Справа № 2-537/11
Провадження № 4-с/174/1/2025
15 січня 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області складі:
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю секретаря - Троцько О.О.,
скаржника - ОСОБА_1 ,
представника скаржника - Шевчука О.М.,
стягувача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірськ Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук Ольги Олександрівни, стягувач - ОСОБА_2 ,-
До суду звернувся ОСОБА_1 із вказаною вище скаргою, уточнивши яку, вказав, що 08.08.2024 року, він отримав поштою копію постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Дрижирук О.О. про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_3 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-537/11 виданого 29.05.2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з нього заборгованості, розмір якої станом на 25.04.2017 року становить 1 767 879 грн. 30 коп.
З тексту ж постанови слідує, що ніяких мотивів, з яких було винесено оскаржувану постанову в ній не зазначено, жодного обгрунтування про необхідність оцінки усього житлового будинку з допоміжними господарськими приміщеннями та спорудами в цілому не має, з урахуванням того, що інший співвласник будинку, якому належить 1/2 частина будинку, до участі у виконавчому провадженні по цей час не долучався, про проведення дій з її майном також належним чином не повідомлявся, згоди на проведення будь-яких дій щодо своєї 1/2 частки майна, не надавав.
Крім того, у постанові виконавця, що оскаржується, відсутні посилання на принцип та конкретні критерії відбору виконавцем суб'єкта оціночної діяльності, які застосовувались виконавцем при виборі саме ФОП ОСОБА_3 для проведення оцінки майна та про те, що у постанові виконавця відсутні і відомості про процедуру відбору, яка застосовувалась виконавцем під час визначення суб'єкта оціночної діяльності, у зв'язку з чим, до справи були долучені додаткові матеріали, що надійшли з ВПВР.
Так, відповідно до договору № ОАМ-2024/Дп від 09.04.2024 року, укладеного між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) та ФОП ОСОБА_3 , останній зобов'язувався надати управлінню юстиції послуги з проведення незалежної оцінки арештованого майна за виконавчими провадженнями для Дніпропетровської області у загальній кількості 319 послуг з дати укладання договору - по 31.12.2024 року.
Скаржник вважає, що постанова, що оскаржується, є вочевидь незаконною та протиправною, оскільки належна йому 1/2 частина будинку, розташована на належній йому особисто, приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 , виходячи з наданих документів, не була предметом проведеної процедури із закупівлі послуг (тендерних торгів), що надавались суб'єктом оціночної діяльності, оскільки об'єкт оцінки - будинок (1/2 частина будинку), розташований на приватизованій земельній ділянці, у специфікації до договору відсутній, а отже, є усі підстави вважати, що цей об'єкт оцінки також не був зазначений у тендерній документації з відкритих торгів по закупівлі зазначеної вище послуги.
Незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього. До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.
Однак, оскільки він є власником лише 1/2 частини домоволодіння, то для оцінки домоволодіння в цілому слід отримати на це дозвіл від іншого співвласника домоволодіння, який має право на недоторканість щодо свого майна. Виконавець перед винесенням постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні до суду з поданням про примусове входження до об'єкту оцінки не звертався.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук О.О. від 31.07.2024 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, з підстав, викладених вище. Визнати протиправними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук О.О. щодо винесення нею постанови від 31.07.2024 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, з підстав, викладених в цій скарзі.
Боржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання з'явилися, просили скаргу задовольнити, надали пояснення аналогічні доводам викладеним в уточненій скарзі.
Стягувач ОСОБА_2 приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення скарги заперечував.
Державний виконавець в судове засідання не з'явилась, подала відзив на скаргу, у якому просить розгляд справи проводити без її участі, скаргу не визнає, вважає її необґрунтованою та безпідставною. Надала копії матеріалів зведеного виконавчого провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності державного виконавця за наданими суду матеріалами.
Заслухавши пояснення боржника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 , пояснення стягувача ОСОБА_2 , ознайомившись зі змістом скарги, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що з метою визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника 31.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно з якою суб'єктом оціночної діяльності призначено ФОП ОСОБА_3 (а.с. 5, 6).
Відповідно до копії Витягу про державну реєстрацію прав, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної власності в 1/2 частках належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7)
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.12.2016 року скасовано арешт на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , накладений ухвалами Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.07.2011 року та від 21.02.2012 року (а.с. 8, 9)
До матеріалів справи долучені завірені належним чином копії матеріалів зведеного виконавчого провадження № 61641244, зокрема, постанова про опис та арешт майна боржника (1/2 частини домоволодіння) від 06.06.2017 року (а.с. 45-82).
