Дата документу 17.01.2025Справа № 554/14186/24
Провадження № 3/554/137/2025
«17» січня 2025 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області (адреса: 36022, м. Полтава, вул. Скороводи, 2-Б) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області, громадянина України, військового пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
- за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
13 грудня 2024 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, залякував, маніпулював, чим могла бути завдана шкода її психічному здоров?ю.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що провини у вчиненому правопорушенні не визнає. Так, з 2015 року вони з ОСОБА_2 проживають у шлюбі, виховують двох дітей. Протягом всього часу подружнього життя дружина домінує над ним.Він вже звик до такої її поведінки, але дуже любить дітей, живе для них. 13.12.2024 року, десь о 21 годині, дружина прийшла з роботи і вчинила скандал. Стала говорити про розлучення, він нічого не мав проти, тільки просив залишити дітей. Вона почала шантажувати його дітьми, вимагала, щоб він залишив їй квартиру, дачу, купив шубу, залякувала, що в іншому випадку відбере в нього дітей. Розмова була на підвищених тонах, але дітей при цьому не було, вони були в своїх кімнатах. Він розмовляв з нею спокійно, але її це дратувало, вона намагалась спровокувати його на скандал, кричала, ображала. Коли його спокійна поведінка розлютила її, вона почала наносити йому удари по обличчю. Він знав, що вона хоче спровокувати його на нанесення їй тілесних ушкоджень, щоб потім звинуватити у всьому, тому просто закрив обличчя руками В цей час в кімнату вбігла їх донька ОСОБА_3 , яка попросила мати не бити його і стала між ними. Але дружина була настілки зла, що в неї не вийшло його спровокувати, що вдарила ОСОБА_4 ногою в живіт і дитина впала та почала плакати. Тоді він викликав поліцію. Також зазначив, що повідомлені представником його дружини обставини щодо завдання їй тілесних ушкоджень протягом подружнього життя не відповідають дійсності. Всі документи, які нею подані про нібито звернення до травматологів, виписки з лікарень не мають до нього жодного відношення. Деякі травми дружина самостійно отримувала в побуті. Один раз після ДТП. Підтверджує, що між ним та дружиною виникла сімейна сварка, конфлікт, була розмова на підвищених тонах, але нецензурною лайкою на її адресу він не висловлювався, не залякував, не маніпулював. Навпаки, це дружина вчинювала відносно нього такі дії, а також била по обличчю, а потім вдарила дитину ногою в живіт, від чого дитина впала та плакала. Саме діями дружини йому та його доньці була завдана шкода фізичному та психічному здоров?ю. Також просить долучити до матеріалів справи письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення.
Представник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Корольов І.М. в судовому засіданні просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не вчиняв ніяких насильницьких дій відносно ОСОБА_2 . Між подружжям мав місце конфлікт, сімейна сварка, відбувалась розмова на підвищених тонах, але жодних дій, які б носили ознаки психологічного домашнього насильства ОСОБА_1 не вчиняв. Сам факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства. Наявність сварки, конфлікту, суперечки не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Доказів того, що ОСОБА_1 вчинив відносно ОСОБА_2 домашнє психологічне насильство матеріали справи не містять. Нецензурна лайки та маніпулювання не свідчать про психологічне насильство. Доказів погроз чи залякування з боку ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Навпаки, по ходу сімейної сварки та виниклого між подружжям конфлікту, діями дружини ОСОБА_2 чоловіку та доньці були завдані шкода фізичному та психічному здоров?ю, оскільки саме дружина погрожувала йому, що відбере дітей після розлучення, залякувала, висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою, вдарила декілька разів по обличчю та вдарила ногою дитину в живіт. Тому просить закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В судовому засіданні представник потерпілої - ОСОБА_2 - адвокат Хайнацька Г.М. просить притягти ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в його діях містяться ознаки складу вказаного правопорушення. Просить також долучити письмові докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 протягом подружнього життя відносно ОСОБА_2 домашнього насильства. Це довідки звернень до травматологів, виписки з історій хвороб. Суду пояснила, що ОСОБА_2 з 2015 року перебуває у шлюбу з ОСОБА_1 . За весь час подружнього життя саме ОСОБА_1 вчинював щодо ОСОБА_2 домашнє насильство. Докази, які вона просить долучити, свідчать, що саме з боку чоловіка вчинювалось насильство відносно дружини. Через вказане ОСОБА_2 вирішила розірвати шлюб. Саме та обставина, що вона повідомила чоловіку про намір розірвати шлюб стало причиною його поведінки 13.12.2024 року, в результаті чого було складено протокол за ч.1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 13.12.2024 року, ввечері, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла сварка. Дружина сповістила чоловіка, що має намір розлучитись, внаслідок чого виник скандал, чоловік почав лаятись нецензурними словами, погрожував, принижував, залякував, штовхав дружину, намагався вдарити, тому вона змушена була захищатись. Донька ОСОБА_3 почула крики та лайку, вибігла зі своєї кімнати і опинилась між ними. Саме в той момент ОСОБА_1 тримав дружину за одяг, а вона хотіла звільнитись і випадково штовхнула доньку, яка була внизу. Дитина злякалась і розплакалась. Чоловік одразу викликав поліцію і сказав, що дружина побила дитину. Вважає, що в діях ОСОБА_1 є ознаки домашнього насильства, а тому просить притягти його до адміністративної відповідальності.
