Єдиний унікальний номер: 379/1555/24
Провадження № 2/379/85/25
20 січня 2025 року м. Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Разгуляєвої О.В.,
з участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 в м. Тараща, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.10.2020 на користь акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» (далі АТ «А - Банк») у розмірі 15739,26 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3028,00грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що 15.10.2020 року відповідач приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-банк», з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 30.10.2024 року у розмірі 15739,26 грн, яка складається з наступного:
8975,04 грн заборгованість за кредитом;
6764,22 грн заборгованість за відсотками;
0,00 грн заборгованість за штрафами яку, позивач просив стягнути з відповідача, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 року головуючим суддею визначено Разгуляєву О.В.
Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У поданих поясненнях відповідачка позов не визнала повністю та просила суд відмовити у його задоволенні зв'язку з недоведенням обставин, які свідчать про порушення відповідачем майнового права позивача за кредитним договором. Вказує на те, що працівником банку їй не було доведено до відома, що анкета -заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг є договором кредитування. Відповідачка не була ознайомлена з умовами кредитування, що суперечить доводам позивача у цій частині. Зазначена вище анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом.
Дана анкета-заява містить текст про ознайомлення споживача з умовами та правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано, яка саме редакція умов та правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
Долучений до позовної заяви Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms, яким передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов'язки сторін договору надання банківських послуг - відповідачем не підписанні.
Однак, при уважному вивченні позовної заяви при встановленні обставин та перевірці їх доказами наданими позивачем, не встановлено прав та обов'язків сторін по договору надання кредиту, а саме на яких умовах надавався кредит відповідачу.
Вважає, що позивач не довів обставин, на які посилається у позові, як на підставу своїх вимог. Надана копія анкети-заяви від 15.10.2020р., яка була підписана відповідачем не є доказом про те, що відповідач була ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «А-Банк», які діяли па момент підписання відповідачем цієї заяви і не є належним доказом в розумінні ст.ст. 77, 78 ЩІК України укладення договору про надання банківських послуг використання кредитної картки та як у ній відсутні дані про істотні умови кредитного договору, передбачені ст. 1054 ЦК України, зокрема, щодо процентної ставки по кредитному ліміту, строку дії кредитного ліміту та строку дії платіжної картки.
Як вбачається з "Довідки за лімітами", яку додано до позовної заяви з 15.10.2020 року кредитний ліміт було встановлено 5000,00грн, але на власний розсуд АТ «А-Банк», змінював цей кредитний ліміт з 12.08.2021 року на 17000.00 грн, з 01.03.2022 на 9261,00 грн, з 29.08.2023 року на 8975.04 грн, з 23.02.2024 року на 9000.00 грн про що відповідачка не була належним чином повідомлена.
Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» підписаний працівником АТ «Акцент-Банк» і відповідачкою шляхом підтвердження дзвінком із телефонного номера, не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
На бланку копії анкети-заяви від 15.10.2020 року не міститься відомостей відносно якої платіжної банківської картки відповідач міг би приєднатися до умов та правил надання банківських послуг. Крім того, в анкеті-заяві відсутній будь який номер картки, строк дії картки та тип картки, а саме кредитної або дебетової картки: «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена».
Умови та правила про надання банківських послуг, не містять підпису відповідачки на підтвердження ознайомлення з ними, а заява-анкета про приєднання до них (умови та правила про надання банківських послуг) не містить посилання про те, що відповідачка була ознайомлена та їй були надані вказані позивачем умови.
У вказаній анкеті-заяві не визначено назву банківської послуги, не визначена валюта та сума кредитного ліміту в якому вона була надана, в позовній заяві позивач не зазначає, що відповідачу було надано суму кредиту у розмірі 8975,04 грн, що не співпадає із сумами, які зазначені в довідках наданих до позовної заяви.
Поряд із цим, анкета-заява не містить відомостей про базову процентну ставку по кредитному ліміту, строку дії кредитного ліміту та строку дії платіжної картки, що вказує на відсутність у сторін домовленості про процентну ставку по кредитному ліміту, строку дії кредитного ліміту та строку дії платіжної картки. Отже надана позивачем копія анкети- заяви від 15.10.2020 року є неналежним доказом укладення кредитного договору, оскільки вона не підтверджує доводи позовної заяви в частині встановлення процентної ставки по кредитному ліміту, строку дії кредитного ліміту та строку дії платіжної картки.
З доданої до позовної заяви виписки по картці за період з 15.10.2020 року по 30.10.2024 року, визначено сума витрат за вказаний період становить 70857.77 грн; сума зарахувань - 55300.40 грн; сума комісії - 2451.89 грн; сума кешбеку - 39,79 грн.
Тобто відповідно до поданої таблиці вбачається, що відповідачка по факту зняла за весь період користування карткою - 60720.28 грн до яких їй додалась комісія в сумі 2404.75 грн, тобто сума витрат за весь період становить - 63125.03 грн. За вказаний період вона поповнила картку на 57809.40 грн та 39.79 грн кешбеку. Тому сума заборгованості по факту становить 5185.84 грн (63125.03-57899.40-39.79).
На сьогоднішній день відповідачка ніде не працює та доходи, окрім пенсії по 3 групі інвалідності в розмірі -1490.00 грн в неї відсутні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належно згідно вимог чинного законодавства, надавав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК», позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належно і завчасно згідно вимог чинного законодавства, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, прохає суд відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 жовтня 2020 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк». У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті А-Банка www.a-bank.com.ua.
Відповідно до п. 2.1.1.2.2-2.1.1.2.4 умов та правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.
