Справа № 357/853/25
1-кп/357/529/25
21.01.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024116030000798 від 04.12.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Узин, Білоцерківського району, Київської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого менеджером на ФГ «Праця», не одруженого, інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
Відповідно до ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету міністрів України №559 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа», затверджений порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та форма військово-облікового документа.
Відповідно до Постанови військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі та у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відповідно до п. 13 зазначеної Постанови бланк військово-облікового документа у паперовій формі виготовляється самостійно районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки або їх відділами (відповідними органами СБУ, підрозділами розвідувальних органів) згідно з вимогами, зазначеними у додатку 1.
Згідно п. 14 Постанови військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках:
- взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов'язаного або резервіста;
- якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного;
- зміни категорії щодо військового обов'язку;
- відсутності місця для внесення змін;
- невідповідності відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зазначеним у пункті 3 цього Порядку;
- втрати (зіпсування);
- виявлення бажання змінити військово-обліковий документ, який був виданий до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Призовникам військово-обліковий документ на бланку оформляється та видається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом
Згідно з інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку як придатний до військової служби.
Таким чином, ОСОБА_3 до 04.12.2024 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вказує на те, що він мав звернутись до РТЦК для отримання військовооблікового документу, однак до 04.12.2024 такі вимоги не були виконані.
Окрім цього, згідно з інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка) не видавалось.
Всупереч вищевказаним вимогам зазначеного законодавства, 04 грудня 2024 року, приблизно о 10 годині ОСОБА_3 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою внесення змін до тимчасового посвідчення (замість військового квитка) № НОМЕР_1 , яке йому не видавалось в установленій Законом формі і бланк якого не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту, зразку бланка тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 (замість військового квитка) з реквізитами підприємства-виробника «Держзнак ПК «Україна». Зам. 5-8097. 2005 р. ІV кв.», наданого ІНФОРМАЦІЯ_3 у якості порівняльного матеріалу.
Використовуючи завідомо підроблений документ ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 17.01.2025 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документу, погоджується із встановленими органом дізнання обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом дізнання встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використав завідомо підроблений документ.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових правопорушень, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується посередньо, раніше не судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Враховуючи вказані обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суспільну небезпеку вчиненого проступку, суд дійшов висновку, що виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень, можливе без ізоляції від суспільства.
Суд зазначає, що наряду з іншими видами покарань, вказаною нормою закону передбачено також штраф, який в даному конкретному випадку, на думку суду, до обвинуваченого ОСОБА_3 може бути застосований.
Призначене покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 358 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових правопорушень, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного і не буде становити особистий надмірний тягар для особи.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в розмірі 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) грн. 20 коп.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 302, 369-371, 373, 374, 382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Процесуальні витрати слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в розмірі 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) грн. 20 коп.
Речові докази:
- бланк тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка ) та первинне пакування що поміщено та запаковано до полімерного пакету з номером «ICR0088586», яке зберігається при матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
-зразок бланка тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 (замість військового квитка), яке передане на відповідальне зберігання ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Суддя: ОСОБА_5