постанови, не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося не уповноваженою особою і, що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах. Наведене узгоджується із позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2023 року, винесеній у справі № 336/941/19.
Не підлягають задоволенню також клопотання захисника про визнання матеріалів НС(Р)Д недопустимими, у зв'язку із відсутністю в них інформації про походження грошових коштів, оскільки в матеріалах, складених за результатами проведення НС(Р)Д, чітко зазначено, що грошові кошти для проведення оперативних закупок передані « ОСОБА_7 » працівниками поліції. Окрім цього, до цих матеріалів долучено інформацію з управління боротьби з наркозлочинністю Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про те, що грошові кошти, які використовувались для проведення оперативних закупок у даному провадженні, отримано зі спеціального фонду Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України.
На підставі наведеного діяння обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України, погоджуючись з правовою кваліфікацією вказаних діянь, наданою їм органом досудового розслідування.
Суд вважає, що згідно зі ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої, відсутні, про що також зазначено в обвинувальному акті.
При цьому суд не визнає такі, вказані в обвинувальному акті, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої, як рецидив злочинів та вчинення злочину в стані сп'яніння, викликаному вживанням наркотичних засобів, з таких підстав.
Одне з діянь обвинуваченої кваліфікується за ч.2 ст.307 КК України саме за ознакою повторності вчинення даного діяння.
Відповідно правил ч.4 ст.67 вказаного Кодексу якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Отже, рецидив злочину не може ще раз враховуватися судом при призначенні покарання як така, що його обтяжує , оскільки ця обставина є ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, що впливає на кваліфікацію даного діяння, а саме дає підстави кваліфікувати це діяння саме за цією нормою.
Крім того, рецидив злочину не вказано у жодному з формулювань обвинувачення у обвинувальному акті, і незрозуміло якого саме злочину стосується дана ознака.
Щодо такої обставини як вчинення обвинуваченою злочину в стані сп'яніння, викликаному вживанням наркотичних засобів, то вона є не обґрунтованою, адже вона також не вказана у жодному з формулювань обвинувачення у обвинувальному акті.
Тому суд не бере до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, який надано лікарем комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради Івано-Франківської області 08.08.2022 року, відповідно до якого (висновку) обвинувачена 08.08.2022 року перебувала у стані наркотичного сп'яніння (синтетична марихуана, марихуана (том 1, а. п. 168)).
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, передбачених ст. 67 КК України.
При призначенні покарання слід також врахувати особу обвинуваченої, а саме:
-відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис № 191) та серії НОМЕР_2 (актовий запис № 296) обвинувачена має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 2, а. п. 29, 30).
Однак, в судовому засіданні встановлено, що вказані неповнолітні діти обвинуваченої з нею фактично не проживають;
-згідно з даними висновку № 652 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересувати та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.09.2023 року, батько обвинуваченої ОСОБА_16 потребує отримання соціальної послуги з догляду на не професійній основі (том 2, а.п.31);
-згідно з даними висновку судово-психіатричного експерта № 274/2022 від 07.12.2022 року обвинувачена психічними розладами не страждає та на момент вчинення злочинів не страждала (том 1, а.п.130-135);
-згідно з даними характеристики № 91, наданої головою правління ОСББ «Петлюри 38» ОСОБА_17 14.11.2022 року, обвинувачена зарекомендувала себе негативно, є непорядною, не вихованою та недобросовісною, систематично порушує спокій громадян в будинку, не належно доглядає за своїми синами (том 1, а.п.141);
-згідно з даними характеристики № 14480/108/56-2022, наданої дільничним офіцером поліції Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_18 , обвинувачена неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, зловживає алкогольними напоями, часто порушує громадський порядок (том 1, а.п.143);
-відповідно до характеристики № 02-13/101, наданої директором Коломийського ліцею № 2 Коломийської міської ради Івано-Франківської області 15.08.2022 року, обвинувачена самостійно виховує сина ОСОБА_19 та докладає достатньо зусиль для мотивації навчання та виховання сина, бере активну участь у суспільному житті класу та ліцею;
-відповідно до довідки № 443, виданої лікарем-наркологом наркологічного кабінету структурного підрозділу «Поліклініка» комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради Івано-Франківської області 09.08.2022 року, обвинувачена перебуває на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті з 11.08.2021 року (том 1, а.п.167);
-згідно з даними відповіді № 01-7/362, наданої генеральним директором комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» 07.11.2022 року, обвинуваченій встановлено діагноз: розлад психіки та поведінки внаслідок комбінованого вживання декількох психоактивних речовин, психотичний розлад (том 1, а. п. 169).
