Справа № 344/1012/25
Провадження № 1-кс/344/606/25
21 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за № 12025091010000134 від 19.01.2025, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого посилався на те, що Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.01.2025 приблизно о 16 год 29 хв, водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, керуючи автомобілем марки «Vollkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в світлу пору доби рухався у лівій смузі руху, по проїзній частині дороги вул. Івасюка, зі сторони вул. Г. Хоткевича, в напрямку вул. Вовчинецька в м. Івано-Франківську.
Проїзна частина дороги по якій рухався ОСОБА_4 , призначена для двох напрямків руху по дві смуги руху в кожному напрямку. Зустрічні потоки транспортних засобів, розділені між собою дорожньою розміткою 1.16.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) України, а попутні напрямки розділені між собою дорожньою розміткою 1.5 ПДР України.
У той час, у правій смузі руху попереду водія ОСОБА_4 в попутному напрямку, керуючи автомобілем марки «Vollkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався ОСОБА_6 . У салоні автомобіля водій ОСОБА_6 перевозив на передньому пасажирському сидінні пасажира ОСОБА_7 .
Водій ОСОБА_4 , рухаючись вищевказаним автомобілем та проїжджаючи повз будинок № 17 по вул. Івасюка, в м. Івано-Франківську, проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, розпочав перестроюватись у праву смугу руху та допустив зіткнення із аввтомобілем марки «Vollkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , після чого автомобіль марки «Vollkswagen Golf», виїхав за межі проїзної частини праворуч по напрямку свого руху та в подальшому в'їхав у електроопору.
При цьому ОСОБА_4 порушив наступні вимоги пунктів ПДР України, а саме:
п. 2.3, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 2.9 а), відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
п. 10.1., який зобов'язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 12.1, у відповідності до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
У результаті порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок водій автомобіля марки «Vollkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 відповідно до довідки КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської міської обласної ради» отримав тілесні ушкодження у вигляді вивиху головки променевої кістки, закритого внутрішньосуглобового перелому ліктьового паростка, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечні для життя в момент спричинення, а пасажир автомобіля ОСОБА_7 відповідно до довідки КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської міської обласної ради» отримав тілесні ушкодження у вигляді заднього вивиху головки правої стегнової кістки, трансацетабулярного перелому справа, струсу головного мозку, забою м'яких тканин грудної клітки, закритої тупої травми органів черевної порожнини, гемоперитонеум, розриву селезінки, травми хвоста підшлункової залози, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Слов'янськ, Донецької області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, неодружений, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , раніше не судимий: 20.10.2008 вироком Слов'янського міськрайонного суду за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, 27.12.2012 вироком Слов'янського міськрайонного суду за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років.
19 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
20 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме - відомостями які містяться, в протоколі огляду місця події, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_6 , протоколах оглядів відеозаписів, висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та іншими доказами в їх сукупності.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити без визначення застави.
В судовому засіданні захисник підозрюваного просив застосувати до його підзахисного більш м'ягший запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
19 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
20 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 2 ст. 286-1 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до ч. 2 ст. 286-1 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, їйого вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, та те, що він раніше не судимий.
Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, судом не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
Інкримінований підозрюваному злочин потяг за собою тяжкі наслідки однак, в той же час з матеріалів справи вбачається, що злочин вчинено особою раніше не судимою, а тому слідчий суддя вважає, що при всіх обставинах даного провадження в їх сукупності, буде допустимим визначення розміру застави в передбаченому законом розмірі для такого виду злочинів (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України), як альтернативного запобіжного заходу в сумі 121 120 грн., що становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На думку слідчого судді внесення застави саме в такому розмірі зможе в повній мірі гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідатиме позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, і такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього (п. 4 ст. 182 КПК України).
Отож зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього, враховуючи також і посилання сторони захисту щодо бажання співпрацювати зі слідством та відшкодовувати завдані збитки, то слідчий суддя вважає за необхідне не визначити максимальний розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою,на строк шістдесят днів - до 19 березня 2025 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.
Визначити заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 19 березня 2025 року включно обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;
та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора окружної прокуратури міста Івано-Франківськ ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1