Суд, вислухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , його представника, представника потерпілої, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з вимог ст. 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров?ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Пунктом 3 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII передбачено що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 відповідного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ч.1 ст. 1 вказаного Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, яка включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, надані наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №591808 від 14.12.2024, складений за ч.1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 ;
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.12.2024, відповідно до якого інспектором СПДН ВП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області прийнято усну заяву від ОСОБА_2 , згідно якої, 13.12.2024, у вечорі, повернувшись з роботи, почалась сварка з чоловіком, через те, що вона повідомила, що подає на розлучення, а він почав ображати її матюками, проявляв аб?юз, погрожував, принижував, підвищував голос, бажав смерті, виганяв із житла. Також чоловік неодноразово піднімав на неї руку, ламав щелепу, був струс мозку, підсипав таблетки в їжу;
- письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких, 13.12.2024, близько 23.30 години, перебуваючи вдома за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , десь о 22.30 годин, між нею та чоловіком розпочалась сварка. Син перебував в своїй кімнаті, а донька не могла спати і втручалась в їх суперечку. Вона повідомила чоловіку, що хоче розлучитись і щоб він залишив її з дітьми. В її сторону з боку чоловіка почались образи, матюки, погрози життю, побажання, щоб вона вмерла (є відеодоказ). В ході розборок з чоловіком, вона відштовхнула доньку, доньку розплакалась, а чоловік викликав поліцію. Свою провину визнає в тому, що при їх сварці була присутня дитина і вона її штовхнула з необережності, відбиваючись від чоловіка;
- письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких, 13.12.2024, близько 23.30 години, перебуваючи вдома за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 , остання почала проявляти до нього агресію, декілька разів вдарила його. Донька ОСОБА_3 забігла в кімнату, побачила як дружина його б?є і стала на його захист. Дружина вдарила її ногою в лівий бік по ребрах, ОСОБА_3 заплакала, їй було дуже боляче, він її заспокоював і вирішив викликати поліцію, щоб зафіксувати факт домашнього насильства, проявлений дружиною до дитини. Дружина дитину вдарила дуже сильно, так, що дитина впала і не могла самостійно піднятись, дитина сильно плакала, бо їй було неймовірно боляче;
- терміновий заборонений припис стосовно кривдника ОСОБА_1 ;
- форма оцінка ризиків вчинення домашнього насильства (постраждала особа ОСОБА_2 , кривдник - ОСОБА_1 ).
Оцінюючи наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд виходить з наступного:
Так, судом встановлено, що між подружжям ОСОБА_7 за місцем їхнього проживання 13.12.2024 року виникла сімейна сварка, конфлікт з приводу підстав та обставин розлучення, подальшого проживання та виховання дітей, а також майнових відносин подружжя.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Отже, ситуація, коли кожна із сторін намагається зайняти позицію, несумну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів та поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій. є конфліктом.
З обставин, викладених в протоколі, вбачається, що ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини наступі дії: висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, залякував, маніпулював. Вчинення будь-яких інших дій з боку ОСОБА_1 в протоколі не зазначено.
Таким чином, судом встановлено, що між подружжям виникла сімейна сварка, конфлікт, внаслідок розбіжностей, непогодження, суперечності між членами сім?ї щодо певного питання (проблеми), що призвело до певних дій з боку чоловіка, а отже мала місце конфліктна ситуація.
Сам по собі факт наявності конфліктної ситуації, суперечок, розмови на підвищених тонах, навіть з елементами нецензурної лексики не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ч.1 ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Доказів того, що з боку чоловіка на адресу ОСОБА_2 лунали погрози, образи, залякування, матеріали справи не містять. Посилання в письмових поясненнях ОСОБА_2 на відеодоказ, який мається на підтвердження цього, на час розгляду справи ні ОСОБА_2 , ні її представником не надано.
Суд зазначає, що об?єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов?язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
З письмових пояснень ОСОБА_2 не вбачається, що поведінка її чоловіка ОСОБА_1 мала які-небудь наслідки для її психологічного стану, а в даному випадку доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на її безпеку чи безпеку третіх осіб, викликають побоювання, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали чи могли завдати шкоди психічному здоров?ю особи.
Отже, жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства як психологічного, окрім цього не встановлено чи викликали дії ОСОБА_1 будь-які наслідки для психічного здоров?я потерпілої особи, які передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Долучені ОСОБА_2 документи на підтвердження її звернень до травмпунктів, а також виписки з історії хвороб, по-перше не містять, інформації щодо спричинення ОСОБА_2 фізичних ушкоджень саме ОСОБА_1 , а по-друге, стосуються зовсім інших періодів, які не охоплюється обставинами, про які йде мова в протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядається в суді.
Отже, враховуючи обставини справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки конфліктної ситуації між ним та дружиною з приводу підстав та обставин розлучення, подальшого проживання та виховання дітей, а також майнових відносин подружжя і не містять ознак притаманних домашньому насильству, в розумінні вимог ч.1 ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а отже не утворюють складу відповідного адміністративного правопорушення.
Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, ч.1 ст. 173-2, ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Октябрського районного
суду м. Полтави: А.В. Сметаніна