21.01.2025 Справа № 363/4525/24
21 січня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді - Дьоміної О.П., за участю секретаря судових засідань - Ходасевич Д.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
10.09.2024 року представник позивача Шведка Д.І. звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі - 61 695,40 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. Позивні вимоги обґрунтовані тим, що 24.11.2023 року між ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику за №2233861123, який був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до п. 1 договору позики - позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі: 6 500 грн., шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку), на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк, або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.1.3., п.1.4. та/або 1.5. цього договору, його додатків. Позикодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі та наддав відповідачу грошові кошти в розмірі 6 500 грн. В той же час відповідач, всупереч умовам договору позики свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 61 695,40 грн.: 6 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 55 195,40 грн. - заборгованість за процентами (6 500 х 2,99% х 284), проценти нараховувалися по 04.09.2024 року включно. На підставі викладеного, представник позивача й звернулася до суду із вказаною позовною заявою.
Ухвалою суду від 03.10.2024 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.
У судові засідання представник позивача не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання. Прохальна частина позовної заяви містить клопотання, в якому остання просила дану справу розглядати без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечувала. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача жодних заяв, клопотань не надходило.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за адресою проживання, шляхом направлення SMS-повідомлення про виклик до суду на номер мобільного телефону, вказаний у матеріалах позовної заяви, а також шляхом публікації оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Вишгородського районного суду Київської області. Спрямував до суду заяву, в якій заперечував проти вимог позивача та просив вирішити справу за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилися, зважаючи на наявність клопотання позивача та відповідача про проведення судового розгляду за їх відсутності, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що 24.11.2023 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №2233861123, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора i0sdoykoe згідно п. 1.9 договору.
Так, відповідно до п. п. 1.1-1.5.1, 1.9 договору, позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 6 500 грн. шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. та/або 1.5. цього договору, його додатків.
Тип позики - кредит; мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльності, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; процентна ставка - фіксована; дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується відповідно до умов програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс» - 1.99% на день (726.35% річних); процентна ставка позаакційна (базова) - 2,99% на день (1091,35 % річних). Строк позики (строк дії договору) становить 30 днів. Орієнтовний строк повернення позики - на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково. Дата надання позики - 24.11.2023 року. Дата повернення позики - 24.12.2023 року. Повернення позики та процентів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий (картковий) рахунок позикодавця або через особистий кабінет на сайті позикодавця або шляхом внесення грошових коштів у терміналах самообслуговування партнерів, перелік яких розміщено на веб-сайті https://finsfera.ua. Моментом зарахування оплати позики та процентів є момент (дата) зарахування коштів на банківський рахунок позикодавця або отримання відповіді від партнера позикодавця про зарахування коштів (п. 1.1.1.-1.3.3.).
На період строку, визначеного п. 1.2. договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1.99% (з урахуванням програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») від суми позики за кожний день користування позикою (п. 1.4. договору).
У межах строку позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до розділу 4 даного договору застосовується позаакційна (базова) процентна ставка визначена у пункті 1.1.5. цього договору з першого дня дії договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті (п. 1.4.1 договору).
У випадку користування позикою понад строк, встановлений п. 1.2. договору, з наступного дня після спливу строку вказаного в п. 1.2 цього договору умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1.99% на день (з урахуванням програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», Правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,99% на день від суми позики за кожен день користування позикою (п. 1.5.1. договору).
Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням-пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту або смс-повідмоленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-комунікаційній системі електронне повідомлення - пропозицію укласти договір та сам договір одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки «підписати». Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним (п. 1.9. договору).
Розділом 4 передбачено пролонгацію строку позики.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, згідно вказаного вище договору, розмір кредитного ліміту становить 6 500 грн., строк кредитування 30 календарних днів, процентна ставка дисконтна 1,99%, процентна ставка базова 2,99%, річна процентна ставка 726, 35%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 10 380,50 грн., реальна річна процентна ставка 29653,85%.
З листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за №7/5696 від 05.09.2024 року вбачається, що 24.11.2023 року ТОВ «ФК «Контрактовий дім» згідно договору за №160523/1 від 16.05.2023 року перерахувало грошові кошти в розмірі 6 500 грн. на картку НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» - електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» - електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
В абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі ст. 536 ЦК України - за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 80 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторони покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В даному випадку на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, наявність заборгованості в зазначеному розмірі, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Суд, оцінивши докази, надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку як в цілому так і кожному окремо, вважає, що існують підстави для відмови в задоволенні позову.
Так, судом встановлено, що 24.11.2023 року між сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа укладено договір про надання грошових коштів у позику за №2233861123, на умовах якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 6 500 грн. При цьому зі змісту позову вбачається, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 61 695 грн. 40 коп., з якої: 6 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 55 195 грн. 40 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй заяві до суду представник позивача просила розглянути справу за її відсутності, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляла. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (Постанов Верховного Суду від 01.02.2023 року, справа за №199/7014/20).
В постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі за №917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Заявляючи вимогу про стягнення кредитної заборгованості, стороною позивача не надано доказів на підтвердження її існування, тобто до позову не долучено розрахунок заборгованості. При цьому, за відсутності розрахунку заборгованості за договором позики, суд позбавлений можливості перевірити інформацію, щодо існування боргу, оцінити в сукупності та взаємозв'язку проведений розрахунок, у разі його долучення до позову, з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
Зазначене призводить до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності заборгованості позичальника перед ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та дійсний розмір такої заборгованості, у разі її наявності.
Отже, позивачем не доведено вимог, заявлених в позові, що є його, а не відповідача, процесуальним обов'язком (ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України), а тому підстави для задоволення позову - відсутні.
Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 року, справа за №755/18920/18.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволені його позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України - судові витрати на його користь не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 536, 610, 611, 627, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», знаходиться за адресою: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, ЄДРПОУ: 44127243.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя Дьоміна О.П.