Справа № 344/804/25
Провадження № 2/344/1797/25
21 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, яка доглядає за дитиною до досягнення віку трьох років,-
16.01.2025 позивач звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання матері, яка доглядає за дитиною до досягнення віку трьох років.
16.01.2025 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшла наступного висновку.
Так, у поданій заяві позивач зазначає місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді №1049618 від 21.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, яку сформовано засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано по АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції та підсудності.
За ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України визначена альтернативна підсудність за вибором позивача.
За змістом ч. 1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Зі змісту поданого позову вбачаються, що позивач, користуючись правом на вибір між кількома судами, бажала подати позов за своїм зареєстрованим місцем проживання.
Так, у поданій позовній заяві місце проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання : АДРЕСА_3 .
Відповідно до відповіді №1049632 від 21.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, яку сформовано засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано по АДРЕСА_2 .
Також, згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2024/014684784 від 05.12.2024 адреса місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є АДРЕСА_2 .
Відтак, позивачем не надано належних доказів свого зареєстрованого місця проживання на території, що підсудна Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області.
Разом з тим, як вбачається із відомостей про реєстрацію місця проживання жодна із сторін не зареєстрована на території, що відноситься до підсудності Івано-Франківського міського суду.
Суддя звертає увагу на те, що положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
У нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
За положеннями ст. 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр, зокрема, використовується для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) - ст. ст. 3, 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Ураховуючи наведене, законодавством чітко встановлений порядок декларування/реєстрації як місця проживання, так і місця перебування фізичної особи на території України, яке вимагає обов'язкового внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.
Водночас, суд наголошує, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов'язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядку проживанням особи, а не за її фактичним перебуванням.
Так, місцем проживання (перебування) сторін в даному випадку є зареєстроване у встановленому законом порядку місце його проживання, що кореспондується з положеннями ст. 29 ЦК України та Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Так, фізична особа може мати декілька місць проживання, проте, реєстрації підлягає тільки одне місце проживання або перебування фізичної особи, саме тому законодавець визначив, що підсудність цивільних справ залежить від реєстрації у встановленому законом порядку місця проживання/перебування фізичної особи.
Відтак, позивачем не надано належних доказів свого зареєстрованого місця проживання на території, що підсудна Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Схожий висновок також викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 (справа № 554/7669/21, провадження № 61-5805сво23).
Відтак позивачу слід було звертатись до суду за місцем свого зареєстрованого проживання чи відповідача до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відтак, так як справа не підсудна Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області, її слід передати за підсудністю до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI).
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Постановлення даної ухвали жодним чином не порушує право позивача доступу до правосуддя, оскільки передача справи до належного суду не обмежує процедуру вирішення заяви.
Згідно статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185, 260, 316 ЦПК України, суддя,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, яка доглядає за дитиною до досягнення віку трьох років, передати за підсудністю до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області (вул. Гетьмана Мазепи, 35, м. Надвірна Івано-Франківська область).
Передачу справи здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.