06.12.2024 року на вимогу суду державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук О.О. надано копію Договіру № ОАМ-2024/Дп про закупівлю послуг за державні кошти від 09.04.2024 року, укладеного між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з Додатками № 1, № 2, № 3, № 4 до Договору про закупівлю послуг за державні кошти № ОАМ-2024/Дп від 09.04.2024 року, копію висновку про вартість майна від 12.08.2024 року, копію акта прийому-передачі послуг по незалежній оцінці № 61641244 та копію акта виконаних послуг № 61641244 від 15.10.2024 року (а.с. 123-130).
За клопотанням боржника до матеріалів справи долучено копію державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 169).
Згідно зі ст.ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Згідно ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» д ля з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності. Експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Винагорода та інші витрати, пов'язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження. Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.
Положеннями ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для проведення оцінки майна (активів) виконавець зобов'язаний залучити суб'єкта оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна іншому суб'єкту оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження №12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження. З дня відкриття виконавчого провадження по теперішній час рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області по якому виконавчий лист видано у 2015 році про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не виконано як і інші ухвалені судом рішення.
31.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно з якою суб'єктом оціночної діяльності призначено ФОП ОСОБА_3 . У постанові вказано, що є необхідність в призначенні суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення вартості арештованого майна боржника - 1/2 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що належить на праві власності ОСОБА_1 та розташованому за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 212,96 кв.м, житловою площею 134,9 кв.м.
Постанова про опис та арешт майна боржника (1/2 частини домоволодіння) винесена державним виконавцем 06.06.2017 року.
Висновок про вартість майна затверджено ФОП ОСОБА_3 12.08.2024 року. Об'єкт оцінки - 1/2 частина домоволодіння (житлового будинку загальною площею 212,96 кв.м, житловою площею 134,9 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже довод скаржника про оцінку усього житлового будинку з допоміжними господарськими приміщеннями та спорудами в цілому не відповідають матеріалам справи.
Суд окремо звертає увагу на те, що згідно ч. 5 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Питання щодо зупинення передачі майна на реалізацію судом під час розгляду даної скарги не вирішувалось.
Зі змісту ЗУ «Про виконавче провадження» убачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов'язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.
Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 у справі № 821/197/18/4440/16, провадження N 11-1200апп18, від 12 червня 2019 у справі № 308/12150/16-ц,провадження № 14-187цс19.
В даному випадку суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не оскаржував самого звіту про оцінку виходячи зі змісту прохальної частини його скарги, а просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про призначення суб'єкта оціночної діяльності та визнати протиправними його дії щодо винесення оскаржуваної постанови. Хоча правові висновки Верховного Суду у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17 на які посилається скаржник зроблені саме у справах про оскарження звіту суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна.
Щодо порушення прав співвласника майна на що посилається скаржник, то по своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим, саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження. Аналогічна правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18, від 14 липня 2021 року у справі №654/3323/20 (провадження № 61-1993св21).
Під час розгляду скарги судом встановлено, що державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд не приймає до уваги твердження боржника про те, що належна йому 1/2 частина будинку, розташована на належній йому особисто, приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 не була предметом проведеної процедури із закупівлі послуг (тендерних торгів), що надавались суб'єктом оціночної діяльності, оскільки об'єкт оцінки - будинок (1/2 частина будинку), розташований на приватизованій земельній ділянці, у специфікації до договору відсутній, а отже, є усі підстави вважати, що цей об'єкт оцінки також не був зазначений у тендерній документації з відкритих торгів по закупівлі зазначеної вище послуги, оскільки в даному випадку предметом оскарження є дії державного виконавця, а відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та до повноважень відділу (і державного виконавця) не входить проведення будь-яких тендерів на проведення будь-яких робіт, в т.ч. виконання суб'єктами оціночної діяльності звітів про вартість описаного та арештованого майна, що випливає зі змісту службової записки начальника відділу (а.с. 120) та інших матеріалів долучених до справи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог скарги ОСОБА_1 , у зв'язку з чим у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 255, 258-260, 451 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук Ольги Олександрівни, стягувач - ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 20.01.2025 року
Суддя І.А.Ілюшик