До анкети - заяви доданий паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка» в якому визначено загальні умови кредитування, в тому числі розмір процентної ставки за користування кредитом в залежності від розміру встановленої кредитної лінії, строк кредитування, порядок повернення кредиту, штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання (а.с. 10).
Також до анкети - заяви банк додав витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» (а.с. 22 ), Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент Банк» користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» які не містять підпису ОСОБА_1 (а.с. 29 та на зв.).
На підтвердження видачі відповідачу кредитної картки та умов кредитування щодо встановлених лімітів, до позовної заяви долучено довідки без номеру та дати, з яких вбачається, що ОСОБА_1 банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 зі строком дії до квітня 2027 року. Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 за період з 15 жовтня 2020 року по 30 жовтня 2024 року було встановлено наступні кредитні ліміти: 15 жовтня 2020 року - 5 000,00 грн; з 12 серпня 2021 - 17000,00 грн; з 01 березня 2022- 9261, 00 грн; з 23 лютого 2024- 9000, 00 грн (а.с. 19, 20).
З виписки про рух коштів за рахунком, сформованої банком за період з 15 жовтня 2020 року по 30 жовтня 2024 року, вбачається, що станом на 30 жовтня 2024 року розмір заборгованості (графа «залишок після операції») складає 15739,26 грн. Вказана заборгованість складається з використаних відповідачем кредитних коштів, а також списаних банком відсотків за користування кредитним лімітом (а.с. 11-18).
З наданого представником позивача розрахунку заборгованості вбачається, що залишок поточної заборгованості станом на 30 жовтня 2024 року за наданим кредитом складає 15739,26 грн, з яких 8975,04 грн заборгованість за тілом кредиту (простроченим), 6764,22 грн залишок заборгованості за процентами (а.с. 6 на зв.-8).
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також стягнути заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості та виписки про рух коштів, посилався на анкету заяву, паспорт споживчого кредиту, Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент Банк» користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» «Зелена», Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms, копії яких додані до позовної заяви, як невід'ємні частини спірного договору.
Проте, позивачем не надано доказів, які б підтвердили ті обставини, що надані документи є додатками до підписаної відповідачем анкети-заяви про надання кредиту.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент Банк» користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» «Зелена», умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи, на момент отримання кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (зокрема, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Зазначення в анкеті-заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на яку посилається банк.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
За таких обставин, без надання доказів, що підтверджують конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Витяг з тарифів та Витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.
До вказаних правовідносин суд не може застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви будь-яку редакцію таких документів, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Зазначення в анкеті заяві про згоду ОСОБА_1 на те, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг, не свідчить про укладення договору кредитування та дотримання його форми, оскільки в анкеті заяві не відбувається фіксація волі сторін договору кредитування та його змісту.
Анкета-заява позичальника, підписана відповідачем 15 жовтня 2020 року, не містить умов договору щодо розміру кредитного ліміту; розміру, порядку нарахування та погашення відсотків за користування кредитом та прострочення погашення боргових зобов'язань та інших умов, що свідчили б про фіксацію волі сторін договору кредитування.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір і порядок сплати процентів за користування кредитними коштами.
Доказів того, що відповідач була проінформований про конкретні умови кредитування з використанням кредитної картки, їх зміни банком в подальшому, позивач суду не надав.
Сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
У цій же постанові Верховний Суд виклав висновки про правильне застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Зі змісту доданого до позовної заяви паспорту споживчого кредиту (розділ 7) слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного паспорту зазначено інформацію щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача в залежності від розміру встановленого кредитного ліміту.
Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).
З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
Саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з розміром відсотків, які йому можуть бути нараховані.
Тож наданий представником позивача паспорт споживчого кредиту не може бути прийнятий судом як доказ погодження умов кредитування, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування, носить інформативний характер та не свідчать про укладення договору про споживчий кредит і дотримання його форми.
Тож звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач не надав належних та допустимих доказів погодження сторонами сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 6764,22 грн є необґрунтованими.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тіло кредиту - це сума, яку фактично отримує позичальник. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц).
Суд враховує, що надані виписки по картковому рахунку відповідачки є належними та достатніми доказами виникнення заборгованості.
Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки за договором №б/н від 15 жовтня 2020 року, відповідачка здійснювала витрати кредитних коштів та періодично вносила кошти на погашення кредиту.
Судом досліджені також додані до позовної заяви докази, а саме деталізовану виписку про рух коштів по картковому рахунку, довідка про наявність рахунку та довідка про розмір встановленого кредитного ліміту.
Вказана виписка по рахунку відповідача є первинним фінансовим документом, яка підтверджує як факт отримання кредитних коштів так і юридичний факт користування отриманим кредитом, а тому посилання відповідача на те, що позивач на власний розсуд змінював кредитний ліміт, про що відповідачка не була належним чином повідомлена, судом до уваги не приймаються.
Відповідач користувалася наданими банком коштами, знімала кредитні кошти та поповнювала картковий рахунок, про що свідчить рух коштів по картковому рахунку відповідача, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8975,04 грн є обґрунтованими.
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обґрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обґрунтувати відповідність обраного способу захисту змісту порушенного права.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 8975,04 грн ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи, тому є доведеними.
Обґрунтованість вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками позивачем не доведено.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вказаного правила з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1726,66 грн (8975,04 х 3028,00/15739,26).
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість за договором №б/н від 15.10.2020 року у розмірі 8975,04 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1726,66 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 6764,22 грн відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2025 року.
Головуючий: О.В.Разгуляєва