справа № 361/7899/24
провадження № 2/361/4718/24
06.12.2024
Іменем України
06 грудня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати шлюб між нею і ОСОБА_2 , який зареєстрований 24 липня 2019 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1066.
В обґрунтування позову зазначала, що 24 липня 2019 року вона і ОСОБА_2 уклали шлюб. Від цього шлюбу дітей вони не мають. Спільне життя з відповідачем не склалося. Непорозуміння у відносинах призвели до втрати почуттів один до одного. Із літа 2019 року сторони не живуть як подружжя, спільне господарство не ведуть, шлюбних відносин вони не підтримують. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам. На даний час спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя між сторонами відсутній. Надання судом строку для примирення подружжя позивач вважає недоцільним.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Албул Т.В. у судове засідання не з'явилися, остання подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за їхньої відсутності, позов підтримують повністю, просила суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Грищук К.П. у судове засідання не з'явилися, остання подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за їхньої відсутності, позов визнають повністю та не заперечують проти задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що визнання відповідачем позову закону не суперечить, прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову з наступних підстав.
Суд встановив, що 24 липня 2019 року громадянин Арабської Республіки ОСОБА_3 і громадянка України ОСОБА_1 уклали шлюб, який зареєстрований Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1066. Від цього шлюбу дітей сторони не мають.
За змістом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У ч. 1 ст. 60 Закону України “Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином
За відомостями що надійшли до суду з Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування “Прозорий офіс» виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області та Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є така адреса: АДРЕСА_1 .
За змістом ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 22 листопада 1984 року кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов'язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
У ч. 2 ст. 1 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. ч. 6, 10 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом положень ч. 1 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 569/458/18 зазначив, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що сторони із літа 2019 року шлюбних відносин не підтримують, спільного господарство не ведуть, проживають окремо, примиритися вони не бажають. Позивач наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, позов визнав повністю. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони подружніх відносин не підтримують, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає розірванню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 27, 49, 76, 81, 82, 89, 206, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24 липня 2019 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1066.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.