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що обвинуваченій слід призначити мінімальні розміри покарання у виді позбавлення волі, оскільки лише такий вид покарання передбачений в санкціях норм, які передбачають відповідальність за вчинені обвинуваченою інкримінованих злочинів. При цьому суд враховує, що санкцією частини 2 ст. 307 КК України передбачене як обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
При цьому суд враховує, що відповідно до довідки №25-10082022/26006 від 10.08.2022 року обвинувачена раніше судима вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.12.2021 року, ухваленим у справі № 3436/4604/21, за ч.1 ст.296 КК України, з урахуванням ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 08.02.2022 року до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят грн. (том 1, а.п.146-149). Судом встановлено , що обвинувачена сплатила даний штраф 18.02.2022 року.
Остаточне покарання суд визначає за правилами ч.1 ст.70 КК України, а саме шляхом часткового складання призначених покарань. При цьому відповідно до правил ч.3 цієї статті до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, слід приєднати додаткове покарання у виді конфіскації майна, що передбачене санкцією ч.2 ст. 307 КК України як обов'язкове.
У зв'язку із засудженням обвинуваченої до позбавлення волі за тяжкі злочини, запобіжний захід до набрання вироком законної сили підлягає зміні із застави на взяття під варту, а застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 грн., підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_20 (том 1 а. п. 18), після набрання даним вироком законної сили.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що неповнолітні діти обвинуваченої з нею фактично не проживають, то відсутні підстави для вжиття заходів, передбачених ч.1 ст.378 КПК України, а саме для порушення окремою ухвалою питання перед службою в справах дітей або відповідним органом опіки та піклування, органом соціального захисту населення про необхідність влаштування цих неповнолітніх дітей або встановлення над ними опіки чи піклування.
В ході досудового розслідування накладено арешт на майно обвинуваченої, а саме на належний їй мобільний телефон марки «Redmi», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , та сім-карту з номером мобільного зв'язку « НОМЕР_5 » (том. 1 а. п. 111, 112). Враховуючи, що обвинуваченій призначається конфіскація її майна, то даний мобільний телефон слід конфіскувати в порядку виконання вказаного додаткового покарання.
Питання про інші речові докази слід вирішити згідно з правилами статті 100 КПК України.
Загальна вартість процесуальних витрат, понесених на проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів становить 1 613, 22 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави відповідно до положень ч.2 ст.124 КПК України.
Керуючись статтями 100, 124, 170, 370, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 України, і призначити такі покарання:
-за ч.1 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
-за ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у виді позбавлення волі на строк шість років та шість місяців з конфіскацією майна.
До набрання даним вироком законної сили запобіжний захід у виді застави змінити на тримання під вартою, який підлягає негайному виконанню, надавши дозвіл уповноваженим особам Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області затримати обвинувачену ОСОБА_5 та взяти її під варту.
Заставу в розмірі 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень, внесену 19.08.2022 року ОСОБА_20 , повернути вказаній заставодавиці після набрання даним вироком законної сили.
Строк відбуття остаточного основного покарання у виді позбавлення волі рахувати з часу фактичного затримання обвинуваченої ОСОБА_5 з метою взяття її під варту.
В строк відбуття остаточного основного покарання у виді позбавлення волі зарахувати період попереднього ув'язнення обвинуваченої ОСОБА_5 з 08.08.2022 року по 19.08.2022 року включно з розрахунку, що одному дню такого ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів на стадії досудового розслідування для проведення судових експертиз в загальному розмірі 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) гривень 22 копійки.
Питання щодо речових доказів вирішити наступним чином:
- мобільний телефон марки «Redmi», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , та сім-карту з номером мобільного зв'язку « НОМЕР_5 », конфіскувати в порядку виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, належного обвинуваченій.
-спец. пакет № 5331173 із речовиною, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін в кількості 0, 7240 грама, спец. пакет № 5632026 із речовиною, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін в кількості 0, 0482 грама, знищити;
-одну купюру номіналом «100 гривень», серії УВ, № 6927148, повернути до спеціального фонду управління боротьби з наркозлочинністю в Івано-Франківської області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, а обвинуваченою - протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.
Суддя: ОСОБА_1